Рішення

від 23.04.2019 по справі 912/3376/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 рокуСправа № 912/3376/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3376/18

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Украгромашсервіс"

до відповідача: Олександрійської міської ради Кіровоградської області

про визнання незаконним та скасування пункту рішення та визнання права на розроблення технічної документації із землеустрою.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.12.2018;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 40/12/23/1 від 28.12.2018.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства "Украгромашсервіс" до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 31 серпня 2018 року № 564 щодо відмови Публічному акціонерному товариству "Украгромашсервіс" у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 га по провулку Кіндрата Рожнова, 25; визнання за Приватним акціонерним товариством "Украгромашсервіс" право на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,1371 гектарів, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, провулок Кіндрата Рожнова, 25 та призначена для обслуговування будівель та господарських споруд.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем норм чинного законодавства під час прийняття п. 1 рішення № 564 31.08.2018, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству "Украгромашсервіс" у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 гектарів по провулку Кіндрата Рожнова, 25, до надання доступу для проведення перевірки управлінню економіки міської ради та інспектору з праці, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено умов, за яких розпорядник земель державної або комунальної форми власності може відмовити землекористувачеві у наданні такої згоди.

Ухвалою від 14.01.2019 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2019.

01.02.2019, що в межах процесуального строку встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.01.2019, до суду надійшов відзив на позовну заяву Олександрійської міської ради. Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає, що позовна заява не ґрунтується на положеннях матеріального та процесуального права та не підлягає задоволенню в повному обсязі. Так відповідач зазначає, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час коли позивач став власником нерухомого майна, передбачалось, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Водночас приписами ст. 92 Земельного кодексу України передбачені умови для передачі у постійне користування земельних ділянок, проте позивач не є суб'єктом, за яким в даний час, може бути проведена державна реєстрація, права постійного користування, земельною ділянкою площею 3.1371 га, за адресою: м., ОСОБА_2, провул. Кіндрата Рожнова 25. Таким чином виготовлення Приватним акціонерним товариством "Украгромашсервіс" технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 3,1371 га, за адресою: м. Олександрія, провул. Кіндрата Рожнова 25, жодним чином не дає правових підстав для оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки, за вимогами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як, платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (частина 2 статті 126 Земельного кодексу України). Відповідно до п. 14.1.147 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ч. 287.1 ст. 287 цього Кодексу). Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. З огляду на вище зазначене Олександрійська міська рада вважає, що позивач в даний час може оформити своє право користування земельною ділянкою лише шляхом укладення договору оренди на земельну ділянку площею 3,1371 га, за адресою: м. Олександрія, провул. Кіндрата Рожнова 25, оскільки за вимогами земельного законодавства не відноситься до суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою.

Також у своєму відзиві Олександрійська міська рада зазначає про відсутність у ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України серед способів захисту прав на земельні ділянки способу захисту - визнання за Приватним акціонерним товариством Украгромашсервіс права на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,1371 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область м. Олександрія провулок Кіндрата Рожнова 25 та призначена для обслуговування будівель та господарських споруд. Посилаючись на Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року, відповідач стверджує, що оскаржуване рішення прийняте ним виходячи з юридично допустимих рішень, яке відповідач вважав найкращим за даних обставин. Таке рішення прийнято в межах дискреційних повноважень відповідача.

В підготовчому засіданні 07.02.2019 представник позивача заявив усне клопотання про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 07.02.2019 подав заяву вих. №35/23-16 від 06.02.2019 про виправлення описки у відзиві на позовну заяву з відміткою про вручення вказаної заяви позивачу. Так відповідач вказує на допущення у прохальній частині відзиву помилки при зазначенні позивача, тому просить вважати правильною таку прохальну частину відзиву: в задоволенні позовних вимог ПАТ "Украгромашсервіс" до Олександрійської міської ради про визнання незаконним рішення відповідача, визнання права на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення в натурі) на місцевості меж земельної ділянки - відмовити в повному обсязі".

Позивач подав суду клопотання про приєднання доказів - договору про надання правової допомоги від 04.02.2019. Копію такого клопотання з додатком отримано відповідачем.

Ухвалою від 07.02.2019 господарський суд клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив задовольнив, продовжив позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив до 10.03.2019, відклав підготовче засідання у справі №912/3376/18 до 13.03.2019.

07.03.2019 до господарського суду позивачем направлено відповідь на відзив Олександрійської міської ради Кіровоградської області, за яким Приватне акціонерне товариство "Украгромашсервіс" з запереченнями відповідача не погоджується, спростовує такі заперечення та підтримує позовні вимоги. Так позивачем вказується, що ПрАТ "Украгромашсервіс" набуло право власності на основні і допоміжні будівлі за адресою: м. Олександрія, провул. Кіндрата Рожнова, 25 у складі усього майна, яке разом з усіма правами та обов'язками попередньої юридичної особи перейшли до товариства як до правонаступника Акціонерного товариства відкритого типу Укргаромашсервіс , створеного шляхом викупу орендного підприємства Олександрійська спецбаза виробничо - технічного комплектування . У разі реорганізації особи, зміни її організаційно - правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в іншій правовий титул. Стосовно тверджень відповідача про необхідність сплати позивачем орендної плати, що можливо лише внаслідок укладення договору оренди, позивач зазначає, що ПрАТ Украгромашсервіс з 01 січня 2016 р. перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності, є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 22.10.2018 №18112663400655. Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з такого виду податку як податок на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності. Водночас ПрАТ Украгромашсервіс земельна ділянка площею 3,1371 га за адресою: м. Олександрія, провул. Кіндрата Рожнова, 25 також як і основні та допоміжні будівлі, що на ній розміщуються, використовуються для провадження господарської діяльності. Позивач наполягає, що дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом. У ст. 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" викладено перелік підстав для відмови дозвільного характеру та зазначено, що законом можуть встановлюватись інші підстави для відмови у видачі документу дозвільного характеру. Проте відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив підставу для відмови, яка не передбачена Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідачем 13.03.2019 подано до господарського суду заперечення на відповідь позивача щодо відзиву на позовну заяву, за яким Олександрійська міська рада наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так відповідач зазначає, що він не заперечує набуття Акціонерним товариством "Украгромашсервіс" права постійного користування земельною ділянкою, а посилається на те, що Приватне акціонерне товариство "Украгромашсервіс" за вимогами ст. 92 Земельного кодексу України не є суб'єктом, за яким в даний час, може бути проведена державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином виготовлення Приватним акціонерним товариством Украгромашсервіс технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 3.1371 га, за адресою: м. Олександрія, вул. Кіндрата Рожнова 25, жодним чином не дає правових підстав для оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки, за вимогами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Також відповідач звертає увагу суду на положення частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналогічна за змістом норма міститься і в частині 1 статті 120 Земельного кодексу України, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Зазначені норми права, за твердженням відповідача, не передбачають автоматичного припинення права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташовані жилий будинок, будівля або споруда у випадку їх відчуження, так само як і не передбачають автоматичного переходу до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розміщено це майно, а відтак припинення та набуття цих прав підлягає оформленню у загальному порядку, а саме з урахуванням положень Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та інших законодавчих актів України. Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено загальний порядок надання земельних ділянок у користування. Позивач при зверненні до Олександрійської міської ради надав Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна які належать юридичним особам, що видане 11.07.1997 Акціонерному товариству відкритого типу Украгромашсервіс зі змісту якого неможливо встановити, що основні та допоміжні будівлі та споруди по вул. Кіндрата Рожнова 25 в м. Олександрія, належать позивачеві ОСОБА_1 акціонерному товариству Украгромашсервіс . Жодних установчих документів які б підтверджували правонаступництво ОСОБА_1 акціонерного товариства Украгромашсервіс , після ліквідації Акціонерного товариства відкритого типу Украгромашсервіс чи Акціонерного товариства Украгромашсервіс , до Олександрійської міської ради позивач не подавав. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Таким чином, при вирішенні спору стосовно конкретної земельної ділянки має значення не лише місце розташування та розмір такої земельної ділянки, але і її межі. Згідно з п.1.2 "Інструкції про установлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 376, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Відповідно до п.2.1 вказаної Інструкції, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку; матеріали польових топографо-геодезичних робіт та план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Водночас, статтею 1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" від 23.12.1998 №353-ХІУ передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів. Відповідно до ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Закон передбачає право особи у володінні якої знаходиться об'єкт нерухомого майна самостійно визначити межі земельної ділянки, необхідної для належного обслуговування майна, шляхом складання картографічних матеріалів, попередньо погодивши їх з суміжними власниками та землекористувачами спірної земельної ділянки. Таким чином, на думку відповідача, для погодження меж земельної ділянки з метою обслуговування будівлі, необхідним є план меж земельної ділянки, який складається за результатами кадастрової зйомки, та на якому мають відображатися зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів) та інші відомості необхідні сторонам для встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Позивач не дотримався жодних вимог законодавства, які вище перелічені, а тому рішенням Олександрійської міської ради від 31 серпня 2018 року за № 564 ОСОБА_1 акціонерному товариству Украгромашсервіс відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 га, по вул. Кіндрата Рожнова 25 в м. Олександрія Кіровоградської області.

13.03.2019 господарським судом за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/3376/18 до судового розгляду по суті на 15.03.2019 о 14:00.

15.03.2019 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн, крім 2000 грн, що понесені при подачі позову. Копію такого клопотання з додатками отримано представником відповідача.

У судовому засіданні 15.03.2019 господарським судом розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 14:00 12.04.2019.

02.04.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на підставі ч. 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Так позивач просить приєднати копію опису вхідного пакета документів для отримання адміністративної послуги, який складено 26 липня 2018р. адміністратором Центру надання адміністративних послуг у місті ОСОБА_2 по факту прийняття цього дня від ПАТ Украгромашсервіс заяви про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 3.1371 га по провулку Кіндрата Рожнова, 25 в м. Олександрії Кіровоградської області, разом із доданими до неї документами. Позивач стверджує, що про подання копії цього письмового доказу зазначено у переліку документів, які надіслано до Господарського суду Кіровоградської області разом із позовною заявою ПрАТ Украгромашсервіс до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним рішення відповідача, визнання права на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки. Проте, внаслідок технічної помилки до позовної заяви ПрАТ Украгромашсервіс замість копії опису вхідного пакета документів для отримання адміністративної послуги від 26.07.2018 фактично додана копія опису вхідного пакета документів для отримання адміністративної послуги, який складено 04 червня 2018р. адміністратором Центру надання адміністративних послуг у місті ОСОБА_2 по факту прийняття цього дня від ПАТ Украгромашсервіс першої заяви про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Враховуючи вказану технічну помилку, господарський суд вважає за можливе прийняти до розгляду доданий доказ.

12.04.2019 судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Вавренюк Л.С.

Ухвалою від 22.04.2019 справу № 912/3376/18 призначено до судового розгляду по суті на 23.04.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 11.07.1997, Акціонерному товариству відкритого типу "Украгромашсервіс" на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про власність від 06.04.1994 і Свідоцтва про державну реєстрацію від 28.05.1995 № 13772201 належать основні і допоміжні будівлі за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, провулок Кіндрата Рожнова, 25.

Відповідно до Технічного паспорту до складу нежитлових будівель, які належать Акціонерному товариству відкритого типу "Украгромашсервіс" на праві колективної власності входять: літ. "А" адміністративний корпус, літ. "Б", "Б1", "ф", "х" побутові приміщення, літ. "В" склад № 3/3 4/2, літ. "Г" склад 2, літ. "Д" склад 3 3/2, літ. "И" склад 3/1, літ "У" склад 4, літ. "Ж-Ж4" склад 3ф, гаражі, побутові приміщення, літ. "Р-П", склад № 1, гараж, літ. "Щ" бензоколонка, літ. "Я,Ю" залізничний тупик, літ N огорожа.

21.08.1997 Виконавчий комітет Олександрійської міської ради прийняв Рішення № 494 "Про розгляд заяв підприємств", відповідно до п.п. 1.2. п. 1. якого вирішив надати в постійне користування для обслуговування будівель та господарчих споруд земельні ділянки, які перебувають у фактичному користуванні Акціонерному товариству відкритого типу "Украгромашсервіс" площею 3,1371 га по пров. Кіндрата Рожнова, 25.

На підставі вказаного Рішення 22.08.1997 Акціонерному товариству "Украгромашсервіс" видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-КР № 002299 на земельну ділянку площею 3,1371 по пров. Кіндрата Рожнова, 25 у м. Олександрія. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за КР № 216.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Акціонерному товариству відкритого типу "Украгромашсервіс", що зареєстровано за розпорядженням представника Президента України по Олександрійському району № 162 від 01.06.1994, Акціонерне товариство відкритого типу "Украгромашсервіс" засноване за рішенням засновників від 21.04.1994 шляхом викупу орендного підприємства "Олександрійська спецбаза виробничо-технічного комплектування", здійсненого за рахунок персоніфікованого прибутку та майнових сертифікатів учасників.

24.05.2005 державним реєстратором Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів. Статут відкритого акціонерного товариства "Украгромашсервіс" зареєстровано у новій редакції.

14.12.2011 державним реєстратором Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, Статут Публічного акціонерного товариства "Украгромашсервіс" викладено в новій редакції замість Статуту відкритого акціонерного товариства "Украгромашсервіс", що був зареєстрований 24.05.2005, у зв'язку із приведенням у відповідність із вимогами Закону України "Про акціонерні товариства".

За пунктом 1.2 цього Статуту Публічне акціонерне товариство Украгромашсервіс є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Украгромашсервіс (ідентифікаційний код 13772201), створеного шляхом викупу орендного підприємства "Олександрійська спецбаза виробничо - технічного комплектування", здійсненого за рахунок персоніфікованого прибутку та майнових сертифікатів засновників.

14.12.2011 державним реєстратором Олександрійської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Публічного акціонерного товариства "Украгромашсервіс" за № 14371050013000172 щодо зміни повного та скороченого найменування юридичної особи.

02.10.2012 державним реєстратором міської ради м. Кропивницького проведена державна реєстрація змін до установчих документів Публічного акціонерного товариства "Украгромашсервіс" за № 14371050015000172.

Статут ОСОБА_1 акціонерного товариства Украгромашсервіс викладено в новій редакції замість Статуту Публічного акціонерного товариства Украгромашсервіс , зареєстрованого державним реєстратором Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області 14.12.2011 за № 143710500013000172.

За пунктом 1.1 цього Статуту Приватне акціонерне товариство Украгромашсервіс (ідентифікаційний код 13772201) є правонаступником Публічного акціонерного товариства Украгромашсервіс (ідентифікаційний код 13772201), яке у свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Украгромашсервіс (ідентифікаційний код 13772201), створеного шляхом викупу орендного підприємства Олександрійська спецбаза виробничо -технічного комплектування , здійсненого за рахунок персоніфікованого прибутку та майнових сертифікатів засновників.

Державна реєстрація таких змін до установчих документів (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна органу управління, інші зміни, зміни складу або інформації про засновників) здійснена 02.10.2018, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 акціонерного товариства "Украгромашсервіс".

Так, позивач стверджує, що він, як правонаступник Акціонерного товариства відкритого типу Украгромашсервіс , має право постійного користування земельною ділянкою площею 3,1371 гектарів по провулку Кіндрата Рожнова, 25 в м. Олександрії, набуте цією юридичною особою в установленому законодавством порядку станом на 01 січня 2002р. згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-КР № 002299.

Водночас, листом № 154/10/06/2 від 02.04.2018 Олександрійська міська рада вимагала від позивача оформлення права користування земельною ділянкою площею 3,1371 га по провулку Кіндрата Рожнова, 25 в м. Олександрії на правах оренди.

У зв'язку з невизнанням відповідачем права позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою позивач розпочав здійснювати дії щодо формування земельної ділянки для подальшого проведення державної реєстрації свого речового права - права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України для надання земельній ділянці статусу об'єкта цивільних прав, зокрема, задля наступного проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою, вона повинна бути сформованою. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр , земельні ділянки, право власності або право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до пункту г частини 9 статті 55 Закону України Про землеустрій невід'ємною складовою частиною документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки користувачем є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, згідно із встановленим порядком державної реєстрації земельних ділянок (внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру) щодо земельних ділянок державної або комунальної власності, право користування на які виникло до 2004 року, шляхом розроблення на замовлення землекористувача технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), вимагається згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою державної чи комунальної власності.

Керуючись зазначеними нормами чинного законодавства, 26.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Украгромашсервіс" як правонаступник Акціонерного товариства відкритого типу "Украгромашсервіс", через центр надання адміністративних послуг у місті ОСОБА_2 звернулося до Олександрійського міського голови із заявою про надання товариству згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 3,1371 гектарів, що розташована за адресою: м. Олександрія, провулок Кіндрата Рожнова, 25 та призначена для обслуговування будівель і господарських споруд, з метою внесення відомостей про вищевказану земельну ділянку до Державного реєстру земель та проведення державної реєстрації права постійного користування цією земельною ділянкою.

31.08.2018 на п'ятдесятій сесії сьомого скликання Олександрійської міської ради прийнято рішення № 564 "Про дозвіл на відновлення меж земельних ділянок", відповідно до п. 1 якого міська рада вирішила відмовити у наданні Публічному акціонерному товариству Украгромашсервіс дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 гектарів по вул. Кіндрата Рожнова, 25, до надання доступу для проведення перевірки управлінню економіки міської ради та інспектору з праці.

Приватне акціонерне товариство "Украгромашсервіс", звернулось із даним позовом, вважаючи, що Олександрійською міською радою відмовлено незаконно у наданні згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки жодним нормативно - правовим актом не передбачено умов, за яких розпорядник земель державної або комунальної форми власності може відмовити землекористувачеві у наданні такої згоди. Також позивач стверджує, що не передбачено чинним законодавством також право розпорядника землі державної або комунальної форми власності вимагати від землекористувача будь - які додаткові документи і матеріали або пов'язувати надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із проведенням будь - яких перевірок землекористувача, у тому числі перевірок управління економіки міської ради чи інспектора з праці тощо.

При розгляді даного спору господарським судом враховуються такі положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. У відповідності до цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій. державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній у постанові від 21.02.2011№ 21-3а11.

При цьому, Верховний Суд України у даній постанові від 21.02.2011 № 21-3а-11 встановив, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17.

Отже, Приватне акціонерне товариство "Украгромашсервіс" є правонаступником Акціонерного товариства "Украгромашсервіс" і право користування земельною ділянкою площею 3,1371 по провулку Кіндрата Рожнова, 25 у м. Олександрії не припинено, а перейшло до позивача, як до правонаступника.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою, це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 25 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею від 22.08.1997 Серія І-КР №002299 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за КР № 216 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 № 6-14цс11, постанова Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17).

У п. 6 Розділу X Перехідні положення ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на таке:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов'язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв'язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов'язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною ОСОБА_4 України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб'єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов'язок та строк вчинення дій, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Вказане зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018 у справі №907/916/17.

Отже, враховуючи все викладене, право постійного користування земельною ділянкою площею 3,1371 га зареєстроване в установленому законом порядку і відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таке речове право визнається дійсним.

Водночас, враховуючи перетворення Акціонерного товариства "Украгромашсервіс" в Приватне акціонерне товариство "Украгромашсервіс" останнє здійснює необхідні дії для проведення такої державної реєстрації саме за правонаступником.

Вказане спростовує доводи відповідача про необхідність вчинення всіх дій, які потрібні для проведення державної реєстрації права постійного користування в разі отримання його вперше.

Так у своєму Рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 Конституційний Суд України зазначив наступне: "Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу ( 2768-14 ) в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками."

Отже, здійснення державної реєстрації речового права - права постійного користування за правонаступником особи, за якою таке право було зареєстровано не є набуттям права в розумінні ч. 2 ст. 92 та ч. 1 ст. 116 ЗК України, оскільки такі положення застосовуються при первинному отриманні земельної ділянки у постійне користування.

З огляду на вказане також не приймаються до уваги пояснення відповідача про непідпадання позивача під перелік осіб, яким може бути надано у постійне користування земельна ділянка відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України, оскільки на стадії державної реєстрації права постійного користування, яке існує за позивачем, як за правонаступником Акціонерного товариства "Украгромашсервіс" не здійснюється така перевірка.

Як чітко вказано у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

У протилежному випадку такі дії потягли б за собою порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною українського законодавства, оскільки право постійного користування землею за практикою Європейського суду входить до автономного поняття "майно".

Отже, до розроблення законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури переоформлення права постійного користування земельної ділянки на право власності або право оренди відсутні підстави змушувати особу, у якої є таке право, змінити його на право оренди земельної ділянки або перешкоджати перереєстрації такого права у зв'язку з правонаступництвом.

У абз. 5 ч. 1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності передбачено, що представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб'єкта господарювання відповідної заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідачем порушено передбачений вказаними нормами місячний строк розгляду заяви позивача. До того ж підстава для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки "до надання доступу для проведення перевірки управлінню економіки міської ради та інспектору з праці" не передбачена приписами ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідач у своїх заявах по суті так і не надав господарському суду пояснень та правового обґрунтування яким саме Законом передбачено його право відмовити у наданні дозволу позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з підстави "до надання доступу для проведення перевірки управлінню економіки міської ради та інспектору з праці". Проте, як визначено у ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 19 Конституції України та 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Згідно ст. 21 ЦК України та ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси.

Відмова відповідача у наданні дозволу позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки не обґрунтована жодними правовими нормами, зазначена підстава не передбачена діючим законодавством. Відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 461/2579/17 надано висновок про те, що Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № К(80)2 від 11 березня 1980р. стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, встановлено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Вказане спростовує доводи відповідача, що оспорюване рішення прийняте ним у межах дискреційних повноважень, оскільки відповідач так і не навів суду юридично допустиме рішення, що передбачено чинним законодавством, яке передбачає право відмовити у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки до "надання доступу для проведення перевірки управлінню економіки міської ради та інспектору праці".

Отже позовна вимога про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 31.08.2018 № 564 щодо відмови Публічному акціонерному товариству "Украгромашсервіс" у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 га по провулку Кіндрата Рожнова, 25 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо визнання за Приватним акціонерним товариством "Украгромашсервіс" права на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,1371 гектарів, що розташована за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, провулок Кіндрата Рожнова, 25 та призначена для обслуговування будівель та господарських споруд, то господарський суд не знаходить підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

За приписами ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Водночас позивач просить визнати право на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що виникне у позивача лише після отримання згоди від відповідача, враховуючи наступне.

Так, як досліджено вище, відповідно до пункту "г" частини 9 статті 55 Закону України "Про землеустрій" невід'ємною складовою частиною документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки користувачем є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Згідно з ч. 1 та п. а) ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, враховуючи перебування земельної ділянки в межах населеного пункту м. Олександрія, органом, що уповноважений здійснювати розпорядження такої землеьної ділянки є Олександрійська міська рада.

Відповідно до ст. 2. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст. 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, виключно до повноважень Олександрійської міської ради віднесено вирішення питання надання згоди на відновлення меж земельної ділянки користувачем і до надання такої згоди позивач не набув право на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації.

Визнання права на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для проведення державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки без отримання згоди відповідача означало б втручання у дискреційні повноваження Олександрійської міської ради, що відповідно до вищезазначених приписів Закону України "Про місцеве самоврядування" є неприпустимим.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом, позов у цій справі подано на захист порушеного права постійного землекористування ОСОБА_1 акціонерного товариства "Украгромашсервіс" у зв'язку з невизнанням його Олександрійською міською радою, що виражається у відмові надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, даний спір є приватно-правовим і відповідно до вказаної процесуальної норми його розгляд здійснюється в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_2, що були сплачені позивачем за складання позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях за відповідним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. Факт надання послуг підтверджується договором про надання правової допомоги від 12.11.2018 (а.с. 120), актом прийому-передачі наданих послуг з правового забезпечення від 16.11.2018 на суму 2 000 грн (а.с. 122), детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_2 від 16.11.2018 (а.с. 123), платіжним дорученням № 506 від 18.11.2018 на суму 2000 грн із призначенням платежу "гонорар за надані юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 12.11.2018" (а.с. 124), договором про надання правової допомоги від 04.02.2019 (а.с. 149), платіжним дорученням № 552 від 14.02.2019 на суму 4000 грн із призначенням платежу "гонорар за надані юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 04.02.2019" (а.с. 174), детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_2 від 15.03.2019 (а.с. 175).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/3307/18 на суму 6000 грн.

Відповідач отримував копії всіх вказаних документів, письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не виклав.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн - пропорційно одній задоволеній вимозі з двох немайнових.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 31 серпня 2018 року № 564 щодо відмови Публічному акціонерному товариству "Украгромашсервіс" у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування будівель та господарських споруд площею 3,1371 га по провулку Кіндрата Рожнова, 25.

Стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Соборний, 59, ідентифікаційний код 33423535) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Украгромашсервіс" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Софіївська, 10, ідентифікаційний код 13772201) 1762 грн судового збору та 3 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул. Софіївська, 10;

відповідачу за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, пр.Соборний, 59.

Дата складення повного рішення 02.05.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк