Постанова

від 25.04.2019 по справі 822/2920/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №822/2920/15

адміністративне провадження №К/9901/14814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БІЛОГІР'Я АГРО-М (далі - ТОВ) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (судді Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом ТОВ до реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області (далі - Реєстраційна служба), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, приватне підприємство БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ (далі - ПП), про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ТОВ звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: права оренди земельної ділянки індексний номер 20560010 від 07 квітня 2015 року, права оренди земельної ділянки індексний номер 20604431 від 09 квітня 2015 року, права оренди земельної ділянки індексний номер 20593711 від 08 квітня 2015 року, права оренди земельної ділянки індексний номер 20342372 від 27 березня 2015 року (далі - Спірні рішення), а також зобов'язати Реєстраційну службу виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо цих прав.

На обґрунтування позову зазначило, що Реєстраційна служба провела реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ПП, тоді як стосовно цих же земельних ділянок є чинні договори оренди землі, укладені з ТОВ. У зв'язку з цим вважає, що Спірні рішення підлягають скасуванню.

Суди встановили, що 25 грудня 2012 року ТОВ, який є орендарем, та фізична особа ОСОБА_3, як орендодавець, уклали договір оренди земельної ділянки площею 0,9715 га, що знаходиться на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, кадастровий № НОМЕР_1, строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року за № 682030004008972.

25 грудня 2012 року ТОВ, як орендар, та фізична особа ОСОБА_1, як орендодавець, уклали договір оренди земельної ділянки площею 1,6038 га, що знаходиться на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, кадастровий № НОМЕР_2, строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року за № 682030004009063.

25 грудня 2012 року ТОВ, як орендар, та фізична особа ОСОБА_4, як орендодавець, уклали договір оренди земельної ділянки площею 1,2742 га, що знаходиться на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, кадастровий № НОМЕР_3, строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року за № 682030004008971.

25 грудня 2012 року ТОВ, як орендар, та фізична особа ОСОБА_5, як орендодавець, уклали договір оренди земельної ділянки площею 3,0962 га, що знаходиться на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, кадастровий № НОМЕР_4, строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2012 року за № 682030004009221.

Вищевказані договори є чинними, ніким не оскаржені та не визнані в судовому порядку недійсними.

Відмітки, що містяться на кожному договорі, свідчать про те, що реєстрація була проведена, про це зроблені записи у Державному реєстрі земель за відповідними унікальними номерами.

Надалі згадані вище фізичні особи уклали нові договори оренди земельних ділянок, власником кожної з яких вони є, з іншою юридичною особою - орендарем, а саме з ПП.

На підставі нових договорів оренди, незважаючи на те, що стосовно земельних ділянок є чинні договори оренди землі, укладені з ТОВ, Реєстраційна служба повторно зареєструвала право оренди на них за ПП, а саме прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- індексний номер: 20560010 від 07 квітня 2015 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, на підставі договору оренди землі б/н від 10 березня 2015 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - ПП;

- індексний номер: 20604431 від 09 квітня 2015 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, на підставі договору оренди землі б/н від 10 березня 2015 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_1, орендар - ПП;

- індексний номер: 20593711 від 08 квітня 2015 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, на підставі договору оренди землі б/н від 10 березня 2015 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_4, орендар - ПП;

ТОВ, вважаючи, що відповідач допустив подвійну реєстрацію прав на земельні ділянки, чим порушив права позивача як орендаря земельних ділянок, звернувся до суду.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2015 року позов задовольнив частково.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 813/317/17) висловила правову позицію щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись справа за подібних правовідносин, у якому зазначила таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельних ділянок, що пов'язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідач зареєстрував аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи цей правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, а також суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Отож, касаційна скарга ТОВ підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БІЛОГІР'Я АГРО-М задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасувати і закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко