Постанова

від 22.04.2019 по справі 910/16397/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2019 р. Справа№ 910/16397/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго та Міністерства екології та природних ресурсів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018

у справі № 910/16397/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго

до: 1. Державного підприємства Держекоінвест ;

2. Міністерства екології та природних ресурсів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Державна казначейська служба України в місті Києві,

за участю Заступника прокурора міста Києва

про стягнення коштів

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго (надалі - ТОВ Інтертехенерго , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Держекоінвест (надалі - ДП Держекоінвест , відповідач-1) та Міністерства екології та природних ресурсів України (надалі також - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 56 331 410,90 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 щодо оплати вартості виконаних робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери в Автономній Республіці Крим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі №910/16397/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго 53 514 840,36 грн заборгованості, 69 426,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго 34 713,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі №910/16397/15 скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства Держекоінвест (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; код ЄДРПОУ 36939719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго (01033, м. Київ вул. Саксаганського, 44 Е; код ЄДРПОУ 36143297) 53 514 840 (п'ятдесят три мільйони п'ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот сорок) грн 36 коп. заборгованості, 69 426 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення залишити без змін. . Також присуджено до стягнення з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго 34 713,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі №910/16397/15 скасовано в частині задоволених позовних вимог до ДП Держекоінвест , а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В частині відмови у задоволенні позову до Міністерства екології та природних ресурсів України постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі №910/16397/15 залишено без змін.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що для правильного вирішення спору у цій справі господарському суду як першої, так й апеляційної інстанцій під час вирішення клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі необхідно було з'ясувати підстави відмови у позові у справі №910/9035/15, які наведені у постанові суду апеляційної інстанцій від 11.11.2014, та чи мають вони значення для правильного вирішення цього спору з урахуванням вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, яка була чинна станом на час прийняття оскаржуваних рішень.

Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на підстави поданого позову та заперечення на нього, дослідити підстави відмови у позові у справі №910/9035/15, які наведені у постанові суду апеляційної інстанцій від 11.11.2014, та чи мають вони значення для правильного вирішення цього спору, а також в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що якщо істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, сторона у справі не позбавлена процесуальної можливості звернутись з відповідною заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами , в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

Погоджуючись з рішеннями обох судових інстанцій про відмову у задоволенні позову до відповідача-2, Верховний Суд виходив з того, що умовами договору або вимогами чинного законодавства України не передбачений обов'язок відповідача-2 відповідати за зобов'язаннями відповідача-1, тоді як солідарні зобов'язання виникають тільки у випадках, встановлених договором або законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі №910/16397/15 позов задоволено частково, стягнуто з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго заборгованість у розмірі 45 675 610,46 грн, судовий збір за подання позову у розмірі 59 253,26 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 29 626,63 грн, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з ТОВ Інтертехенерго на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 592,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що станом на момент розгляду справи підстави позову у справі №910/9035/14 та у справі №910/16397/15 є різними; з огляду на наявність в матеріалах справи підписаних замовником та підрядником актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та відповідних довідок на загальну суму 80 582 961,92 грн, щодо яких жодних зауважень ані замовником, ані балансоутримувачами відповідних об'єктів соціальної сфери заявлено не було, враховуючи сплачену відповідачем-1 суму попередньої оплати за договором у розмірі 34 907 351,46 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 45 675 610,46 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів виконання робіт на суму 185 543,12 грн та з огляду на наявність заперечень балансоутримувачів щодо обсягу робіт, які проводилися на деяких об'єктах на суму 10 470 257,32 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача-1 заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 10 655 800,44 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Інтертехенерго звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ДП Держекоінвест 10 470 257,32 грн задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 10 470 257,32 грн прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошував на тому, що ним виконано роботи на спірних об'єктах, що підтверджується належними та допустимими доказами, які не було враховано судом, а саме, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за лютий 2014 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 на загальну суму 10 470 257,32 грн; під час розгляду справи сам відповідач-1 не заперечував факту повного та належного виконання робіт позивачем на спірних об'єктах; заяви (листи) балансоутримувачів щодо обсягу робіт, які проводилися на деяких об'єктах, не спростовують факту виконання будівельних робіт на вказаних об'єктах та не можуть братися судом до уваги, оскільки саме на замовника покладений обов'язок прийняти виконану підрядником роботу, а у випадку виявлення недоліків відмовитися від її прийняття; прийняття робіт здійснюється виключно на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт, складених за формою №КБ-2в, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками підрядника та замовника; підписавши вказані документи, відповідач-1 беззаперечно підтвердив виконання таких робіт, а також відсутність будь-яких претензій чи зауважень зі сторони замовника щодо обсягу, якості чи вартості таких робіт, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок здійснити їх оплату.

Також апелянт вказував на те, що заяви (листи) балансоутримувачів щодо обсягу робіт, які проводилися на деяких об'єктах, були подані суду в копіях, без надання оригіналів для огляду в судовому засіданні; зазначені заяви складені через 8 місяців після підписання сторонами актів виконаних робіт, а також після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації та складені на бланках органів держави - окупанта, які створені та здійснюють діяльність в порядку, не передбаченому законодавством України, а відтак, є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків; наведене також викликає сумнів щодо способу отримання вказаних документів відповідачем-2, як органом державної влади України.

Міністерство екології та природних ресурсів України, не погоджуючись з рішенням суду, також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 вказував на те, що судом безпідставно, без врахування вказівок суду касаційної інстанції, залишено без задоволення клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про закриття провадження у справі, оскільки предмет розгляду даної справи аналогічний за змістом у справі №910/9035/14, а саме, стягнення з ДП Держекоінвест суми коштів у розмірі 56 331 410,90 грн за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013, а підстави позову в обох справах є ідентичними - неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем-1 умов укладеного договору в частині несвоєчасної оплати за виконані підрядні роботи; судом здійснено розгляд справи та прийнято рішення на підставі недопустимих доказів, а саме, актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, що не містять інформацію про субпідрядні організації, які безпосередньо виконували роботи; судом не враховано, що умова про визначення бюджетного фінансування (п. 2.2 договору) не була визнана недійсною судовими рішеннями у справі №910/1459/16, а відтак, залишається чинною на даний час.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та ТОВ Інтертехенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/16397/15 залишено без руху та надано скаржникам строк для усунення недоліків, допущених останніми при поданні апеляційних скарг.

Прокуратура міста Києва скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України, надала відзив на апеляційну скаргу ТОВ Інтертехенерго , в якому просила залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго , прокурор вказував на те, що згідно з умовами укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору оплата проводиться за фактично та якісно виконані роботи, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно враховані листи балансоутримувачів з питань якісного, фактичного та належного виконання позивачем робіт з капітального ремонту спірних об'єктів соціальної сфери в Автономній Республіці Крим; форми всіх складених у лютому 2014 року актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 №16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 01.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Інтертехенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/16397/15, призначено до розгляду на 18.03.2019, встановлено ДП Держекоінвест , Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній казначейській службі України в місті Києві строк для подання відзивів на апеляційну скаргу ТОВ Інтертехенерго .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 06.02.2019 відкрито спільне апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства екології та природних ресурсів України та ТОВ Інтертехенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі №910/16397/15, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 18.03.2019, учасникам судового процесу встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги.

Відповідач-2 скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ Інтертехенерго , в якому просив залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго , відповідач-2 вказував на те, що позивачем недобросовісно виконані умови договору, а саме, з порушенням погоджених сторонами строків виконання робіт та невиконанням певних робіт на спірних об'єктах; вказані обставини стали підставою для відкриття Генеральною прокуратурою України кримінального провадження за обвинуваченням підписантів актів виконаних робіт; судом правомірно враховані листи балансоутримувачів об'єктів соціальної інфраструктури, на яких позивач здійснював ремонтні роботи, оскільки такі є доказами у справі, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності; вказані скарги датовані раніше за дати підписання актів виконаних робіт, стосуються предмету спору та підтверджують обставини невиконання і неналежного виконання позивачем умов укладеного договору.

Позивач також скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі №910/16397/15 в частині стягнення заборгованості з відповідача-1 у розмірі 45 675 610,46 грн - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України, позивач вказував на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача-2 з посиланням на скарги (листи) балансоутримувачів щодо неналежного виконання підрядних робіт на 23 об'єктах, оскільки такі скарги наявні лише щодо трьох спірних об'єктів; виконання позивачем робіт у повному обсязі та належної якості, у тому числі на спірних об'єктах, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані представниками підрядника та замовника, а також скріплені печатками обох сторін; підписавши вказані документи, відповідач-1 підтвердив прийняття робіт, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок здійснити їх оплату; вказані заяви (скарги) балансоутримувачів є неналежними та недопустимими доказами у справі, а також, в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України №1207-VІІ від 15.04.2014, є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків; у даному випадку відсутні дві безумовні підстави для закриття провадження у справі № 910/16397/15, оскільки справа №910/9035/14 була розглянута без участі Міністерства екології та природних ресурсів України, що виключає тотожність суб'єктного складу учасників, а крім того, підстави позовів у зазначеній справі та у справі № 910/16397/15 є різними з огляду на підстави відмови в задоволенні позову у справі №910/9035/14, а саме, відсутність бюджетного фінансування відповідача-1 та неможливість останнім оплатити роботи, виконані позивачем, а питання належного виконання позивачем робіт за договором не було предметом розгляду вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи № 910/16397/15 оголошено перерву на 22.04.2019.

18.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив Міністерства екології та природних ресурсів України на апеляційну скаргу ТОВ Інтертехенерго .

У судове засідання 22.04.2019 відповідач-1 та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні прокурор та представник відповідача-2 підтримали вимоги апеляційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; проти задоволення апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго заперечили, вказуючи на необґрунтованість наведених у ній доводів.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго , просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ДП Держекоінвест 10 470 257,32 грн задовольнити; проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 заперечили, вказуючи на необґрунтованість наведених у ній доводів.

22.04.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.06.2013 між ТОВ Інтертехенерго (у тексті договору - підрядник) та ДП Держекоінвест (у тексті договору - замовник) було укладено договір про закупівлю №3003/06 (надалі - договір), відповідно до п. 1.2 якого підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери АР Крим (теплосанація 23 об'єктів) (надалі - роботи) та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Згідно з п. 2.1 договору договірна тверда загальна ціна робіт (додаток №2 до цього договору) становить 116 357 838,20 грн, у тому числі ПДВ 19 392 973,03 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату , КЕКВ 3210.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що з моменту початку дії цього договору, визначеного пунктом 12.1. договору, замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 30% від річного обсягу робіт (закривається актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , яка має бути погашена до 27.08.2013. Замовник здійснює перерахування коштів попередньої оплати підряднику на підставі наданого підрядником рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.3. договору у разі належного бюджетного фінансування замовник здійснює попередню оплату в сумі не більше 34 907 351,46 грн, в тому числі ПДВ на суму 5 817 891,91 грн на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Згідно з п. 3.8 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10-ти робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Відповідно до п. 3.9 договору щомісячна оплата робіт здійснюється після закриття підрядником 30% попередньої оплати на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акта приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в протягом 10-ти банківських днів з дати підписання вказаного акта приймання будівельних робіт та довідки. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною. Щомісячне утримання замовником 5% вартості виконаних робіт здійснюється замовником після прийняття робіт по кожному об'єкту, для формування гарантійного фонду.

У п. 3.10 договору сторони визначили, що всі виплати за цим договором здійснюються після отримання ДП Держекоінвест відповідних бюджетних коштів.

Згідно з п. 12.1 договору, останній набуває чинності з дати підписання його сторонами і надання підрядником забезпечення виконання зобов'язань та діє до 30.09.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У додатку №1 до договору сторони погодили календарний план виконання та фінансування робіт в рамках реалізації проекту Капітальний ремонт об'єктів соціальної сфери: теплосанація 23 об'єктів АР Крим , відповідно до якого встановили вартість робіт по кожному об'єкту та їх загальну вартість у сумі 116 357 838,20 грн, а також місяць здачі - серпень.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 1 від 26.08.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 27.01.2014, №4 від 17.02.2014, №5 від 12.03.2014 (а.с. 29-35, т. 1).

Зокрема, додатковою угодою № 1 від 26.08.2013 внесено зміни до договору, відповідно до яких сторони погодили продовжити термін виконання робіт до 01.09.2014 та термін дії договору до 01.10.2014.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 сторони виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: Договірна тверда загальна ціна робіт (додаток №2 до цього договору) становить 116 357 838,20 грн, у тому числі ПДВ 19 392 973,03 грн, із яких у 2013 році сплачується 34 907 351,48 грн, у тому числі ПДВ - 5 817 891,91 грн; у 2014 році - 81 450 486,72 грн, у тому числі ПДВ - 13 575 081,12 грн .

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1459/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016, задоволено позов ТОВ Інтертехенерго до ДП Держекоінвест , визнано недійсним п. 1.3 договору про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013 в частині речення у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені , п. 3.3 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 в частині словосполучення у разі належного бюджетного фінансування… та … з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника , абзац 2 п. 3.8 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 в частині словосполучення … з урахуванням бюджетних призначень… та п. 3.10 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013.

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1459/16 залишене без змін за результатами апеляційного та касаційного переглядів, набрало законної сили у встановленому ГПК України порядку, та беручи до уваги, що сторонами у вказаній справі є ті ж самі юридичні особи, що й у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначеному рішенні обставин щодо визнання недійсними вищевказаних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 на виконання умов договору відповідач-1 перерахував на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 907 351,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням №U1623645 від 27.11.2013 та банківською випискою з особового рахунку позивача від 30.04.2014 (а.с. 36-37, т. 1).

Вимоги позивача у справі обґрунтовані тим, що ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 91 238 762,36 грн, однак, в порушення умов договору, відповідач своєчасно та у повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, сплативши лише 34 907 351,46 грн, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність перед ним заборгованості у розмірі 56 331 410,90 грн.

Посилаючись на те, що Міністерство екології та природних ресурсів України є органом управління ДП Держекоінвест та є розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою по КПКВК 6351020, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів вказаної заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Інтертехенерго про стягнення з ДП Держекоінвест 10 470 257,32 грн, доводи апеляційної скарги позивача вважає обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача-2 безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Зі змісту укладеного договору вбачається, що такий є саме договором будівельного підряду, за яким, згідно зі ст. 875 ЦК України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ Інтертехенерго та ДП Держекоінвест вищевказаного договору підряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт і одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 853 ЦК України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт ) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3). Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 складаються окремо за кожним об'єктом згідно з переліком об'єктів, визначеному у додатку № 1 до договору.

Колегія суддів зазначає, що Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, що діяв до 01.01.2014 та примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт встановлені Національним стандартом ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014 року та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 окремо по кожному об'єкту, визначеному в додатку №1 до договору (а.с. 44-247, т. 1; 1-248, т. 2; 1-105, т. 3).

З наведених документів вбачається, що за спірний період сторонами договору було складено та підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 на загальну суму 91 238 762,36 грн.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств, на загальну суму 91 053 219,24 грн.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, різниця між вартістю робіт, наведеною у довідках форми КБ-3 та актах форми КБ-2в, які підписані обома сторонами, становить 185 543,12 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається що по об'єкту Капітальний ремонт Євпаторійської загальноосвітньої школи І-ІІІ рівнів з українською мовою навчання №13, адреса: м. Євпаторія, вул. Ситнікова, 10. Зміна вікон, утеплення фасадів позивачем надано для долучення до матеріалів справи довідку про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 3 186 844,93 грн (а.с. 231, т. 1), а також два акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року, а саме, Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 3 001 301,81 грн, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств (а.с. 232-240, т. 2) та Акт приймання виконаних будівельних робіт №2, який сторонами договору не підписано, а надана позивачем до справи копія акту не містить загальної суми виконаних робіт (а.с. 1-5, т. 3).

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що зазначені документи, окрім Акта приймання виконаних будівельних робіт №2 за лютий 2014 року по об'єкту Капітальний ремонт Євпаторійської загальноосвітньої школи І-ІІІ рівнів з українською мовою навчання №13, підписані без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а також відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №55, який був чинним станом на дату укладення договору, а тому, на переконання колегії суддів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем-1.

Посилання відповідача-2 на наявність кримінального провадження №32013110090000107, у межах якого Міністерство екології та природних ресурсів України визнано потерпілою стороною та направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченнями підписантів актів приймання виконаних будівельних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду щодо вказаних осіб, а згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 про те, що акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в не містять інформацію про субпідрядні організації, які безпосередньо виконували роботи, а відтак, на думку скаржника, є недопустимими доказами, на переконання суду апеляційної інстанції також є безпідставними, оскільки умовами договору не передбачено підписання таких актів субпідрядником.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за лютий 2014 року по об'єкту Капітальний ремонт Євпаторійської загальноосвітньої школи І-ІІІ рівнів з українською мовою навчання №13, не може бути прийнято судом як доказ виконання вказаних в даному акті підрядних робіт.

Отже, належних та допустимих доказів виконання підрядником робіт на суму 185 543,12 грн, а саме, підписаного сторонами акту виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в на відповідну суму, як передбачено п. 3.9 договору, позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови позивачеві у стягненні з відповідача-1 заборгованості у сумі 185 543,12 грн, як такої, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 10 470 257,32 грн за виконані позивачем згідно договору підрядні роботи на трьох об'єктах соціальної інфраструктури, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, виходячи з наступного.

Так, з актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 2 718 319,30 грн та №2 на суму 228 911,18 грн за лютий 2014 року по об'єкту Капітальний ремонт Луганського навчально-виховного комплексу Луганської сільської ради Джанкойського району АР Крим, Джанкойський район, с. Луганське, пров. Шкілький, 2. Зміна вікон, утеплення фасадів , а також відповідної довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (а.с. 182-202, т. 2) вбачається, що загальна вартість виконаних підрядником робіт на даному об'єкті становить 2 947 230,48 грн.

З актів приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 4 612 631,26 грн та №2 на суму 142 850,48 грн за лютий 2014 року по об'єкту Капітальний ремонт Міського клінічного пологового будинку №2, м. Сімферополь, вул. 60 лет Октября, 30. Зміна вікон, утеплення фасадів , а також відповідної довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (а.с. 96-118, т. 1) вбачається, що на вказаному об'єкті підрядником виконано роботи на загальну суму 4 755 481,74 грн.

За змістом актів приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 2 659 690,46 грн та №2 на суму 107 854,64 грн за лютий 2014 року по об'єкту Капітальний ремонт Яркополенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Яркополенської сільської ради Джанкойського району АК Крим, с. Ярке поле, вул. Мічурина, 27. Зміна вікон, утеплення фасадів , а також відповідної довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (а.с. 146-165, т. 1) вбачається, що на вказаному об'єкті підрядником виконано роботи на загальну суму 2 767 545,10 грн.

Таким чином, загальна вартість робіт по вказаним трьом об'єктам за даними вищезазначених актів та довідок становить 10 470 257,32 грн.

Як було зазначено вище, вказані акти підписані без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, а саме, ТОВ Інтертехенерго , як підрядника, та ДП Держекоінвест , як замовника, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог законодавства та погоджених сторонами умов договору щодо їх форми, а тому, на переконання колегії суддів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем-1 по вищезазначеним трьом об'єктам на загальну суму 10 470 257,32 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що підписавши вказані акти, ДП Держекоінвест (замовник) підтвердило прийняття робіт по спірним об'єктам, а також погодилося з їх обсягом та вартістю, вказаними в таких актах.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідач-1 не заперечував факту повного та належного виконання робіт позивачем у відповідності до умов договору, у тому числі, по спірним об'єктам.

Посилання відповідача-2 на листи (скарги) керівників балансоутримувачів спірних об'єктів, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставними та такими, що помилково прийняті місцевим господарським судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання позивачем робіт за договором на суму 10 470 257,32 грн, з огляду на наступне.

Так, суду першої інстанції відповідачем-2 були надані копії листів, адресованих ДП Держекоінвест (а.с. 116-121, т. 9), а саме:

- лист за підписом директора Яркополенської загальноосвітньої школи Джанкойського району Республіки Крим від 08.10.2014, в якому останній повідомляв про те, що за період з 27.06.2013 по 01.10.2014 роботи по заміні вікон та утепленню фасаду школи не проводились;

- лист за підписом директора Луганського навчально-виховного комплексу Луганської сільської ради Джанкойського району Республіки Крим без зазначення дати, в якому вказано, що в період з лютого по травень 2014 року проводились роботи по заміні вікон, а роботи з утеплення фасадів не проводилися;

- лист за підписом Головного лікаря Міського клінічного пологового будинку №2 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської Ради Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим вих. №1234/01-10 від 14.10.2014, який містить перелік виконаних робіт та інформацію про те, що станом на 07.10.2014 роботи з капітального ремонту Міського клінічного пологового будинку №2 (м. Сімферополь, вул. 60 лет Октября, 30) Зміна вікон, утеплення фасадів припинені, проте не закінчені.

Як обґрунтовано зазначає позивач, з вказаних листів вбачається, що останні складені через значний проміжок часу (8 місяців) після підписання сторонами актів виконаних робіт по спірним об'єктам, а не раніше за дати підписання актів, як безпідставно стверджує відповідач-2.

Крім того, такі листи були складені після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Колегія суддів звертає увагу, що статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, особливий правовий режим на цій території, особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму встановлює Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 вказаного Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За приписами ст.ст. 133-134 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Разом з тим, зі змісту вищевказаних листів балансоутримувачів спірних об'єктів вбачається, що такі складені від імені державних органів Республики Крым та на бланках органів держави - окупанта, що є порушенням норм Конституції України та України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що в розумінні ст. 9 вказаного Закону, діяльність вищенаведених органів є незаконною, а видані ними документи (листи) є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що копії долучених до матеріалів справи листів балансоутримувачів спірних об'єктів були виготовлені не з оригіналів таких листів, а з їх попередніх копій, проте, оригіналів таких листів не було надано суду для огляду, що в свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності таких оригіналів та способу отримання вказаних документів відповідачем-2, як органом державної влади України.

Крім того, виходячи зі змісту вказаних листів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про невиконання позивачем робіт на спірних об'єктах у повному обсязі, з огляду на те, що як у листі директора Луганського навчально-виховного комплексу Луганської сільської ради Джанкойського району Республіки Крим, так і у листі Головного лікаря Міського клінічного пологового будинку №2 Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської Ради Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим наявна інформація про часткове виконання робіт.

Разом з цим, прийнявши в якості допустимих доказів зазначені листи балансоутримувачів спірних об'єктів, судом першої інстанції не враховано положень ч. 4 ст. 882 ЦК України, відповідно до якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

При цьому, як було зазначено вище, умовами договору (п.п. 3.4, 3.8) сторони погодили, що виконані роботи відображаються в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в; виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт ) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3).

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином оформлених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заперечення (листи) третіх осіб - балансоутримувачів спірних об'єктів щодо обсягу виконаних позивачем робіт є підставою для відмови у позові в частині стягнення 10 470 257,32 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним позивачем факт виконання ним підрядних робіт та прийняття їх відповідачем-1 у відповідності до умов договору на загальну суму 91 053 219,24 грн, з яких, у тому числі, роботи на суму 10 470 257,32 грн, проведені на спірних об'єктах.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 та прокурор посилалися на ту обставину, що Державною фінансовою інспекцією України в 2014 році проводилася перевірка фінансово-господарської діяльності ДП Держекоінвест за ІІ-ІV квартал 2013 року та завершений звітний період 2014 року. Зокрема, відповідно до Акту ревізії від 22.08.2014 №07-23/106 вартість частини робіт, виконаних ТОВ Інтертехенерго є завищеною у розмірі понад 2 млн грн, а роботи на окремих об'єктах виконані не у повному обсязі.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП Держекоінвест за ІІ-ІV квартал 2013 року та завершений звітний період 2014 року, станом на 01.07.2014 по бухгалтерському обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ Інтертехенерго в загальній сумі 103734827,00 грн (по 4 договорах виконання робіт по 252 об'єктах соціальної сфери).

За результатами перевірки встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 13 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 3.3.9 ДБН Д.1.1.-1-2000 ТОВ Інтертехенерго у 2013 році завищено вартість окремих видів ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 25978307,30 грн, які відкориговані шляхом зменшення обсягів окремих видів робіт, які були включені до актів КБ-2В за 2013 рік у завищених обсягах та відображені у актах КБ-2В за 2014 рік.

Разом з цим, до справи позивачем у якості доказів виконаних робіт на користь відповідача-1 надано вже відкориговані акти, та саме виходячи із вартості робіт, вказаних у відкоригованих актах, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості в рамках даної справи. Питання ж застосування санкцій за порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку, встановлених в ході ревізії, знаходиться поза межами компетенції господарського суду.

Крім того, судом першої інстанції було правомірно відхилено посилання відповідача-2 на висновок експертного дослідження від 25.02.2014, оскільки відповідне дослідження не стосується об'єктів, на яких виконувалися роботи за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013.

Доводи відповідача-2 про наявність заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт за іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем-1, також обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом як такі, що не стосуються предмету спору, оскільки предметом розгляду даної справи є виключно питання стягнення заборгованості за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.8 договору сторони встановили, що підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Враховуючи вказані умови договору та підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт разом з довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за лютий 2014 року, з огляду на сплачену відповідачем-1 суму попередньої оплати за договором у розмірі 34 907 351,46 грн, колегія суддів дійшла висновку про наявність заборгованості ДП Держекоінвест перед ТОВ Інтертехенерго у розмірі 56 145 867,78 грн.

При цьому, як правильно враховано судом першої інстанції, за змістом п. 3.11 договору кінцеві розрахунки у тому числі 5% згідно з п. 3.9 за цим договором здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Оскільки відповідач-1, як замовник будівництва, жодного заперечення щодо обсягів і якості виконаних позивачем робіт не навів, і безпосередньо з умов договору обов'язку саме позивача здійснити реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації не вбачається, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для утримання обумовлених п. 3.9 договору 5% вартості виконаних робіт.

Доводи відповідача-2 про відсутність обов'язку відповідача-1 здійснити оплату за виконані позивачем підрядні роботи у зв'язку з тим, що умова про визначення бюджетного фінансування (п. 2.2 договору) не була визнана недійсною судовими рішеннями у справі №910/1459/16, а відтак, залишається чинною на даний час, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки даний пункт договору не встановлює порядок здійснення замовником оплати виконаних підрядником робіт.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що прийняття робіт відповідачем-1 не заперечується, а відповідачем-2 не спростовано, строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 56 145 867,78 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача-2, який стверджує, що судом в порушення норм процесуального права, безпідставно, без врахування вказівок суду касаційної інстанції, залишено без задоволення клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про закриття провадження у справі, оскільки предмет розгляду даної справи аналогічний за змістом у справі №910/9035/14, а саме, стягнення з ДП Держекоінвест суми коштів у розмірі 56 331 410,90 грн за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013, а підстави позову в обох справах є ідентичними - неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем-1 умов укладеного договору в частині несвоєчасної оплати за виконані підрядні роботи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем-2 було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/9035/14 за позовом ТОВ Інтертехенерго до ДП Держекоінвест про стягнення 56 331 410,90 грн за неналежне виконання умов договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 у справі №910/9035/14 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго заборгованість у розмірі 56 331 410,90 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі №910/9035/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015, рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.07.2015 відмовлено ТОВ Інтертехенерго у допуску справи №910/9035/14 до провадження Верховного Суду України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, вирішило спір, тотожний до спору, що розглядається, тобто коли одночасно тотожні всі елементи: сторони, предмет і підстави позову. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає праву звернутися до суду з новим позовом і не дає суду підстави закривати провадження у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, на виконання вказівок Верховного Суду, які в силу ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, місцевим господарським судом було проаналізовано підстави відмови у позові у справі №910/9035/14.

Так, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у справі №910/9035/14 Київський апеляційний господарський суд послався на те, що зі змісту спірного договору, а саме пунктів 3.3., 3.8., 3.10., будь-які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання ДП Держекоінвест відповідних бюджетних коштів; крім того, пунктом 1.3. договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Київський апеляційний господарський суд у справі №910/9035/14 дійшов висновку, що при укладенні договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати як початкових, так і кінцевих робіт, оскільки розуміли, що ДП Держекоінвест є підприємством, заснованим на державній формі власності, яке фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, зміну прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною), - наявністю бюджетного фінансування. Втім, дослідивши матеріали справи, судом встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за договором. За таких обставин, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції невірно було застосовано до спірних правовідносин відповідні норми ЦК України та безпідставно не враховано умови договору, погоджені сторонами, щодо здійснення розрахунків за роботи лише за умови наявності у відповідача належного бюджетного фінансування.

При цьому, у постановах апеляційної та касаційної інстанції у справі №910/9035/14 було лише зазначено, що згідно з листами балансоутримувачів з питань якісного, фактичного та належного виконання позивачем робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у АР Крим роботи по зазначеному договору або взагалі не виконувались, або були виконані не в повному обсязі. Проте, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України не конкретизовано, які саме недоліки наявні у виконаних за договором №3003/06 від 27.06.2013 роботах та не зазначено документи, які підтверджують неякісне виконання певних робіт.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, фактично підставою для відмови у задоволенні позову у справі №910/9035/14 став факт відсутності бюджетного фінансування, а обставини щодо обсягу та якості виконаних робіт не були предметом дослідження вказаної справи.

Разом з тим, як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1459/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016, визнано недійсним п. 1.3 договору про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013 в частині речення у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені , п. 3.3 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 в частині словосполучення у разі належного бюджетного фінансування… та … з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника , абзац 2 п. 3.8 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 в частині словосполучення … з урахуванням бюджетних призначень… та п. 3.10 договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013.

26.09.2018 під час нового розгляду справи позивачем були подані пояснення у справі, а також додаткові пояснення до заперечень на клопотання про закриття провадження у справі, в яких позивач, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1459/16, фактично змінив підстави позову.

Аналогічних висновків стосовно того, що подані позивачем пояснення з урахуванням результатів розгляду справи №910/1459/16, є зміною підстав позову, дійшов і Верховний Суд, переглядаючи дану справу в касаційному порядку.

При цьому, у поясненнях, поданих 26.09.2018, позивач зазначає, що у випадку, якщо на думку суду, взяття до уваги в рамках даної справи рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1059/16 є зміною підстав позову, позивач просить суд розглядати дані пояснення як заяву про зміну підстав позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Частиною 4 ст. 46 ГПК України встановлено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Враховуючи, що судове рішення, яким визнано недійсними окремі пункти договору, що стосуються порядку оплати виконаних робіт, було прийнято після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва від 18.08.2015 у даній справі, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку мала місце зміна фактичних обставин справи, а тому у зв'язку з необхідністю захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, пояснення позивача, подані під час нового розгляду справи, розцінюються як заява про зміну підстав позову.

З огляду на зміну позивачем підстави позовних вимог, враховуючи підстави відмови в задоволенні позову у справі №910/9035/14, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що підстави позову у справі №910/9035/14 та у справі №910/16397/15 є різними, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні 04.10.2018 судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про закриття провадження у справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що справа №910/9035/14 була розглянута без участі Міністерства екології та природних ресурсів України, що виключає також тотожність суб'єктного складу учасників.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, стягнувши з ДП Держекоінвест на користь ТОВ Інтертехенерго 56 145 867,78 грн заборгованості за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013. В іншій частині позову, а саме, у стягненні 185 543,12 грн заборгованості необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до ч. 1 ст. 277 ГПК України, є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ Інтертехенерго , у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/16397/15 - частковому скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Разом з тим, апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованою та такою, що не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим подана ним скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на відповідача-1.

Крім того, у відповідності до ч. 14 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/16397/15 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі №910/16397/15 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі №910/16397/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго до Державного підприємства Держекоінвест задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Держекоінвест (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, ідентифікаційний код 36939719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 103, ідентифікаційний код 36143297) заборгованість у розмірі 56 145 867 (п'ятдесят шість мільйонів сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 78 коп., судовий збір за подання позову у розмірі 72 838 (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 84 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36 419 (тридцять шість тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 42 коп.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго до Державного підприємства Держекоінвест відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 103, ідентифікаційний код 36143297) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн 40 коп. .

4. Стягнути з Державного підприємства Держекоінвест (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, ідентифікаційний код 36939719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехенерго (65104, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 103, ідентифікаційний код 36143297) 20 442 (двадцять тисяч чотириста сорок дві) грн 29 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/16397/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.05.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук