Рішення

від 11.04.2019 по справі 826/7355/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2019 року № 826/7355/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Денисенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Київгаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду скарг і податкових повідомлень-рішень,

за участю сторін:

представник позивача Пархоменко Т.В,

представник позивача Бруль А.С.,

представник позивача Вєдєрнікова О.С.,

представник відповідача 1 Норець В.М.,

представник відповідача 2 Лаба О.С.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Київгаз (далі - позивач, ПАТ Київгаз ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просило:

скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 №11129/6/99-09.11.01.02-25 про залишення скарг ПАТ Київгаз від 27.03.2017 №1071/09 та №1081/09 без задоволення, а податкових повідомлень-рішень № № 0001861401 та 0001851401 від 14.03.2017 відносно ПАТ Київгаз - без змін;

скасувати податкове повідомлення від 14.03.2017 №0001861401, яке прийнято Офісом великих платників податків ДФС відносно ПАТ Київгаз , про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ, застосування штрафних санкцій;

скасувати податкове повідомлення від 14.03.2017 №0001851401, яке прийнято Офісом великих платників податків ДФС відносно ПАТ Київгаз , про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені у відповідності до вимог законодавства.

Зокрема, позивач зазначив, що вважає неправомірними висновки відповідача 1 щодо дефектності документів про господарські відносини між ПАТ Київгаз ТОВ Енергетичний альянс Амаетон з посиланням на непідтвердження походження товару по ланцюгу до постачальника.

Також позивач вказав на те, що посилання податкового органу лише на відсутність у контрагента ТОВ НВП Газсервіс достатньої, на думку відповідача, кількості робітників для забезпечення виконання умов договорів з ПАТ Київгаз не може бути підставою для визнання дефектними документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, та такі висновки не можуть створювати для позивача податкових наслідків.

Крім того, позивач вважає протиправними висновки відповідача щодо визнання непідтвердженими господарські операції позивача з ТОВ Агатоптторг , посилаючись при цьому на покази свідка, директора цього підприємства, у кримінальному провадженні. На думку позивача, тільки наявність обвинувального вироку суду відносно засновника ТОВ Агатоптторг у злочині, пов'язаному з фіктивним підприємництвом, може розглядатись як доказ фіктивності господарської діяльності цього підприємства.

Позивач вважає, що відповідачами не враховано особливостей періоду та законодавства, яке регулює відносини на ринку природного газу, особливостей руху на цьому ринку товару, поетапності супроводу шляхом транспортування природного газу, механізмів розрахунку за вжитий товар, та як наслідок, дійшов неправомірного висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, відтак оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача 1 проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових поясненнях, та зазначив, зокрема, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з його контрагентами ТОВ Енергетичний альянс Амаетон , ТОВ НВП Газсервіс , ТОВ Агатоптторг , по яким встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) та при реалізації товарів покупцям, в результаті чого зроблені висновки по перевіркам щодо відсутності фактичного отримання ПАТ Київгаз товарів (послуг) та здійснення відвантаження товарів (послуг) його контрагентами-постачальниками. Відповідно, складені за наслідками здійснення господарських операцій документи не можуть вважатися первинними документами в розумінні норм законодавства для підтвердження даних податкового обліку, оскільки є дефектними, та складені з метою прикриття безтоварних операцій та ухилення від сплати податків.

Відповідач 2 проти позову заперечив та вказав на те, що рішення про результати розгляду скарги прийняте на підставі, у спосіб та у відповідності до норм податкового законодавства, а процесуальні дії, що вчинялися відповідачем 2 під час прийняття чи скерування зазначеного рішення позивачем не оскаржувалось, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав суду відповідь на відзиви, в якому зазначив, що відповідачами не спростовано доказів та доводів позивача, не надано доказів на обґрунтування прийнятих рішень, тому просив відхилити доводи, наведені відповідачами у відзивах та задовольнити позов в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач 1 вважає необґрунтованими твердження позивача, при цьому наголосивши на правомірності висновків акта перевірки та нереальності здійснення операцій по постачанню природного газу згідно руху по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підстав направлень від 29.06.2016 №397, №398, №399, №400, №401, №402, №403, №412, наказу від 17.06.2016 №415, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кредиту України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок відповідачем 1 проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ Київгаз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.02.2017 №194/28-10-14-01/03346331, в якому зафіксовані виявлені порушення, зокрема, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 7 263 568,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 7 263 568,00 грн. та в порушення пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на 27 250 545,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 27 250 545,00 грн., а також п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 8 650 381,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.03.2017 № 0001851401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 36 335 005,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 34 514 113,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 815 892,00 грн.;

від 14.03.2017 № 0001861401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 812 976,25 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 8 650 381 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2 162 595,25 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, у порядку статті 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 №11129/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017 № 0001851401 та № 0001861401 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг та такими, що прийняті з порушенням норм закону, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою відображених показників звітності, а саме Витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) встановлено, що суб'єкт господарювання ПАТ Київгаз здійснював операції з придбання газу для споживачів, на власні потреби, газу на виробничо-технологічні витрати, транспортування газу для споживачів, придбання ТМЦ, придбання необоротних активів.

В ході проведення перевірки встановлені правовідносини ПАТ Київгаз з підприємствами-постачальниками: ТОВ Енергетичний альянс Амаетон (код 38039563), ТОВ НВП Газсервіс (код 38792457), ТОВ Агатоптторг (код 38910671). Податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів, послуг та при реалізації товарів покупцям, в результаті чого здійснені висновки по перевіркам щодо відсутності фактичного отримання ПАТ Київгаз товарів (послуг) та здійснення відвантаження товарів (послуг) зазначеними контрагентами та відповідні складені документи не можуть вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку.

Судом встановлено з наявних матеріалів у справі, придбання ПАТ Київгаз природного газу у ТОВ Енергетичний альянс Амаетон здійснювалось на підставі договорів постачання природного газу від 19.12.2013 №А-01/14 та від 12.12.2014 №А-23/14.

За умовами вказаних договорів Продавець (ТОВ Енергетичний альянс Амаетон ) зобов'язаний передати у власність Покупцю (ПАТ Київгаз ) природний газ, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Здійснення придбання природного газу ПАТ Київгаз у ТОВ Енергетичний альянс Амаетон у лютому 2014 року підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2014 №16 на суму 96 156 237,95 грн., в т.ч. ПДВ - 16 026 039,66 грн. (обсяг природного газу 25740,507 тис. куб.м), в липні 2014 року підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2014 №39 на суму 26157776,26 грн., в т.ч. ПДВ - 4359629,38 грн. (обсяг природного газу 4614,341 тис. куб.м).

Отримання природного газу підтверджено актами приймання - передачі фактичних обсягів природного газу від 28.02.2014, від 31.07.2014, в яких згідно з договором №А- 01/14 від 19.12.2013 ТОВ Енергетичний альянс Амаетон поставило, а ПАТ Київгаз прийняло в лютому 2014 року природний газ в обсязі 25740,507 тис. куб.м., в липні 2014 року отримано природнього газу в обсязі 4614,341 тис. куб м.

Природний газ, який ПАТ Київгаз закупив у ТОВ Енергетичний альянс Амаетон призначався для промислових споживачів. Промисловими споживачами природного газу є юридичні особи чи фізичні особи - підприємці, що використовують отриманий газ як паливо або сировину.

Фактична наявність отриманих ПАТ Київгаз обсягів природного газу в лютому 2014 року та в липні 2014 року підтверджується оператором ПАТ Укртрансгаз . Відповідно до договору №1109011147/П19 від 28.09.2011 ПАТ Уктрансгаз надало, а ПАТ Київгаз отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання в лютому 2014 року в обсязі 25740,507 тис. куб.м., в липні 2014 року - 8232,383 тис. куб. м.

Здійснення фінансово-господарської операції підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного магістральними трубопроводами від 28.02.2014, від 31.07.2014.

Оплата за природний газ ПАТ Київгаз здійснювало у безготівковій формі платіжними дорученнями.

ТОВ Енергетичний альянс Амаетон відповідно до умов договору виписано на адресу позивача податкові накладні та розрахунки коригувань, копії яких наявні у матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки станом на 31.03.2016 заборгованість за розрахунками позивача з ТОВ Енергетичний альянс Амаетон відсутня.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, фактичне здійснення операції придбання природного газу ТОВ Енергетичний альянс Амаетон у постачальників підтверджується наступними первинними документами:

- відповідно до акту приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2014 ТОВ Енергетична компанія Іріда здійснено поставку ТОВ Енергетичний альянс Амаетон природного газу в обсязі 29477,159 тис. куб. м.;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 згідно договору від 14.01.2014 №172/14-ПР(Т) Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передає, а ТОВ Енергетична компанія Іріда приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, введений на митну територію України, в обсязі 60499,907 тис. куб. м.;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 згідно договору від 14.01.2014 №172/14-ПР(Т) Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передає, а ТОВ Енергетична компанія Іріда приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, введений на митну територію України, в обсязі 14643,720 тис. куб. м.;

- відповідно до акту приймання-передачі обсягів природного газу від 31.07.2014 згідно договору №16/04-ПГ від 16.04.2014 ТОВ ТЕК Гермес поставило, а ТОВ Енергетичний альянс Амаетон прийняло у липні 2014 року природний газ в обсязі 5781,594 тис. куб. м.;

- відповідно до акту приймання-передачі природного газу ПАТ НАК Нафтогаз України передає, а ПАТ Київгаз приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України для подальшої реалізації промисловим споживачам у липні 2014 року, в обсязі 3610,790 тис. куб. м.

Також матеріалами справи підтверджено, що контрагентом ТОВ Енергетичний альянс Амаетон укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) з ПАТ Укртрансгаз , який здійснював відбір природного газу шляхом заміщення з ПСГ.

В підтвердження наведеного надано акт прийому передачі природного газу в ПСГ ПАТ Укртрансгаз від 27.03.2014 №64/04-14, який підтверджує передачу обсягів природного газу для покриття дефіциту у лютому 2014 року. Відповідно до даного акту ТОВ Карпатигаз передало природний газ в обсязі 20914,693 тис. куб. м, в т.ч. обсяг страхового запасу складає 20914,693 тис. куб. м, а ТОВ Енергетична компанія Іріда прийняло природний газ в обсязі 20914,693 нас. куб. м, в т.ч. обсяг страхового запасу складає 20914,693 тис. куб. м. Зазначений обсяг природного газу переданий для покриття дефіциту лютого 2014 року. Приймання-передача природного газу здійснювалась в підземних сховищах газу ПАТ Укртрансгаз .

Встановлені обставини справи та надані в підтвердження докази підтверджують постачання, обсяг природного газу від ТОВ Енергетичний альянс Амаетон позивачу.

Крім того, в підтвердження поставки природного газу ТОВ Енергетичний альянс Амаетон в адресу ПАТ Київгаз також надано звіти за лютий 2014 року і за липень 2014 року по реалізації природного газу промисловим підприємствам міста Києва в обсязі 25740,507 тис.куб.м та 8225,131 тис.куб.м., та дані бухгалтерського обліку по рахункам 361, 703 за лютий 2014 року та липень 2014 року.

Окрім того, у перевіряємому періоді ПАТ Київгаз (Замовник) укладено з ТОВ НВП Газсервіс (Підрядник) договір № 197 від 25.02.2014 на виконання робіт з реконструкції шафових газорегуляторних пунктів, згідно умов якого Підрядник, за завданням Замовника, на свій ризик зобов'язуються власними та/або залученими засобами, з використанням власного матеріалу, виконати і здати Замовнику роботи з реконструкції шафових газорегуляторних пунктів (далі - ШРП) шляхом заміни технологічного обладнання та несучих конструкцій у визначений цим Договором строк, а Замовник зобов'язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку та оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов договору №197 від 25.02.2014 сторонами складено довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року.

Факт виконаних робіт за умовами договору підтверджується також актами вводу в експлуатацію газового обладнання, що встановлювалось в процесі виконання тих чи інших робіт у відповідності до предмету договору.

Також між ПАТ Київгаз (Замовник) укладено з ТОВ НВП Газсервіс (Підрядник) договір підряду № 225 від 18.03.2014, згідно умов якого Підрядник, за завданням Замовника, на свій ризик зобов'язується власними та/або залученими засобами, з використанням власного матеріалу, виконати і здати Замовнику роботи із заміни виключаючи пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани у визначений цим Договором строк, а Замовник зобов'язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку га оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору сторонами підписано довідку про вартість будівельних робіт та витрат за вересень 2014 року від 18.09.2014 (форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2014 року, податкові накладні.

Також, на виконання умов договору №225 від 18.03.2014 підписано ТОВ НВП Газсервіс з ПАТ Київгаз довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року.

Крім того, між ПАТ Київгаз (Замовник) укладено з ТОВ НВП Газсервіс (Підрядник) договір підряду № 529 від 12.06.2014 на заміну відключаючих пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани, згідно умов якого Підрядник, за завданням Замовника, на свій ризик зобов'язується власними та/або залученими силами виконати і здати Замовнику роботи із заміни відключаючи пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани (далі - роботи) у визначений цим Договором строк, а Замовник зобов'язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку та оплатити їх на умовах цього Договору.

На виконання умов цього договору сторонами складено та підписано довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року, податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки станом на 31.12.2014 по договорам №529 від 12.06.2014, №255 від 18.03.2014 та №197 від 25.02.2014 ТОВ НВП Газсервіс надано послуги позивачу за 2014 рік на загальну суму 13 085 689,68грн.

Оплату за отримані послуги ПАТ Київгаз здійснювало у безготівковій формі платіжними дорученнями, виписаними у червні 2014 році.

Окрім того, проведеною перевіркою встановлено здійснення господарських взаємовідносин ПАТ Київгаз з ТОВ Агатоптторг (код ЄДРПОУ 38910671).

Так, між ПАТ Київгаз (Покупець) та ТОВ Агатоптторг (Постачальник) укладені договори про постачання продукції від 21.01.2014 №36, від 29.04.2014 №37, від 28.05.2014 №38, за умовами яких Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця плитку керамічну фасадну, в подальшому Продукція , належної якості та разом із товаросупровідною документацією, а Покупець зобов'язаний приймати Продукцію у власність та своєчасно здійснювати оплату в строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.

В підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, копії замовлень Покупця, сертифікати відповідності товару, а саме плитка керамічна неглазурована. Усі перелічені документи містяться у матеріалах справи, містять необхідні відомості, реквізити та відповідають вимогам законодавства.

Факт отримання продукції підтверджується наданням Сертифікату відповідності якості продукції, продукція перебувала на складі, фіксувалася в документах комірника, де знаходяться залишки; належно погоджені умови договорів узгоджені специфікаціях; до того ж оформлений акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ Агатоптторг та ПАТ Київгаз .

Також, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із змінами можливостей ТОВ Агатоптторг у встановленому порядку узгоджені виконання договірних умов перейшли до ТОВ Торговельно-виробниче підприємство Кераммаш , яким завершено договірні поставки. Зокрема, між ТОВ Торговельно-виробниче підприємство Кераммаш та ТОВ Агатоптторг укладено договір від 27.08.2014 №730 про заміну сторони договору поставки №37 від 29.04.2014, відповідно до умов якого передбачено, зокрема, що права та обов'язки ТОВ Агатоптторг переходить до ТОВ Торговельно-виробниче підприємство Кераммаш у тому обсязі, який існує на дату укладення договору.

Суми податку на додану вартість згідно виписаних податкових накладних віднесено до податкового кредиту у відповідних періодах.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Зауважень до наявності, якості оформлення та належності ведення у відповідну звітність документів щодо вказаних господарських правовідносин відповідачами не вказано та не доведено.

На момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платника податків та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договорами відповідали основному виду діяльності підприємств.

В свою чергу, відповідач вказує на нереальність (дефектність) господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на відомості інших органів державної фіскальної служби, у яких вказані контрагенти перебувають на податковому обліку.

Зокрема, вказує, що ТОВ Енергетичний альянс Амаетон , діяльність якого припинена, не надав документального підтвердження про походження частини природного газу по ланцюгу постачання.

ТОВ НВП Газсервіс не мало достатніх трудових ресурсів на виконання узгоджених, прийнятих та оплачених позивачем робіт, а відтак на понесені позивачем витрати, на думку контролюючого органу, безпідставно зменшено об'єкт оподаткування.

Крім того, відповідач посилається на те, що у досудовому кримінальному провадженні за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.205 КК України Воскобойник Н.О., яка нібито була засновником ТОВ Агатоптторг , надала свідчення про те, що вона непричетна до господарської діяльності цього товариства.

Виключно з посиланням на вищевказану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено реальність взаємовідносин протягом перевіряємого періоду.

Однак, суд зазначає, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.

При цьому, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Також, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не досліджено питання щодо відповідності первинних документів позивача вимогам Закону № 996-ХІV та Податкового кодексу України, висновків щодо правильності формування підприємством даних податкового обліку.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, поставляють йому товари чи надають послуги.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ ЕА Амаетон , ТОВ НВП Газсервіс , ТОВ Агатоптторг первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Стосовно конкретних підстав протиправності висновків про порушення позивачем п.п. 14.1.13 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого нібито занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 27 250 545 грн.

Як пояснив позивач, він експлуатує газорозподільні мережі, які в сукупності складають газорозподільну систему м. Києва, здійснюючи транспортування газу цими мережами, забезпечує облік газу, що споживається споживачами, підключеними до газорозподільної системи міста Києва та забезпечує передачу споживання в Київську область.

ПАТ Київгаз в період з червня по грудень 2015 року надає послуги розподілу природного газу ДП Київгазенерджи на підставі договору на розподіл природного газу №1-РП від 01.07.2015 та договору № 1-РП/Н від 01.07.2015.

Згідно з умовами цих договорів для споживачів категорії населення облік та визначення обсягів природного газу, протранспортованих за розрахунковий період у загальному потоці газу та які підлягають оплаті ДП Київгазенерджи , здійснюються наступним чином: в пунктах приймання-передачі газу в ГРМ - на ГРС Київського кільця за даними вузлів обліку газу відповідних ГРС.

При цьому облік обсягів газу, що транспортується для споживачів-юридичних осіб, здійснюється за показниками в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку згідно з Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими Постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №237 Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників вдвічі зменшено норму споживання природного газу для населення, помешкання яких не обладнані лічильниками та встановлено з 06.05.2015 норму споживання природного газу на 1 людину на місяць: - 3 кв.м. за наявності плити газової та централізованої гарячого водопостачання; - 4,5 кв.м. за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача; - 9 кв.м. за наявності плити газової та водонагрівача.

Фактичне споживання населенням природного газу є більшим та становить близько 6 кв.м. за наявності плити газової та централізованої гарячого водопостачання, а за наявності плити газової та водонагрівача більше 20 кв.м.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 №800/49436/15 Постанову Кабінету Міністрів України Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників від 29.04.2015 № 237 визнано незаконною та нечинною з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 1175 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади ... нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, ... незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Як пояснив позивач, у зв'язку з відсутністю порядку вирішення даного питання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, зверненням Прем'єр-Міністра про застереження проведення незаконних донарахувань та складною соціально-економічною ситуацією в країні, позивач не підтримав ініціативу по перерахунку вже сплачених населенням рахунків за газ.

За змістом частин 2 та 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Подібну позицію підтримано Національною Комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в листі від 26.04.2016 №4125/16/7-16. НКРЕКП рекомендовано постачальникам природного газу утриматись від незаконних дій, пов'язаних із виставленням населенню рахунків з донарахуваннями в зв'язку з скасуванням Постанови №237.

Для довідки позивач надав інформацію про формування ціни на газ та незначну долю ПАТ Київгаз , вартість 1 куб.м. спожитого природного газу становить 6,879 гри., що розподіляється наступним чином: - 4,9392 грн. - отримує ПАТ НАК Нафтогаз України ; - 0,5208 грн. - отримує ПАТ Укртрансгаз ; - 0,2119 грн. - отримує ПАТ Київгаз ; - 0,0606 грн. - отримує ДП Київгазенерджи ; - 1,1465 грн. - отримує бюджет у вигляді податку на додану вартість.

Висновки акту перевірки, в основу яких покладено інформацію отриману від ПАТ НАК Нафтогаз України по відношенню до ПАТ Київгаз є помилковими.

Підтвердженням цьому є і той факт, що безоплатно отримані та надані товари (послуги) повинні відображатися в бухгалтерському та податковому обліку набувача і отримувача.

Згідно з підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу України розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Враховуючи викладене та згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку, тобто ПАТ НАК Нафтогаз України , зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації.

По відношенню застосування винятку з правил врегулювання даного випадку, слід додати, що відсутність декларування та сплати ПАТ НАК Нафтогаз України податкових зобов'язань з податку на додану вартість, вкотре підтверджує відсутність безоплатного надання товарів ПАТ Київгаз .

В свою чергу, у ПАТ НАК Нафтогаз України відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження отримання ПАТ Київгаз обсягів природного газу і період.

Разом з тим, висновок про непідтвердження господарських операцій, безоплатну передачу природного газу не може ґрунтуватись на припущеннях посадових осіб контролюючого органу без належних доказів, а тому такі покладати відповідальність на непідтверджених даних немає підстав.

Більше того, суд зазначає, що твердження контролюючого органу про безтоварні відносини, посилаючись при цьому на обставини та допити, що не знайшли підтвердження в судових рішеннях, не створюють доказову базу та відповідних правових наслідків.

В свою чергу, позивач, у зв'язку з покладанням відповідальності за дії Кабінету Міністрів України, чим порушені правові засади Конституції України, ПАТ Київгаз подано адміністративний позов на дії Кабінету Міністрів України.

При цьому, ПАТ Київгаз в ході проведення перевірки подавались перевіряючим первинні документи фінансово-господарської діяльності та бухгалтерські регістри за перевіряємий період.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, та заслухавши поясненні представників сторін, суд дійшов висновку про недоведення та необґрунтованість висновків щодо порушення п.п. 14.1.13 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на прибуток за 2015 рік занижено в сумі 27 250 545 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 №0001851401 та №0001861401, прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Щодо визнання протиправними та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 №11129/6/99-09.11.01.02-25 про залишення скарг ПАТ Київгаз від 27.03.2017 №1071/09 та №1081/09 без задоволення, а податкових повідомлень-рішень № 0001861401 та № 0001851401 від 14.03.2017 відносно ПАТ Київгаз - без змін, суд зазначає наступне.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу від 27.03.2017 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 №11129/6/99-09.11.01.02-25 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017 №0001851401, №0001861401 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Стаття 56 Податкового кодексу України регламентує способи захисту прав платників податків шляхом адміністративного чи судового оскарження, визначає процедури та процес адміністративного оскарження. Тобто будь які рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному (досудовому) чи судовому порядку.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі його повноважень, встановленої цим Кодексом або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга платника податків щодо оскарження рішень податкових органів подається лише до вищого рівня органів податкової служби.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування суми податкового зобов'язання чи будь-якого іншого рішення, прийнятого контролюючим органом, є правомірним, покладається на контролюючий орган (пункт 56.4. статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, оскаржуване рішення Міністерства доходів і зборів України прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі.

Пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Суд звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, оскарженню підлягають лише ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 КАС України.

Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті правові акти, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб'єктивних прав і обов'язків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 №11129/6/99-09.11.01.02-25 прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самих податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 707 793,32 грн. за позовні вимоги майнового характеру в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Київгаз (адреса: 01003, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 №0001851401, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 №0001861401, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Київгаз (код ЄДРПОУ 03346331) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 707 793,32 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996)

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019 року.

Суддя І.А. Качур