Рішення

від 23.04.2019 по справі 904/675/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019м. ДніпроСправа № 904/675/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення плати у розмірі 146 619 грн. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1, службове посвідчення № 052333 видане 07.03.2019 року, прокурор відділу;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.2019 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 146 619, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з користування автомобільними дорогами, а саме під час перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області транспортного засобу VOLVO, модель FH12 (д.н.з.НОМЕР_1) та напівпричепу FELDBINDER TSA 23,3-1 (д.н.з. НОМЕР_2) було встановлено перевищення вагових обмежень загальної маси транспортного засобу.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (146 619,00 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 26.03.2019 року о 10:00 год.

18.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.03.2019 прокурор подав до суду відповідь на відзив, якою заперечив проти тверджень викладених у відзиві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.03.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.04.2019.

11.04.2019 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

11.04.2019 прокурор подав до суду письмові пояснення

У судовому засіданні 11.04.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.04.2019.

23.04.2019 у судовому засіданні прокурор надав додаткові пояснення.

23.04.2019 відповідач подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 147,20 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Під час проведенні рейдової перевірки 16.05.2018 у пункті а/д М 12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка 724 км. + 600 ППГВК державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було проведено зважування автомобіля (тягача) марки VOLVO модель РН 12 з державним номерним знаком АЕ 0962 ЕЕЕВ та напівпричепу FELDBINDER TSA 23.3-1 з держаним номерним знаком АЕ 5642 ХР, які на підставі свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності ТОВ "ТК "Техно-Трейд". Відповідно до товарно-транспортної накладної № 361045 від 15.05.2018 автомобільним перевізником мінеральних добрив у цистерні визначено ТОВ "ТК "Техно-Трейд". Згідно з ТТН та посвідченням водія зазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_3

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т, а навантаження на строєні осі - 22 т.

Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу, а саме: брутто становило 48,12 тонн при допустимих 40 тонн та осьових навантажень (на одиночну вісь 11,6 тонн при нормативно допустимих 11 тонн та на строєну вісь 29,38 тонн при допустимих 22 тонни). Вказане підтверджується талоном про зважування транспортного засобу №889 від 16.05.2018.

За результатами перевірки посадовими особами Управління 16.05.2018 складено акт № 0002943 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0005854 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі вказаних документів Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 16.05.2018 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 207, відповідно до якого:

- пройдена відстань - 951 км., загальна маса автомобіля 48,12 т, навантаження на одиничну ось 11,67 т, навантаження на строєну вісь 29,38 т, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 4 707,45 євро.

Відповідно до абз. 2 п. 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до показників валютного ринку, що міститься на офіційному Інтернет - представництві Національного банку України на день проведення розрахунків, а саме 16.05.2018, курс гривні до 100 євро становив 31,14630200 гривень.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 146 619,00 грн., яка = 4 707,45 євро.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також е дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно ч. 3 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Як встановлено під час габаритно-вагового контролю, ані дозволу, ані документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у вказаного перевізника не було.

Відповідно до п. 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. За п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Держаного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З вказаних норм вбачається, що 146 619,00 грн. мають стягуватися на користь державного бюджету України.

Згідно п. п. 28, 31-1, 32 Порядку № 879Згідно п. п. 28, 31-1, 32 Порядку № 879 відповідальність за перевезення вантажів з перевищенням вагових чи габаритних параметрів несе автомобільний перевізник.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником-власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованість перед бюджетом України.

27.09.2018 року на адресу відповідача направлено лист-повідомлення про сплату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 146 619,00 грн. протягом 30-ти календарних днів.

Однак, ця вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Таким чином, до теперішнього часу визначену плату відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO модель FH12 з державним номерним знаком НОМЕР_2 та напівпричепу FELDBINDER TSA 23.3-1 з державним номерним знаком НОМЕР_1 навантаження на строєну вісь становить 29,38 т при нормативно допустимому 22 т, навантаження на одиночну вісь становить 11,67 т при нормативно допустимих 11 т, загальне навантаження транспортного засобу на дорогу становить 48,12 т при нормативно допустимому 40 т.

Отже, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).

Згідно із п. п. 3 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до п. п. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини щодо своєчасної сплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Матеріалами справи підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0002943 від 16.05.2018, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0005854 від 16.05.2018.

Доводи прокурора про те, що посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень, а також про допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, теж підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки проведено розрахунок №207 від 16.05.2018 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 1052,19 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 16.05.2018 складає еквівалент у сумі 146 619,00 грн.

Пунктом 28 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Судом встановлено, що відповідач повідомлений Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області листом про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 146 619,00 грн. на підставі п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 не виконав, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Чернігівської області під час проведення перевірки габаритно-вагового контролю не оскаржив.

Що стосується доводів відповідача про невірно визначену відстані перевезення, то вони є хибними, оскільки позивачем правомірно розрахована загальна відстань пройдена автомобіля (тягача) марки VOLVO модель РН 12 з державним номерним знаком АЕ 0962 ЕЕЕВ та напівпричепу FELDBINDER TSA 23.3-1 з держаним номерним знаком АЕ 5642 ХР, від місця завантаження до місця розвантаження. Тоді як відповідач зазначає про відстань лише від місця завантаження до місця зважування зазначеного автомобіля.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 у розмірі 146 619,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вирішення питання про наявність у прокурора повноважень на представництво у суді інтересів держави, суд керувався нормами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04,1999 №3-рп/99 суд, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з вимогами п.26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі-Порядок № 879), кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до п.1 ч.2 ст.24-2, п.6 ч.З ст.29 Бюджетного кодексу України, належить до джерел формування державного дорожнього фонду у складі доходів спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно зі ст.ст.П, 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" плата за проїзд є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України та передбачає її цільове використання.

Частиною 3 ст. 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених п.1 ч.4 ст. З Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов'язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

З огляду на викладене, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також, порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг.

Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.

Згідно зі ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦПК України, ч.3 ст.4 ГПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" зазначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з вимогами ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п.5 Положення (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, які набрали чинності 03.05.2018), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

До прокуратури області надійшла інформація з Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області щодо наявної заборгованості за перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу або без документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Крім того, у листі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області №27-13/5379 від 29.12.2018 міститься клопотання щодо пред'явлення прокуратурою області позовної заяви до ТОВ "ТК "Техно-Трейд" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у зв'язку з відсутністю повноважень на звернення до суду, а також у зв'язку з недостатністю бюджетних призначень для сплати судового збору за подання відповідної позовної заяви, тобто визнали неможливість самостійного належного захисту інтересів держави.

При цьому, звертаю увагу суду, що Державна служба України з безпеки на транспорті, будучи обізнаною про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320, що набрали чинності 03.05.2018), протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача виниклої заборгованості з плати за проїзд.

В матеріалах справи наявний лист Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на адресу перевізника від 27.09.2018, яким останнього зобов'язано сплатити плату за проїзд протягом ЗО днів з моменту визначення плати (з 16.05.2018). Інші заходи щодо погашення відповідачем заборгованості перед державним бюджетом у спірних правовідносинах Укртрансбезпекою не вживалися.

Беручи до уваги, що заборгованість відповідачем до цього часу не сплачена, вжиті позивачем заходи є вочевидь неефективними, а отже неналежними.

Разом із цим, норма ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Більше того, вважаю, що встановлення будь-яких причин нездійснення органами Укртрансбезпеки своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито належних заходів щодо звернення до господарського суду Дніпропетровської області, з метою захисту інтересів держави, про стягнення з ТОВ "ТК "Техно-Трейд" плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 146 619 грн.

Наведене є доказом неналежного здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Необхідно зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Враховуючи наведене, а також те, що інтереси держави тривалий час залишаються незахищеними, прокуратурою Дніпропетровської області подано до суду даний позов.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Садова, 87-А, код ЄДРПОУ 36181877) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) 146 619,00 грн. - плату за проїзд.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Садова, 87-А, код ЄДРПОУ 36181877) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 199,28 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2019

Суддя ОСОБА_4