Постанова

від 24.04.2019 по справі 440/4412/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.Справа № 440/4412/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.02.19 року по справі № 440/4412/18

за позовом Ліквідатора комунального підприємства "Господар" Панова Геннадія Олексійовича

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

треті особи Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Ліквідатор виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Бончак С.А.,

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року Ліквідатор комунального підприємства "Господар" Панов Геннадій Олексійович (надалі - позивач, ліквідатор КП "Господар") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - відповідач, державний реєстратор), треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - третя особа-1, ВК Кременчуцької міської ради), ліквідатор Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Бончак С.А. (надалі - третя особа-2, ліквідатор ВК Автозаводської районної ради м.Кременчука) про скасування рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано запис №15851110009003233 від 29 листопада 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстраційну дію припинення юридичної особи в результаті ліквідації виконавчого комітету Автозаводської районного ради м.Кременчука (ЄДРПОУ 05384726).

Стягнуто на користь Комунального підприємства "Господар" за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області витрати зі сплати судового збору у сумі 1 762,0 грн.

ОСОБА_1, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Апелянт ОСОБА_1 надіслав до суду засобами електронного поштового зв'язку клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості прибути в судове засідання за станом здоров'я скаржником не надано, як і не надано доказів неможливості залучення інших осіб для представництва його інтересів в суді.

Третя особа - Ліквідатор Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Бончак С.А. надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1

Представник відповідача (Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому звертав увагу суду на те, що державний реєстратор, здійснивши державну реєстрацію припинення юридичної особи, діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Представник Комунального підприємства "Господар" також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник третьої особи (Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області) надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24 лютого 2015 року на LVI сесії Кременчуцької міської ради VI скликання прийнято рішення "Про не утворення Автозаводської та Крюківської районних у місті рад м.Кременчука" /а.с. 50/.

На виконання вищезгаданого рішення, п. 5 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області VIІ скликання від 23 грудня 2015 року "Про затвердження структури та граничної чисельності виконавчих органів Кременчуцької міської ради VII скликання" вирішено припинити шляхом ліквідації Автозаводську та Крюківську районні у м.Кременчуці ради (як юридичні особи) та їх виконавчі органи /а.с. 51-54/.

Розпорядженням міського голови від 29 грудня 2015 року за № 378-Р "Про затвердження складу комісії з припинення діяльності районних у місті Кременчуці рад та їх виконавчих органів", затверджено склад комісії з припинення діяльності Автозаводської районної у місті Кременчуці ради та її виконавчих органів (п. 1) /а.с. 55/.

29 грудня 2015 року розпорядженням міського голови № 383-Р "Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 29.12.2015 № 378-Р", внесено зміни та доповнення до розпорядження міського голови від 29.12.2015 № 378-Р "Про затвердження складу комісії з припинення діяльності районних у місті Кременчуці рад та їх виконавчих органів", а саме: додано новий пункт 4 такого змісту: "4. Термін подачі вимог кредиторів становить не менше 2 (двох) місяців з дня оприлюднення повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо прийняття Кременчуцькою міською радою Полтавської області рішення про ліквідацію Автозаводської та Крюківської районних у місті Кременчуці рад".

29 листопада 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 15851110009003233 про припинення юридичної особи - Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (код ЄДРПОУ 05384726) за рішенням засновників /а.с. 18/.

З пояснень ВК Кременчуцької міської ради Полтавської області встановлено, що виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області було припинено без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб.

В цей же час, 27 листопада 2014 року позивача, Панова Геннадія Олексійовича, призначено ліквідатором КП "Господар" (код ЄДРПОУ 32615003), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб¬ підприємців та громадських формувань від 31.10.2018 № 1004593228.

З даного витягу вбачається, що засновником КП "Господар" є ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука.

Станом на дату розгляду справи у суді КП "Господар" знаходиться в завершальній стадії припинення.

Однак через те, що єдиний засновник КП "Господар", ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука, припинений без правонаступництва, ліквідатор КП "Господар" позбавлений можливості завершити процедуру ліквідації останнього, оскільки відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України обов`язковим етапом процедури ліквідації є складання остаточного ліквідаційного балансу підприємства і затвердження даного документу рішенням засновників - ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука.

Позивач не погодився із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 15851110009003233 про припинення юридичної особи - Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_1, подаючи апеляційну скаргу до суду, вважав, що прийняте у справі рішення вплине на його права та інтереси, оскільки на його думку предмет спору стосується Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, з яким у ОСОБА_1 спір щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, процесуальним правонаступником якого суд визначив Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради.

При цьому з матеріалів справи слідує, що предметом спору по справі є скасування запису №15851110009003233 від 29 листопада 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстраційну дію припинення юридичної особи в результаті ліквідації виконавчого комітету Автозаводської районного ради м.Кременчука (ЄДРПОУ 05384726). Сторонами по справі є

Отже, оскаржуване рішення не стосується безпосередньо апелянта, а породжує права та обов'язки для сторін та третіх осіб по справі, зокрема, Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

Разом з тим під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, заявником апеляційної скарги не було наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване рішення відповідача стосується прав апелянта, тобто породжує, змінює або припиняє саме його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року по справі № 440/4412/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 02.05.2019 року