Постанова

від 30.07.2019 по справі 460/2615/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5599/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Максимчук В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Відділу у м.Рівному Міськрайонного управління у Рівненській районі та м.Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській обл. Якимця Олега Борисовича та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській обл. про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Дорошенко Н.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 53 хв. 10.04.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.04.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

16.10.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у м.Рівному Міськрайонного управління у Рівненській районі та м.Рівному Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Рівненській обл. Якимця О.Б. № РВ-5600000012018 від 10.04.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах категорії земель житлової та громадської забудови щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., м.Рівне ( Т. 1 , а.с.5-14).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.161-166).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.173-186).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що земельна ділянка, кадастровий НОМЕР_1 , площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., м.Рівне , із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови , сформована її попереднім власником - ОСОБА_2 на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою. В подальшому вказана ділянка була передана ОСОБА_2 до статутного капіталу ТзОВ Південний масив як внесок учасника товариства. Апелянт ОСОБА_1 набув право власності на спірну ділянку на підставі протоколу № 6 загальних зборів учасників ТзОВ Південний масив від 06.04.2016р. Під час переходу права власності на ділянку від ОСОБА_2 до інших власників нова технічна документація із землеустрою не розроблялася, оскільки не змінювалася площа та цільове призначення останньої.

Отже, спірна ділянка із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови сформована відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та Класифікатора видів цільового призначення земель, затв. наказом Держкомземом № 548 від 23.07.2010р., через що в Державному земельному кадастрі є відсутніми відомості про вид її використання.

У подальшому позивач звернувся до Відділу у м.Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та у м.Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. із заявою про внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей щодо виду використання земельної ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови. Рішенням відповідача № РВ-5600000012018 від 10.04.2018р. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та роз`яснено про необхідність надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Звідси, позивач не звертався до відповідачів із заявою про зміну виду використання земельної ділянки, а подавав заяву про внесення відомостей про вид земельної ділянки . Вказані дії не є тотожними, вони регулюються в окремих порядках та передбачають різні процедури. У даному випадку в Державному земельному кадастрі є відсутнім запис щодо виду використання земельної ділянки, а тому позивач, як власник земельної ділянки, звертався з відповідною заявою про внесення відомостей щодо виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення. При цьому, цільове призначення ділянки визначено при її формуванні, а тому жодних підстав для виготовлення позивачем нового проекту землеустрою немає.

Із системного аналізу чинного законодавства убачається, що для внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо сформованої та зареєстрованої земельної ділянки про вид використання в межах земель певної категорії, власником чи користувачем земельної ділянки до відповідного територіального органу Держгеокадастру необхідно подати лише заяву встановленого зразка; подання будь-яких інших документів не передбачено.

Відповідачем ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке узгоджується з усталеною судовою практикою по аналогічній категорії справ (Т.2, а.с.19-26).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Також колегія суддів ухвалила відхилити повторне клопотання апелянта ОСОБА_1 від 29.07.2019р. про відкладення апеляційного розгляду справи через перебування його представника адвоката Тарновецького Я.М. у відпустці та об`єктивну неможливість явки до суду позивача за безпідставністю (Т.2, а.с.50-51), оскільки ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи (Т.2, а.с.47, 48); будь-яких доказів перебування адвоката у відпустці апеляційному суду не представив, не вказав чіткі та конкретні причини неможливості особистої явки до суду, при цьому останній не був позбавлений можливості скерування до апеляційного суду іншого представника тощо.

Водночас, первинне клопотання представника адвоката Тарновецького Я.М. від 24.06.2019р. про відкладення розгляду справи апеляційним судом було задоволено (Т.2, а.с.27-28, 37-40).

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1101 га, за адресою: Рівненська обл., м.Рівне , кадастровий номер: НОМЕР_1 , цільове призначення: для житлової та громадської забудови.

Підставою для набуття останнім права власності слугували акт приймання-передачі майна від 06.04.2016р. між ТзОВ Південний масив та ОСОБА_1 , протокол загальних зборів ТзОВ Південний масив від 06.04.2016р. (Т.1, а.с.137-154), через що 20.05.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за номером: 14723534 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29813721 від 30.05.2016р. (Т.1, а.с.15).

22.01.2018р. представник позивача звернувся до Відділу у м.Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та у м.Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. з заявою, у якій просив внести до Державного земельного кадастру відомості про вид використання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо належної позивачу ділянки (Т.1, а.с.16).

До вказаної заяви, серед іншого, додано копію заяви за формою згідно з Додатком 12 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р. (Т.1, а.с.17).

10.04.2018р. державним кадастровим реєстратором винесено рішення № РВ-5600000012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно заявленій ініціативі щодо зміни виду використання передбачається зміна цільового призначення земельної ділянки, що згідно зі ст.21 Закону України Про Державний земельний кадастр здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, оскільки на підставі письмової заяви власника до Державного земельного кадастру вносяться відомості щодо виду використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, тому позивач не вправі ініціювати зміну виду використання належної йому на праві власності земельної ділянки за даною процедурою (Т.1, а.с.18).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з помилковості ототожнення позивачем видів цільового призначення земель та категорії земель, які поділяються за основним цільовим призначенням земель (ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. б ч.2 ст.21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності, можлива, однак порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.

Таким чином, виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Чинним законодавством не передбачено зміну відомостей про цільове призначення належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки щодо виду використання ділянки в межах визначеної категорії земель виключно на підставі його заяви, оскільки позивач не є користувачем земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Розглядувані правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про Державний земельний кадастр , а також постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р. Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру .

Зокрема, нормами ч.1 ст.19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.2010р. Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель в межах категорій, встановлених ст.19 Земельного кодексу України.

Зокрема, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі (п.1.2 розділу І).

Класифікація видів цільового призначення земель /КВЦПЗ/ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п.1.3 розділу І).

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (п.1.4 розділу І).

Статтею 1 Закону України Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Пунктом б ч.2 ст.21 цього Закону передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_2 не відноситься до земель державної чи комунальної власності, відомості про її цільове призначення щодо виду використання земельної ділянки лише за заявою позивача не можуть бути внесені.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.02.2018р. земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 20.10.2007р., виготовленої Державним підприємством Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Цільове призначення земельної ділянки - 1.13.3; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для житлової та громадської забудови (Т.1, а.с.85).

Водночас, зміна земельної ділянки із земельної ділянки для житлової та громадської забудови на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ 02.01) слід вважати буквальною зміною цільового призначення земельної ділянки, яка здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

При цьому, покликання апелянта на те, що він звертався до державного кадастрового реєстратора із заявою щодо внесення відомостей про вид земельної ділянки, не можуть вважатися прийнятними в цій ситуації, оскільки формування спірної ділянки мало місце до прийняття діючих нормативно-правових актів, які стосуються спірних питань. Така обставина лише додатково підкреслює необхідність приведення технічної документації по спірній ділянці у відповідність до діючого законодавства та об`єктивно зумовлює розробку відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наведений висновок слідує з приписів ст.20 Земельного кодексу України, відповідно до яких віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.4).

Згідно з ст.50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім цього, статтею 38 Земельного кодексу України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 цього Кодексу).

Класифікацією видів цільового призначення земель встановлено, що землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням поділяються на розділи:

Землі житлової забудови (код 02) - землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва;

Землі громадської забудови (код 03) - землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

Звідси, в межах категорії земель житлової та громадської забудови можуть бути земельні ділянки із різним цільовим призначенням (коди 02.01. - 02.10. - землі житлової забудови та 03.01. - 03.17. - землі громадської забудови).

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Звідси, встановлення/зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником самостійно, із урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, якою передбачена зміна цільового призначення такої ділянки.

Таким чином, під час звернення позивача 22.01.2018р. до Відділу у м.Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та у м.Рівному ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. з заявою, у якій він просив внести до Державного земельного кадастру відомості про вид використання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах категорії земель житлової та громадської забудови, щодо належної йому ділянки, останнім не представлено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018р. у справі № 521/4789/17, від 17.07.2018р. у справі № 712/9000/16-а, від 04.07.2018р. у справі № 826/8492/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів вважає, що наведені порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини виходять за рамки наведеного спору та можуть розглядатися лише як об`єктивний наслідок за результатами вирішення цього спору.

Водночас, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, цитуванні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків Європейського Суду з прав людини, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, а тому розглядуваний позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2019р. в адміністративній справі № 460/2615/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 31.07.2019р.