Ухвала

від 25.04.2019 по справі 188/107/19

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/107/19

Провадження № 1-кп/188/95/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка

Дніпропетровської області клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12018040530000526 від 07.10.2018, стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Лозове Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою місця постійного проживання: АДРЕСА_1 , не працює, займається особистим селянським господарством, одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Петропавлівського районного суду надійшло клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки ОСОБА_3 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

В клопотанні вказано, що згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу (далі ЗК) України навколо історико- культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Згідно з частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель споруд.

Згідно з частиною 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 ЗК України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з частиною 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключения) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В ході досудового розслідування встановлено, що розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 №Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» визначено, що земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, згідно з інформацією відділу культури, туризму, національностей та релігій Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим №5681 включено курганний могильник, а саме 3 кургани № 5681-1, № 5681-2, № 5681-3, які розташовані купчасто, на відстані 2,4 км на південь від центру с. Лозове Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, праворуч польової дороги до с. Лозове на орному полі, датовані II тис. до н.е., місцевого значення, виявлений (відкритий) у 1982 р. археологом ОСОБА_6 , щодо якого встановлено наступні охоронні зони: № 5681-1 - 50x50 м, № 5681-2 - 45x45 м, № 5681-3 - 40x40 м. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987.

В ході досудового розслідування також встановлено, що ОСОБА_3 займається обробітком земельних ділянок з кадастровим номером №1223882000:02:001:0516, цільовим призначенням «2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 4,81 га та кадастровим номером №1223882000:02:001:0517 з цільовим призначенням «2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 4,73 га, розташовані на відстані 2,4 км на південь від центру с. Лозове Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, праворуч польової дороги до с. Лозове. Земельна ділянка з кадастровим номером №1223882000:02:001:0517 площею 4,73 га належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ДП №054964, а земельна ділянка №1223882000:02:001:0516 площею 4,81 га на праві приватної власності належить ОСОБА_7 на підставі державного акту І-ДП №021743 від 25.03.2002.

В межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1223882000:02:001:0516 та 1223882000:02:001:0517, обробітком яких займається гр. ОСОБА_3 , знаходяться об`єкти культурної спадщини - кургани № 5681-1, № 5681-2, № 5681-3, навколо яких встановлена охоронна зона, про що наявна позначка в кадастровому плані земельної ділянки, долученому до технічної документації земельної ділянки. Крім того, у 2008 році ТОВ Фірма «Атекс» було розроблено план місцезнаходження нерухомих пам`яток археології кургану № 5681-1; -2; -3 в землях колишнього КСП «Дружба» на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_3 під підпис був ознайомлений з тим, що в межах вказаних земельних ділянок знаходяться кургани в кількості 3 штуки загальною площею 0,4732 га , а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та ЗК України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь - яка діяльність на них забороняється. ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати кургани, включаючи їх охоронну зону.

В порушення вказаних вимог законодавства ОСОБА_3 у червні 2018 року в денний час доби (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку голови Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про наявність на території земельних ділянок з кадастровими номерами 1223882000:02:001:0516 та 1223882000:02:001:0517, об`єктів археології - курганів № 5681-1 з визначеною 50 метровою охоронною зоною площею 0,1932 га, № 5681-2 з визначеною 45 метровою охоронною зоною площею 0,1564 га, №5681-3 з визначеною 40 метровою охоронною зоною площею 0,1236 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі посіву насіння кукурудзи межі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, шляхом посіву насіння кукурудзи в ґрунтовий покрив земельних ділянок в межах охоронних зон курганів, самовільно зайняв земельні ділянки загальною площею 0,4732 га державної форми власності.

ОСОБА_3 було повідомлено про підозру в самовільному зайнятті земельної ділянки вчиненого щодо земель в охоронних зонах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Потерпілим у кримінальному провадженні визнано відділ культури, туризму, національностей та релігій Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Вказаними кримінальним правопорушенням шкода не завдана.

Факт вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , у цьому кримінальному провадженню повністю підтверджується доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, а саме:

1. Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 №Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення», яким визначено, що земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

2. Інформацією відділу культури, туризму, національностей та релігій Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, згідно з якою до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим №5681 включено курганний могильник, а саме 3 кургани № 5681-1, № 5681- 2, № 5681-3, які розташовані на відстані 2,4 км на південь від центру с. Лозове Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, праворуч польової дороги до с. Лозове на орному полі, датовані II тис. до н.е., місцевого значення, виявлений (відкритий) у 1982 р. археологом ОСОБА_6 , щодо якого встановлено наступні охоронні зони: № 5681-1 - 50x50 м, № 5681-2 - 45x45 м, № 5681-3 - 40x40 м. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987 року.

3. Технічною документацією по визначенню меж територій пам`яток археології на землях Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка виготовлена ТОВ Фірма «Атекс» 2008 року.

4. Протоколом огляду місця події від 08.10.2018, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 1223882000:02:001:0516 та 1223882000:02:001:0517, під час якого встановлено, що кургани № 5681-1 № 5681-2, № 5681-3 на вказаних земельних ділянках розорені.

5. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 08.01.2019 №1150-ДК/12/АП/09/01 /-19, згідно з яким земельна ділянка, кадастровий номер 1223882000:02:001:0516, на якій розташований курган № 5681-1 з охоронною зоною площею 0,1268 га та земельна ділянка, кадастровий номер 1223882000:02:001:0517, на якій розташовані кургани № 5681-1 з охоронною зоною площею 0,0664 га; № 5681-2 з охоронною зоною площею 0,1564 га; № 5681-3 з охоронною зоною площею 0,1236 га га, самовільно використовується ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на час проведення перевірки оглянуті земельні ділянки оброблені сільськогосподарською технікою).

6. Додатком до Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 5681.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ч. 1 ст. 285 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно зі ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно

небезпечною.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

В ході проведення досудового розслідування слідчим 21.01.2019 було проведено додатковий огляд земельних ділянок, в ході якого встановлено, що об`єкти археології - кургани № 5681-1, № 5681-2, № 5681-3 з визначеними охоронними зонами на день огляду не використовуються, сільськогосподарськими культурами не засіяні та мають визначену охоронну зону у вигляді встановлених межових знаків.

Враховуючи, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також те, що він вчинив кримінальне правопорушення вперше, повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно повністю

усунув виявлені порушення шляхом звільнення зазначених земельних ділянок та встановлення межових знаків у охоронній зоні, і відсутність збитків, тому, на думку прокурора, наявні підстави, передбачені ст. 48 КК України, щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із тим, що діяння, вчинене ним, втратило суспільну небезпеку.

29 березня 2019 року підозрюваному ОСОБА_3 роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 48 КК України, на що він надав письмову згоду.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав.

Підозрюваний зазначив, що він ознайомлений з клопотанням і його підтримує, просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки на підставі ст.48 КК України та закрити кримінального провадження, наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави йому відомі.

Представник відділу культури ОСОБА_5 не заперечує проти задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 (далі Постанова), при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду зобов`язаний переконатися, що наявні всі підстави звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК України.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 287 КПК України у клопотанні прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності вказується розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та відомості про її відшкодування, однак у клопотанні ці відомості не зазначено

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що матеріальна шкода була визначена територіальним підрозділом Держгеокадастру за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 1600 гривень і повністю відшкодована підозрюваним.

Проте доказів на підтвердження своїх слів прокурор не надав, відсутні вони і в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, має бути визначена не шкода, завдана самовільним зайняттям земельної ділянки охоронюваної зони курганів, а шкода, завдана об`єкту культурної спадщини - кургану.

Відповідно до п.7 Постанови у ст. 48 КК України передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити,

що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким

чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Суд в цьому випадку не вбачає зміни обстановки в розумінні ст. 48 КК України.

Посилання прокурора в якості ознак зміни обстановки на ті обставини, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно повністю усунув виявлені порушення шляхом звільнення зазначених земельних ділянок та встановлення межових знаків у охоронній зоні, і відсутність збитків, не відповідають визначенню зміни обстановки, даному в п.7 Постанови Верховного Суду України.

Сутність поняття «зміна обстановки» пов`язана з дійсною, об`єктивною, що не залежить від волі та бажання суб`єкта, зміною обстановки , і ця зміна стосується не тільки цієї особи, а також розповсюджується на всіх громадян держави чи певного району або на всіх робітників тієї чи іншої установи та організації.

Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки - це суттєві зміни в зовнішніх умовах, що не залежать від волі особи та зумовлюють малозначущість або повну втрату суспільної небезпечності кримінально-караного діяння.

Кургани №5681-1, №5681-2, №5681-3, визнано археологічними об`єктами культурної спадщини, вони знаходяться на земельних ділянках які віднесено до категоріі земель історико-культурного призначення, охорона держави полягає в збереженні іх автентичності. На час розгляду клопотання прокурора вони не втратили своєї цінності як археологічні об`єкти культурної спадщини, а вчинене діяння не втратило суспільну небезпечність.

Суд приходить до висновку, що зазначені прокурором обставини є недостатніми для задоволення клопотання.

Питання про звільнення особи від кримінальної

відповідальності на підставі ст.48 КК України є правом, а не обов`язком суду. Відповідно до ч.4 ст. 288 КПК України у разі встановлення

судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

На підставі викладеного, ст. 48 КК України, керуючись ст.ст.288, 350, 369, 370, 372, 393КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки ОСОБА_3 , підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у кримінальному провадженні №12018040530000526 відмовити.

Клопотання та матеріали кримінального провадження №12018040530000526 повернути прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1