Ухвала

від 12.08.2019 по справі 522/10333/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/10333/17

провадження № 61- 14858ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Одеського обласного осередка Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України Одеський обласний племінний центр собаківництва , Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Одеський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України Одеський обласний племінний центр собаківництва , Всеукраїнська громадська організація Кінологічна спілка України .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 лютого 2016 року між сторонами у справі було укладено договір про сумісну власність на чистопородну собаку, відповідно до пункту 3.4 якого витрати на оформлення племінної документації на собаку, виставки та племінні оглядини, дресирування, здійснення в`язок собак, оформлення виводків цуценят оплачуються власниками порівну. Крім того, відповідно до пункту 3.5 цього договору всі цінності, отримані від продажу цуценят або в`язок собаки, розподіляються між ними порівну. Позивач зазначала, що з моменту підписання договору весь час самостійно несла витрати по належному утриманню собаки . Згодом вона дізналась, що відповідач в порушення пункту 3.5 договору, без її згоди здійснила в`язку собаки, від якої отримала в квітні 2016 року цуценя , а в квітні 2017 року - 7 цуценят, які в подальшому продала, однак частину отриманого від продажу прибутку їй не передала .

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 17 122,08 грн, а також половину прибутку від продажу цуценят у розмірі 45 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено .

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 17 122,08 грн та прибуток від продажу цуценят у розмірі 45 000 грн.

Таким чином, ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Верховним судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, Касаційний цивільний суд вважає, що наведені скаржником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , не дають підстав для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Одеського обласного осередка Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України Одеський обласний племінний центр собаківництва , Всеукраїнської громадської організації Кінологічна спілка України про стягнення заборгованості .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко