Рішення

від 24.04.2019 по справі 490/5692/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-а/490/332/2018 Справа № 490/5692/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Центральний районний суду м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Дудник Г.С.,

за участі представника позивача адвоката Дудник С. М ., представника відповідача Квасниці Ю. А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,-

в с т а н о в и в :

10 липня 2018 року до Центрального районного суду м. Миколаїв звернувся ОСОБА_4 з подальшим уточненням позовних вимог до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови № 0097/50400/17 від 30.08.2017 року про порушення митних правил , обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Позивач стверджує, що 30.08.2017 р. Миколаївською митницею ДФС відносно нього було складено постанову в справі про порушення митних правил № 0097/50400/17, передбачених ст.485 Митного кодексу України і накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 277 864,83 ( 92 624,61 х 300% ) грн.

Про порушення митних правил позивач не знав, пояснень і заперечень не надавав. У 2018 році він влаштувався на ТОВ Селтон та від бухгалтерії дізнався,що його картковий рахунок заблоковано ДВС. На підставі заяви адвоката позивача від 13.06.2018 його та його представника 25.06.2018 ознайомили з матеріалами виконавчого провадження. Про наявність постанови позивач дізнався 25.06.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 55039900, відкритого стосовно позивача Голосіївським районним відділом ДВС м. Києва.

Згідно з описовою частиною Постанови 12.08.2016 року ТОВ МАКРУС ГРУП в Миколаївську митницю ДФС було подано митну декларацію № 504070000/2016/006152 з метою здійснення оформлення товару з Туреччини : Вироби з полімерних матеріалів загальною кількістю 2358 пакувальних місць, загальною вагою брутто 23 950 кг у складі:

Товар № 1 Плівка гнучка, виготовлена з полімерів вінілхлориду, з містом пластифікаторів у кількості 1 місце, вагою нетто 30 кг;

Товар № 2 Плівка гнучка, виготовлена з полімерів вінілхлориду, двошарова з малюнком для виготовлення скатертини у кількості 2350 рулонів, вагою нетто 21 500 кг;

Товар № 3 Виставочна вітрина розбірна у кількості 5 місць, вагою нетто 156 кг;

Товар № 4 Пакети з полівінілхлориду у кількості 1 місце, вагою нетто 8 кг;

Товар № 5 Етикетки з паперу у кількості 1 короб, вагою нетто 8 кг.

Відправником товару була Турецька компанія SANEM PLASTIK MAK.INT.IHR.SAN VE TIC. LTD STI. , одержувач та покупець - ТОВ МАКРУС ГРУП ( код ЄДРПОУ 40400595,04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21-Є, оф.2), умови поставки CIF Миколаїв.

Загальна вартість товару склала 36 095,08 USD, що згідно курсу НБУ станом на 16.08.2017, становить 906 533,02 грн.

Нараховано платежів 234 249,13 грн, із них: ввізне мито 44 118,77 грн, податок на додану вартість за ставкою 20% - 190 130,36 грн.

16.08.2016 року всі товари, які були поставлені по митній декларації № 504070000/2016/006152 були оформлені та випущені у вільний обіг, тією ж датою, митні платежі в повному обсязі в сумі 234 249,13 грн були перераховані до Державного бюджету.

Після здійснення митного оформлення, 15.09.2016 року Миколаївською митницею ДФС було направлено запит до митних органів Туреччини стосовно поданих до митного оформлення документів.

12.04.2017 року Департамент АМП ДФС України своїм листом № 9211/7/99-99-19-02-02-17 до Миколаївської митниці ДФС направив відповідь митної адміністрації Туреччини з доданими копіями документів на поставку від Турецької компанії SANEM PLASTIK MAK.INT.IHR.SAN VE TIC. LTD STI. до ТОВ МАРКТРЕЙД ( Україна,м.Київ).

Вартість товарів за наданими документами становить 50 068,92 USD

На підставі отриманих документів Миколаївська митниця ДФС вважає, що при оформлені товару від 16.08.2016 на ТОВ МАКРУС ГРУП , Олійником Олександром Михайловичем, була занижена митна вартість товару на 13 973,84 USD, що по курсу НБУ станом на 16.08.2016 року становить 350 954,96 грн.

Внаслідок чого, розмір не нарахованого та не сплаченого ТОВ МАКРУС ГРУП до державного бюджету митних платежів склав 92 621,61 грн., із яких ввізного мита 18 692,19 грн, податку на додану вартість - 73 929,42 грн.

Напідставі чого було складено постанову про порушення митних правил № 0097/50400/17, передбачених ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 277 864,83 ( 92 621,61 х 300% ) грн.

Позивач вважає, що постанова Миколаївської митниці ДФС є протиправною та незаконною, підстави для винесення та застосування штрафних санкцій неправомірними з наступних підстав.

Запитом Департаменту УАМП ДФС України від 12.04.2017 № 9211/7/99-99-19-02-02-17 до турецького SANEM PLASTIK MAK.INT.IHR.SAN VE TIC. LTD STI. було отримано документи на поставку свого товару до української компанії ТОВ МАРК ТРЕЙД . Тому матеріалами адміністративної справи не доведено зв`язок позивача - ТОВ МАРКУС ГРУП з українською компанією ТОВ МАРК ТРЕЙД

Позивач зауважує на тому,що після укладення позивачем зовнішньоекономічного контракту № МВ062016 від 25.04.2016 з Best Industrial Corporation Limited ( КНР) у позивача був відсутній доступ до товару. Представник позивача мав змогу побачити товар тільки 15.08.2016 в зоні митного контролю на митному пості Костянтинівка Миколаївської митниці ДФС. Тому заміни, перевантаження товару не було можливим виходячи із вищезазначених обставин. Також не зрозуміло чому Миколаївська митниця ДФС здійснила запит до відправника товарі ( до турецької компанії), а не до китайської сторони Best Industrial Corporation Limited , з якою ТОВ МАРКУС ГРУП уклав контракт № МВ062016 від 25.04.2016 та який видав рахунок - фактуру № 32 від 30.07.2016 та які були зазначені у МД № 504070000/2016/006152 від 16.08.2016 року.

Позивач вказує також на порушення строків складення протоколу, а також щодо порушення строків складення постанови в справі про порушення митних правил. Відповідно до ст. 494 Митного кодексу України про кожний випадок порушення митних правил уповноважена особа, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол. Виходячи зі змісту постанови в справі про порушення митних правил №0097/50400/17 від 30.08.2017 саме 12.04.2017 року до Миколаївської митниці ДФС листом Департаменту АМП ДФС України від 12.04.2017 № 9211/7/99-99-19-02-02-17 надійшла відповідь митної адміністрації Республіки Туреччина, з копіями документів. Тобто 12.04.2017 року Миколаївська митниця ДФС невідкладно повинна була скласти протокол про порушення митних правил. Насправді протокол складено тільки 31.05.2017 року. Окрім цього , відповідно до ст. 525 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається у 15 денний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів матеріалів, необхідних для розгляду справи. Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається , що останній документ надійшов до Миколаївської митниці ДФС 24.07.2017, в зв`язку з чим у Миколаївській митниці ДФС було 15 днів ( тобто до 08.08.2017) для складання постанови в справі про порушення митних правил. Насправді постанову складено 30.08.2017 року.

У постанові про порушення митних правил № 0097/50400/17 від 30.08.2017 зазначено, що позивачем було вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 92 621,61 грн. Однак, відповідачем не доведено вчинення позивачем умисних дій, направлених на ухилення від сплати митних платежів, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, оскільки при зазначенні в митній платежів декларації вартості товару позивач керувався документами відправника.

Виходячи із вищевикладених обставин позивач просить суд у визнанні поважними причин пропуску процесуального строку, встановлений законом, для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та законних інтересів з боку суб`єкта владних повноважень та скасувати постанову від 30.08.2017 № 0097/50400/17 у справі про порушення митних правил, винесену виконуючим обов`язки начальника Миколаївської митниці ДФС Шевченко О.О. відносно ОСОБА_4 щодо скоєння ним правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України і накладення адміністративного штрафу в розмірі 277 864,83 грн., справу закрити; зупинити виконавче провадження № 55039900, відкрите стосовно позивача Голосіївським районним відділом ДВС м.Києва.

28.08.2018 року до суду надійшов відзив від Миколаївської митниці ДФС на позов ОСОБА_4 Відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволені адміністративного позову позивача у повному обсязі та постанову № 0067/50400/17 від 30.08.2017 року залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання з`явився, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився , просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що 30.08.2017 р. Миколаївською митницею ДФС відносно ОСОБА_4 було складено постанову в справі про порушення митних правил № 0097/50400/17, передбачених ст.485 Митного кодексу України і накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 277 864,83 ( 92 624,61 х 300% ) грн.

Відповідно з описовою частиною оскаржуваної Постанови, директора ТОВ МАКРУС ГРУП звинувачують у тому, що ним, при декларуванні товару Вироби з полімерних матеріалів загальною кількістю 2358 пакувальних місць, загальною вагою брутто 23 950 кг , загальною вартістю товару- 36 095,08 USD, що згідно курсу НБУ станом на 16.08.2017, становить 906 533,02 грн. було занижено митну вартість товару . Це випливає з того , що Миколаївська митниця подала запит до Республіки Туреччини , яка буда відправником даного товару, і у наданих документах зазначила , що отримувач був ТОВ МАКРТРЕЙД та вартість товару за документами становить 50 068,92 USD. На підставі чого ОСОБА_4 була занижена вартість товару на 13 973,84 USD, що по курсу НБУ станом на 16.08.2016 року становить 350 954,96 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 529 МК України встановлено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Згідно статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд зауважує на тому, що позивача неодноразово викликали до Миколаївської митниці ДФС України щодо розгляду та надання пояснень щодо обставин справи. Позивач був належно повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил № 0097/50400/17 Миколаївською митницею ДФС України за належною адресою- адресою місця реєстрації, причини своєї неявки ОСОБА_4 не було повідомлено.

Тобто, відповідно до ст. 526 МК України, ст. 268 КУпАП справу про порушення митних правил було розглянуто за його відсутності з належним та своєчасним сповіщенням про місце і час її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Постанову від 30.08.2017 р. було відправлено позивачу лише 31.08.2017 р., що вбачається з копій зворотніх повідомлень та копій письмових повідомлень.

Відповідно до положень статті 531 МК України однією з підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Згідно статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 320 МК України форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому МК України.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 336 МК України однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У розумінні ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті, а митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки, та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Суд враховує, що з аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законодавством передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положень статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За змістом частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, Митним кодексом України встановлений вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що митним органом за результатами митного огляду не було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю .На момент декларування товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в товаросупроводжувальних документах, зокрема, інвойсах та пакувальних листам.

Так, на момент декларування товару, що переміщувався через митний кордон України законність наданих позивачем документів, які стали підставою для митного оформлення не викликала у митниці жодних сумнівів, фактично встановлена автентичність наявного та заявленого товару.

Однак, у співробітників Миколаївської митниці ДФС України виникли сумніви щодо заявленого товару, тому 15.09.2016 року Миколаївською митницею ДФС України, черех Департамент адміністрування митних платежів ДФС Украхни, ініційовано направлення запиту до митних органів Республіки Туреччина стосовно перевірки автентичності документів, які подавав ОСОБА_4 до Миколаївської митниці ДФС під час митного оформлення вищевказаних товарів.

12.04.2017 року до Миколаївської митниці ДФС листом Департаменту АМП ДФС України від 12.04.2017 № 9211/7/99-99-19-02-02-17 надійшла відповідь митної адміністрації Республіки Туреччина, з копіями відповідних документів. В яких зазначається, що покупцем та одержувачем є ТОВ МАКРКТРЕЙД ( Україна, м.Київ, вул. Здолбуновська, 7, оф.3) та фактурна вартість товарів - 50 068,92 дол.США.

Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 485 МК України, дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які полягають у заявлені в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під юридичним складом порушення митних правил визнається, передбачена нормами митного права, сукупність найбільш загальних, типових елементів (ознак), при наявності яких те чи інше діяння можна вважати порушенням митних правил.

Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак складу правопорушення: суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.

Відсутність хоч би однієї з них означає відсутність складу в цілому.

Винність, як обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення, полягає у тому, що адміністративне правопорушення, скоєне особою, має місце лише тоді, коли має місце вина у формі прямого умислу або необережності.

Відсутність в діяннях особи такої обов`язкової ознаки складу правопорушення як вина, свідчить про відсутність самого складу правопорушення.

Згідно ст. 531 МК України відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порущення митних правил є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бузи розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Що стосується статті 485 МК України, то це правопорушення за конструкцією диспозиції статті є правопорушеннями з формальним складом, оскільки не передбачає обов`язкового настання будь-яких наслідків протиправних дій.

Проаналізувавши положення статей 10 та 11 КупАП, можна зробити однозначний висновок, що адміністративні правопорушення з формальним складом можуть вчинятися тільки з умисною формою вини. Оскільки лише умисна форма вини передбачає ставлення особи до своїх дій, а необережна форма вини характеризує ставлення особи тільки до наслідків своїх протиправних дій.

Тим більше, що стосується статті 485 МК України, то диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлених неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

На підставі досліджених по справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об`єктивної та суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Як чітко зобов`язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Так,виходячи із проаналізованих матеріалів справи суд приходить до висновку, що відповідальність за порушення митних правил несе особа, яка на момент вчинення правопорушення була посадовою особою відповідного підприємства. Тому даний факт судом не оспорюється та вважається,що відповідальність покладається на ОСОБА_4 , директор ТОВ МАРКУС ГРУП .

Однак, відповідачем не було надано жодного доказу щодо зв`язку між ТОВ МАРКУС ГРУП та ТОВ МАРК ТРЕЙД . Не було здійснено жодних запитів до ТОВ МАРК ТРЕЙД щодо автентичності документів, що надаються до митниці у якості підтвердження митної вартості товарів. Не було здійснено і відповідних запитів до Best Industrial Corporation Limited ( КНР) , що була продавцем задекларованих товарів.

Виходячи з цього, суд вважає недоведеним вину ОСОБА_4 та відсутності в його діях прямого умислу щодо порушення митних правил.

З урахуванням вищевикладеного, наведені митницею у оскаржуваній постанові аргументи не містять підтвердження очевидності вини колишнього директора ТОВ МАРКУС ГРУП , отже висновки, зроблені у постанові про порушення митних правил, є припущеннями.

Враховуючи невідповідність винесеної постанови положенням Митного кодексу України, недоведеність умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України, не підтвердження висновків органу доходів і зборів достовірними даними, постанова Миколаївської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0097/50400/17 від 30.08.2017 р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд враховує, що відповідачем надано не достотатньо доказів, які б підтверджували вину саме позивача як посадової особи ТОВ "МАКРУС ГРУП" у вчиненні адміністративного правопорушення , а саме зв`язку ОСОБА_4 з ТОВ МАРК ТРЕЙД та умислу у поданні недостовірних даних до митної декларації.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4-14, 77, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.

Поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Скасувати Постанову в справі про порушення митних правил № 0097/50400/17 від 30.08.2017 року виконуючого обов`язки начальника Миколаївської митниці ДФС Шевченка Олександра Олександровича про визнання ОСОБА_4 , директора ТОВ "МАКРУС ГРУП" , винним у вчиненні порушення митних правил , передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 277 864 грн. 83 коп. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Пятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя О.А. Гуденко