Рішення

від 16.04.2019 по справі 120/422/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 квітня 2019 р. Справа № 120/422/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМАРІВЦІ"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМАРІВЦІ" (далі - ТОВ "КОМАРІВЦІ", позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "КОМАРІВЦІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 до 30.06.2018. Результати перевірки оформлені актом від 17.10.2018 №5155/14-11/34918457.

В зв'язку із виявленими порушеннями під час перевірки, податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення: Форми ПС від 12.11.2018 року №0011451401, яким нараховану за платежем податок на додану вартість штрафні санкції у розмірі 117 840 грн.; Форми Р від 12.11.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203 819 грн., з яких - 163055 грн. основного зобов'язання та 40764 грн. штрафної санкції.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх такими, що прийняті з порушенням приписів Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

06.03.2019 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що згідно проведеної перевірки ТОВ "КОМАРІВЦІ" в 2015 році використовувало для вирощування сільськогосподарської продукції землі на підставі договорів оренди земельних часток - паїв, частину яких не оформлено належним чином, а саме, не зареєстровані в Державному реєстрі.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "КОМАРІВЦІ" реалізацію вирощеної в 2015 році сільськогосподарської продукції відносило до складу податкових зобов'язань спеціальної декларації (кукурудза, соя, гречка) в тому числі частину продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що не пройшли державну реєстрацію.

Визначення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підлягають переносу зі спеціальної декларації з ПДВ до загальної (бюджетної) декларації з ПДВ в періодах реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих землях, право користування якими не зареєстровано відповідно до законодавства, наведено в акті перевірки.

Згідно з висновками акта перевірки, на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України ТОВ "КОМАРІВЦІ" неправомірно віднесено до податкового кредиту по спеціальній декларації суму податку на додану вартість у розмірі 186078 грн. ПДВ, занижено податковий кредит по загальній декларації на 186077 грн. ПДВ, завищено податкові зобов'язання по спеціальній декларації на 322161 грн. ПДВ, занижено податкові зобов'язання по загальній декларації на 322161 грн. ПДВ по операціях з придбання товарів (послуг) для вирощування продукції на земельних ділянках, право користування якими не оформлені та не зареєстровані відповідно до законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено неправомірне застосування пільг з податку на додану вартість в загальній сумі 117840 грн. (в т.ч. листопад 2015 року в сумі 35802 грн., грудень 2015 року в сумі 80188 грн., жовтень 2016 року в сумі 1850 грн.), за рахунок неправомірного декларування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту до спеціальної декларації з ПДВ.

07.03.2019 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно якої зазначив, що у відзиві відповідач жодним чином не апелює до посилання позивача на те, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, у відзиві відповідач жодним чином не обґрунтував - яким нормативно-правовим актом передбачена методика, по якій інспектори-ревізори вираховували зобов'язання з ПДВ пропорційно до питомої ваги земельних ділянок що не пройшли державну реєстрацію у загальній площі орендованих земельних ділянок.

Такі дії є прямим порушенням ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням наведеного, просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 25.03.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та за наявності відповідних заяв учасників справи розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просили задовольнити повністю.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення заявленого позову, з підстав наведених у відзиві. Крім того, представник відповідача на запитання суду щодо того, яким нормативно-правовим актом передбачена методика, по якій інспектори-ревізори вираховували зобов'язання з ПДВ пропорційно до питомої ваги земельних ділянок, що не пройшли державну реєстрацію у загальній площі орендованих земельних ділянок, відповів, що це методика визначена ним особисто.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

ГУ ДФС у Вінницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "КОМАРІВЦІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено акт №5155/14-11/34918457 від 17.10.2018, згідно якого вказано, що ТОВ "КОМАРІВЦІ" в 2015 році використовувало для вирощування сільськогосподарської продукції землі на підставі договорів оренди земельних часток-паїв, частину яких не оформлено належним чином, а саме не зареєстровані в державному реєстрі. Зазначено, що продукція вирощена на земельних ділянках, які не зареєстровані відповідно до законодавства, не рахується як вирощена на власних або орендованих виробничих потужностях. Тому обсяги реалізації продукції вирощеної на даних земельних ділянках мають бути в загальній Декларації з ПДВ.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "КОМАРІВЦІ" реалізацію вирощеної в 2015 році сільськогосподарської продукції відносило до складу податкових зобов'язань спеціальної декларації (кукурудза, соя, гречка) в тому числі частину продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно висновків вказаного акту, встановлено порушення товариствам:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КОМАРІВЦІ":

- пп.185.1 ст. 185, пп.186.1 ст.186, 188.1. ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.209.6, п.п.209.17.14 п.п. 209.17.15 п. 209.17 ст.209 п.п.14.1.13, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1. ст.,185 п.187.1. ст.187 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ "КОМАРІВЦІ" занижено податок на додану вартість в сумі 148367 грн., в т.ч. за рахунок завищення за вересень 2017 року в сумі 18617 грн., та заниження в сумі 166984 грн., в тому числі: за липень 2015 року в сумі - 17946 грн.; за вересень 2015 року в сумі - 13 грн.; за жовтень 2015 року в сумі - 296 грн.; за листопад 2015 року в сумі - 36219 грн.; за грудень 2015 року в сумі - 84150 грн.; за квітень 2016 року в сумі - 23663 грн.; за травень 2016 року в сумі - 130 грн.; за вересень 2016 року в сумі - 462 грн.; за жовтень 2016 року в сумі - 975 грн.; за листопад 2016 року в сумі - 46 грн.; за грудень 2016 року в сумі - 130 грн.; за жовтень 2017 року в сумі - 559 грн.; за листопад 2017 року в сумі - 2224 грн.; за грудень 2017 року в сумі - 171 грн.

- пп.185.1 ст. 185, пп.186.1 ст.186, 188.1. ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст. 198, п.209.6, п.п.209.17.14 п.п. 209.17.15 п. 209.17 ст.209 п.п.14.1.13, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1. ст.,185 п.187.1. ст..187 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ "КОМАРІВЦІ" занижено сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в тому числі:

- за січень 2017 року в сумі 19290 грн.; лютий 2017 року в сумі 19261 грн.; березень 2017 року в сумі 19261грн.; квітень 2017 року в сумі 19261грн.; травень 2017 року в сумі 19261грн.; червень 2017 року в сумі 19261грн.; липень 2017 року в сумі 19261грн.; серпень 2017 року в сумі 18950 грн.

- пп.185.1 ст. 185, пп. 186.1 ст.186, 188.1. ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198,п.209.2, п.209.6, п.п.209.15.2 п.209.15, п.п.209.17.14 п.п.209.17.15 п.209.17, ст.209 Податкового кодексу України ТОВ "КОМАРІВЦІ" завищено податок на додану вартість (який підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок) в сумі 75860 грн., в т.ч. за рахунок заниження за вересень 2015 року в сумі 27950 грн., за жовтень 2015 року в сумі 14030 грн., та завищення за листопад 2015 року в сумі 35802 грн., за грудень 2015 року в сумі 80188 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1850 грн.

- п.209.2, п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України ТОВ "КОМАРІВЦІ" неправомірно застосовано пільги з податку на додану вартість в загальній сумі 117840 грн., в т.ч. листопад 2015 року в сумі 35802 грн., грудень 2015 року в сумі 80188 грн., жовтень 2016 року в сумі 1850 грн.

Внаслідок чого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0011451401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 117840 грн., податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0011441401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 203819 грн., з яких 163055 грн. - сума збільшеного податкового зобов'язання, та 40764 грн. - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями, позивачем подано скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду якої, 15.01.2019 ДФС України за вих. №1877/6199-99-11-04-01-25 прийнято рішення про часткове задоволення скарги ТОВ, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0011441401 в частині взаємовідносин скаржника з ТОВ "Охоронна Агенція Скіф", в іншій частині - рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення ДФС України, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 №0000311401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 186281 грн., з яких 149025 грн. - сума збільшеного податкового зобов'язання, та 37256 грн. - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

В силу п.п. 14.1.77 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно п.209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Однак, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, податковий орган фактично виходив з того, що сільськогосподарська продукція, вирощена позивачем на орендованих земельних ділянках на підставі договорів, щодо яких не здійснено державної реєстрації, не може вважатися продукцією власного виробництва.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З аналізу вказаних норм вбачається, що чинним законодавством передбачено обов'язкову реєстрацію речових прав (право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди) на земельні ділянки, а не реєстрацію таких договорів.

Крім того, Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що під поняттям оренди розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства , що узгоджується з приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене, податковим законодавством для цілей оподаткування не встановлено обов'язковість формального оформлення договорів оренди. Підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб'єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської продукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як оренда незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

При цьому, враховуючи викладене, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження сільськогосподарського товарного виробництва.

Тобто, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, оформлення відповідного договору без його реєстрації не може впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку сільськогосподарського товарного виробництва.

Пунктом 209.11 ст.209 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких на платника не поширюється спеціальний режим оподаткування, серед яких відсутня така підстава як порушення порядку державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, на яких вирощується сільськогосподарська продукція товаровиробником.

При цьому, порушення вимог законодавства щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, за наявності встановленого факту реалізації платником фіксованого сільськогосподарського податку вирощених сільськогосподарських товарів на орендованих земельних ділянках в обсязі, не меншому, ніж 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, не може бути самостійною підставою для висновку, що такі товари не є власною продукцією підприємства у розумінні п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, та, відповідно, підставою для висновку щодо невиконання підприємством вимог спеціального режиму оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.08.2016 року (справа №К/800/1007/16), постанові Вищого адміністративного суду від 08.08.2016 року (справа №К/800/36893/14), ухвалі Вищого адміністративного суду від 31.08.2016 (справа №К/800/37233/15), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2016 року (справа №К/800/29463/13), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2016 року (справа № К/800/23259/16).

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто вказати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги , щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, слід наголосити, як вказано в акті перевірки (арк. 39) оскільки підприємство не в змозі визнати, яка товарна сільськогосподарська продукція вирощена на земельних ділянках (паях) площею 64,735 га, які не оформлені належним чином, тому застосовується розрахункова методика визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Представник відповідача на запитання суду щодо того, яким нормативно-правовим актом передбачена методика, по якій інспектори-ревізори вираховували зобов'язання з ПДВ пропорційно до питомої ваги земельних ділянок, що не пройшли державну реєстрацію у загальній площі орендованих земельних ділянок, відповів, що це методика визначена ним особисто.

На переконання суду, інспектори, самостійно визначаючи суму ПДВ по реалізації продукції, вирощеній на незареєстрованих землях виходили з абсолютно необґрунтованого, жодним чином документально не підтвердженого розрахунку, який полягає у добутку сум ПДВ по реалізації всієї с/г продукції на земельних ділянках що перебували у використанні на 13,04% (відсоток земель, які не пройшли державну реєстрацію у співвідношенні до загальної посівної площі 103,9844/797,54*100=13,04).

Разом з тим, суд зауважує, що згідно інформації що міститься в статистичній звітності формі №29 с/г (річна) Підсумки збору урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2015 рік площі с/г ТОВ Комарівці за 2015 рік становлять 797,54 га які складаються з : кукурудза на зерно - 306 га., гречка - 9,54 га, соя - 482 га. (аркуш 38 акту); ТОВ Комарівці не ведеться облік вирощеного урожаю в розрізі кадастрових номерів земельних ділянок, за умови не закріплення вказаного обов'язку на законодавчому рівні; в податкових деклараціях на реалізацію с/г культур не вказується інформація про площу так і кадастрові номера земельних ділянок з яких збирався урожай.

Зважаючи на наведе висновки акту перевірки в частині обчислення зобов'язання з ПДВ пропорційно до питомої ваги земельних ділянок, що не пройшли державну реєстрацію у загальній площі орендованих земельних ділянок є надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Згідно п 5.Розділу II. Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, відповідно пункту 2 частини 4 розділу ІІІ вищевказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Враховуючи викладене, розрахунки наведені в акті перевірки від 17.10.2018 №5155/14-11/34918457 по визначенню сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підлягають переносу зі спеціальної декларації з ПДВ до загальної (бюджетної) декларації з ПДВ в періодах реалізації сільськогосподарської продукції на орендованих землях, право користування якими не зареєстровано відповідно до законодавства без посилання на первинні бухгалтерські документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів які підтверджують наявність такої пропорційності між сільськогосподарськими культурами та площами на яких вони були зібрані, на переконання суду, є лише суб'єктивними припущеннями інспекторів.

Крім того до матеріалів адміністративного позову позивачем долучено договори оренди землі відносно 64,735 га, які на думку інспекторів-ревізорів не оформлені належним чином.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 4562 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАСУ України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано договір про надання правової допомоги від 18.01.2019 №05-01/2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №000184 від 18.10.2017, детальний опис робіт від 15.04.2019, платіжне доручення №316 від 12.04.2019 на суму 10000 грн.

Згідно наданого детального опис робіт від 15.04.2019 вказано, що адвокатами ОСОБА_5 бюро "Масимчук та Партнери" надано наступні послуги на загальну суму 10000 грн.: правовий аналіз документів необхідних для підготовки позову (документи позивача) 7 год. - 3500 грн., надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з податкового законодавства 3 год. - 1500 грн., підготовка позовної заяви, процесуальних та інших документів правового характер 7 год. - 3500 грн., представництво інтересів позивача у ВОАС 3 год. - 1500 грн.

Оцінивши опис робіт від 15.04.2019 по договору про надання правової допомоги, судом встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є частково співмірним з наданими послугами адвокатів, пов'язаними із розглядом даної справи.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМАРІВЦІ" сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 4562 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 від 12.11.2018 року та №0000311401 від 23.01.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМАРІВЦІ" судовий збір у сумі 4562 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМАРІВЦІ" (вул. О. Щепанського, 1, с. Комарівці, Вінницька область, 23010, код ЄДРПОУ 34918457)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення суду складено 26.04.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович