Постанова

від 25.04.2019 по справі 2а-9319/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-9319/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/30720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 2а-9319/12/1370

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова

до Приватного підприємства Сатаф-Індустрія

про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року (у складі судді Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачка А.І.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

21 серпня 2017 року Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося в суд із заявою, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі № 2а-9319/2012 щодо стягнення з ПП Сатаф-Індустрія заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5976,66 грн. з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Львівській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, в задоволенні заяви Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова відмовлено.

Відмовляючи в задоволені заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявник є органом, який відповідно до Закону № 406-VII закінчує процедуру по стягненню заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому виступає стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2а-9319/2012.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, заявник звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити його заяву у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 11 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а-9319/12/1370, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 2а-9319/12/1370 та призначив її до розгляду ухвалою від 25 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 25 квітня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова звернулось в суд з позовом до приватного підприємства Сатаф-Індустрія , в якому просило стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова заборгованість в сумі 5976,66 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року позов задоволено. Вказана постанова сторонами в апеляційному порядку не оскаржена і набрала законної сили.

19 листопада 2012 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 2а-9319/2012 боржником у якому вказано приватне підприємство Сатаф-Індустрія .

18 вересня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48761289 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-9319/2012.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів України розпочало адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з набранням чинності Законами України від 04 липня 2013 року № 404-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи та №406-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи . Вказує, що на сьогодні Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зазначає, що Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 внесено зміни у Положення про Пенсійний фонд України, якими адміністрування єдиного внеску Пенсійним фондом виключено.

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Аналогічні положення містить і частина перша статті 379 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення).

Вказаною нормою процесуального права визначено підстави, за наявності яких судом може бути замінено сторону виконавчого провадження, а саме: наявність відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення та вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України проведено реорганізацію управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова шляхом злиття та утворення нового територіального органу Пенсійного фонду України - Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова.

Дана обставина підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про що внесено запис №14151340000041414.

В свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, частиною четвертою статті 8 якого встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Зазначені вище положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування викладено в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VII (далі - Закон №406-VII), який прийнято з метою узгодження положень законодавчих актів України зі змінами, що відбулися в системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, утворенням Міністерства доходів і зборів України, визначення законодавчих умов належного функціонування загальної системи адміністрування податків, зборів та єдиного соціального внеску, усунення можливих правових колізій щодо зазначених питань.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 406-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи (набрав чинності 11 серпня 2013 року).

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи .

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, органи Пенсійного фонду закінчують усі наявні на день набрання чинності Законом № 406-VII процедури (перевірки, узгодження їх результатів та вимог про сплату боргу, оскарження рішень про застосування пені та фінансових санкцій, стягнення недоїмки).

При цьому, колегія суддів зазначає, що не передбачено правонаступництва державними податковими інспекціями в частині обов'язків управлінь Пенсійного фонду України щодо контролю за виконаннями рішень судів зі сплати єдиного внеску.

Аналізуючи наведене, управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, правонаступником якого є Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, є органом, який відповідно до Закону № 406-VII закінчує процедуру по стягненню з приватного підприємства Сатаф-Індустрія 5976,66 грн. заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів, також, звертає увагу, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 406-VII визначено механізм перерахування сплачених сум єдиного внеску до органів доходів і зборів, а саме встановлено, що суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, правонаступником якого є Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, як з огляду на положення Закону № 406-VII, так і на статті 15 Закону України Про виконавче провадження не втратило статусу стягувача у виконавчому провадженні №48761289, оскільки у нього зберігаються повноваження із адміністрування єдиного внеску в частині завершення розпочатих процедур.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі № 2а-9319/2012.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 2а-2187/12/1370, від 30 серпня 2018 року у справі № 813/823/13-а, від 06 листопада 2018 року у справі № 813/822/13-а та від 11 грудня 2018 року у справі № 2а-7745/12/1370.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко