Ухвала

від 28.05.2019 по справі 426/20143/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 травня 2019 року

м. Київ

справа № 426/20143/18

провадження №61-10288ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу селянського фермерського господарства Злагода на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Злагода про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського фермерського господарства Злагода (далі - СФГ Злагода ) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка загальною площею 5,1100 га належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05 квітня 2006 року.

Вказував, що 30 жовтня 2015 року між ним та СФГ Злагода в особі голові Паюнова С.М. було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 5,1065 га, що складає 100% паю, строком на 49 років.

Зазначав, що заборгованість по орендній платі за 2016-2018 рр. орендарем сплачена не була.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 30 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Злагода .

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 30 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Злагода щодо оренди земельної ділянки площею 5,1065 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Рудівської сільської ради Сватівського району Луганської області.

Постановою Луганського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Злагода залишено без задоволення, а рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року - без змін.

У травні 2019 року СФГ Злагода подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі СФГ Злагода зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес. Проте, в касаційній скарзі не обґрунтовано чому дана справа становить значний суспільний інтерес. Посилання СФГ Злагода на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, аналіз судових рішень у справі не дає підстав для висновку про те, що дана справа становить значний суспільний інтерес. Судова практика у цій категорії справ є незмінна, а доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки СФГ Злагода подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою селянського фермерського господарства Злагода на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 лютого 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Злагода про розірвання договору оренди землі , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець