Постанова

від 25.04.2019 по справі 826/19068/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №826/19068/16

адміністративне провадження №К/9901/32040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя: Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.)

у справі № 826/19068/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Маркет Ф.К.А.У.

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Маркет Ф.К.А.У. (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.06.2016 №00301611201 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 2179,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 09.06.2016 №0030161201.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення судом норм пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, який став підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 08.06.2016 №3662/26-54-12-01-11. За висновками цього акту позивачем порушено на 16 днів терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2013 року, який подано 27.12.2013.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0030161201 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 2179,20 грн. (10 % несвоєчасно сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання).

Як встановлено судами попередніх інстанцій 27.12.2013 позивачем було подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за листопад 2013 року, в якому було визначено суму ПДВ у розмірі 21792,00 грн. 14.01.2014 позивачем було подано наступний уточнюючий розрахунок №9000414213, яким вказану суму ПДВ було від кореговано шляхом її зменшення. Вказані дії позивача відповідачем були ототожнені зі сплатою суми податкового зобов'язання, що стало підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 ст. 126 ПК.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 126.1 ст. 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас згідно положень ст. 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Застосовуючи вказані правові норми, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 ПК України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 ст. 126 ПК. Із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу. Отже при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко