Постанова

від 24.04.2019 по справі 545/728/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 545/728/17

провадження № 61-43296св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. ,

учасники справи:

позивач - Виробничий сільськогосподарський кооператив Злагода ,

відповідачі: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: Служба автомобільних доріг у Полтавській області, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимир Андрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Виробничий сільськогосподарський кооператив Злагода (далі - СВК Злагода ) звернувся до суду з позовом до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Служба автомобільних доріг у Полтавській області, приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Москівець В. А., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок на умовах викупу для суспільних потреб.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2013 року між ВСК Злагода та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори оренди землі сільськогосподарського призначення, відповідно до умов яких орендодавці передали в оренду позивачеві земельні ділянки строком на 5 років. Договори оренди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розпорядженнями голови Полтавської районної державної адміністрації від 01 липня 2016 року № 267 та від 12 травня 2016 року № 177 вирішено викупити у ОСОБА_5, ОСОБА_6 частини, переданих в оренду земельних ділянок. В подальшому викуп земельних ділянок здійснено шляхом укладення договорів купівлі-продажу між державою в особі голови Полтавської районної державної адміністрації та ОСОБА_5 від 16 лютого 2017 року і ОСОБА_6 від 17 лютого 2017 року.

Позивач вважав, що вказані акти державної адміністрації та укладені з власниками договори купівлі-продажу земельних ділянок є незаконними, оскільки порушують права землекористувача ВСК Злагода на участь в процедурі викупу та отримання відповідного відшкодування. Враховуючи викуп лише частини земельної ділянки, відповідачами було здійснено поділ земельної ділянки та присвоєння виокремленій частині нового кадастрового номеру. Проте такий поділ було проведено з порушенням чинного законодавства України, зокрема статті 56 Закону України Про землеустрій , яка передбачає при підготовці відповідної технічної документації, надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки землекористувачів (у разі перебування земельної ділянки у користуванні). Проте, будь-якої письмової згоди ВСК Злагода на поділ земельної ділянки не надавало, більш того, такий поділ було проведено без участі ВСК Злагода . Позивач є орендарем суміжних земельних ділянок, однак, будь-яких погоджень як землекористувач суміжних земельних ділянок не надавав.

Крім того, процедура викупу земельної ділянки для суспільних потреб включає в себе також інші заходи, що були порушені Полтавською районної державною адміністрацією під час прийняття розпорядження щодо викупу. У зв'язку з викупом частини земельної ділянки, що передана в оренду, право оренди на цю частину припинилось, як і право користування цією частиною землі, що гарантоване орендарю законом, проте орендареві не відшкодовано завданих збитків. Таким чином, на думку позивача, процедура викупу земельних ділянок для суспільних потреб була повністю порушена відповідачем Полтавською районною державною адміністрацією, який в порушення чинного законодавства України, будь-яких дій щодо залучення землекористувача до процедури викупу та відшкодування йому збитків не вчинив, чим порушив права останнього на відповідне відшкодування.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження від 01 липня 2016 року №267 Про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності у громадянина ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 лютого 2017 року, укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 365; визнати незаконним та скасувати розпорядження від 12 травня 2016 року № 177 Про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2017 року, що укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 380.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог ВСК Злагода про визнання незаконним та скасування розпоряджень, а саме: від 01 липня 2016 року № 267 Про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності у ОСОБА_5 ; розпорядження від 12 травня 2016 року №177 Про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності , з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у складі судді Шелудякова Л. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в яких він не є стороною, не відновить його права користувача земельними ділянками, а виходячи з мотиву викупу земельних ділянок, може зашкодити державним інтересам.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу СВК Злагода задоволено.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року скасовано, позов СВК Злагода задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 лютого 2017 року, що укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. , за реєстровим номером 365.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2017 року, що укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., за реєстровим номером 380.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що процедура викупу спірних земельних ділянок була проведена з порушенням Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , а тому вимоги ВСК Злагода про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 16 лютого 2017 року та від 17 лютого 2017 року підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2018 року Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не в повному обсязі було досліджено дії Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, як суб'єкта в процесі викупу земельних ділянок для суспільних потреб в межах статті 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Також апеляційним судом не враховано, що Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області здійснювала викуп земельних ділянок, у відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, які належали їм на праві приватної власності після проведення переговорів з ними. Питання поділу земельних ділянок відповідачами жодним чином не стосувались Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У жовтні 2018 року Служба автомобільних доріг у Полтавській області подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу ВСК Злагода , у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У листопаді 2018 року від ВСК Злагода на адресу Верховного Суду надійшов відзив, у якому позивач просить судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

15 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі державного акта серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2005 року відповідачеві ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 4,96 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

01 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ВСК Злагода укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 4,96 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області строком на 5 років. Вказаний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частина цієї земельної ділянки площею 0,3467 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області потрапила під відчуження для реалізації запланованих будівельних робіт та цій земельній ділянці був наданий кадастровий номер НОМЕР_3.

Розпорядженням Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 липня 2016 року № 267, прийнятого за наслідками розгляду клопотання Служби автомобільних доріг у Полтавській області про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності для розміщення автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський в обхід м. Полтава від 31 травня 2016 року №01-05/246 та відповідно до пункту г статті 140, статей 146, 151 Земельного кодексу України, статей 350, 351 Цивільного кодексу України, Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб, чи з мотивів суспільної необхідності , статей 13, 17 Закону України Про місцеві державні адміністрації , викуплено у ОСОБА_5 земельну ділянку з мотиву суспільної необхідності площею 0,3467 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3.

16 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та Державою в особі Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3467 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Вказана земельна ділянка площею 0,3467 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 належала продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції 21 травня 2015 року за індексним номером 37850543, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2015 року під № 9743143, реєстраційний номер майна 640911753240.

Договором передбачена ціна договору та умови оплати, право та обов'язки сторін. Зі змісту пункту 3.4 договору вбачається, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09лютого 2017 року № НВ-00004004322017 зареєстровано відомості про обмеження при використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року №105, а саме: зареєстровано право оренди ВСК Злагода (податковий номер 03769706), площею земельної ділянки, переданої в оренду 0,3467 га.

На підставі державного акта серії НОМЕР_4 від 02 березня 2009 року відповідачеві ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 2,48 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

01 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ВСК Злагода укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 2,48 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області строком на 5 років. Вказаний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частина цієї земельної ділянки площею 0,0648 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області потрапила під відчуження для реалізації запланованих будівельних робіт та цій земельній ділянці був наданий кадастровий номер НОМЕР_6.

Розпорядженням Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області від 12 травня 2016 року № 177, прийнятого за наслідками розгляду клопотання Служби автомобільних доріг у Полтавській області про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності для розміщення автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський в обхід м. Полтава від 12 квітня 2016 року № 01-05/151 та відповідно до пункту г статті 140, статей 146, 151 Земельного кодексу України, статей 350, 351 Цивільного кодексу України, Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб, чи з мотивів суспільної необхідності , статей 6, 13, 17 Закону України Про місцеві державні адміністрації , викуплено у ОСОБА_6 земельну ділянку з мотиву суспільної необхідності площею 0,0648 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_6.

17 лютого 2017 року між ОСОБА_6 та Державою в особі Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0648 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Вказана земельна ділянка належала продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції 21 травня 2015 року, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2015 року під №9745979, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 641116853240.

Договором передбачена ціна договору та умови оплати, право та обов'язки сторін. У пункті 3.4 договору зазначено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-00004004322017 зареєстровано відомості про обмеження при використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року № 105, а саме: зареєстровано право оренди ВСК Злагода (податковий номер 03769706), площею земельної ділянки, переданої в оренду 0,0648 га.

Судами встановлено, що при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу дотримано загальні положення про купівлю-продаж, передбачені параграфом 1 глави 54 ЦК України, зокрема, щодо форми договору купівлі-продажу земельних ділянок.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За пунктом б частини першої статті 141 ЗК України вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою; порядок вилучення земельних ділянок унормовано статтею 149 ЗК України.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовані Законом України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (далі - Закон № 1559-VI) з подальшими змінами до нього.

Цей Закон було прийнято з метою забезпечення правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, її економічної безпеки.

Принципи відчуження об'єктів права приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності закріплені у статті 4 цього Закону.

Зокрема, у ній зазначено, що фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

За приписами статті 1 цього Закону відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусовим відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності є перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

У цих правовідносинах об'єктом відчуження відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1559-VI є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За частинами першою, другою статті 2 Закону № 1559-VI його дія поширюється на суспільні відносини, пов'язані з викупом земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов'язані з примусовим відчуженням зазначених об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.

