Ухвала

від 26.04.2019 по справі 202/216/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/216/19

Провадження № 1-кс/202/4613/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

26квітня 2019року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019040030000122 від 09.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 206-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись досудузвищевказаним клопотанням,старший слідчийСУГУНП вДніпропетровськійобласті ОСОБА_3 просить накласти арешт на орендовані ТОВ «Садове» земельні ділянки шляхом позбавлення права на їх відчуження та розпорядження ними, а саме на земельні ділянки із наступними кадастровими номерами: 1220755100:02:014:0004, 1220755100:02:014:0005, 1220755100:02:014:0006, 1220755100:02:014:0059, 1220755100:02:002:0109, 1220755100:02:004:0088.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що до СУ ГУНП в Дніпропетровській області звернувся директор ТОВ «Садове» ОСОБА_5 із заявою про готування вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до заяви ОСОБА_5 невстановлені особи готуються до вчинення протиправного заволодіння майном підприємства, а саме паями їх засновників шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, чим бажають заподіяти велику шкоду ТОВ «Садове». 09.02.2019 року за вказаним фактом розпочате кримінальне провадження № 12019040030000122 від 09.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

За змістом частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно зпунктом 1частини другоїстатті 170КПК арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення,зокрема, збереження речових доказів.

Так, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

За приписамистатті98КПКречовимидоказами єматеріальніоб`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 170 КПК).

При цьому, згідно статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини третьою статті 132 КПК не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 6 статті 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим до клопотання про накладення арешту додано витяг з кримінального провадження № 12018040000000178 від 15.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Таким чином, слідчим не надано витяг з кримінального провадження, порушеного за заявою директора ТОВ «Садове», про яке зазначається у клопотанні.

Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, власником земельних ділянок, на які слідчий просить накласти арешт, є Васильківська селищна рада, отже, накладенням арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаними земельними ділянками може бути порушено право власності Васильківської селищної ради.

Виходячи з наведеного, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенніклопотання слідчого СУГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна, а саме земельних ділянок із кадастровими номерами: 1220755100:02:014:0004, 1220755100:02:014:0005, 1220755100:02:014:0006, 1220755100:02:014:0059, 1220755100:02:002:0109, 1220755100:02:004:0088, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1