Рішення

від 26.03.2019 по справі 160/93/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 160/93/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представник позивача представник відповідача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №0010584612 від 28.12.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський завод будівельних матеріалів контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ПАТ Дніпровський металургійний завод та ТОВ СДП Промавтоматика № 436 ЗАТ ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКА (код ЄДРПОУ 1417179), ПП ПРОФЕСІОНАЛ-І (код ЄДРПОУ 31980281), ТОВ ЖЕЛДОРМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 39580606), ТОВ ТРАНСМЕТИЗ (код ЄДРПОУ 41794716) мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

05.02.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що доводи позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать обставинам справи. Відповідачем зазначається, що встановлені перевіркою факти не підтвердження придбання товару у вищезазначених контрагентів не спростовують використання придбаного товару в якості сировини або матеріалів у виробництві, проте вказує на внесення недостовірних даних ПАТ ДМЗ до бухгалтерського обліку щодо постачальника товару. А тому відповідач стверджує, що проведеною перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів наданих до перевірки вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ПАТ ДМЗ формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку. Тому, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПАТ ДМЗ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками позивача та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

13.02.2019 року до суду позивачем була надана письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

21.02.2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив, яких було підтримано позицію викладену у відзиві на позовну заяву та зазначено, що позовна заява позивача є законодавчо необґрунтованою та такою, що не спростовує доводи, викладені в акті перевірки позивача та у відзиві на позовну заяву як підстав для відмови в задоволенні позову.

21.02.2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмовий відзив та заперечення проти відповіді на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство Дніпровський металургійний завод знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.

На підставі наказу від 21.11.2018 року №2168, направлень на проведення перевірки від 22.11.2018 року за №523/28-10-46-12, №524/28-10-46-12, №525/28-10-46-12 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ ДМЗ (код ЄДРПОУ 05393056) з питань перевірки формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.., по декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (вх. №9228876309 від 19.10.2018), з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх. №9253590878 від 15.11.2018)

10.12.2018 року, за результатами перевірки, складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 102/28-10-46-12-05393056.

Перевіркою встановленні такі порушення ПАТ ДМЗ :

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 20.1.1ст. 201, з урахуванням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями, діючими в періодах, що охоплені перевіркою) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту в вересні 2018 року на 1 601 538,66грн.

- п. 200.1 ст. 200 абз. в п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою) в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 601 538,66грн.

17.12.2018 року позивачем було надано заперечення від 17.12.2018 року № 106/7192 на акт № 102/28-10-46-12-05393056 від 10.12.2018 року, що підтверджується штампом про отримання.

26.12.2018 року на адресу позивача надійшов лист від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 54503/10/28-10-46-12-07 від 22.12.2018 року Про розгляд заперечень , в якому зазначено, що висновки акту є об'єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акту № 102/28-10-46-12-05393056 від 10.12.2018 року Офісом великих платників податків ДФС було винесено податкове повідомлення - рішення форми В4 від 28.12.2018 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 1 601 538,66 грн.

Так, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного Офісом великих платників податків ДФС, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, суд зазначає, що встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи зазначене та з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Крім того, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПАТ ДМЗ та СДП Промавтоматика № 436 ЗАТ ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКА (код ЄДРПОУ 1417179), ПП ПРОФЕСІОНАЛ-І (код ЄДРПОУ 31980281), ТОВ ЖЕЛДОРМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 39580606), ТОВ ТРАНСМЕТИЗ (код ЄДРПОУ 41794716).

Взаємовідносини ПАТ ДМЗ та СДП Промавтоматика № 436 ЗАТ ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКА (код ЄДРПОУ 1417179) відбувались на підставі договору № 1065/2018 від 15.06.2018 року. Вказані договори укладено на виконання будівельних робіт облаштування.

Пунктом 1.1 договору № 1065/2018 від 15.06.2018 сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту обладнання КВПіА й АСУТП системи водяного охолодження доменної печі № 3, обладнання доменної печі № 3 й газоочистки доменної печі № 3 на ПрАТ ДМЗ , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно з Актом прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим Договором.

Перелік робіт, що виконуються за цим Договором, визначається Сторонами в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.2 договору № 1065/2018 від 15.06.2018 сторонами визначено, що роботи виконуються із матеріалів Замовника.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

акти прийому - передачі ТМЦ для проведення ремонтних робіт, накладні М-11 на відпуск матеріалів, які підтверджують видачу ТМЦ з липня 2018 по вересень 2018, а саме: акти прийому - передачі ТМЦ від 03.07.2018 № 22, від 09.07.2018 №№ 25, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 288, №25, від 10.07.2018 № 21, від 12.07.2018 № 26, від 16.07.2018 № № 9, 17, від 17.07.2018 №№ 32, 20, від 19.07.2018 № 30, від 23.07.2018 № № 10, 31, 18, від 24.07.2018 № 11, від 25.07.2018 № № 16, 27, від 03.08.2018 №3 ,від 06.08.2018 № 29, від 10.08.2018 № 12, від 20.08.2018 № 24, від 21.08.2018 № 23, від 14.09.2018 № 575, накладні - вимоги на відпуск матеріалів М-11 від 03.07.2018 № 118, від 09.07.2018 № № 27, 30, 31, 288, 29, 28, 34, 35, 33, 32, 25, 128, від 10.07.2018 № 129, від 12.07.2018 № 140, від 16.07.2018 № 137, 138, від 17.07.2018 № 142, 143, від 19.07.2018 №144, від 23.07.2018 №№ 146, 147, від 24.07.2018 № 152, від 25.07.2018 № 153, від 03.08.2018 № 160, від 06.08.2018 № 162, від 07.08.2018 № № 327, 328, 330, 332, 333, 331, 323, 324, 326, 325, 315, 329, 322, 321, від 10.08.2018 № 173, 575, від 20.08.2018 № 188, від 21.08.2018 № 185, від 14.09.2018 №№ 166, 177, 183, 184, а також Акти на витрачені ТМЦ при ремонті ДП № 3 від 14.09.2018 №№ 315, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 330, 331, 332, 333, 2, 1,15, 19, банківські виписки по платіжним дорученням від 19.10.2018, 29.10.2018, 20.11.2018 року.

Взаємовідносини ПАТ ДМЗ та ПП ПРОФЕСІОНАЛ-І (код ЄДРПОУ 31980281) відбувались на підставі договору № 1102/2018від 19.06.2018 року.

Пунктом 1.1 договору № 1102/2018 від 19.06.2018 року сторонами визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з поліпшення охолодження коксового газу (код ДКПП 33.12), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно проектно - кошторисної документації № 123/17, Акту прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2 договору № 1102/2018 від 19.06.2018 сторонами визначено, що роботи виконуються із матеріалів Замовника.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

акти прийому - передачі ТМЦ для проведення ремонтних робіт, накладні М-11 на відпуск матеріалів, які підтверджують видачу ТМЦ з червня 2018 по вересень 2018, а саме: акти прийому - передачі ТМЦ від 03.09.2018, від 19.09.2018, від 28.09.2018 №№ 1С-03/09, накладні - вимоги на відпуск матеріалів М-11 від 01.06.2018 № 25, від 02.07.2018 № 73, від 02.08.2018 №№50, 51, 52, від 03.08.2018 № № 78, 79, 80, 81, від 20.08.2018 № № 87, 88, 89, 90, від 20.08.2018 № 94, від 21.08.2018 №№ 95, 96, від 03.09.2018 № 102, від 19.09.2018 №№ 109, 110, 111, 112, від 24.09.2018 №№ 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, податкову накладну № 10 від 28.09.2018 року, лист ПП ПРОФЕСІОНАЛ-І № 177 від 26.12.2018 року.

Взаємовідносини ПАТ ДМЗ та ТОВ ЖЕЛДОРМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 39580606) відбувались на підставі договору № 838/2018 від 11.05.2018 року.

Додатком (Специфікацією) № 6 від 30.07.2018, який є невід'ємною частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки.

ТОВ ЖЕЛДОРМАРКЕТ в серпні 2018 року було здійснено поставку товару на склад перевізника Нова пошта .

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

видаткові накладні постачальника № 180801 від 21.08.2018, № 180802 від 21.08.2018 року, прибуткові ордери тип. ф. М- 4 - № 8421 від 27.08.2018, № 8419 від 27.08.2018 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тип.ф.М-11.

Взаємовідносини ПАТ ДМЗ та ТОВ ТРАНСМЕТИЗ (код ЄДРПОУ 41794716) відбувались на підставі договору № 1205/2018 від 11.07.2018 року.

Додатком (специфікацією) № 5 від 11.07.2018, яка є невід'ємною частиною вищевказаного договору, сторонами було визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки: СРТ - склад Покупця.

ТОВ Трансметиз в липні 2018 року було здійснено поставку товару та відповідно до договору № 1205/2018 від 11.07.2018 року.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

видаткову накладну постачальника № РН-0080 від 26.07.2018 року, прибутковий ордер № 7413 від 27.07.2018 тип. ф. М- 4, податкову накладну № 16 від 26.07.2018 року, накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів тип.ф.М-11.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентами ґрунтуються на таких висновках - відповідно до наявної інформації в АІС „Податковий блок" перевіркою встановлено податкову інформацію по ПАТ ДМЗ та СДП Промавтоматика № 436 ЗАТ ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКА (код ЄДРПОУ 1417179), ПП ПРОФЕСІОНАЛ-І (код ЄДРПОУ 31980281), ТОВ ЖЕЛДОРМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 39580606), ТОВ ТРАНСМЕТИЗ (код ЄДРПОУ 41794716): вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару; відсутність первинних документів; неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари та факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало, наявність кримінальних проваджень.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд вказує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору постачання №115 від 15.09.2016 року.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на підставі податкових накладних, складених позивачем та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких не була зупинена органом ДФС, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0010584612 від 28.12.2018 року, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 601 538,66 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» судовий збір у розмірі 24 023,08 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 05 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1