Статтею 7 Закону № 1559-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: забезпечення національної безпеки і оборони; будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації.

Згідно зі статтею 11 Закону № 1559-VI у разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об'єктів, орендарі та/або заставодержателі.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок) визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У разі вилучення (викупу) земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.

Відповідно до положень частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі від 06 березня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № № 161-XIV) договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до вимог статті 132 ЗК України, укладається в письмовій формі та нотаріально посвідчується. Такий договір повинен містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, в порушення вимог статей 367, 374 ЦПК України, не визначився в повному обсязі з характером спірних правовідносин, належним чином не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд помилково виходив з того, що оспорюваними договорами порушено права орендаря ВСК Злагода , а саме, під час процедури проведення викупу земельних ділянок позивач як користувач, до участі в переговорах не залучався, своєї згоди на передання земельних ділянок для суспільних потреб не надавав, збитки завдані проведенням викупу земельних ділянок йому не відшкодовувались. При цьому апеляційний суд послався на положення статті 11 Закону № 1559-VI та Порядок.

Апеляційний суд у рішенні наголосив, що позивач є землекористувачем спірних земельних ділянок, натомість залишивши поза увагою, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Судами встановлено, що спірні земельні ділянки належали відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві приватної власності. Між ними та органом виконавчої влади було узгоджено всі істотні умови договору, погоджено порядок відшкодування збитків, завданих викупом земельних ділянок тощо.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про визнання оспорюваних договорів недійсними, жодним чином не перевірив підстав та мотивів позову, не з'ясував чи підлягає захистові порушене право позивача у обраний ним спосіб, а лише зауважив, що процедура викупу спірних земельних ділянок була проведена з порушенням Закону № 1559-VI, а отже договори підлягають визнанню недійсними.

В матеріалах справи містяться відповіді на неодноразові звернення позивача до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області та Служби автомобільних доріг у Полтавській області, де зауважувалось, що питання про можливість відшкодування збитків позивачеві як орендарю згідно Порядку повинно вирішуватись не шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними, а шляхом офіційного звернення до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області з відповідним клопотанням та обґрунтованим розрахунком завданих збитків.

Судами встановлено, що оспорювані договори за формою та змістом повністю відповідають вимогам вищенаведених норм права. Під час судового розгляду ця обставина позивачем не заперечувалась. Сторонами не заперечувався факт того, що викуп земельних ділянок здійснений за згодою їх власників.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин та наданих учасниками справи доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у рішенні суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з помилковості доводів позивача з приводу того, що відповідачем порушена процедура викупу земельної ділянки для суспільних потреб, яка передбачена Законом № 1559-VI, оскільки розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 01 липня 2016 року № 267 про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності для розміщення автомобільної дороги у ОСОБА_5 та розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 12 травня 2016 року № 177 про викуп земельної ділянки приватної власності з мотиву суспільної необхідності для розміщення автомобільної дороги загального користування державного значення у ОСОБА_6 у відповідності до статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації не оскаржені та не визнані незаконними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що предметом оспорюваних позивачем договорів є земельні ділянки, які перебувають у позивача в оренді, з приводу викупу яких відповідачем Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області відповідно до Закону № 1559-VI видані розпорядження.

На думку позивача ці розпорядження не відповідають вимогам закону, оскільки, його як орендаря земельних ділянок, не залучено до участі у переговорах при прийнятті рішення про викуп. На такі обставини позивач вказав у позовній заяві, в якій просив визнати незаконними розпорядження голови районної державної адміністрації та визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок. Проте ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року відкрито провадження у справі за цим позовом тільки в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування вказаних розпоряджень. Ця ухвала позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Перевіривши доводи позивача та врахувавши заперечення інших учасників справи, суд першої інстанції зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок, в яких він не є стороною, не відновить його права як користувача земельними ділянками, а виходячи з мотиву викупу земельних ділянок, може зашкодити державним інтересам, при цьому питання про відшкодування йому завданих збитків не ставив.

З такими висновками погоджується й Верховний суд.

Варто зауважити, що позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом за захистом свого порушеного права шляхом відшкодування завданих йому збитків викупом у власників частини земельних ділянок, які перебувають у його оренді.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані учасниками справи докази та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Апеляційний суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність вимог ВСК Злагода й наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуПолтавської районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 рокускасувати, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А.С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик