Постанова

від 26.04.2019 по справі 426/20143/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 426/20143/18

Провадження № 22-ц/810/252/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Луганської В.М., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 фермерське господарство Злагода ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження,

апеляційну скаргу ОСОБА_2 фермерського господарства Злагода в особі свого представника - адвоката ОСОБА_3

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року , ухваленого Сватівським районним судом у складі: судді Реки А.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фермерського господарства Злагода про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що земельна ділянка площею 5,1100 га належить позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЛГ № 9084527 від 05.04.2006 року. 30 жовтня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ Злагода в особі голови ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,1065 га, яка має кадастровий номер 4424087000:17:002:0057, у тому числі 5,1065 га, що складає 100% паю. Строк дії даного договору 49 років.

Відповідно до п. 4.1. договору, за користування земельною ділянкою Орендар (СФГ Злагода в особі голови ОСОБА_4М.) сплачує Орендодавцю (ОСОБА_1Г.) щороку орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки 4013,03 грн. на рік; не пізніше як у термін від 01 листопада до 30 грудня кожного року (п. 4.3).

З моменту укладання договору оренди землі, позивач жодного разу не отримував грошові кошти за оренду, що є істотним порушенням умов договору оренди.

Умовами Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (п. 12.3).

У серпні 2018 року позивач звернувся до відповідача із вимогою виплатити орендну плату та повідомив, що має намір розірвати договір оренди землі через суттєві порушення умов договору, а саме - систематичну невиплату орендної плати.

11.08.2018 року від СФГ Злагода позивач отримав листа із запрошенням отримати орендну плату за 2016-2018 роки, таким чином, факт несплати орендної плати протягом цього періоду відповідачем не заперечується, тому позивач просив розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Злагода від 30 жовтня 2015 року.

Від відповідача СФГ Злагода в особі голови ОСОБА_4 надано відзив про невизнання позову, оскільки після укладання договору оренди СФГ Злагода належним чином виконує умови договору оренди землі, а саме проводить нарахування орендної плати ОСОБА_1, однак позивач в 2016-2017 році не звертався до СФГ Злагода для отримання орендної плати. Оскільки у СФГ Злагода був відсутній картковий рахунок ОСОБА_1, орендна плата могла бути видана тільки особисто ОСОБА_1, але позивач не звертався за виплатою орендної плати, орендна плата йому за 2016, 2017 роки не була виплачена. За умовами договору оренди землі СФГ Злагода як орендар не повинно було розшукувати ОСОБА_1 або якимось чином повідомляти його про необхідність отримання орендної плати, тому посилання позивача на те, що СФГ Злагода умисно не виплачує йому оренду плату є безпідставним та надуманим. Після звернення усерпні 2018 року ОСОБА_1 до СФГ Злагода , йому було запропоновано піти та отримати орендну плату в бухгалтерії, але останній умисно відмовився це робити, після чого 11.08.2018 року за адресами реєстрації та фактичного проживання позивачу було направлено повідомлення із запрошенням його отримати орендну плату за 2016, 2017 та за 2018 роки, хоча термін виплати орендної плати за 2018 рік ще не настав. До теперішнього часу позивач не прийшов до СФГ Злагода та не отримав орендну плату, що підтверджує той факт, що орендодавець навмисно, з метою необґрунтовано розірвати договір оренди землі, умисно не отримує орендну плату, тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви у зв'язку із необґрунтованістю.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фермерського господарства Злагода про розірвання договору оренди землі задоволено в повному обсязі.

Розірвано договір оренди землі, укладений 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фермерським господарством Злагода .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 фермерське господарство Злагода звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення, оскільки було встановлено, що позивач сам не бажав отримувати оренду плату; доказів умисного порушення відповідачем умов договору шляхом невиплати орендної плати, його звернення до відповідача з приводу отримання орендної плати позивачем суду не надано, а ухилення орендодавця від отримання плати не є підставою для розірвання договору; висновки суду про відсутність доказів повідомлення позивача щодо можливості отримання орендної плати не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору оренди, оскільки орендодавець знає, коли йому слід звернутися за оплатою; направлення відповідачем позивачу повідомлення про отримання плати зроблено з метою підтвердити факт ухилення останнього від отримання орендної плати; скаржник вважає, що належним чином виконує умови договору оренди землі - сплачує податок на землю, нараховує орендну плату позивачу, сплачує податок з фізичних осіб, заборгованість з орендної плати у відповідача виникла не з вини СФГ Злагода , а з вини позивача, який умисно її не отримує, з метою мати підстави для розірвання договору, що вказує на відсутність в діях відповідача порушень ст. 526 ЦК України та ст. 141 ЗК України. Помилковими також є посилання суду на практику ВСУ в постановах від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, від 25 червня 2011 року №66-17цс, оскільки такі висновки зроблені за інших обставин.

Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії - ОСОБА_5, ОСОБА_6

Апеляційне провадження по справі було відкрито 25 березня 2019 року, ухвалою суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду на 23 квітня 2019 року об 11-30. У судовому засіданні 23 квітня 2019 року оголошено перерву на 10.30 год. 26 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача для надання суду відомостей про державну реєстрацію договору оренди землі.

У судове засідання позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідача ОСОБА_2 фермерського господарства Злагода ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ті обставини, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,1100 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЛГ № 9084527 від 05.04.2006 року, виданого Сватівською районною державною адміністрацією, що знаходиться на території Рудівської сільської ради Сватівського району Луганської області (а.с. 16) і що 30 жовтня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 як Орендодавцем та відповідачем ОСОБА_2 фермерським господарством Злагода в особі голови ОСОБА_4 як Орендарем було укладено договір оренди землі б/н (а.с. 11-13), відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 5,1065 га, яка має кадастровий номер 4424087000:17:002:0057, у тому числі: ріллі - 5,1065 га, що складає 100% паю, яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку розташована на території Рудівської сільської ради Сватівського району Луганської області, строк дії даного договору 49 років (а.с. 14).

Державну реєстрацію оренди земельної ділянки вчинено 16 листопада 2015 року Сватівським районним управлінням юстиції Луганської області (а.с. 159-160).

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування земельною ділянкою Орендар (СФГ Злагода в особі голови ОСОБА_4М.) сплачує Орендодавцю (ОСОБА_1Г.) щороку орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки 4013,03 грн. на рік.

Згідно п. 4.3 Договору, Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії Договору не пізніше як у термін від 01 листопада до 30 грудня кожного року. Орендна плата, що враховується як невиплачена, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти.

Пунктом 12.3 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Договір є чинним.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положення якої кореспондуються з положеннями частини 1 статті 93 Закону України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 цього Закону визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, ОСОБА_8 Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Істотним є таке порушення стороною договору коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при укладенні цього договору. Однією з підстав істотного порушення розірвання договору оренди земельної ділянки є несплата орендарем земельної ділянки орендної плати.

З цього приводу у справі встановлено, що орендна плата відповідно до умов договору оренди земельної ділянки у строк передбачений п.п. 4.3, не проводилась, за весь час користування землею за 2016-2017 роки жодного разу не сплачувалася.

За встановлених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку, відповідач не виконував свого зобов'язання по сплаті орендної плати у встановлений договором строк, у зв'язку з цим позивач був позбавлений прибутку у вигляді орендної плати, на який він міг правомірно розраховувати, укладаючи договір оренди земельної ділянки, що свідчить про істотність порушення його умов та є підставою для розірвання договору оренди.

Зазначені висновки повністю відповідають положенням правильно застосованих до спірних правовідносин положень ст. 651 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, та на захист права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.

Є помилковими доводи скарги про те, що позивач сам не бажав отримувати оренду плату і про відсутність по справі доказів умисного порушення відповідачем умов договору шляхом невиплати орендної плати, оскільки беззаперечним залишається факт несплати орендної плати з початку дії договору і до звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права за умови чіткого визначення договором як розміру такої плати (п. 4.1), так і строків її сплати (п. 4.3).

Відсутність в договорі оренди землі погодження способу сплати не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань і не покладає на орендодавця обов'язку звертатися до орендаря за оплатою в строк, визначений в договорі оренди як строк для сплати орендної плати, як помилково вважає скаржник.

За таких обставин саме відповідач мав довести ухилення позивача як орендодавця від отримання належних платежів протягом 2016-2017 років, і у разі існування вказаних обставин скористатися передбаченим частиною 1 статті 537 ЦК України правом на внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса.

Вказаних доказів відповідачем суду не надано.

Посилання на належне виконання відповідачем такої умови договору оренди землі як сплата податку на землю, нарахування орендної плати позивачу, сплата податку з фізичних осіб не спростовує встановленого судом факту систематичної несплати орендної плати позивачу, що є самостійної підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до статті 141 Земельного Кодексу і є предметом розглядуваної справи.

Несплата ж земельного податку є іншою, відмінною від систематичної несплати орендної плати, підставою для розірвання договору відповідно до вказаної норми.

Не можна погодити довід скарги про помилковість посилання суду в оскаржуваному рішенні на висновки Верховного Суду України, зроблені в постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 25 червня 2011 року у справі № 6-17цс11, оскільки в них йдеться саме про розуміння систематичності несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди, а наведене скаржником є власним тлумаченням вказаних постанов та не спростовує правильних висновків суду.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 фермерського господарства Злагода в особі свого представника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 26 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді: