Постанова

від 26.04.2019 по справі 802/2350/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №802/2350/17-а

адміністративне провадження №К/9901/63989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2018 (головуючий суддя - Воробйова І.А.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.)

у справі №802/2350/17-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш"

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ДФС) від 10.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про помилковість висновків ДФС, що господарські операції, укладені між позивачем та його контрагентами реально не виконувались та мали безтоварний характер, тому у відповідача не було правових підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань та застосування до нього штрафних санкцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 10.11.2017 №0010081406 та №0010071406.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено позапланову документальну перевірку Товариства з своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ПП Ремподіллябуд та ПП Гранде плюс за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2017 № 1855/1406/33623460.

В акті викладено висновок контролюючого органу про порушення Товариством п.п. 44.1., 44.3. ст. 44, п. 198.1. ст. 198, п.п. 200.1, 200.2. ст. 200 Податкового кодексу в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 248 733 грн.

На цій підставі відповідачем 10.11.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0010081406, яким до позивача застосованоа дміністративний штраф у сумі 510 грн.;

- № 0010071406, яким позивачу донараховано ПДВ у сумі 115 400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у 28 850 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивувала тим, що під час перевірки позивачем не надано документів бухгалтерського обліку, що підтверджують реальне виконання укладених між Товариством та його контрагентами договорів. Крім того, за інформацією ДФС ані ПП Ремподіллябуд , ані ПП Гранде плюс не могли виконувати укладені господарські договори через відсутність у них матеріально-технічної та кадрової бази.

Матеріалами справи встановлено, що 23.10.2014 Товариством (Покупець) та ПП Гранде плюс (Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність позивача товар.

04.08.2014 між Товариством (Замовник) та ПП Ремподіллябуд (Перевізник) укладено договір №04/08/14-01 про надання послуг, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось надати позивачу послуги з перевезення вантажу.

В цей же день між Товариством (Наймач) та ПП Ремподіллябуд (Наймодавець) укладено договір №04/08/14-02, за умовами якого наймодавець зобов'язався передати позивачу у тимчасове користування будівельну техніку: автогрейдер, трактор, два катки.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача (договори поставки та надання послуг, підряду та додаткова угода до нього, довідки про вартість виконаних робіт, відомість витрачених ресурсів витрат замовника, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові та податкові накладні) за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та ПП Ремподіллябуд і ПП Гранде плюс господарських договорів.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання робіт та послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

ДФС під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій надано докази того, що ПП Гранде плюс та ПП Ремподіллябуд , через відсутність належної кадрової та матеріально-технічної бази об'єктивно не мали можливості та фактично не виконували умов договору поставки позивачу нафтопродуктів та договорів надання послуг.

Так, з наданих відповідачем доказів вбачається, що автомобіль, зазначений в наданій позивачем товарно-транспортній накладній не міг здійснювати перевезення нафтопродуктів, оскільки є не автоцистерною, а є фургоном, що за своїми характеристиками не придатний до перевезення нафтопродуктів. Тому, надана Товариством товарно-транспортна накладна від 24.10.2014 не є документом бухгалтерського обліку, що у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні може підтвердити фактичне перевезення ПП Гранде плюс нафтопродуктів та отримання позивачем товару.

Крім того, ДФС надано інформацію про отримання під час розслідування кримінальної справи доказів участі ПП Гранде плюс в протиправній діяльності з метою надання послуг по формуванню податкового кредиту при оформленні безтоварних угод та вилучення під час обшуку конвертаційного центру печатки цього підприємства.

З огляду на це, судам попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати, якими належними доказами підтверджується фактичне отримання Товариством від ПП Гранде плюс обумовленого договором від 23.10.2014 товару; встановити, зокрема, місце розвантаження та подальшого зберігання нафтопродуктів; чи відбулось їх прийняття у відповідності до умов п.2.3 договору від 24.10.2014 та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року; чи пов'язана вказана операція із господарською діяльністю Товариства.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010081406, яким до позивача застосований адміністративний штраф у сумі 510 грн., колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує таке.

Відповідно до пункту 85.2. статті 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно з пунктом 121.1. статті 121 Податкового Кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Скасувавши податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем було здійснено всі необхідні заходи для відновлення втрачених документів бухгалтерського обліку, що унеможливлює застосування до Товариства штрафних санкцій на підставі приписів статті 85 Податкового Кодексу України.

При цьому судами попередніх інстанцій поза увагою залишено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що керівник Товариства ОСОБА_2 15.06.2017 року отримав наказ ДФС про проведення документальної позапланової перевірки.

Позивачем надано довідку про те, що 19.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції із заявою про втрату ним бухгалтерських документів Товариства.

При цьому позивачем не надано жодної інформації ані щодо обставин втрати вказаних документів, ані переліку документів, які за твердженням позивача, втрачені після отримання наказу ДФС про проведення перевірки, та чи стосувались ці документи господарських відносин позивача з суб'єктами, зазначеними в наказі ДФС про проведення позапланової перевірки.

З огляду на це, судами зроблено передчасний висновок щодо відсутності у діях Товариства складу порушення передбаченого пункту 85.2. статті 85 та пунктом 121.1. статті 121 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з'ясувати обставини за яких ПП Гранде плюс та ПП Ремподіллябуд було виконано поставку нафтопродуктів та обумовлені договорами від 04.08.2014 в обсягах та вартістю, що відображені у бухгалтерських документах позивача, з'ясувати реальний обсяг цих робіт, тощо.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області - задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер