Постанова

від 02.04.2019 по справі 160/7810/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7810/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 р. в адміністративній справі №160/7810/18 за позовом Криворізької радіотехнічної школи Товариства сприяння обороні України до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізькою радіотехнічною школою Товариство сприяння обороні України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано адміністративний позов до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу від 11.09.2018 року № ДН1206/257/АВ/П/ТД-ФС/537.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність у діях Товариства складу правопорушення, санкція за яке передбачена абз. 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, оскільки укладені позивачем цивільно-правові договори з фізичними особами помилково розцінені відповідачем як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Крім того позивач зазначив про відсутність у інспектора праці, яка здійснювала інспекційне відвідування, повноважень щодо тлумачення характеру трудових правовідносин, та допущені механічні помилки під час складання акту перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 задоволено адміністративний позов: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.09.2018 року № ДН1206/257/АВ/П/ТД-ФС/537.

Посилаючись на закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, а також відсутність доказів наявності у цивільно-правових договорах ознак нікчемних правочинів або доказів визнання судом цих договорів недійсними, а також доказів допущення позивачем осіб, з якими укладені цивільно-правові договори, до виконання трудових обов'язків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд також послався на відсутність у чинному законодавстві України про працю обов'язкових приписів, якими розмежовано підстави для укладання трудових договорів та цивільно-правових договорів (угод) на виконання певних робіт, що підтверджує правомірність укладання вказаних договорів за вільним волевиявленням на розсуд сторін, та відсутність обмежень для юридичних осіб для залучення фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, а тому вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню, а у позові Криворізької радіотехнічної школи Товариство сприяння обороні України слід відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1С.) підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники відповідача за ордером (ОСОБА_2Ю.) заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів погоджується з доводами, приведеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між навчальним закладом (замовник) і ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (виконавці) у 2018 році укладались цивільно-правові договори, предметом яких було надання виконавцями послуг з сторожування будівлі, майна школи та прибиранню підлеглої території школи. Також умовами договорів передбачалося, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання робіт, не підпадають під дію внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованнями, а замовник зобов'язується вчасно перераховувати єдиний соціальний внесок до пенсійного Фонду, а також утримує та перераховує до бюджету податок з доходу у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5 %.

Факт виконання відповідних робіт з боку виконавця засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт.

У серпні 2018 інспектором Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування з додержання Радіотехнічною школою вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 17.08.2018 року № ДН1206/257/АВ, а також припис про усунення виявлених порушень від 22.08.2018 року № ДН1206/257/АВ/П.

В акті перевірки інспектором праці серед виявлених порушень зазначено про недотримання Радіотехнічною школою вимог статті 24 КЗпП у частині фактичного допущення до роботи працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладання трудових договорів, оформлення наказів чи розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

27.08.2018 року Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення на навчальний заклад штрафу № ДН1206/257/АВ/ТД/ІП.

11.09.2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1206/257/АВ/П/ТД-ФС/537 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 335070,00 гривень.

Суть порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що у 2018 році вказаними особами виконувалися роботи в рамках укладених ними із позивачем цивільно-правових договорів щодо сторожування будівлі, майна школи, прибирання підлеглої території школи та умовами цих договорів не було визначено конкретного результату роботи, не передбачено конкретного обсягу виконаних робіт. При цьому, зазначені договори укладалися протягом березня-липня 2018, що на думку відповідача свідчить про системний характер виконання робіт, а позивачу від вищевказаних осіб необхідний процес праці, а не її кінцевий результат.

Проте суд не погодився з висновками відповідача, посилаючись на відсутність доказів, які б доводили факт наявності в діях позивача порушень законодавства про працю.

Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими, зогляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96)).

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Згідно п. п. 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Вирішуючи питання про обґрунтованість притягнення ТОВ ВКФ «Портал І» до відповідальності, з правомірністю якого погодився суд першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем в ході провадження своєї підприємницької діяльності було укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у періодах з березня по липень 2018 року за умовами яких дані особи надавали послуги - сторожування будівлі, майна, прибирання підлеглої території. При цьому договори на виконання вказаних робіт з даними особами у зазначених періодах укладалися щомісяця.

Крім того, аналіз змісту укладених договорів дає підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, по-перше, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, надання таких послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.

Таким чином, згідно із специфікою роботи, послуги з сторожування будівлі та майна, прибирання території мають виконуватися штатними працівниками позивача за причиною того, що дані роботи фактично носять постійний характер, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

Доводи позивача щодо відсутності в штатному розписі відповідних посад сторожів, прибиральників колегією суддув розцінюється критично, оскільки згідно Статуту Криворізької радіотехнічної школи Товариство сприяння обороні України до повноважень директора навчального закладу віднесено функцію затвердження штатного розпису та чисельності працівників навчального закладу та його погодження з головою обласної організації (ар.с.22). Таким чином, неврахування у штратному розписі певних посад, які передбачають виконання робіт постійного характеру, тобто процес праці, та не передбачають кінцевий результат такої праці, тобто кількісну та якісну визначеність, не є підставою для укладання цивільно-правових угод замість трудових договорів, в тому числі таких, що укладаються на строк, встановлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи, та не звільняють работодавця від відповідальності за порушення вимог трудового законодавства.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про те, що правовідносини між позивачем та особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мали характер трудових, а не цивільно-правових, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, допуску працівника на роботу обов'язково повинно передувати укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривень.

З урахуванням встановлених вище порушень позивачем вимог трудового законодавства судова колегія вважає обґрунтованим накладення на останнє Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 335070 грн. (3723 х 30 х 3).

Згідно з частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, в тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що в даному випадку полягає у неправильному тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з помилковим тлумаченням норм матеріального законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів, з урахуванням перевірених обставин справи в межах апеляційного перегляду, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 р. в адміністративній справі №160/7810/18 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

В задоволені позову Товариства сприяння обороні України до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко