Постанова

від 23.04.2019 по справі 909/514/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. Справа №909/514/16

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів О.Л. Мирутенка ,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників сторін справи:

позивача - адвоката ОСОБА_2 (ордер на надання правової допомоги від 30.01.2019 №029271)

відповідача1 (ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід") - не з'явився (належно повідомлений);

відповідача2 (ТОВ "Абсолют ОСОБА_3") - не з'явився (належно повідомлений);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» від 30.01.2019 №511/26/2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018, повний текст складено 10.01.2019,

у справі № 909/514/16 (суддя Неверовська Л.М.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , м. Івано-Франківськ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ОСОБА_3 Захід» , с Вікторів Галицького району Івано-Франківської області

до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ОСОБА_3» , м. Івано-Франківськ

про стягнення солідарно 860 998, 85 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3" про стягнення з відповідачів солідарно 834 082,54грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" (відповідачем1) кредитного договору від 05.09.2012 №163983/12-ІФю/47 (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 03.02.2014) банк надав відповідачу1 900 000,00грн кредиту на умовах його повернення до 04.09.2015 та зі сплатою процентів за користування кредитом. АБ Укргазбанк та ТОВ Абсолют ОСОБА_3 (відповідач 2) уклали договір поруки від 03.02.2014 №163983/12-ІФю/47-Р4, відповідно до умов якого відповідач 2 як поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 05.09.2012 №163983/12-ІФю/47. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за порушення зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 834 082,24грн, з яких: 625 987,71 грн простроченої заборгованості по кредиту, 13 781,65грн простроченої заборгованості по процентах, 188 515,99грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 5 797,19грн пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 10.10.2014 по 09.10.2015.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" просило застосувати позовну давність для відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені, термін якої виходить за межі позовної давності 1 рік (том 1, а.с. 76-78).

01.11.2016 позивач подав заяву, в якій збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів солідарно 860 998,85 грн заборгованості, з яких: 625 987,71 грн простроченої заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн простроченої заборгованості по процентах, 3 352,28 грн поточної заборгованості по процентах, 214 738,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період 09.02.2015 по 08.02.2016(том 1,а.с. 140-145).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 03.11.2016 у справі №909/514/16 позов задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 625 987,71 грн простроченої заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн простроченої заборгованості по процентах, 3 352,28 грн поточної заборгованості по процентах, 214 738,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів (том 1,а.с. 179- 187).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №909/514/16 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 в частині стягнення пені, в цій частині прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 625 987,71 грн простроченої заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн простроченої заборгованості по процентах, 3 352,28 грн поточної заборгованості по процентах, 135 122,91 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 4 398,14 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 3,а.с. 51-65).

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 в частині стягнення пені, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 залишено без змін (том 3,а.с. 217-219).

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені, суд касаційної інстанції вказав, що суди не звернули належної уваги на п. 6.3 кредитного договору, умовами якого сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання протягом одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є нарахування пені за період з 22.07.2014 по 22.07.2015, однак не врахував, що позивачем заявлена пеня за період з 09.02.2015 по 08.02.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.11.2016), і саме за цей період розрахунок пені був предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач подав заяву про застосування позовної давності до заявлених банком позовних вимог щодо стягнення пені. Відтак Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на період, за який заявлено позов про стягнення пені, врахувати під час вирішення справи умови п. 6.3 кредитного договору щодо періоду нарахування пені позивачем, дослідити подані сторонами докази та надати їм відповідну оцінку, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

За результатами нового розгляду справи в частині стягнення пені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018 у справі № 909/514/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 5 348, 25 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та по 40,11 грн судового збору з кожного з відповідачів. Відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 209 390, 68 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919, 93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 549, 611, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232, 345 ГК України, правовою позицію Верховного Суду викладеною в постанові від 03.07.2018 у справі №907/690/17.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань банк надіслав відповідачам претензію про повернення заборгованості протягом 10 днів від дати її отримання, чим на власний розсуд змінив строк виконання зобов'язання. Оскільки позичальник отримав вказану претензію 10.07.2014, зобов'язання мало бути виконане не пізніше 21.07.2014. Посилаючись на п.6.3 договору, суд вказав, що сторони погодили в договорі строк нарахування пені - один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Відтак суд вказав пеня підлягала нарахуванню за період з 22.07.2014 по 22.07.2015, тобто протягом року від дня коли зобов'язання мало бути виконане. Враховуючи викладене, суд вказав про безпідставність нарахування пені за період з 23.07.2015 по 08.02.2016, оскільки за цей період пеня нарахована поза межами строку для її нарахування.

Разом з тим, суд зазначив, що до стягнення заявлена пеня, нарахована за період з 09.02.2015 по 08.02.2016.

На підставі ст. 258 ЦК України, якою встановлено, що до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, встановивши, що позов до суду першої інстанції поданий 21.06.2016, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовив у стягненні пені, нарахованої за період з 09.02.2015 по 20.06.2015. Здійснивши розрахунок пені за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 від простроченої заборгованості по кредиту, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 5 348,25грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 21.06.2015 по 22.07.2015, суд першої інстанції вказав про відсутність правових підстав для її стягнення, оскільки у постанові від 23.05.2018 Верховний Суд зазначив, що після зміни строку виконання зобов'язань (до 21.07.2014) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, так як позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, і усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21.07.2014 не підлягають виконанню.

ПАТ АБ «Укргазбанк» (позивач) не погодилося з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Позивач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 у даній справі відповідачами не виконане, заборгованість по кредитному договору не погашена. Вважає, що позовні вимоги про стягнення 221 658,86грн пені за період 09.02.2015 по 08.02.2016 заявлені в межах строку позовної давності. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15 та від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16 , вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке своєчасно не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 909/514/16 у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, призначено розгляд справи на 19.03.2019.

19.03.2019 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії судді Мирутенка О.Л.

Ухвалою від 29.03.2019 розгляд справи призначено на 23.04.2019.

У судовому засіданні 23.04.2019 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення.

Відповідачі не забезпечили явки своїх представників в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень Західного апеляційного господарського суду, відповідно до якого ухвала апеляційного суду від 29.03.2019 надіслана ТОВ Абсолют ОСОБА_3 Захід поштовим відправленням №7901010263320, а ТОВ Абсолют ОСОБА_3 поштовим відправленням №7901010263312. Згідно з відомостями з офіційного сайту ПАТ Укрпошта поштове відправлення №7901010263320 вручено 04.04.2019, поштове відправлення №7901010263312 вручено 05.04.2019.

За приписами ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне .

05.09.2012 ПАТ АБ "Укргазбанк" (банк) та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" (позичальник) уклали кредитний договір №163983/12-ІФю/47 (том 1, а.с. 13-21).

Відповідно до п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальними лімітом в сумі 900 000грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 19,5 % річних.

Кредитна лінія відкривається з 05.09.2012 по 04.09.2014 (п.1.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору кредитні кошти надаються банком позичальнику окремими траншами.

Погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, визначений додатком №1 до договору. (п.3.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору позичальник сплачує проценти щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Згідно з п. 3.7 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,5% річних.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором ( прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення просроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулося таке погашення.

У випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені по дату припинення цих обставин включно (п.3. 8 договору).

Відповідно до 5.3.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, зокрема, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Відповідальність за неналежне виконання договору встановлена в розділі VIдоговору.

Згідно з п.6.3 договору за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту зі сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.6.9 договору сторони погодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Згідно з п. 9.11 кредитного договору сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Додатковою угодою №1 до вказаного договору від 03.02.2014 сторони внесли зміни щодо кінцевого строку повернення кредит та встановили його по 04.09.2015 (том 1,а.с. 22).

03.02.2014 ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитор), ТОВ "Абсолют ОСОБА_3" (поручитель) та ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід"(позичальник) уклали договір поруки №163983/12-ІФю/47-Р4, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012.Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору (том 1, а.с. 24-26),

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти окремими траншами (11 траншів) в період з 07.09.2012 по 31.03.2013 на загальну суму 900 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами позичальника про видачу кредитних коштів та меморіальними ордерами (том 1,а.с. 156-177).

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору та наявністю станом на 08.07.2014 заборгованості в сумі 111 972,28грн ПАТ АБ "Укргазбанк" надіслав ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" та поручителю ТОВ "Абсолют ОСОБА_3" претензію від 09.07.2014 про сплату 636 287,60 грн заборгованості (з яких 10 299,89грн прострочена заборгованість по процентах; 101 672,39грн прострочена заборгованість по кредиту; 524 315,32грн поточна заборгованість по кредиту) протягом 10 днів від дати отримання даної претензії (том 1.а.с. 151-154).

Названу претензію ТОВ "Абсолют ОСОБА_3 Захід" отримало 10.07.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.07.2014 (том 1, а.с. 150), однак заборгованості не сплатило, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 860 998,85 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.11.2016), у т.ч.: 625 987,71 грн простроченої заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн простроченої заборгованості по процентах, 3 352,28 грн поточної заборгованості по процентах, 214 738,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період 09.02.2015 по 08.02.2016.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника скаржника, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна не скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання кредитного договору від 05.09.2012 №163983/12-ІФю/47 (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 03.02.2014) позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 900 000, 00грн, які відповідач 1 мав повернути відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, визначеного додатком №1 до договору. Однак відповідач1 порушив свої зобов'язання за договором, станом на 08.07.2014 його заборгованість становила 111 972,28грн , у зв'язку з чим банк надіслав позичальнику та поручителю вимогу про сплату всієї заборгованості за договором в сумі 636 287,60 грн у 10-денний строк з дня отримання вимоги, яку позичальник отримав 10.07.2014.

Отже, відповідачі як солідарні боржники мали погасити заборгованість не пізніше 21.07.2014, оскільки 20.07.2014 був вихідний день і останнім днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день, а саме 21.07.2014, проте не погасили .

Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 у даній справі вказав, що після зміни строку виконання зобов'язання (до 21.07.2014) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки позичальник зобов'язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21.07.2014 року не підлягають виконанню.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 кредитного договору встановлено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та або сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період за який сплачується пеня. Також встановлено, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов'язання банк заявив до стягнення 214 738,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів,яка нарахована за період 09.02.2015 по 08.02.2016.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку підлягала нарахуванню пеня за період з 22.07.2014 до 22.07.2015 (протягом року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), в той час як банк заявив до стягнення пеню, нараховану за період 09.02.2015 по 08.02.2016. Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у стягнення пені, нарахованої за період з 23.07.2015 по 08.02.2016, оскільки за цей період пеня нарахована поза межами встановленого строку для її нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач1 просив суд застосувати позовну давність в один рік до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки( ст.257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені (постанова ОСОБА_4 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правовий аналіз статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах позовної давності за основною вимогою.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16 та постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

Враховуючи те, що прострочення позичальника розпочалося з 22.07.2014, що позивач заявив до стягнення пеню за період з 09.02.2015 по 08.02.2016, а звернувся до господарського суду з позовом 21.06.2016 відповідно до відмітки місцевого господарського суду, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в частині стягнення пені за період з 09.02.2015 по 20.06.2015 позов пред'явлено після спливу позовної давності.

За приписами ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак суд першої дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню підлягає пеня за прострочення повернення кредиту за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 в сумі 5348,25 грн, як така, що заявлена в межах строку позовної давності.

В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 ( в межах строку позовної давності), суд першої інстанції вірно вказав про відсутність правових підстав для її стягнення, оскільки з розрахунку пені вбачається , що за вказаний період пеня нарахована на заборгованість по процентах, які нараховані за період після 21.07.2014, в той час як у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладено правову позицію, згідно з якою, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає рішення про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 5 348, 25 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та про відмову у стягненні решти пені правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, рішення суду від 27.12.2018 у справі №909/514/16 належить залишити без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018 у справі № 909/514/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 26.04.2019

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.Л. Мирутенко

Суддя Г.Г. Якімець