Рішення

від 11.04.2019 по справі 752/21716/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/226/19, cправа № 752/21716/17

11.04.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КЛІО-СТИЛЬ ;

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КЛІО-СТИЛЬ - ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю

КЛІО-СТИЛЬ про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, в якому з урахуванням збільшень позовних вимог просить поновити її з 20 березня 2017 року на роботу у товаристві з обмеженою відповідальністю КЛІО-СТИЛЬ (далі - ТОВ КЛІО-СТИЛЬ ) на посаду дизайнера інтер'єру та стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 136 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що 13 березня 2017 року після проходження співбесіди із керівником ТОВ КЛІО-СТИЛЬ за адресою: місто Київ, Столичне шосе, 101 у

ТЦ Домосфера , позивача допущено до виконання трудових обов'язків на посаді дизайнера інтер'єра із випробувальним терміном на три місяці з посадовим окладом у розмірі - 8 000 грн. 00 коп. та видано перепустку. 19 березня 2017 року відповідач без будь-якого обґрунтування причин повідомив позивачу про припинення трудових відносин та відмову у виплаті заробітної плати за виконання трудових обов'язків впродовж семи днів. З підстав поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач змушена звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ КЛІО-СТИЛЬ - ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, пояснила, що з часу реєстрації юридичної особи з січня 2015 року відповідач здійснює господарську діяльність у сфері виробництва дерев'яних столярних виробів. Директором товариства є ОСОБА_6 без відома якого не приймається жодного рішення щодо працевлаштування та звільнення з роботи. Жодних розпоряджень щодо прийняття позивача на роботу керівником товариства не приймалося, накази про допуск її до роботи у рамках виконання трудових відносин ТОВ КЛІО-СТИЛЬ не видавалися. У листопаді 2017 року відповідач отримав направлення про проведення інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Київській області від 07 листопада 2017 року на предмет дотримання вимог законодавства про працю. За результатами перевірки не було виявлено документальних підтверджень існування трудових відносин. Просить суд відмовити у задоволенні даного позову.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ КЛІО-СТИЛЬ зареєстроване 29 січня 2015 року.

Згідно із наказом ТОВ КЛІО-СТИЛЬ від 28 січня 2015 року № 1-к ОСОБА_6 призначено на посаду директора товариства з 28 січня 2015 року з правом першого підпису в банківських установах, з окладом згідно із штатним розписом та з повноваженнями згідно із Статутом.

Заявляючи вимогу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилається на ті обставини, що у період з 13 по 19 березня

2017 року вона працювала у ТОВ КЛІО-СТИЛЬ на посаді дизайнера інтер'єру.

На підтвердження факту трудових відносин позивач посилається на наявність перепустки ТЦ Домосфера , виданої на її ім'я, на орендаря ТОВ КЛІО-СТИЛЬ , до матеріалів справи додана її фотокопія. Разом з тим, суд не може вважати дану перепустку прямим доказом перебування у трудових відносинах, оскільки відповідно до норм діючого трудового законодавства вказані обставини підтверджуються іншими засобами доказування. До того ж, така перепустка не містить в собі підпису уповноваженої особи, печатки підприємства чи організації, що її видала, підстави видачі та інших ідентифікуючих даних. Фактично перепустка у ТОВ Домосфера свідчить лише про право входу та доступу до об'єкту.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що за фахом вона дизайнер, перебувала у пошуку роботи. З мережі Інтернет дізналася про

ТОВ КЛІО-СТИЛЬ . Співбесіда щодо прийому її на роботу проходила у ТЦ Домосфера на третьому поверсі, тривала майже одну годину. Заробітна плата була визначена у розмірі

- 8 000 грн. При прийнятті на роботу відповідні документи не оформлялися, однак їй була видана перепустка на підставі якої, вона щоранку розписувалася у журналі охорони. Фактично до виконання трудових обов'язків приступила 10 числа, ознайомилася із роботою, меблями, їх складовими, наступного дня їй дали виконувати проект на замовлення, що надійшло у електронному вигляді. Її робоче місце було у додатковому шоурумі, облаштоване робочим столом та декоративною перегородкою. Робочий день у товаристві був встановлений з 10 до 21 години. Трудові обов'язки вона виконувала з 10 по 19 число. Про припинення трудових відносин їй повідомила особа на ім'я Діана, написавши електронне повідомлення.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він разом із позивачем був на співбесіді у ТОВ КЛІО-СТИЛЬ у ТЦ Домосфера на третьому поверсі, бачив як та щось малювала на столі, при цьому безпосереднім свідком розмови він не був. Йому відомо, що ОСОБА_2 фактично відпрацювала у відповідача один тиждень.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що зі слів позивача їй відомо, що остання працювала у меблевому магазині, через декілька днів була звільнена.

Свідок ОСОБА_9, мати позивача, пояснила, що у ТОВ КЛІО-СТИЛЬ позивач пропрацювала дизайнером інтер'єру один тиждень , заробітну плату за свою роботу не отримала.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд не може прийняти до уваги, так як обставини про які вони зазначили у судовому засіданні, стали відомі їм лише зі слів позивача, безпосередніми учасниками подій вони не були. Свідчення позивача та її матері

ОСОБА_9, суд також не враховує з огляду на їх не безсторонність та заінтересованість у результатах розгляду справи. Крім того, показання усіх свідків не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП передбачено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Норми трудового законодавства поширюються лише на трудові правовідносини, тобто відносини між власником (працедавцем) і працівником-фізичною особою, що вникли на підставі трудового договору (контракту) .

Згідно зі статтею 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року з подальшими змінами, у пункті

7 фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлено належним чином, - при умові, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Процесуальний закон звільняє працівника, який перебуває у трудових відносинах, від обов'язку доводити незаконність певних дій роботодавця, які він оспорює у суді, і покладає на відповідача роботодавця процесуальний обов'язок по наданню суду певних доказів, зокрема, наказів щодо прийняття, переведення, звільнення та інших, що стосуються працівника та його роботи, довідок про зарплату, бухгалтерських документів, які в нього є і які створені на підставі і в процесі дії трудового договору, доводити відсутність заборгованості по зарплаті, доводити дотримання трудового законодавства і правомірність оспорюваних працівником дій та рішень.

Разом з тим, процесуальний обов'язок по доказуванню наявності певних правовідносин між сторонами у даному випадку трудових відносин, покладається при зверненні до суду на позивача.

Наказом ТОВ КЛІО-СТИЛЬ від 03 січня 2017 року № 1 затверджено з 01 січня

2017 року і введено в дію новий штатний розпис на 2017 рік із місячним фондом заробітної плати 29 800 грн. 00 коп. згідно із додатком № 1.

Відповідно до штатного розпису на 2017 рік у ТОВ КЛІО-СТИЛЬ наявні сім посад, зокрема директор, головний бухгалтер, бухгалтер, менеджер з постачання, маляр, столяр, шліфувальник по дереву. Така посада як дизайнер інтер'єру штатним розписом не передбачена.

Згідно із табелем обліку використання робочого часу ТОВ КЛІО-СТИЛЬ за березень 2017 року позивач не обліковувалася.

У розрахунковій та оборотно-сальдовій відомостях за березень 2017 року інформація щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено перевірку додержання ТОВ КЛІО-СТИЛЬ законодавства про працю. Відповідно до акту № 10-225/1215 під час перевірки виявлено порушення статті 96 КЗпП України, а саме не застосування тарифної системи оплати праці. Будь-якого відношення до спірних правовідносин виявлене порушення не має, інших порушень трудового законодавства виявлено не було.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Доказів на підтвердження наявності трудових правовідносин між сторонами, оформлених трудовим договором, контрактом, наказом/розпорядженням про прийняття на роботу чи іншим документом відповідного змісту позивач суду не надав. У штатному розписі та відомості про нарахування заробітної плати інформація щодо посади дизайнера інтер'єру та безпосереднього нарахування заробітної плати позивачу відсутня.

Всі надані стороною позивача докази, як окремо кожний, так і у своїй сукупності не свідчать про укладення та наявність трудового договору між сторонами, оформленого у визначеному законом порядку. Позивачем також не надано доказів на підтвердження наявності згоди керівника підприємства на фактичний допуск до роботи. Посилання позивача на спілкування з керівником товариства безпосередньо або через певну особу на ім'я Діана не доводить наявності трудових відносин саме з ТОВ КЛІО-СТИЛЬ , як і переписка у електронній програмі із особою на ім'я Діана .

Суд враховує, що позивачем не заявлено позовних вимог щодо встановлення факту укладення трудового договору, наявності трудових відносин без належного оформлення трудового договору, зокрема, фактичного допуску до роботи за згодою керівника, або інших вимог, в межах розгляду яких суд міг би встановлювати певні факти та відповідні їм правовідносини.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про поновлення на роботі, суд не приймає до уваги, так як такі позовні вимоги є необґрунтованим і задоволенню не підлягають, підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову через його необґрунтованість та недоведеність.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.-Троїцька, будинок № 27; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1);

відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КЛІО-СТИЛЬ (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Кутузова, будинок № 61; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39608783).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин