Постанова

від 02.10.2019 по справі 817/1504/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7619/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанції Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 01 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сотік-Агро (далі - ТОВ Сотік-Агро ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС) року № 0004111403 від 10 травня 2018 року, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 124 166 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 817/1504/18, прийнятому у порядку письмового провадження, позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у ході судового розгляду твердження податкового органу про безтоварність господарської операції за договором постачання № 54/17 від 02 червня 2017 року, укладеному між ТОВ Сотік-Агро та ТОВ Техлогістика , не підтвердилися. Доводи відповідача про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем.

У апеляційній скарзі ГУ ДФС просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ Сотік-Агро . Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що надані до перевірки первинні документів не дають змоги зробити висновок про реальність господарських операцій позивача із ТОВ Техлогістика , яке не здійснювало придбання товару, реалізованого для ТОВ Сотік-Агро .

Окрім того, судом не надано оцінку наявності кримінального провадження № 32017000000000016 від 31 січня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за частино 5 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України, відповідно до матеріалів якого групою невстановлених осіб, використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ Техлогістика , було організовано злочинну схему сприяння в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки в особливо великих розмірах.

Представник ТОВ Сотік-Агро у ході апеляційного розгляду надав письмові та усні пояснення, у яких заперечив обґрунтованість вимог апелянта. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДФС - без задоволення.

Представник ГУ ДФС, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції ГУ ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сотік-Агро , результати якої оформлено актом від 23 квітня 2018 року № 1078/17-00-14-03/37437232, у якому зроблено висновок про встановлення порушення ТОВ Сотік-Агро вимог пункту 185.1. статті 185, підпункту а пункту 198.1., пункту 198.3. статті 198, пункту 201.10. статті 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК), у результаті чого товариством зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 124 166, 00 грн.

Вказані висновки лягли у основу оспорюваного ТОВ Сотік-Агро ППР ГУ ДФС № 0004111403 від 10 травня 2018 року.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статтями 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом а пункту 185.1. статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом а пункту 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 статті 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Учасниками справи визнається, що ТОВ Сотік-Агро у бухгалтерському та податковому обліках було відображено операцію із придбання у TOB Техлогістика у червні 2017 року товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на загальну суму 744 933,65 грн на виконання укладеного 02 червня 2017 року між ними договору постачання № 54/17.

У відповідності до умов вказаного договору ТОВ Техлогістика передавало ТОВ Сотік-Агро ;

- насіння соняшнику HK POKI Syngenta;

- насіння соняшнику Syngenta HK Бріо; -грінфорт ІГ 480;

- гезагард 500 FW Kc Syngenta;

- нуред Д, к.с.;

- євро-лайтнінг.

На підтвердженням реальності проведення цієї господарської операції позивачем у ході перевірки було надано первинні бухгалтерські документи,а саме:

- видаткову накладну від 02 червня 2017 року № 20604 на отримання ТМЦ;

- картку рахунку 631 за 01 січня 2017 року - 11 квітня 2018 року ТОВ Сотік-Агро ;

- договір надання транспортних послуг від 01 червня 2017 року із ТОВ КЛМЗ ;

- акт виконаних робіт на транспортні послуги від 30 червня 2017 року № 243;

- акт звірки розрахунків з ТОВ КЛМЗ за період 01 червня 2017 року - 11 квітня 2018 року;

- вимогу-накладну від 30 червня 2017 року № 15 на відпуск насіння;

- рух документу по регістрах вимоги-накладної від 30 червня 2017 року № 15;

- вимогу-накладну від 30 червня 2017 року № 17 на відпуск насіння;

- рух документу по регістрах вимоги-накладної від 30 червня 2017 року № 17;

- руху документу по регістрах накладної від 02 червня 2017 року № 28;

- прибуткову накладну від 02 червня 2017 року № 28;

- товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) від 02 червня 2017 року № 20604.

На підтвердження оплати отриманих ТМЦ у повному обсязі шляхом проведення безготівкового розрахунку ТОВ Сотік-Агро надано платіжні доручення:

від 23 червня 2017 року № 1650 на суму 75 244,36 грн (у т.ч. ПДВ 12 540,73 грн);

від 03 листопада 2017 року № 546 на суму 669 749,29 грн (у т.ч. ПДВ 111 624, 88 грн).

TOB Техлогістика виписало для ТОВ Сотік-Агро податкову накладну на загальну суму 744 993,65 грн., у т.ч. ПДВ 124 165,61 грн, зареєстровану 22 червня 2017 року у ЄРПН.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Припускаючи, що певні ТМЦ могли бути передані іншими контрагентами позивача за спірний період чи придбані в необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб`єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів, а також наявність або відсутність окремих документів, на думку апеляційного суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводів контролюючого органу про неврахування при вирішенні спору наявності кримінального провадження № 32017000000000016, відповідно до матеріалів якого групою невстановлених осіб, використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ Техлогістика , було організовано злочинну схему сприяння в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки в особливо великих розмірах, апеляційний суд зазначає, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Техлогістика відсутня. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним доказом підтвердження відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за вказаними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Техлогістика .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 06 листопада 2018 року (справа №822/551/18), яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення спору

Доводи апелянта щодо неможливості транспортування 3000 літрів агрохімікатів у 4-ох каністрах, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки не підтверджені матеріалами справи. При цьому відповідно до пояснень позивача мова йде не про 4 каністри, а про 4 типи каністр, у яких здійснювалося транспортування цих агрохімікатів.

Згідно із приписами статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суду з прав людини, у пункту 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 22 січня 209 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Техлогістика документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 817/1504/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Р. Б. Хобор Постанова у повному обсязі складена 03 жовтня 2019 року.