Постанова

від 03.04.2019 по справі 522/10333/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/657/19

Номер справи місцевого суду: 522/10333/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Одеського обласного осередка Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України Одеський обласний племінний центр собаківництва , Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб - Одеського обласного осередка Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка Укрїни Одеський обласний племінний центр собаківництва , Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України про стягнення заборгованості. Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 17 122, 08 грн та половину прибутку від продажу цуценят або в'язок собаки - Sheridan Be Come The Star Dragon починаючи від 03.02.2016 року, а саме - 45 000,00 грн. В обґрунтування свої вимог позивач посилалася на те, що 03.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про сумісну власність на чистопородну собаку, відповідно до пункту 3.4. договору витрати на оформлення племінної документації на собаку, виставки та племінні оглядини, дресирування, здійснення в'язок собак, оформлення виводків цуценят - оплачуються власниками порівну, також відповідно до пункту 3.5 договору - всі цінності, отримані від продажу цуценят або в'язок собаки, розподіляються порівну. Позивач також зазначала, що з моменту підписання договору самостійно несла витрати по належному утриманню собаки, а відповідач, в свою чергу, в порушення пункту 3.5. договору, не повідомляючи позивачку, здійснила в'язку собаки , від якої отримала в квітні 2016 року цуценя та в квітні 2017 року ще 7 цуценят, яких в подальшому продала та при цьому не передала ОСОБА_2 належну їй частину прибутку (т. 1, а.с. 2-6).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено (т. 1, а.с. 240-242).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. В обгрунтування доводів своєї скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт звернув увагу на те, що суд першої інстанції незважаючи на представлені докази, що свідчать про понесені витрати з належного утримання собаки, не взяв їх до уваги, належним чином не обґрунтував та не вказав яким саме нормативно-правовим актам надані позивачем документи не відповідають. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що позивач володіє собачим розплідником, так як матеріали справи не містять такої інформації. Крім іншого апелянт зазначає, що в матеріалах справи міститься картка реєстрації посліду від 01.06.2016 року, з якої вбачається, що в'язка собак відбулась 05.02.2016 року. Одне цуценя, яке було народжено від цієї в'язки, по кличці Луїз було передано ОСОБА_3, яка подарувала цуценя ОСОБА_7 Так апелянт вважає, що ОСОБА_3 повинна була відшкодувати позивачу 50% вартості цуценя. Також апелянт вказує на те, що ОСОБА_3 отримала 1000 грн винагороди за проведену 15.02.2017 року в'язку та в порушення п. 3.5. Договору не передала позивачу половину від цієї суми, а тому на думку апелянта в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (т. 1, а.с.247-250).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Ващенко Л.Г. 06 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме - сплати судового збору (т.2, а.с.11-12). 07 серпня 2018 року було постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження в справі (т.2, а.с.16-17) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року справу призначено до розгляду (т.2, а.с.19).

В зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду Дрішлюка А.І. від 14.02.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т. 2, а.с. 32-33).

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подавався.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з'явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи не було встановлено факту порушення Договору зі сторони ОСОБА_3, а тому вирішив позовні вимоги ОСОБА_2 відхилити в повному обсязі за безпідставністю.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями статей 2, 12-13 ЦПК України передбачено, що цивільних процес носить змагальний характер, а тому сторони, з врахуванням стадії розгляду справи (перша інстанції, апеляційна, касаційна) повинні сприяти всебічному та правильному розгляду справи по суті, звертатися до суду з відповідними клопотаннями, користуватися наданими процесуальними правами, надавати відповідні докази на підтвердження своєї позиції і спростування доводів протилежної сторони тощо. Кожна сторона несе ризики вчинення/невчинення відповідних процесуальних дій.

Статтями 76-80 ЦПК України визначаються вимоги, яким повинні відповідати докази, які надаються учасниками справи до суду на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому стаття 81 ЦПК України покладає обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2016 року ОСОБА_3 (власник 1) та ОСОБА_2 (власник 2) уклали договір про спільну власність на чистопородну собаку породи Кане-корсо по кличці Sheridan Be Come The Star Dragon, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В п. 1.4 Договору сторони встановили, що собака придбана за 1100 євро та належить власнику 1 на підставі того, що вона її придбала, а власнику 2 на підставі того, що вона буде оплачувати утримання цієї собаки (т. 1, а.с. 8).

Відповідно до п. 3.1. співвласники спільно використовують собаку в племінній роботі на умовах, встановлених Племінним Положенням Кінологічній спілки України, всі цінності, отримані від продажу цуценят або в'язки Собаки, сторони ділять порівну (п. 3.5.). Згідно з п. 3.6. Договору (інші умови) собака знаходиться довічно на території власника 1 (утримується) за будь-яких умов (т. 1, а.с. 9).

В першому томі матеріалів справи на аркушах 11-22 містяться копії квитанцій, видаткових накладних, чеків, рахунку-фактури, розписки, виписок по рахунках, платіжних доручень, абонементу, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо утримання собаки (т. 1, а.с. 11-22). Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані документи належним чином не підтверджують, що позивач витрачала грошові кошти та придбавала відповідні товари та послуги безпосередньо на утримання спірної собаки або ж оплачувала проживання саме відповідача в готелі під час виставки в м. Кишинів. Вказані чеки, накладні, рахунки тощо не містять точної інформації, яка б надавала їм статус належних доказів в справі та підтверджувала позицію позивача. Інших доказів, які б свідчили про те, що позивач витрачала гроші на утримання собаки або ж іншим чином забезпечувала її утримання (передавала речі) матеріали справи не містять, а позивачем до апеляційного суду не надавались. Тому доводи апелянта у відповідній частині відхиляються судом, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд враховує, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача не підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17122,08 грн.

Щодо інших доводів. 20.01.2016 року КСУ видав направлення на в'язку двох собак: Sheridan Be Come The Star Dragon та Thea Be Come The Star Dragon. Оплата за в'язку узгоджена в формі одного цуценя (т. 1, а.с. 197). Отже, угода щодо проведення в'язки була узгоджена позивачем до того, як був укладений договір між позивачем та відповідачем про спільну власність на собаку. Відтак доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються судом.

Більш того, варто зауважити, що до Одеського обласного племінного центру собаководства Кінологічній спілки України 12.08.2016 року, тобто через 6 місяців після укладення договору про спільну власність на собаку, від ОСОБА_3 надійшла заява, якою вона повідомила про те, що власника 2 ОСОБА_2 не виконує умови вказаного договору, а саме не забезпечує постійне повсякденне годування собаки та її виховання; не бере участь у витратах на щеплення; перешкоджає участі у вставках, здійсненню в'язок та підготовок до виставок. Тому власник 1 вважала за необхідне розірвати договір (т. 1, а.с. 195-196).

Менш ніж через місяць - 07.09.2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну власність на чистопородну собаку від 03.02.2016 року та витребування оригіналів документів (справа № 520/10915/16-ц). (т. 1, а.с. 105-106).

Наведене свідчить про те, що спір між сторонами щодо умов договору від 03.02.2016 року виник ще в 2016 році. ОСОБА_3 зайняла активну позицію стосовно захисту своїх прав з 12.08.2016 року. Разом з тим, питання розірвання спірного договору на момент розгляду цієї справи апеляційним судом ще не вирішено, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.05.2018 року було вирішено зупинити провадження в справі № 520/10915/16-ц до вирішення справи про стягнення заборгованості.

15.02.2017 року Кінологічна спілка України видав вдруге направлення на в'язку Sheridan Be Come The Star Dragon та Bull Strong Lana, оплата за в'язку - 1000 грн (т. 1, а.с. 198).

Відповідно до п. 3.2. Племінного положення Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України власник племінної суки на момент в'язки та народження цуценят вважається заводчиком приплоду, якщо інше не вказане у відповідній письмовій угоді про передачу прав заводчика третій особі. За п.п. 9.1.-9.2. заводчик зобов'язаний здійснити розрахунок за в'язку з власником пса у порядку, визначеному за взаємною згодою сторін і вказаному у направленні на в'язку, або в окремому договорі, якщо такий було укладено сторонами. При цьому сторони мають право визначити особливі умови: у випадку народження 1, 2 чи 3 цуценят. Якщо в розрахунку за в'язку передбачається передача цуценяти, у направленні на в'язку необхідно вказати право вибору цього цуценяти власником пса-плідника. Також в направленні на в'язку зазначається, в якому віці власник пса-плідника забирає своє цуценя.

Отже, за загальним правилом власником цуценят є заводчик (власник племінної суки). Розрахунок за в'язку заводчик та власник племінного пса узгоджують окремо: в грошовому виразі або ж передачею цуценят. За обставинами даної справи відповідно до направлення на в'язку від 15.02.2017 року сторони узгодили оплату за в'язку - 1000 грн. Доказів щодо інших домовленостей щодо зазначеної в'язки матеріали справи не містять, а позивачем-апелянтом до суду надано не було. Тому відповідні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому підлягають відхиленню. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

03.04.2019 року м. Одеса