Рішення

від 22.04.2019 по справі 120/611/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2019 р. Справа № 120/611/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 30100), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, 30100), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3, адреса: вул. Вигон, 13, м. Острог, Рівненська область, 35800), ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_4, адреса: вул. А. Янгеля, 6А/40, м. Вінниця, Вінницька область, 21000)

до: Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04328967, вул. Леніна, 10, с. Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, 22523)

про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_7 з адміністративним позовом до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_7, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

- зобов'язати Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_7 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що за наслідком розгляду клопотань позивачів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га кожному, на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області кадастровий номер 0522280400:03:000:3062, загальною площею 8,287 га, отримали листи про відмову у наданні дозволів.

Вказані відмови аргументовані тим, що земельну ділянку з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 рішенням 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області переведено до земель загального користування (громадські пасовища). Однак, такі відмови позивачі вважають протиправними, а тому звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

11.03.2019 року на адресу суду від представника Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-9605/15-17-СГ від 03.08.2017 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Брицькій сільській раді Липовецького району Вінницької області в комунальну власність та передано у власність Брицькій сільській раді Липовецького району Вінницької області земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області загальною площею 59,7214 га пасовища, зокрема, 8,2870 га з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 для сінокосіння і випасання худоби (створення громадського пасовища без зміни цільового призначення) за актом приймання передачі. Відтак, оскільки дана земельна ділянка є сформованою, згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки має використовуватись для сінокосіння і випасання худоби, відноситься до земель загального користування, а тому задоволення заяв позивачів буде суперечити нормам Земельного кодексу України.

25.02.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що наказом Держкомзему № 548 від 23.07.2010 року затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор). Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Згідно даного Класифікатора, землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08) та для ведення особистого селянського господарства (01.03) відносяться до однієї категорії, а саме земель сільськогосподарського призначення (01, Секція А). Громадські пасовища (18.00, Секція К) згідно даного Класифікатора є землями загального користування.

В даному випадку земельна ділянка за рахунок якої позивачі просили відвести їм земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства має цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби. Таким чином, зміна цільового призначення, на думку позивачів, не потребується.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначив, що згідно рішення 21 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.11.2018 року, надано учасникам АТО дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель комунальної власності, сільськогосподарського призначення розташованих на території Брицької сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Інші позивачі в судове засідання не з'явилися, зазначивши в позовній заяві щодо розгляду справи за їх відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

В силу приписів частини 1 статті 205 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.11.2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 через законного представника ОСОБА_7 звернулись із клопотаннями до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га, (ріллі) кадастровий номер 0522280400:03:000:3062.

За наслідками розгляду клопотань, 22 сесією 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області прийнято рішення від 20.12.2018 року про відмову позивачам в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що зазначене місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах № 1-4 доданих до клопотань, з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062, загальною площею 8,287 га, сільськогосподарського призначення, відповідно до рішення 22 сесії 7 скликання від 20.12.2018 року, переведено до земель загального користування (громадські пасовища (18.00).

Не погодившись з таким рішенням, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Так, відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Стаття 25 Закону України Про землеустрій визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України Про землеустрій передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Окрім того, із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою/технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою прийняття рішення 22 сесією 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року, яким позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, став той факт, що вказана земельна ділянка відноситься до земель загального користування, а саме є громадським пасовищем.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-1607/15-15-СТ від 08.05.2018 року надано дозвіл Брицькій сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 111,9 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Брицької сільської ради Липовецького району з метою передачі в комунальну власність для потреб територіальної громади.

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-9605/15-17-СГ від 03.08.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Брицькій сільській раді Липовецького району Вінницької області в комунальну власність на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області та передано у власність Брицькій сільській раді Липовецького району Вінницької області земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області загальною площею 59,7214 га пасовища, зокрема, 8,2870 га з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062 для сінокосіння і випасання худоби (створення громадського пасовища без зміни цільового призначення) за актом приймання передачі.

Однак, суд зауважує, що згідно витягу Державного земельного кадастру від 23.10.2017 року та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.02.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.08 для сінокосіння і випасання худоби.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на Класифікацію видів цільового призначення земель, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

В зазначеному Класифікаторі зазначено, що до видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03 та для сінокосіння і випасання худоби код КВЦПЗ 01.08.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Так, частинами 1, 2 пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як видно із матеріалів справи, позивачі звернулись до Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства.

Разом з цим, бажані земельні ділянки є частинами земельної ділянки з кадастровим номером 0522280400:03:000:3062, яка згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.02.2019 року має цільове призначення для сінокосіння і випасання худоби .

Крім того, досліджуючи протокол 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області № 22 від 20.12.2018 року судом встановлено, що відповідачем надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки іншим громадянам, що не заперечувалось сторонами.

Оцінюючи оскаржувану відповідь, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так, само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надаючи перевагу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим громадянам, діяв необґрунтовано, всупереч передбаченим нормам Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року.

Водночас, надаючи оцінку вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

З огляду на наявність у суду права за умови задоволення вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також, враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачами обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, в якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення (постанови), має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За правовою позицією Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень щодо надання дозволу (вчинити дії), слід додатково звернути увагу на судові рішення Європейського суду з прав людини, а саме: Волохи проти України, Свято-Михайлівська Парафія проти України, Гасан і Чауш проти Болгарії, Броньовський проти Польщі, Гавенда проти Польщі, Аманн проти Швейцарії, Олссон проти Швеції, в яких суд дійшов висновку, що вразі зловживання суб'єкта владних повноважень своїм правом та обов'язком, суд для належного та ефективного судового захисту прав та інтересів особи, має право постановити судове рішення, яким зобов'язати суб'єкта владних повноважень на вчинення конкретних дій.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі за № 820/4757/17 (провадження за №К/9901/27437/18) та постанові від 24 липня 2018 року у справі за №806/2254/15 (провадження за №К/9901/6170/18).

У рішенні від 20.10.2011 року Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії 7 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 20.12.2018 року в частині відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_7, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Зобов'язати Брицьку сільську раду Липовецького району Вінницької області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_7 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 2,00 га (рілля) кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області в межах земельної ділянки площею 8,287 га (кадастровий номер 0522280400:03:000:3062).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 30100) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04328967, вул. Леніна, 10, с. Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, 22523).

Стягнути на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, 30100) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04328967, вул. Леніна, 10, с. Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, 22523).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 30100);

Позивач 2: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, 30100);

Позивач 3: ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3, адреса: вул. Вигон, 13, м. Острог, Рівненська область, 35800);

Позивач 4: ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_4, адреса: вул. А. Янгеля, 6А/40, м. Вінниця, Вінницька область, 21000);

Відповідач: Брицька сільська рада Липовецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04328967, вул. Леніна, 10, с. Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, 22523)

Рішення у повному обсязі виготовлене: 26.04.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна