Рішення

від 10.04.2019 по справі 460/2615/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2019 року м. Рівне №460/2615/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Тарновецький Я.М.,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доДержавного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач-2) про:

визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича від 10.04.2018 №РВ-5600000012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність спірного рішення, позаяк зміна виду використання земельної ділянки не має наслідком зміну цільового призначення земельної ділянки, визначається власником самостійно на підставі його заяви та з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Враховуючи те, що належна позивачу на праві власності земельна ділянка сформована до введення в дію Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Класифікатора видів цільового призначення земель, цільове призначення означеної земельної ділянки було визначено на момент її формування на підставі затвердженого проекту землеустрою та у відповідності до чинного на той час Українського класифікатора цільового використання землі, внаслідок чого до Державного земельного кадастру не було внесено відомостей стосовно виду використання земельної ділянки. Оскільки відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" до відомостей про об'єкт до Державного земельного кадастру включаються дані щодо виду використання земельної ділянки, позивач стверджував, що визначення ним самостійно у поданій відповідачам заяві виду використання земельної ділянки у межах її цільового призначення узгоджується із положеннями статті 20 Земельного кодексу України та нормами Порядку ведення Державного земельного кадастру. Стверджував, що відповідачі помилково ототожнюють внесення до Державного земельного кадастру інформації щодо виду використання земельної ділянки в межах визначеної категорії земель зі зміною цільового призначення земельної ділянки та спірним рішенням безпідставно відмовили позивачу у внесенні до Державного земельного кадастру в інформацію про земельну ділянку відомостей про вид її використання з огляду на необхідність подання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення. З огляду на звернення позивача щодо внесення в інформацію про земельну ділянку відомостей про вид її використання у межах цільового призначення земельної ділянки за процедурою внесення нових (додаткових) відомостей про зареєстровану земельну ділянку відповідно до містобудівної документації, а також відсутність намірів позивача щодо зміни цільового призначення належної земельної ділянки, позивач вважає протиправним оспорюване рішення та звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач-2 позову не визнав, подав суду відзив на адміністративний позов (а.с.44-46), у якому зазначив про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до якої покликався позивач, відомості про цільове призначення щодо виду використання земельної ділянки належної позивачу на праві власності не можуть бути внесені до Державного земельного кадастру за заявою власника, позаяк означена земельна ділянка не відноситься до земель державної чи комунальної власності. Основуючись на правових висновках Верховного Суду, стверджував, що зміна або встановлення виду використання землі в межах її цільового призначення проводиться у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, що передбачає складання або перепогодження проекту відведення земельної ділянки з дотриманням встановленої законом процедури. Окрім того, зазначив, що у позовній заяві позивач помилково ототожнює поняття "цільове призначення землі" та "категорія земель", що є ширшим та охоплює земельні ділянки різного цільового призначення, що відображено у Класифікаторі видів цільового призначення земель, затвердженому наказом Держкомзему від 23.07.2010 за № 548. Натомість, позивач у поданій заяві обрав не вид використання належної йому на праві власності земельної ділянки як 02.01 - "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", а цільове призначення земельної ділянки у межах відповідної категорії "Землі житлової та громадської забудови", оскільки КВЦПЗ визначає саме види цільового призначення земель, а не види їх використання. З таких підстав стверджував, що позивач не вправі самостійно, без розроблення документації із землеустрою, визначати цільове призначення земельної ділянки, тому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 16.01.2019 задоволено заяву позивача про поновлення процесуального строку та визнано поважними причини пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду, а також поновлено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом; відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 16.01.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

10.04.2019 представник позивача подав суду письмові пояснення (а.с.132-134), у яких зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, з цільовим призначенням "Для житлової та громадської забудови" була сформована її попереднім власником, а при переході права власності на означену земельну ділянку до позивача нова технічна документація із землеустрою не розроблялась, оскільки не змінювалася ані її площа, ані цільове призначення. З огляду на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей стосовно виду використання означеної земельної ділянки, позивач звернувся до Відділу м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із відповідною заявою про внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей щодо виду використання земельної ділянки, тому переконаний, що вимога відповідачів є безпідставною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в заявах по суті справи, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у позові повністю.

Відповідач-1 до суду не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с.131). Власної позиції по суті спору не повідомив та не скористався правом подання заяв по суті спору. Разом з тим, до відзиву на адміністративний позов представник відповідача-2 додав копію наказу від 03.10.2018 № 320-К "Про звільнення Якимця О.Б.", відповідно до якого Якимця О.Б. звільнено 16.10.2018 з посади Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (а.с.48).

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши їх доводи та аргументи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1101 га за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, кадастровий номер: НОМЕР_2 цільове призначення: для житлової та громадської забудови, на підставі акту приймання-передачі майна від 06.04.2016 між ТОВ "Південний масив" та ОСОБА_3 та протоколу загальних зборів ТОВ "Південний масив" від 06.04.2016, про що 20.05.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за номером: 14723534 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29813721 від 30.05.2016 (а.с.15).

22.01.2018 представник позивача звернувся до Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з заявою, у якій просив внести до Державного земельного кадастру відомості про вид використання земельної ділянки "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2 площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне (а.с.16).

До вказаної заяви, серед іншого, додано копію заяви за формою згідно з Додатком 12 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (а.с.17).

10.04.2018 Державним кадастровим реєстратором винесено рішення № РВ-5600000012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме з огляду на те, що відповідно заявленій ініціативі щодо зміни виду використання передбачається зміна цільового призначення земельної ділянки, що згідно зі статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, оскільки на підставі письмової заяви власника до Державного земельного кадастру вносяться відомості щодо виду використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, тому позивач не вправі ініціювати зміну виду використання належної йому на праві власності земельної ділянки за даною процедурою (а.с.18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Частиною першою статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною першою статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки може мати місце виключно за проектом землеустрою щодо її відведення.

Відповідно до частини третьої статті 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, провадиться сільською, селищною, міською радою.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (частина перша статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до Державного земельного кадастру включаються відомості, зокрема, про цільове призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Суд встановив, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_3 площею 0,1101 га у м. Рівне з цільовим призначенням: для житлової та громадської забудови (а.с.15).

Водночас, до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області позивач звернувся з заявою, у якій просив внести до Державного земельного кадастру відомості про вид використання земельної ділянки "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_3 (а.с.16).

В той же час, відповідач-2 стверджує, що позивач помилково ототожнює визначений Класифікатором вид цільового призначення земельної ділянки - 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" як вид використання земельної ділянки, позаяк Класифікатор, затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 за № 548, визначає саме види цільового призначення земель, а не види її використання.

Вирішуючи публічно-правовий спір між сторонами, суд враховує таке.

Статтею 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить наступне визначення: "цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку".

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 за № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор).

Згідно з пунктом 1.2. Класифікатора, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

У пункті 1.4. цього Класифікатора зазначено, що КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Дослідивши та проаналізувавши зміст та структуру Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 за № 548, суд зазначає про помилковість ототожнення позивачем видів цільового призначення земель та категорії земель, які поділяються за основним цільовим призначенням земель, що визначено у Класифікаторі (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до пункту "б" частини другої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №826/8492/17, зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.

Таким чином, виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/4789/17.

Вказане свідчить про обґрунтованість доводів відповідача-2 про те, що законом не передбачено зміну відомостей про цільове призначення належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки щодо виду використання означеної земельної ділянки в межах визначеної категорії земель виключно на підставі його заяви, позаяк позивач не є користувачем земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність вказаним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму ВАСУ "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2).

Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення та відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли у порядку та у спосіб, визначений законом.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків, правомірність прийнятого на їх підставі спірного рішення та його відповідність приписам чинного законодавства України.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в позові до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича АДРЕСА_2, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул.Симона Петлюри, 37, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39768252) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 квітня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.