Постанова

від 16.07.2019 по справі 909/514/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/514/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (колегія суддів Хабіб М.І. - головуючий, Марутенко О.Л., Якімець Г.Г.) та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018 (суддя Неверовська Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Вест",

про стягнення солідарно заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1.1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач або ПАТ АБ "Укргазбанк") звернувшись в суд з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.11.2016), просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід" (далі - відповідач-1 або ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Вест" (далі - відпповідач-2 або ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест") солідарно 860 998,85 грн. заборгованості, з яких: 625 987,71 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 10 000,00 грн. простроченої заборгованості по процентах, 3 352,28 грн. поточної заборгованості по процентах, 214 738,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період 09.02.2015 по 08.02.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" зобов`язань по кредитному договору №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012 із змінами згідно з додатковою угодою №1 від 03.02.2014, виконання якого було забезпечено договором поруки №163983/12-ІФю/47-Р4 від 03.02.2014, укладеним між позивачем, ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест".

2. Короткий зміст рішень судів

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 було скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 в частині стягнення пені, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 залишено без змін.

2.3. Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 27.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 221 658,86 грн, з яких: 214 738,93 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 6 919,93 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 5 348,25 грн. Стягнуто з ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір у сумі 40,11 грн. Стягнуто з ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір у сумі 40,11 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 209 390,68 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 6 919,93 грн. відмовлено. Судовий збір у сумі 3 244,66 грн. покладено на позивача.

2.4. Такі висновки судів мотивовані тим, що позивач своїм зверненням до відповідача з претензією про повернення заборгованості протягом 10 днів від дати її отримання, змінив строк виконання кредитного зобов`язання, а оскільки вказана претензія отримана відповідачем 10.07.2014, то зобов`язання мало бути виконане не пізніше 21.07.2014.

2.5. Враховуючи п. 6.3. кредитного договору, у якому сторони погодили строк нарахування пені один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, суди дійшли висновку, що нарахування пені необхідно здійснювати за період з 22.07.2014 по 22.07.2015, тобто протягом року від дня коли зобов`язання мало бути виконане, що вказує на безпідставність нарахування пені за період з 23.07.2015 по 08.02.2016, оскільки за цей період пеня нарахована поза межами строку визначеного договором та законом.

2.6. Також, судами враховано, що до стягнення заявлена пеня, нарахована за період з 09.02.2015 по 08.02.2016; при цьому, позов до суду першої інстанції поданий 21.06.2016, а відповідно до статті 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, тому з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовив у стягненні пені, нарахованої за період з 09.02.2015 по 20.06.2015. При цьому, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 в сумі 5 348,25 грн. як така, що заявлена в межах строку позовної давності.

2.7. В частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 21.06.2015 по 22.07.2015, судами попередніх інстанцій, з урахування вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 23.05.2018, що після зміни строку виконання зобов`язань (до 21.07.2014) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, суди дійшли висновку, що і усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21.07.2014 не підлягають виконанню, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення пені за таке порушення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 221 658,86 грн. задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не застосовані положення статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612, статей 549 - 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а висновки суду не відповідають обставинам справи , що відповідно до частини 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог у відповідній частині.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як встановленого господарськими судами попередніх інстанцій, 05.09.2012 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (банк) та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" (позичальник) укладено кредитний договір №163983/12-ІФю/47 (далі - кредитний договір), за умовами п. п. 1.1, 1.3.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з 05.09.2012 по 04.09.2014 з загальними лімітом в сумі 900 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 19,5 % річних. Кредитні кошти надаються банком позичальнику окремими траншами (п. 3.1. кредитного договору).

4.2. Погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, визначений додатком №1 до договору (п. 3.2. кредитного договору).

4.3. Згідно з п. 3.4. зазначеного договору позичальник сплачує проценти щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

4.4. У пункті 3.7. кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами, які не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,5% річних.

4.5. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

4.6. Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення просроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулося таке погашення.

4.7. У випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені по дату припинення цих обставин включно (п. 3. 8. кредитного договору).

4.8. Відповідно до 5.3.3. цього договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, зокрема, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов`язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

4.9. Згідно з п. 6.3. кредитного договору за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

4.10. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.11. За умовами п.6.9 зазначеного договору сторони погодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

4.12. Додатковою угодою №1 до вказаного договору від 03.02.2014 сторони внесли зміни щодо кінцевого строку повернення кредиту та встановили його по 04.09.2015.

4.13. В забезпечення належного виконання кредитного зобов`язання, між ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитор), ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" (поручитель) та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" (позичальник) укладено договір поруки №163983/12-ІФю/47-Р4 від 03.02.2014, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.

4.14. Позивачем на виконання умов кредитного договору надано позичальнику кредитні кошти окремими траншами (11 траншів) у період з 07.09.2012 по 31.03.2013 на загальну суму 900 000,00 грн.

4.15. У зв`язку з неналежним виконанням кредитного зобов`язання, позивач надіслав позичальнику та поручителю претензію від 09.07.2014 про сплату протягом 10 днів від дати отримання даної претензії суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 08.07.2014 становить 636 287,60 грн. (з яких: 10 299,89 грн. прострочена заборгованість по процентах; 101 672,39 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 524 315,32 грн. поточна заборгованість по кредиту). Зазначена претензія вручена ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" 10.07.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.07.2014.

4.16. Отже, зазначеною претензією позивачем було змінено строк виконання зобов`язань за кредитним договором №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012, у зв`язку з чим у відповідачів виник обов`язок зі сплати заборгованості по тілу кредиту, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у строк до 20.07.2014.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За встановлених обставини, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення 214 738,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 09.02.2015 по 08.02.2016.

5.2. Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що: вимога позивача про стягнення пені за прострочення повернення кредиту підлягає частковому задоволенню за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 у розмірі 5 348,25 грн., як така, що заявлена в межах строку позовної давності, з урахуванням звернення позивача до суду з даним позовом 21.06.2016; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 23.07.2015 по 08.02.2016, оскільки позов пред`явлено після спливу позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено відповідачем-1; пеня за несвоєчасну сплату процентів нарахована за період з 21.06.2015 по 22.07.2015 не підлягає стягненню, оскільки після пред`явлення вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України у позивача припиняється право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим відсутнє прострочення зі сплати процентів.

5.4. Положеннями статті 300 частини 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.5. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.6. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.7. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 ЦК України).

5.8. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.9. Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.10. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо зменшення ліміту кредитування відповідно до графіка та сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є порушення цих строків.

5.11. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

5.12. Згідно з частиною 2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

5.13. Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

5.14. Судами вірно встановлено, що на виконання кредитного договору від 05.09.2012 №163983/12-ІФю/47 (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 03.02.2014) позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 900 000, 00 грн, які останній зобов`язався повернути відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, визначеного додатком №1 до договору. Однак, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором, і станом на 08.07.2014 кредитна заборгованість становила 111 972,28 грн., у зв`язку з чим банк надіслав позичальнику та поручителю вимогу про сплату всієї заборгованості за договором в сумі 636 287,60 грн. у 10-денний строк з дня отримання вимоги, яку позичальник отримав 10.07.2014.

5.15. Отже, банк, надіславши претензію від 09.07.2014, змінив строк виконання зобов`язання шляхом зобов`язання позичальника повернути кредит у повному обсязі, тому відповідачі як солідарні боржники мали погасити заборгованість не пізніше 21.07.2014, оскільки 20.07.2014 був вихідний день і останнім днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день, а саме, 21.07.2014, у зв`язку з чим усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21.07.2014 не підлягають виконанню.

5.16. Також, судами встановлено, що ТОВ "Абсолют Інжинирінг Захід" було подано заяву про застосування спеціальної позовної даності під час розгляду справи в суді першої інстанції.

5.17. За прострочення виконання кредитного зобов`язання банк заявив до стягнення 214 738,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, та 6 919,93 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, яка нарахована за період 09.02.2015 по 08.02.2016.

5.18. Враховуючи те, що прострочення позичальника розпочалося після звернення до нього з претензією, яку отримано 10.07.2014, та не виконання її у 10 денний строк (до 21.07.2014 включно), тому право на неустойку на умовах визначених п. 6.3. кредитного договору у позивача виникло з 22.07.2014 та припинилося через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто, 22.07.2015.

5.19. 21.06.2016 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, яка нарахована за період 09.02.2015 по 08.02.2016.

5.20. За умовами укладеного кредитного договору від 05.09.2012 №163983/12-ІФю/47 (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору від 03.02.2014) погашення кредиту мало здійснюватися позичальником відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, зі сплатою щомісячних процентів за користування кредитом. Після звернення позивача до відповідачів з вимогою про дострокове виконання кредитного зобов`язання у строк визначений претензією, починаючи з 10.07.2014 позичальник мав обов`язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування, а отже і їх прострочення.

5.21. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

5.22. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

5.23. Зазначені висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

5.24. В частині вимоги про стягнення 214 738,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, яка нарахована за період 09.02.2015 по 08.02.2016, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

5.25. За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

5.26. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 вказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.27. Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.28. У пункті 6.3. кредитного договору сторонами погоджено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та або сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня. Також встановлено, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язань припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.29. Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

5.30. Положеннями частини 5 статті 261 цього кодексу визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже перебіг позовної давності зі стягнення пені починається зі спливом строку виконання основного зобов`язання, у даному випадку заборгованості по процентах.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 23.05.2018 із даної справи, якою попередні судові рішення у цій частині були скасовані із направленням справи на новий судовий розгляд.

5.31. Про застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності відповідачем-1 подано заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції.

5.32. Враховуючи, що прострочення відповідачів розпочалося з 22.07.2014, пеню позивач нарахував за період 09.02.2015 по 08.02.2016, а позов у даній справі було подано 21.06.2016, тому вимога про стягнення пені за вказаний період заявлена позивачем з пропуском річного строку позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позову у цій частині слід відмовити з вищезазначених підстав.

5.33. За вказаних обставин судові рішення у цій частині прийнято з порушенням частини 5 статті 261 та статті 258 ЦК України.

5.34. Наведеним вище спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі позивача, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, однак оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

5.35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

5.36. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

5.37. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

5.38. За вказаних обставин перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції не повинен розглядатися як замаскована апеляція.

5.39. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 311 цього Кодексу, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. На підставі вищевикладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшов до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог на суму 5 348,25 грн. пені, з відмовою у позові у цій частині у зв`язку із пропуском позовної давності.

6.4. В іншій частині судові рішення належить залишити без змін.

7. Щодо судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018 у справі № 909/514/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові у цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/514/16 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов