Ухвала

від 02.05.2019 по справі 914/174/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.05.2019 р. справа№ 914/174/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Юркевича М.В., розглянувши заяву

Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни

про забезпечення позову

у справі № 914/174/19

за позовом Мачеус Оксани Василівни

до відповідача: Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю

третьої особи-1: Львівської міської ради

третьої особи-2: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

третьої особи-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Крімсон Корп

про визнання незаконним та скасування рішення ВК ЛМР №78 від 13.02.2015р.

ВСТАНОВИВ

В провадженні господарського суду Львівської області (судді Стороженко О.Ф.) перебуває справа №914/174/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 78 від 13.02.2015 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 38".

26.04.2019р. від позивача - Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни через канцелярію суду за вх.№1159/19 надійшла заява про забезпечення позову з доданими до неї документами згідно додатків, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 481,10 кв.м. в будинку № 38 на площі Ринок у місті Львові, яке складається з приміщень підвалу (під індексами від І до XVI) площею 209,8 кв.м., приміщень першого поверху (під індексами 3 -1, 3 -2, 3-3, 3-4 , 3 -5 , 3 -5 ', 3 -6, 3 -7, 3 -8) площею 207,0 кв. м. та приміщень другого поверху (під індексами від 9 до 15) площею 64,3 кв. м.

Згідно із розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №169 від 26.04.2019р., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із перебуванням судді Стороженко О.Ф. у відпустці, заяву Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про забезпечення позову для розгляду передано судді Юркевичу М.В.

Відповідно до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статтею 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що у порядку пропозиції зустрічного забезпечення просить його не застосовувати, у зв'язку з відсутністю будь-яких збитків із забезпеченням позову як для відповідача, так і для третьої особи - ТОВ Крімсон Корп .

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

Частиною третьою статті 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Таким чином, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.

Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на заявника (позивача) покладено обов'язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Крім того, суд вважає, що твердження позивача про те, що застосування обраного ним заходу забезпечення позову, а саме арешту на спірне нерухоме майно, не може завдати збитків чи негативних наслідків відповідачу та третій особі є необгрунтованим та передчасним.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, власником нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, є не відповідач по справі, а третя особа - ТОВ Крімсон Корп . Таким чином, будь-яке обмеження третьої особи у її правах як власника нерухомого майна може спричинити негативні наслідки для останнього, в тому числі й фінансового характеру. Так, право власності включає в себе не тільки володіння майном, а його користування і розпорядження, що у випадку накладення арешту буде суттєво обмежено.

Таким чином, за наведених вище обставин та з метою уникнення можливих потенційних збитків та інших ризиків, у зв'язку з накладенням арешту на нерухоме майно, про яке зазначено вище, вимога п.6 ч.1 ст. 139 ГПК України, стосовно надання пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, є у даному випадку обов'язковою.

Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути Фізичній особі-підприємцю Мачеус Оксані Василівні заяву про забезпечення позову (вх.№1159/19 від 26.04.2019р.) у справі № 914/174/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Юркевич М. В.