Рішення

від 24.04.2019 по справі 1.380.2019.001065

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа 1.380.2019.001065

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача Семенюта Д.В.

представника відповідачів Гавриляк Р.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дек-Арт Плюс про визнання протиправними та скасування рішень Державної фіскальної служби України.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дек-Арт Плюс в якій містяться вимоги:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 598534/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.11.2017 року, № 598533/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 38 від 24.11.2017 року, № 598532/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 39 від 28.11.2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 16.11.2017 року, податкову накладну № 38 від 24.11.2017 року, податкову накладну № 39 від 28.11.2017 року, подані товариством з обмеженою відповідальністю Дек-Арт Плюс .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові накладні №18 від 16.11.2017 року, №38 від 24.11.2017 року, № 39 від 28.11.2017 року виписані позивачем покупцеві - товариству з обмеженою відповідальністю Керам-декор у зв'язку із реалізацією останньому товару на виконання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №ДП17/5 від 10.08.2017 року . Однак, відповідач прийняв оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних у зв'язку з наданням ТзОВ Дек-Арт Плюс документів, які складенні з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач вважає, що дотримав всіх законодавчих вимог щодо складання та реєстрації податкової накладної, надав відповідачу всі наявні у нього документи стосовно підтвердження наведених в податкових накладних інформації, та у Державної фіскальної служби України були відсутні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.11.2017 року , податкової накладної № 38 від 24.11.2017 року, податкової накладної № 39 від 28.11.2017 року та прийняття рішення № 598534/40791321 від 20.02.2018 року, № 598533/40791321 від 20.02.2018 року, № 598532/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкових накладних.

Представник відповідачів подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що причиною відмови у реєстрації податкових накладних є відсутність документів, що підтверджують реальність проведення господарських операцій. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у комісії Державної фіскальної служби України були законні підстави для прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, а тому рішення є правомірними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані суду письмові докази, та

встановив:

ТзОВ Дек-Арт Плюс зареєстроване як суб'єкт господарювання 30.08.2016 року, ідентифікаційний код юридичної особи 40791321, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.09.2016 року. Основним видом економічної діяльності позивача згідно Класифікатора видів економічної діяльності є 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням . (а.с.17)

Між ТзОВ Дек-Арт Плюс (Продавець) та ТзОВ Керам-декор (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №ДП17/5 від 10.08.2017 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та по цінах, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. (а .с.34-35)

ТзОВ Дек-Арт Плюс було складено податкову накладну №18 від 16.11.2017 року, щодо постачання ним товарів покупцеві - ТзОВ Керам-декор на загальну суму 192360,42 грн, в т.ч. ПДВ 32060,07 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.19)

Згідно квитанції №9267276781 від 14.12.2017 року податкову накладну прийнято, реєстрацію зупинено та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена, ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД 6908 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. (а.с.20)

14.02.2018 року ТзОВ Дек-Арт Плюс було направлено в електронному вигляді до ДФС України повідомлення № 18 від 14.02.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній від 16.11.2017 року № 18, реєстрацію якої зупинено (згідно з квитанцією № 1 від 14.02.2018 року) та 19 документів, що підтверджують реальність здійснення операцій . (а.с.21,22)

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 року №598534/40791321 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №18 від 16.11.2017 року з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування . (а.с. 23)

ТзОВ Дек-Арт Плюс було складено податкову накладну №38 від 24.11.2017 року, щодо постачання ним товарів покупцеві - ТзОВ Керам-декор на загальну суму 223851,20 грн, в т.ч. ПДВ 37308,54 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.24)

Згідно квитанції №9267277040 від 14.12.2017 року податкову накладну прийнято, реєстрацію зупинено та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена, ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД 6908 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

14.02.2018 року ТзОВ Дек-Арт Плюс було направлено в електронному вигляді до ДФС України повідомлення №38 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній від 24.11.2017 року № 38, реєстрацію якої зупинено (згідно з квитанцією №1 від 14.02.2018 року) та 17 документів, що підтверджують реальність здійснення операцій . (а.с.26,27)

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 року №598533/40791321 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 38 від 24.11.2017 року з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. (а.с.28)

ТзОВ Дек-Арт Плюс було складено податкову накладну №39 від 28.11.2017 року, щодо постачання ним товарів покупцеві - ТзОВ Керам-декор на загальну суму 196889, 95 грн, в т.ч. ПДВ 32814,99 грн, та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.29)

Згідно квитанції № 9267216479 від 14.12.2017 року податкову накладну прийнято, реєстрацію зупинено та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена, ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД 6908 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

14.02.2018 року ТзОВ Дек-Арт Плюс було направлено в електронному вигляді до ДФС України повідомлення №39 від 14.02.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній від 28.11.2017 року № 39, реєстрацію якої зупинено (згідно з квитанцією №1 від 14.02.2018р.) та 12 документів, що підтверджують реальність здійснення операцій. (а.с.31,32)

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 20.02.2018 року №598532/40791321 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 39 від 28.11.2017 року з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування . (а.с.33)

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями про зупинення реєстрації та відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та вважає такі протиправними, у зв'язку з чим звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між учасниками справи), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 341 (далі Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року № 753/30621, далі Критерії оцінки, який був чинним станом на момент зупинення вищевказаних податкових накладних), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних /розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, котрим затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Вичерпний перелік документів).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, такими документами є:

1) договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Зі змісту квитанцій, долучених до матеріалів справи встановлено, що реєстрація вказаних накладних зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК зупинена, відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6908.

У вказаних квитанціях до податкових накладних запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Аналізуючи зміст вказаних квитанцій слід дійти висновку про те, що фіскальним органом в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (з тим визначенням, яке наведене у пункті 6 Критеріїв оцінки), ані конкретного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у такому виді, який би унеможливив неоднозначне розуміння цієї пропозиції платником податків.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Таким чином, ДФС України була зобов'язана у квитанціях про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 року (далі - Постанова № 190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Судом встановлено, що позивачем 14.02.2018 року надіслало в електронному вигляді повідомлення щодо подачі документів за податковими накладними, реєстрація яких зупинена. У кожному випадку у повідомленнях надано роз'яснення стосовно господарських операцій. Разом із поясненнями надано документи, що розкривають зміст операцій. (а.с. 21, 26, 31)

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано документи, що підтверджують факт поставки товарів, також документи що підтверджують походження товару, зокрема договір купівлі-продажу №ДП17/5 від 10.08.2017 року (а.с.34-35). Також поставка товару за даними податковими накладними відбулась згідно з розхідними накладними №ДПБ0000369 від 16.11.2017 року (а.с.36), №ДПБ0000394 від 24.11.2017 року (а.с.37), №ДПБ0000395 від 28.11.2017 року (а.с.38). Разом з тим, оплата за вказаний товар здійснювалася згідно з платіжними дорученнями №103 від 13.04.2018 року, №104 від 16.04.2018 року, №1594 від 23.04.2018 року, №1597 від 24.04.2018 року, №117 від 10.05.2018 року, №123 від 11.05.2018 року, №143 від 14.06.2018 року, №149 від 19.06.2018 року, №163 від 04.07.2018 року . (а.с.83-91)

Судом встановлено, що товар, який був реалізований позивачем згідно з вказаними податковими накладними, був придбаний позивачем від постачальника - CERRAD sp.z о.о. (Польща), який є його виробником, на підставі Контракту № C/D/01/2017 від 01.03.2017 року (а.с.35-46), згідно з фактурами експорту (Faktura eksportowa) №1009/17/DEX від 29.09.2017 року (а.с.47), №1069/17/DEX від 18.10.2017 року (а.с.48), №1082/17/DEX від 24.10.2017 року(а.с.49), №1093/17/DEX від 26.10.2017 року (а.с.50), №1114/17/DEX від 31.10.2017 року (а.с.51), №1117/17/DEX від 31.10.2017 року (а.с. 52), №1118/17/DEX від 31.10.2017 року (а.с.53), №1119/17/DEX від 31.10.2017 року (а.с.54).

Крім того, на підтвердження доставки вказаного товару, що здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_4, суду надано до матеріалів справи заявки на перевезення вантажу №20/10/2 від 20.10.2017 року (а.с.56) , №24/10/1 від 24.10.2017 року (а.с.58), №24/10 від 24.10.2017 року (а.с.60), №27/10 від 27.10.2017 року (а.с.62), №07/11 від 07.11.2017 року (а.с. 64), №07/11/1 від 07.11.2017 року (а.с. 66), №09/11 від 09.11.2017 року (а.с. 68), що засвідчуються Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 209150/2017/112269 від 20.10.2017 року (а.с.55), № 209150/2017/112362/112363 від 24.10.2017 року (а.с.57), № 209150/2017/112361 від 24.10.2017 року (а.с.59), № 209150/2017/112476 від 27.10.2017 року (а.с.61), № 209150/2017/113084 від 07.11.2017 року (а.с.63), № 209150/2017/113085 від 07.11.2017 року (а.с.65), №209150/2017/113202 від 09.11.2017 року (а.с.67).

Судом встановлено з матеріалів справи, що факт ввезення вказаної продукції на митну територію України засвідчується митними деклараціями UA209150/2017/113506 (а.с.69-70) , UA209150/2017/112317 (а.с.71-72) , UA209150/2017/112404 (а.с.73-74) , UA209150/2017/113106 (а.с.75-76) , UA209150/2017/112377 (а.с.77-78) , UA209150/2017/112610 (а.с.79-80) , UA209150/2017/113287 (а.с.81-82) .

Судом досліджено первинні документи, що надавалися контролюючому органу та встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог їх складення, не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, суд зазначає, що не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Зокрема в ухвалах від 05.08.2015р. у справах №К/800/40727/14 та №К/800/68410/14 Вищим адміністративним судом України вказано на те, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, а власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій .

Однак, всупереч цьому, контролюючий орган прийняв оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. При чому, як встановлено зі змісту зазначених рішень, в таких не вказано які саме документи складені з порушенням законодавства та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, управлінський акт відповідача не містить чіткого визначення підстав прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, які передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року за №190.

Судом встановлено, що у оскаржуваних рішеннях № 598534/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.11.2017 року, № 598533/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 38 від 24.11.2017 року, № 598532/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 39 від 28.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних , Комісія зазначила в якості підстави для відмови в реєстрації наданням ТзОВ Дек-Арт Плюс копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, зазначений висновок контролюючого органу спростовується наявними у справі письмовими доказами, а саме документами, які були надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Однак в оскаржуваних рішеннях не зазначено, якими мотивами керувалася Комісія ДФС України, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

В судових засіданнях представником відповідачів не надано підтвердження обґрунтованості відповідних рішень, не аргументовано які з поданих документів складені з порушенням законодавства, які не дають можливості прийняти рішення про реєстрацію податкових накладних, які документи слід було надати та чому надані документи не є достатніми для реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваних рішень, в яких не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято необґрунтовано з порушенням вимог зазначених вище нормативно-правових актів, без зазначення у них мотивів їх прийняття, тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування таких рішення належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

При цьому, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації в ЄРПН спірних податкових накладних, ознак щодо порушення позивачем вимог законодавства щодо складення податкових накладних немає, відтак є достатні підстави для прийняття комісією рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних. Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 18 від 16.11.2017 року, податкову накладну № 38 від 24.11.2017 року, податкову накладну № 39 від 28.11.2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі .

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 598534/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.11.2017 року, № 598533/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 38 від 24.11.2017 року, № 598532/40791321 від 20.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 39 від 28.11.2017 року.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04655; ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 16.11.2017 року, податкову накладну № 38 від 24.11.2017 року, податкову накладну № 39 від 28.11.2017 року, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Дек-Арт Плюс .

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дек-Арт Плюс (вул. Ранкова, 7, с. Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область, 81085; ЄДРПОУ: 40791321) з Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04655; ЄДРПОУ 39292197), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві ) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Повний текст рішення складений 02.05.2019 року.

Суддя Коморний О.І.