Рішення

від 26.04.2019 по справі 479/739/17

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/739/17

2/479/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2019 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В складі : головуючої - судді Репушевської О.В.;

за участі : секретаря судових засідань Добровольської І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро в порядку загального позовного провадження цивільну справу №479/739/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,

у ч а с н и к и с п р а в и:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Дулдієр О.А.,

відповідач ТОВ "Агрофірма Корнацьких",

представник відповідача Іванченко О. О.

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, обґрунтувавши вимоги тим, що її матері - ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 2,7600 га, розташована в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2001 р.. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті вказану земельну ділянку успадкувала позивач та на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину від 26 квітня 2011 року їй було видано державний акт на право власності на успадковану земельну ділянку із присвоєнням кадастрового номера: НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що 06 березня 2017 року вона дізналася, що між її матір`ю та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки від 10 вересня 2007 року, який зареєстрований за № НОМЕР_3 , строком на 50 років, на її звернення відповідач відмовляється виплатити їй орендну плату за користування земельною ділянкою за договором оренди, укладеним із ОСОБА_5 позивач просила суд стягнути з відповідача орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою за період з 2014 року по 2017 рік в сумі 15 000,00 грн. та розірвати спірний договір оренди.

В подальшому уточненою позовною заявою від 16 квітня 2018 року позивач зменшила позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі, просила стягнути з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на її користь заборгованість по орендній платі по договору оренди землі №19/СЕК від 01 січня 2006 року, який укладено між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких", який зареєстровано 10 вересня 2007 року за №40701700019 за 2015, 2016, 2017 роки в розмірі 8 500, 00 грн..

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дулдієр О. А. повністю підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в суд не з`явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що позивач не зверталася до Агрофірми із заявами про отримання орендної плати на протязі 2011-2014 років та в 2017 році, у 2015-2016 роках вона зверталась та отримала орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, вважають що розмір орендної плати, вказаний позивачем у розрахунку боргу, завищений, крім того сплив строк позовної давності. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, справу просив розглянути справи без його участі.

З урахуванням положень ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду спору.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_7 , та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,76 га, розташованої в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності серії НОМЕР_1 , виданого Секретарською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 29 грудня 2001 року, на строк 50 років, договір зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 вересня 2007 року за №040701700019, що підтверджується копією даного договору, наданою суду відповідачем (а.с.29-32). Наведені обставини сторонами не оспорюються.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області 10 грудня 2001 року(а.с.168).

26 квітня 2011 року Кривоозерською державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване за НОМЕР_9, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є позивач по справі ОСОБА_1 .. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається із земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий номер: НОМЕР_5 , розташованої в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого Секретарською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 29 грудня 2001 року (а.с.7).

Згідно даних державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 , виданого Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області 29 грудня 2012 року ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку площею 2,7600 га з кадастровим номером: НОМЕР_2 , розташовану в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 квітня 2011 року, зареєстрованого за НОМЕР_9 (а.с.9).

У відповідності до даних довідки відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №326/114-18 від 21 грудня 2018 року зазначений у свідоцтві про право на спадщину кадастровий номер земельної ділянки, належної спадкодавцю ОСОБА_5 , а саме № НОМЕР_5 зазначено невірно, так як земельна ділянка із вказаним номером має площу 3,3093 га та належить іншій особі. У Державному земельному кадастрі, у земельної ділянки площею 2,7600 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, переданої у власність, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого Секретарською сільською радою 29 грудня 2001 року ОСОБА_4 та успадкованої ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом НОМЕР_9 від 26 квітня 2011 року, значиться кадастровий номер:НОМЕР_2 , який внесено до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 29 грудня 2012 року, виданого на підставі вказаного свідоцтва про спадщину ОСОБА_1 (а.с.191).

Відповідно до положень ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст.ст.13,15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 571 грн. 53 коп. З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім`я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 п.9 цього Договору. У випадку настання форсмажорних обставин, які призвели до неможливості виконання зобов`язань в певній частині, коли між Сторонами є домовленість про сплату орендної плати в натуральній формі, Орендар виплачує Орендодавцю грошову компенсацію за частину недоданої сільськогосподарської продукції або заміняє іншою сільськогосподарською продукцією. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем, цей факт сторонами не оспорюється, тому згідно положень ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

На підтвердження своїх заперечень щодо посилань позивача про порушення орендарем умов договору оренди в частині розрахунку за користування земельною ділянкою відповідачем надано суду довідку №153 від 28 вересня 2017 року щодо нарахування та виплат за період з 2011 по 2017 роки по договору оренди землі від 01 січня 2006 року №19/СЕК, зареєстрованого за №040701700019, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких", згідно якої в 2011 році нараховано орендну плату грошовими коштами в сумі 1075,15, орендодавець не звертався за виплатою, в 2012, 2013, 2014 роках нараховано орендну плату грошовими коштами в сумі по 1887,98 кожного року, орендодавець не звертався за виплатою; також згідно даних цієї довідки у 2015 році позивачкою отримано орендну плату зерном: пшениці - 250 кг. на суму 928,14 грн, ячмінь - 150 кг. на суму 556,89 грн., соняшник - 70 кг. на суму 670,65 грн., кукурудза - 130 кг., на суму 420,36 грн.; у 2016 році позивачкою отримано орендну плату зерном: пшениці - 250 кг. на суму 1149,07 грн, ячмінь - 150 кг. на суму 633,54 грн., соняшник - 70 кг. на суму 904,35 грн., кукурудза - 130 кг., на суму 662,11 грн (а.с.33) та фотокопії відомостей на видачу орендної плати за 2015 - 2016 року в натуральній формі (а.с.32-47).

Представник позивача в суді наполягав на тому, що відповідач не розраховується з позивачем за користування земельною ділянкою, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , вказуючи, що в користуванні ТОВ "Агрофірма Корнацьких", згідно іншого договору оренди земельної ділянки, знаходиться земельна ділянка, яку вона також успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_9 , за цим договором орендар розраховується, тому вважає, що відповідачем надано копії відомостей про розрахунок з нею по орендній платі за користування іншою земельною ділянкою.

На підтвердження цих тверджень, позивачкою надано фотокопію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кривоозерською держнотконторою 26 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №1360, відповідно до якого вона успадкувала 2/3 частки земельної ділянки, площею 2,92 га., яка належала ОСОБА_9 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 21 січня 2003 року (а.с.132), а також фотокопію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 , виданого Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області 29 грудня 2012 року згідно даних якого ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 1,9467 га з кадастровим номером: НОМЕР_5 , розташовану в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області за межами населеного пункту, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 квітня 2011 року, зареєстрованого за НОМЕР_9 (а.с.9).

Положеннями ч.3, ч.4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, зміст положень ЦПК України і ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст.2, 4 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, абз.2 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Відповідно до положень ст.ст.76-89 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою суду від 09 серпня 2018 року зобов`язано відповідача надати суду для розгляду справи окремими документами: 1. відомості про нарахування та отримання орендної плати за договором оренди №19/СЕК від 01 січня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за оренду земельної ділянки, площею 2,76 га за 2014 - 2017 роки; 2. відомості про нарахування та отримання орендної плати за договором оренди без номера від 01 липня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за оренду земельної ділянки, площею 1,9467 га за 2015 - 2017 роки (а.с.150).

У зв`язку з невиконанням вказаної вимоги суду, ухвалами від 16 жовтня 2018 року (а.с.158), 26 листопада 2018 року (а.с.185) суд повторно зобов`язував відповідача надати зазначені в попередній ухвалі письмові докази. Протягом розгляду справи в суді відомості про нарахування та отримання орендної плати за договором оренди №19/СЕК від 01 січня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за оренду земельної ділянки, площею 2,76 га за 2014 - 2017 роки та відомості про нарахування та отримання орендної плати за договором оренди без номера від 01 липня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за оренду земельної ділянки, площею 1,9467 га за 2015 - 2017 роки відповідачем не надані.

Зважаючи на очевидне ухилення, без пояснення причин, відповідача від надання витребуваних судом доказів, що мають значення для справи та входять до предмета доказування, судом роз`яснювались відповідачу ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України), керуючись положеннями ст.80 ЦПК України суд приходить до висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів на спростування твердженнь позивача щодо факту не здійснення відповідачем розрахунку з нею в період з 2015 по 2017 роки за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 вересня 2007 року за №040701700019.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Правовим аналізом вказаних вище доказів та норм матеріального права судом встановлено, що до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виплачував йому орендну плату за 2015 - 2017 роки, тому орендна плата підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що відповідач дійсно більше двох років поспіль, тобто систематично, не сплачував позивачу орендну плату за землю, тобто порушував свої зобов`язання, визначені пунктом 9 Договору.

При цьому суд вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що за відсутності заяви орендодавця про вид орендної плати він не мав обов`язку сплачувати орендну плату, а так як позивач не звертався до орендаря за отриманням орендної плати, то відповідач був позбавлений можливості сплатити орендну плату.

Такі доводи є надуманими, не відповідають умовам договору. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно з положеннями ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У правовій позиції, висловленій у справі № 6-1449цс17 від 11 жовтня 2017 року Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз зазначених положень законодавства з врахуванням врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" ст.141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У правовому висновку у справі № 6-977цс16 від 28 вересня 2016 року Верховний суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.32 зазначеного Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно із п."д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі№6-146цс12.

Оскільки судом встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати, що на думку суду є істотним порушенням ТОВ "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ" договору, суд вважає, що наявні передбачені законом підстави для припинення договору оренди, шляхом його розірвання.

Даючи правову оцінку заяві відповідача про застосування строків позовної давності суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Так, в заяві вказано, що позивач, звернувшись з позовом у 2017 р., пропустив строк позовної давності, доказів того, що він як власник земельної ділянки не мав можливості дізнатися про порушення свого права в межах строку позовної давності, останнім не наведено.

Відповідно до приписів частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Положеннями ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом своїх прав в примусовому порядку у даних спірних правовідносинах виникло після того, як вона дізналась про існування договору оренди, успадкованої нею земельної ділянки, тобто 06 березня 2017 року, ОСОБА_1 , звернувшись з позовом 23 серпня 2017 року за захистом триваючого систематичного порушення своїх прав щодо отримання орендної плати за період з 2015 - 2017 роки, а тому не пропустила строк позовної давності, через що відсутні підстави для відмови в позові з цих підстав.

Згідно положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді в сумі 1 280,00 грн. та оплаті професійної правничої допомоги в сумі 2 000,00 грн..

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки- задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", код ЄДРПОУ:31929340 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 заборгованість по орендній платі за 2015 - 2017 роки, згідно умов договору оренди землі від №19/СЕК від 01 січня 2006 року, зареєстрованого у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК" 10 вересня 2007 року за №040701700019, в розмірі 8 500,00 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", код ЄДРПОУ:31929340 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді в сумі 1 280,00 грн. та оплаті професійної правничої допомоги в сумі 2 000,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Повне судове рішення складене та підписане 26 квітня 2019 року.

Суддя : ( підпис )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кривоозерського

районного суду О.В. Репушевська

Рішення набрало законної сили "_____"

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі №479/739/17.

Керівник апарату суду Л.В. Ковальчук