Постанова

від 24.07.2019 по справі 910/16397/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16397/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (колегія суддів: Мальченко А.О. - головуючий, Дикунська С.Я., Жук Г.А.) та рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2018 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго"

до:

1. Державного підприємства "Держекоінвест"

2 . Міністерства екології та природних ресурсів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Державна казначейська служба України в місті Києві,

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення коштів

за участю:

позивача: Степаненко О.М. (адвокат)

відповідача-2: Козак А.Л. (довіреність від 29.06.19)

прокурора: Савицька О.В. (посвідчення від 04.02.16),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" (далі - позивач або ТОВ "Інтертехенерго") звернувшись в суд з позовом, просило стягнути солідарно з Державного підприємства "Держекоінвест" (далі - відповідач-1 або ДП "Держекоінвест") та Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - відповідач-2 або Міністерство) 56 331 410,90 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 щодо оплати вартості виконаних робіт з капітального ремонту об`єктів соціальної сфери в Автономній Республіці Крим.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних та прийнятих робіт повністю не виконав, за ним рахується заборгованість у розмірі 56 331 410,90 грн., яку відповідачі, на думку позивача, мають сплатити солідарно, оскільки Міністерство є органом управління ДП "Держекоінвест" та розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою по КПКВК 6351020.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача заборгованість у розмірі 45 675 610,46 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 59 253,26 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 29 626,63 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 16 592,08 грн.

2.3. Такі висновки суду першої інстанції мотивовані відсутністю підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що підстави позову у справі №910/9035/14 та у справі №910/16397/15 є різними. Водночас, вимоги позивача підтверджені підписаними замовником та підрядником актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та відповідними довідками на загальну суму 80 582 961,92 грн., щодо яких жодних зауважень ані замовником, ані балансоутримувачами відповідних об`єктів соціальної сфери заявлено не було. Враховуючи сплачену відповідачем-1 суму попередньої оплати за договором у розмірі 34 907 351,46 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 45 675 610,46 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

2.4. Разом з тим, враховуючи наявність заперечень балансоутримувачів щодо обсягу робіт, які проводилися на трьох об`єктах на загальну суму 10 470 257,32 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні стягнення з відповідача-1 суми заборгованості у розмірі 10 655 800,44 грн.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 скасовано частково та викладено у новій редакції: позов задоволено частково: стягнуто з ДП "Держекоінвест" на користь ТОВ "Інтертехенерго" заборгованість у розмірі 56 145 867,78 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 72 838,84 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36 419,42 грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ТОВ "Інтертехенерго" на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 289,40 грн.; стягнуто з ДП "Держекоінвест" на користь ТОВ "Інтертехенерго" 20 442,29 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

2.6. Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги у розмірі 45 675 610,46 грн. При цьому, враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином оформлених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість цих робіт, прийняття яких не заперечується відповідачем-1, та витрати, а неналежне виконання цих робіт не спростовано належними доказами, тому визнано помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заперечення (листи) третіх осіб - балансоутримувачів спірних об`єктів щодо обсягу виконаних позивачем робіт є підставою для відмови у позові в частині стягнення 10 470 257,32 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено.

2.7. Крім цього, судом апеляційної інстанції відхилено доводи Міністерства щодо не задоволення клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що предметом спору у справі №910/16397/15 за позовом ТОВ "Інтертехенерго" до ДП "Держекоінвест" про стягнення 56 331 410,90 грн. є неналежне виконання умов договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013, а підставою для відмови у задоволенні позову у справі №910/9035/14 став факт відсутності бюджетного фінансування, при цьому враховуючи, що обставини щодо обсягу та якості виконаних робіт, які є предметом спору у даній справі, не досліджувались у тій справі, суд дійшов висновку, що сторони, предмет і підстави позову у цих справах не є тотожними.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач-2 просить вказані судові рішення скасувати як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 посилався на те, що судами не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо неналежного виконання позивачем як підрядником будівельно-ремонтних робіт по окремих об`єктах соціальної сфери, визначених у договорі. Також, залишено без задоволення клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про закриття провадження у справі, оскільки предмет розгляду даної справи аналогічний за змістом у справі №910/9035/14, а саме, стягнення з ДП "Держекоінвест" суми коштів у розмірі 56 331 410,90 грн. за договором про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013, а підстави позову в обох справах є ідентичними - неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем-1 умов укладеного договору в частині несвоєчасної оплати виконаних підрядних робіт. Судом здійснено розгляд справи та прийнято рішення на підставі недопустимих доказів, а саме, актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, що не містять інформацію про субпідрядні організації, які безпосередньо виконували роботи, судом не враховано, що умова про визначення бюджетного фінансування (п. 2.2 договору) не була визнана недійсною судовими рішеннями у справі №910/1459/16, а відтак, залишається чинною на даний час.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач наголошує на тому, що підтвердженням належного виконання робіт по договору про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 є акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість цих робіт, і протилежне відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, а тому відсутність фінансування, до того ж ці умови договору визнані недійсними у судовому порядку, не є підставою для відмови від виконання договору щодо оплати виконаних робіт.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю №3003/06 від 27.06.2013 (далі - договір), за умовами 1.2. якого підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об`єктів соціальної сфери АР Крим (теплосанація 23 об`єктів) (далі - роботи) та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений договором, а замовник зобов`язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

5.2. Відповідно до п. 1.3. договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

5.3. Згідно з п. 2.1. договору договірна тверда загальна ціна робіт (додаток №2 до цього договору) становить 116 357 838,20 грн., у тому числі ПДВ 19 392 973,03 грн.

5.4. За змістом п. 2.2. договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210.

5.5. У пункті 3.2. договору сторонами погоджено, що з моменту початку дії цього договору, визначеного пунктом 12.1. договору, замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 30% від річного обсягу робіт (закривається актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", яка має бути погашена до 27.08.2013. Замовник здійснює перерахування коштів попередньої оплати підряднику на підставі наданого підрядником рахунку-фактури.

5.6. Відповідно до п. 3.3. договору у разі належного бюджетного фінансування замовник здійснює попередню оплату в сумі не більше 34 907 351,46 грн, в тому числі ПДВ на суму 5 817 891,91 грн на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника.

5.7. Згідно з п. 3.8 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10-ти робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

5.8. Відповідно до п. 3.9 договору щомісячна оплата робіт здійснюється після закриття підрядником 30% попередньої оплати на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акта приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в протягом 10-ти банківських днів з дати підписання вказаного акта приймання будівельних робіт та довідки. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною. Щомісячне утримання замовником 5% вартості виконаних робіт здійснюється після прийняття робіт по кожному об`єкту, для формування гарантійного фонду.

5.9. За умовами п. 3.10 договору сторони визначили, що всі виплати за цим договором здійснюються після отримання ДП "Держекоінвест" відповідних бюджетних коштів.

5.10. Згідно з п. 12.1 договору, останній набуває чинності з дати підписання його сторонами і надання підрядником забезпечення виконання зобов`язань та діє до 30.09.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

5.11. У додатку №1 до договору сторони погодили календарний план виконання та фінансування робіт в рамках реалізації проекту "Капітальний ремонт об`єктів соціальної сфери: теплосанація 23 об`єктів АР Крим", відповідно до якого встановили вартість робіт по кожному об`єкту та їх загальну вартість у сумі 116 357 838,20 грн., а також місяць здачі - серпень.

5.12. В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору №1 від 26.08.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 27.01.2014, №4 від 17.02.2014, №5 від 12.03.2014.

5.13. Зокрема, додатковою угодою №1 від 26.08.2013 внесено зміни до договору, відповідно до яких сторони погодили продовжити термін виконання робіт до 01.09.2014 та термін дії договору до 01.10.2014.

5.14. Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 сторони виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: "Договірна тверда загальна ціна робіт (додаток №2 до цього договору) становить 116 357 838,20 грн., у тому числі ПДВ 19 392 973,03 грн., із яких у 2013 році сплачується 34 907 351,48 грн., у тому числі ПДВ - 5 817 891,91 грн; у 2014 році - 81 450 486,72 грн., у тому числі ПДВ - 13 575 081,12 грн.

5.15. При цьому судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1459/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016, задоволено позов ТОВ "Інтертехенерго" до ДП "Держекоінвест", визнано недійсним окремі умови договору про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013, і зокрема, п. 1.3 в частині речення "у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені", п. 3.3 в частині словосполучення "у разі належного бюджетного фінансування…" та "… з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника", абзац 2 п. 3.8 в частині словосполучення "… з урахуванням бюджетних призначень…" та п. 3.10 у цілому. Обставини, встановлені цим рішенням суду щодо визнання недійсними вказаних умов договору в силу частини 4 ст. 75 ГПК України визнано судами преюдиціальними при вирішенні даної справи.

5.16. 30.12.2013 на виконання умов договору відповідач-1 перерахував на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 907 351,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №U1623645 від 27.11.2013 та банківською випискою з особового рахунку позивача від 30.04.2014.

5.17. Позивач посилаючись на те, що відповідач-1 свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних та прийнятих робіт повністю не виконав та існує заборгованість у розмірі 56 331 410,90 грн., звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів зазначеної суми, оскільки відповідач-2 є органом управління відповідача-1 та є розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою по КПКВК 6351020.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

6.2. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

6.3. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.4. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суди правильно виходили з того, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

6.5. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 цього Кодексу).

6.6. Згідно з частинами 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

6.7. Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

6.8. Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

6.9. За змістом п. 3.4. договору сторони погодили, що виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт") та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3). Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 складаються окремо за кожним об`єктом згідно з переліком об`єктів, визначеному у додатку № 1 до договору.

6.10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 окремо по кожному об`єкту на загальну суму 91 238 762,36 грн., визначеному в додатку №1 до договору, які оформлені відповідно до Типової форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554, та примірної форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт встановлені Національним стандартом ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

6.11. Разом з цим, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2014 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств, судами обґрунтовано визнано належно оформленими на загальну суму 91 053 219,24 грн., а оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а також ті, що не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №55, не прийнято як належні докази на загальну суму 185 543,12 грн.

6.12. З огляду на викладене, судами правомірно відмовлено у стягненні з відповідача-1 заборгованості у сумі 185 543,12 грн., як такої, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

6.13. При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, виконання позивачем робіт:

- по об`єкту "Капітальний ремонт Луганського навчально-виховного комплексу Луганської сільської ради Джанкойського району АР Крим, Джанкойський район, с. Луганське, пров. Шкілький, 2. Зміна вікон, утеплення фасадів", підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 2 718 319,30 грн. та №2 на суму 228 911,18 грн. за лютий 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, загальна вартість яких на даному об`єкті становить 2 947 230,48 грн.;

- по об`єкту "Капітальний ремонт Міського клінічного пологового будинку №2, м. Сімферополь, вул. 60 лет Октября, 30. Зміна вікон, утеплення фасадів", підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 4 612 631,26 грн. та №2 на суму 142 850,48 грн. за лютий 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, загальна вартість яких на даному об`єкті становить 4 755 481,74 грн.;

- по об`єкту "Капітальний ремонт Яркополенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Яркополенської сільської ради Джанкойського району АК Крим, с. Ярке поле, вул. Мічурина, 27. Зміна вікон, утеплення фасадів", підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 на суму 2 659 690,46 грн. та №2 на суму 107 854,64 грн. за лютий 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, загальна вартість яких на даному об`єкті становить 2 767 545,10 грн. Отже, загальна вартість робіт по вказаним трьом об`єктам за даними вищезазначених актів та довідок становить 10 470 257,32 грн.

6.14. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, зазначені акти та довідки підписані без зауважень та заперечень уповноваженими особами сторін - як підрядника, так і замовника, підписи скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог законодавства та погоджених сторонами умов договору щодо їх форми, а тому правомірно визнано їх належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем-1 по цих об`єктах на загальну суму 10 470 257,32 грн.

6.15. При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені заперечення відповідачів щодо неякісного виконання будівельних робіт по цим трьом об`єктам що, на думку останніх, підтверджується листами: і зокрема, директора Яркополенської загальноосвітньої школи Джанкойського району Республіки Крим від 08.10.2014, директора Луганського навчально-виховного комплексу Луганської сільської ради Джанкойського району Республіки Крим без зазначення дати та Головного лікаря Міського клінічного пологового будинку №2 Управління охорони здоров`я Сімферопольської міської Ради Міністерства охорони здоров`я Республіки Крим вих. №1234/01-10 від 14.10.2014, оскільки останні складені через значний проміжок часу (8 місяців) після підписання сторонами актів виконаних робіт по спірним об`єктам, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства, крім того, складені від імені державних органів "Республики Крым" та на бланках органів держави - окупанта, що є порушенням норм Конституції України та Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

6.16. Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що вказані особи не є сторонами договору, а за умовами його лише замовник має право заперечувати щодо якості виконаних робіт, не є компетентними органами, висновки яких суд міг би покласти в основу свого рішення, отже їх доводи про неналежну якість частини виконаних підрядних робіт за відсутності належних та допустимих доказів не можуть бути підставою для скасування судового рішення, а відтак і підставою для відмови у позові.

6.17. Врахувавши те, що обставини виконання позивачем підрядних робіт на загальну суму 91 053 219,24 грн. є доведеними належними та допустимими доказами, з яких відповідачем-1 сплачено лише 34 907 351,46 грн., при цьому суду не надано належних доказів не виконання або не якісного виконання цих будівельних робіта, суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги на суму 56 145 867,78 грн.

6.18. Відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.19. У рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

6.20. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

6.21. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 20.03.2018 у справі № 921/7/17-г/17.

6.22. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

6.23. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ним постанови, фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів неналежного виконання підрядником будівельних робіт, та зводяться до вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги, тому Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженої постанови суду.

6.24. Отже посилання, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судом в силу положень частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції.

6.25. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

6.26. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

6.27. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

6.28. Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

6.29. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.30. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Згідно із статтею 309 цього Кодексу, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

7.4. За вказаних вище обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги, немає.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі Господарського суду міста Києва № 910/16397/15, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов