Рішення

від 01.04.2019 по справі 817/1504/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2019 року м. Рівне №817/1504/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік-Агро" доГоловне управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 №0004111403, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро (далі - ТОВ Сотік-Агро ) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненські області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ Сотік-Агро заперечує висновки контролюючого органу щодо неправильності нарахування та сплати ТОВ Сотік-Агро податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Техлогістика код ЄДРПОУ 39497005 (далі - ТОВ Техлогістика ) в червні 2017 р. та нереальності господарської операції з цим контрагентом.

Вказується, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань у залежність від стану податкового обліку контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у нього основних фондів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, адже, платник не наділений повноваженнями податкового контролю, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом його податкових зобов'язань.

Також, зазначено, що 02.06.2017 р. між ТОВ Сотік-Агро , як покупцем, та ТОВ Техлогістика , як постачальником, було укладено договір постачання №54/17, згідно з умовами якого ТОВ Техлогістика зобов'язувалось передати у власність ТОВ Сотік-Агро товар, а ТОВ Сотік-Агро зобов'язувалось прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов зазначеного договору ТОВ Техлогістика було передано, а ТОВ Сотік-Агро прийнято та оплачено товарно-матеріальні цінності, що можуть бути безпосередньо використані в основній діяльності ТОВ Сотік-Агро (насіння та добрива).

Підтвердженням проведення господарських операцій за цим договором є первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові накладні, податкова накладна, акт виконаних робіт, прибуткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунки та платіжні доручення, тощо, що складені на виконання умов вказаного вище договору. Отримані за договорами товарно-матеріальні цінності були оприбутковані ТОВ Сотік-Агро та відображені на відповідних рахунках, невикористана частина придбаних товарів є наявності та використовується у виробничій діяльності ТОВ Сотік-Агро , податкова накладна на виконання вищезазначеного договору була складена належним чином та зареєстрована в ЄРПН.

Відтак, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403 протиправним та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

За наведеного, представники позивача просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - ГУ ДФС у Рівненські області, позов не визнав, подав відзив (т. 1 а.с. 72-74). Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, Відповідачем встановлено, що ТОВ Сотік-Агро здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Техлогістика і складено видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Представник відповідача також зазначила, що перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ Техлогістика для ТОВ Сотік-Агро у зв'язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та відповідно, нереальність їх одержання саме від контрагента ТОВ Техлогістика , перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій по ТОВ Техлогістика за червень 2017 р. при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. При цьому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях, що фактично не здійснювались у межах господарської діяльності підприємства. Відтак, оскільки, TОB Техлогістика поставки товарно-матеріальних цінностей не здійснювало, тому оформлена податкова накладна з реквізитами даного підприємства не є підставою для формування ТОВ Сотік-Агро податкового кредиту.

За твердженнями представника відповідача, в результаті проведеної перевірки встановлено наступні ознаки нереальності господарських операцій, проведених ТОВ Сотік-Агро з ТОВ Техлогістика : - відсутність у ТОВ Техлогістика трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій; - відсутність у ТОВ Техлогістика основних засобів для здійснення господарської діяльності; - наявність кримінального провадження щодо ТОВ Техлогістика ; - відсутності реального джерела походження товару за даними Єдиного реєстру податкових накладних; - відсутність ТОВ Техлогістика за місцем державної реєстрації.

Крім того, перевіркою встановлено неналежне оформлення представлених документів, а також ненадання з боку ТОВ Сотік-Агро всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій, зокрема, до перевірки не надано документів, що засвідчують якість придбаного ТОВ Сотік-Агро товару та наказу на відрядження директора ТОВ Cотік-Агро ОСОБА_1, крім того, перевіркою встановлено, що в товаро-транспортній накладній відсутні відомості в графі Відпуск за довіреністю вантажоодержувача та дані в графах Час вибуття , Час прибуття , Час простою , що не дає можливості підтвердити кількість витраченого часу в рейсі до м. Києва та у зворотному шляху та необхідну відстань і час для навантаження та перевезення вантажу.

Також, у своєму відзиві представник відповідача зазначає, що ГУ ДФС у Рівненській області ще до проведення перевірки зверталось до ТОВ Сотік-Агро згідно листа від 02.02.2018 р. №963/10/17-00-14-03-08, з проханням надати інформацію по взаєморозрахунках з ТОВ Техлогістика , та відкоригувати завищену суму податкового кредиту згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. ТОВ Сотік-Агро згідно відповідей від 12.03.2018 р. №05 та від 16.03.2018 р. №06 надало пояснення та копії документів, що свідчать про взаєморозрахунки з ТОВ Техлогістика . Проте, незважаючи на встановлені докази оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, що призвело до завдання державі збитків у вигляді ненадходження податку на додану вартість до державного бюджету, ТОВ Сотік-Агро не здійснило дій для коригування податкового кредиту.

В зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що на порушення п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України ТОВ Сотік-Агро завищено податковий кредит по операціям з ТОВ Техлогістика , в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2017 року на суму ПДВ 124 166, 00 грн.

На підставі викладеного, представник відповідача доводила, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403 є правомірним та просила в задоволенні позову ТОВ Сотік-Агро відмовити повністю за безпідставністю вимог.

06.11.2018 р. позивачем на виконання протокольної ухвали подано до суду додаткові пояснення за вих. №76, згідно з якими ТОВ Сотік-Агро повідомило, що 02.06.2017 р., з метою виконання умов договору постачання №54/17, придбаний ТОВ Сотік-Агро товар було завантажено в вантажний автомобіль КАМАЗ д.н.з., який відповідно до умов договору надання транспортних послуг від 01.06.2017 р. був наданий в користування позивачу. Завантаження придбаного товару відбулось в м. Київ на сільськогосподарському ринку ТЕРЕМКИ-2 , куди на вимогу ТОВ Техлогістика прибув автомобіль КАМАЗ , при цьому, всі придбані позивачем товарно-матеріальні цінності були завантажені вручну. Придбані позивачем агрохімікати були передані позивачу з боку ТОВ Техлогістика в такій тарі: - Грінфорд ІГ 480, РК (сільгліфосату, 480 г/л) - пластикова каністра 20 літрів; - Гезагард 500 FW, к.с. Syngenta - пластикова каністра 5 літрів; - Нурел Д, к.с. - пластикова каністра 5 літрів; - Євро Лайтинг - пластикова каністра 10 літрів.

Також, позивач повідомив, що придбані агрохімікати станом на 06.11.2018 р. були повністю використані в процесі виробничої діяльності, при цьому, сертифікати якості на перелічені хімікати у ТОВ Сотік-Агро не збереглись.

12.03.2019 р. представник позивача звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з заявою, в якій з огляду на невиконання стороною відповідача вимог ч. 2 ст. 131 КАС України, просив здійснювати розгляд справи №817/1504/18 в порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

Крім того, 12.03.2019 р. представником позивача на підставі ч. 9 ст. 79 КАС України надано до матеріалів справи Витяг від 12.03.2019 р. з публічно доступного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Техлогістика код ЄДРПОУ 39497005.

Заслухавши учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро код ЄДРПОУ: 37437232 зареєстроване як юридична особа Острозькою районною державною адміністрацією 05.05.2011 р., з 10.05.2011 р. взяте на облік як платник податків, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 01.05.2017 р. №200335736 є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення від 30.03.2018 р. №723/17-00-14-03, виданого Головним управлінням ДФС у Рівненській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 30.03.2018 р. №1064 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сотік Агро з питань проведених взаєморозрахунків з ТОВ Техлогістика (код ЄДРПОУ 39497005) за червень 2017р. , - в період з 11.04.2018 р. по 16.04.2018 р. уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сотік Агро .

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2018 р. №1078/17-00-14-03/37437232 (а.с. 14-20), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Сотік-Агро п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 124 166, 00 грн.

На підставі акту від 23.04.2018 р. №1078/17-00-14-03/37437232 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004111403.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403 суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За даними акту від 23.04.2018 р. №1078/17-00-14-03/37437232 перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ Сотік-Агро операцій з придбання у TOB Техлогістика код ЄДРПОУ 39497005 в червні 2017 р. товарів на загальну суму 744 933, 65 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 02.06.2017 р. між ТОВ Сотік-Агро , як покупцем, та ТОВ Техлогістика , як постачальником, було укладено договір постачання №54/17, згідно з умовами якого ТОВ Техлогістика зобов'язувалось передати у власність ТОВ Сотік-Агро товар, а ТОВ Сотік-Агро зобов'язувалось прийняти та оплатити цей товар. На виконання умов зазначеного договору ТОВ Техлогістика було передано, а ТОВ Сотік-Агро прийнято та оплачено товарно-матеріальні цінності: - насіння соняшнику HK POKI Syngenta; - насіння соняшнику Syngenta HK Бріо; -грінфорт ІГ 480; - гезагард 500 FW Kc Syngenta; - нуред Д, к.с.; - євро-лайтнінг.

Підтвердженням проведення господарських операцій за цими договорами є первинні бухгалтерські документи, які складені на виконання умов вказаного вище договору, а тому числі:

- видаткова накладна від 02.06.2017 р. №20604 на отримання ТМЦ;

- картка рахунку 631 за 01.01.2017 - 11.04.2018 ТОВ Сотік-Агро ;

- договір надання транспортних послуг від 01.06.2017 р., укладений між ТОВ Сотік-Агро та ТОВ КЛМЗ ;

- акт виконаних робіт на транспортні послуги від 30.06.2017 р. №243;

- акт звірки розрахунків з ТОВ КЛМЗ за період 01.06.2017-11.04.2018 р.р.;

- вимога-накладна від 30.06.2017 р. №15 на відпуск насіння;

- рух документу по регістрах вимоги-накладної від 30.06.2017 №15;

- вимога-накладна від 30.06.2017 р. №17 на відпуск насіння;

- рух документу по регістрах вимоги-накладної від 30.06.2017 р. №17;

- руху документу по регістрах накладної від 02.06.2017 р. №28;

- прибуткова накладна від 02.06.2017 р. №28;

- товарно-транспортна накладна від 02.06.2017 р. №20604.

Оприбутковані 02.06.2017 р. товарно-матеріальні цінності згідно вимог-накладних на внутрішнє переміщення 30.06.2017 р. були списані на собівартість продукції, про що свідчить відповідний бухгалтерський запис.

Оплата зі сторони ТОВ Сотік Агро проведена згідно платіжних доручень від 23.06.2017 р. №1650 на суму 75 244, 36 грн. (в т.ч. ПДВ 12 540,73 грн.) та від 03.11.2017 р. №546 на суму 669 749, 29 грн. (в т.ч. ПДВ 111 624, 88 грн.). Всього в рахунок оплати за договором постачання №54/17 позивачем перераховано TOB Техлогістика загальну суму 744 993, 65 грн. (з ПДВ).

TOB Техлогістика виписало для ТОВ Сотік-Агро податкову накладну на загальну суму 744 993, 65 грн., в тому числі ПДВ 124 165, 61 грн., яка 22.06.2017 р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані суми включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту відповідного періоду.

Проаналізувавши усі вищезазначені первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорі постачання №54/17 від 02.06.2017 р., укладеному між ТОВ Сотік-Агро , як покупцем, та ТОВ Техлогістика , як постачальником, і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товарів, тобто свідчать про фактичне здійснення конкретних господарських операцій.

При цьому, суд прийшов до висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів відомості в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

У цьому контексті суд критично оцінює твердження відповідача про дефектність деяких первинних документів, яка полягає у не зазначенні в них прізвища та імені особи, яка брала участь у здійсненні операцій, позаяк у даних первинних документах вказані достатні відомості для ідентифікації учасників операції, як це вимагає чинне законодавством, а саме ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд акцентує увагу на тому, що учасниками (сторонами) спірної господарської операції були юридичні особи, при цьому, у видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, наведено інформацію про цих осіб вказано найменування, коди, місцезнаходження підприємств - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи, копії яких також наявні в матеріалах справи, підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток.

Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладеного договору постачання слугує й факт здійснення ТОВ Сотік-Агро розрахунків за придбані товарно-матеріальні цінності, який не заперечуються відповідачем.

Що стосується зауважень відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості, відповідності, то такі документи не є обов'язковими первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий облік.

Висновки органу ДФС щодо відсутності документів, які підтверджують передачу товару від продавця до покупця не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються даними самого акту перевірки, позаяк, належним доказом передачі товару є видаткова накладна, яка, за умови належного оформлення підписами і печатками продавця і покупця відповідних граф: здав / прийняв , є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ТОВ Техлогістика відсутній за місцем державної реєстрації, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодних доказів. З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2019 р. встановлено, що жодних відомостей до реєстру щодо відсутності вищевказаної юридичної особи за місцезнаходженням до цього реєстру не внесено. А тому, суд вважає безпідставним покликання відповідача на ці обставини, як на не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що у контрагента позивача - ТОВ Техлогістика відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці чи отримання послуг шляхом укладення цивільно-правових договорів з фізичними або юридичними особами.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були здійснені сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх відомостей, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту.

Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу фінансової та податкової звітності контрагентів платника податків, які, тим більше, безпосередньо не стосуються такого платника податків.

Крім того, суд зазначає, що висновки акту перевірки від 23.04.2018 р. №1078/17-00-14-03/37437232 не можуть вважатись беззаперечним доказом нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентом, оскільки вони є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Інших доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не подано і судом не здобуто.

Також суд не бере до уваги покликання відповідача на кримінальне провадження стосовно контрагента позивача, оскільки відповідачем не надано суду доказів надходження матеріалів кримінального провадження до суду та прийняття судом за результатами його розгляду будь-якого процесуального рішення.

Фактично, у ході судового розгляду, твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів та про безтоварність відповідної господарської операції за договором постачання №54/17 від 02.06.2017 р., укладеному між ТОВ Сотік-Агро , як покупцем, та ТОВ Техлогістика , як постачальником, свого належного підтвердження не знайшли.

Придбані у ТОВ Техлогістика товарно-матеріальні цінності були оприбутковані ТОВ Сотік-Агро на власних рахунках та використовувались у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено належними і допустимими доказами у справі.

Отримання та оприбуткування позивачем придбаного у контрагентів товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями і визнаються відповідачем. Факт використання позивачем придбаного товару у власній виробничій діяльності підтверджений, наявними в матеріалах справи, доказами і також визнається відповідачем. Обидва факти безпосередньо зазначені контролюючим органом і в акті перевірки.

Однак, відповідач вважає, що товар, за який позивач сплатив грошові кошти ТОВ Техлогістика фактично у такого суб'єкта не придбавався, а тому відповідні витрати ТОВ Сотік-Агро не могли бути віднесені до складу витрат при визначені фінансового результату.

Такі висновки суд вважає не лише такими, що ґрунтуються на припущеннях і суб'єктивних висновках ревізорів, а й нелогічними. Вказані висновки не узгоджуються і з текстуальним розумінням відповідних стандартів бухгалтерського обліку.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачену ним у складі ціни придбаних у ТОВ Техлогістика товарів, що підтверджується виписаною контрагентом податковою накладною, яка 22.06.2017 р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Будь-які зауваження до форми та змісту податкової накладної у акті перевірки від 23.04.2018 р. №1078/17-00-14-03/37437232 відсутні, як не були висунуті відповідачем такі зауваження в ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факт продажу (поставки) для ТОВ Сотік-Агро від контрагента ТОВ Техлогістика товарно-матеріальних цінностей, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції з придбання товарів у цього контрагента.

Окрім того, зважаючи на те, що відповідач обґрунтовує своє рішення, прийняте щодо позивача, обставинами, які можуть вказувати на порушення податкового законодавства контрагентом позивача (фінансові звіти контрагента, які свідчать про неможливість здійснити операцію, яка відображена в обліку позивача, порушену кримінальну справу, аналіз системи співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань щодо контрагента позивача тощо) суд також бере їх до уваги, проте, надає їм критичної оцінки.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства продавцем (постачальника) товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на права позивача, а лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до позивача відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Суд акцентує увагу також на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В той же час, відповідачем під час розгляду цієї адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допустив його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, з контрагентами, який не виконує своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ Сотік-Агро правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування та сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з ТОВ Техлогістика .

За таких обставин, виходячи з системного аналізу законодавства в розрізі наведених вище правових норм суд зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем - ТОВ Сотік-Агро п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 124 166, 00 грн., - є безпідставними.

Таким чином, суд при вирішенні цього спору, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, дійшов висновку про повну доведеність позивачем незаконності та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403, а відтак, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті позивачу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ГУ ДФС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро (35820, с. Оженин, вул. Заводська, 31, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37437232) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 р. №0004111403 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 10.05.2018 р. №0004111403.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 1 862, 50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.