Рішення

від 18.04.2019 по справі 902/756/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2019 р. Cправа № 902/756/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Донбасу", м.Маріуполь Донецької області

до Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс", смтВапнярка Томашпільського району Вінницької області

про стягнення 688792,50 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, діє на підставі ордера;

відповідача: ОСОБА_3, діє на підставі ордера; ОСОБА_4 - директор

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 26.11.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Донбасу" про стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" 688792,50 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018, в тому числі 544500,00 грн основного боргу та 144292,50 грн пені.

За вказаним позовом, ухвалою суду від 28.11.2018, відкрито провадження у справі №902/756/18, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

06.12.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №507 від 05.12.2018, в якому останній проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію, відповідач зазначає, що Договорів поставки ДГ-01-2018 від 01.01.2018 був надісланий ПП "Поділля-Агрохімсервіс" для підписання електронною поштою 26.09.2018, однак товар по вказаному Договорі не постачався. Надані позивачем документи, на які останній посилається як на підставу позовних вимог, зокрема видаткова накладна №20 від 12.08.2018 та специфікація №25 від 19.07.2018 підписані лише зі сторони позивача, що виключає погодження зі сторони покупця - відповідача. Окрім того, представник відповідача вказує, що із змісту експрес накладної 59000351441594, виданої службою доставки "Нова пошта" від 19.07.2018, яку позивач вважає доказом отримання відповідачем товару вартість 544500,00 грн по видаткові накладній №20 від 12.08.2018 та договору поставки № ДГ-01-2018 від 01.01.2018, слідує, що було відправлено вантаж оголошеною вартістю 200 грн. При цьому, представник відповідача зауважує, що видаткова накладна датована раніше, ніж експрес накладна. Таким чином, на переконання відповідача, заборгованість ПП "Поділля-Агрохімсервіс" перед ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу" в розмірі 544500,00 грн відсутня, оскільки відсутні докази самої поставки.

10.01.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає, що 25.09.2018 було встановлена відсутність підписаного договору між сторонами, однак в подальшому відповідач надіслав підписаний ним договір від 01.01.2018 №ДГ-01-20184 без внесення в нього будь-яких змін або зауважень, у тому числі щодо дати правочину. Таким чином, на думку позивача, із врахуванням норм ЦК України, на господарські відносини, які виникли у 2018 році по відвантаженню зерна та їх оплаті, розповсюджується умови Договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018. Щодо розбіжностей у датах видаткової накладної та експрес накладної представник позивача, посилаючись на приклад попередньої доставки вантажу, зазначає про оформлення документів за згодою сторін іншими датами після фактичної оплати частини вантажу для можливості реєстрації податкових накладних.

На вказану відповідь позивача, представник відповідача відреагував запереченнями від 30.01.2019, в яких останній, поміж іншого, зазначає про відсутність первинних документів з посиланням на здійснення між сторонами господарських операцій на підставі Договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018. Надана позивачем видаткова накладна №20 від 12.09.2018 на суму 544500,00 грн складена з порушенням вимог законодавства, які до неї ставляться, що унеможливлюють застосування до неї умов договору, укладеного у спрощений спосіб, в порядку ст.181 ГК України.

Ухвалою суду від 21.03.2019 закрито підготовче провадження у справі № 902/756/18 та призначено справу для судового розгляду по суті на 18.04.2019.

На визначену судом дату (18.04.2019) з'явились представники обох сторін. Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Під час судового засідання 18.04.2019 судом оголошувалася перерва в межах дня, за час якої, від представника позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" 144292,50 грн пені та закриття провадження у цій частині позовних вимог. Вказана заява підписана представником ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу", адвокатом ОСОБА_5, яка діє на підставі ордера серії ДН № 022936 від 05.01.2019, що узгоджується із приписами п.3 ст.56 та п.1 ст.58 ГПК України.

Розглянувши вказану заяву та матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлене право позивача на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як слідує з матеріалів справи, відмова позивача - ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу" від позову в частині стягнення 144292,50 грн пені не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За таких обставин відмова позивача від частини позовних вимог підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі в цій частині закриттю.

При цьому, суд роз'яснює позивачу, що частиною 3 статті 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Також, 18.04.2019 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. При цьому, останній зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" заборгованості за договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018 в сумі 544500,00 грн підтримує в повному обсязі.

Враховуючи викладене, предметом судового розгляду в межах даної справи є стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" заборгованості в сумі 544500,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Донбасу" (далі по тексту також - позивач) та приватним підприємством "Поділля-Агрохімсервіс" (далі по тексту також - відповідач) була досягнута усна домовленість, за умовами якої позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність товар (насіння соняшника), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість отриманого товару.

23.07.2018 представником відповідача ОСОБА_6, у відділенні Нової пошти №1, м.Умань, отримано товар (насіння) вагою 1630 кг, в кількості 110 шт., загальною вартістю 544500,00 грн, який відправлено ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу". Зазначене підтверджується експрес накладною №5900351441594, виданою у відділенні ТОВ Нова пошта під час оформлення послуг з перевезення вантажу (далі по тексту також експрес-накладна).

Вказаний порядок поставки товару є прийнятним для сторін, в т.ч. відповідача та застосовувався не вперше, що слідує із заявки "Поділля-Агрохімсервіс" №463 від 06.11.2017, в якій надано інструкції надіслання товару та контактні дані відповідальної за його отримання особи.

При цьому, суд зауважує, що визначена відповідачем контактна особа - ОСОБА_6, також є отримувачем товару за експрес накладною №5900351441594.

Відповідач вартість отриманого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містить вичерпного переліку первинних документів, однак, ст. 9 вказаного Закону передбачає перелік обов'язкових реквізитів, які мають бути в первинних документах, а саме: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалось вище, позивач в підтвердження здійснення господарської операції, поміж іншого, посилається на експрес - накладну № 5900351441594. Так, дослідивши її зміст на відповідність вказаним вище вимогам ст. 9 Закону, судом не виявлено недоліків її складання, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що вказана експрес-накладана є належним та допустимим доказом поставки позивачем на користь відповідача товару.

При цьому, суд враховує надану ТОВ "Нова пошта" на запит суду інформацію, викладену в листі № 369/19к від 15.04.2019 (том 2, а.с.30), що вантаж за експрес накладною № 59000351441594 - інше: насіння, вагою 1630 кг 23.07.2018 вручено отримувачу ОСОБА_6, представнику ПП "Поділля-Агрохімсервіс". Відповідач під час розгляду даної справи визнав, що зазначена особа є його представником. Оплату за послуги з перевезення в сумі 6815 грн здійснені ПП "Поділля-Агрохімсервіс" згідно платіжного доручення від 15.08.2018.

Разом з тим, суд погоджується із позицією відповідача та не приймає до розгляду в якості доказу поставки товару, надану позивачем видаткову накладну №20 від 12.09.2018 на суму 544500,00 грн, через її не відповідність приписам ст.9 Закону, а саме у зв'язку із відсутністю підпису особи зі сторони одержувача.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з передачі товару, шляхом укладення договору купівлі - продажу у спрощений спосіб.

Водночас, відносно позиції позивача про поставку товару відповідачу, 23.07.2018, на підставі Договору поставки № ДГ 01-2018 від 01.01.2018 (далі по тексту - Договір) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 11.1 Договору сторони визначили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення.

Як слідує із змісту письмових пояснень представників сторін (том 1, а.с. 65; а.с. 188), сторони обопільно підписали Договір після 25.09.2018, тобто, після здійснення господарської операціі, яка є предметом судового дослідження у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Одночасно суд зазначає, що як слідує із змісту Договору, сторони не передбачили можливість застосування його умов до відносин, які виникли між ними до укладення Договору.

Таким чином, обґрунтування позивача про передачу, 23.07.2018, відповідачу вантажу, на підставі умов Договору поставки № ДГ 01-2018 від 01.01.2018, судом оцінюється критично.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1/п від 02.10.2018 з вимогою перерахувати на рахунок ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу" заборгованість в розмірі 544500,00 грн за поставлений та отриманий 23.07.2018 відповідачем товар.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу. В свою чергу, ч.4 ст. 632 ЦК України передбачено, що в такому випадку невизначена договором ціна встановлюється виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Враховуючи викладене, тривалість та систематичність господарських взаємовідносин, які виникли між сторонами протягом 2017-2018 років, суд вважає за можливе визначити вартість поставленого позивачем товару у розмірі, узгодженому сторонами при поставці насіння соняшника, згідно обопільно підписаної видаткової накладної № 11 від 01.06.2018, яка передувала поставці насіння соняшника за експрес накладною 23.07.2018 №5900351441594.

Таким чином, вартість насіння соняшника Неома становить 4125,00 без ПДВ за 1 одиницю виміру, яка визначалась сторонами як міш., що узгоджується із ціною застосованою позивачем при визначенні суми вартості переданого товару за експрес накладною №5900351441594.

Щодо визначеної позивачем в експрес накладній № 5900351441594 оголошеної вартості товару в розмірі 200 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6.2 Умов надання послуг ТОВ "Нова Пошта", оголошена вартість повинна дорівнювати реальній (ринковій) вартості відправлення. Якщо оголошена вартість відправлення перевищує 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, то представник ТОВ Нова Пошта може запросити від Відправника документи, які підтверджують вартість відправлення (товарний чек, видаткова накладна тощо). Поряд з тим, пунктом 6.3 Умов визначено обмеження щодо розміру оголошеної вартості. Так, визначено наступні обмеження щодо оголошеної вартості:

- відправлення вагою до 2 кг (включно) - до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 30 кг (включно) - до 200 000 (двохсот тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 100 кг (включно) - до 200 000 (двохсот тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 500 кг (включно) - до 500 000 (п'ятисот тисяч) гривень;

- відправлення вагою понад 500 кг - до 1000 000 (одного мільйона) гривень.

Одночасно слід зазначити, що пунктом 7.2.2. Публічного договору про надання послуг і організації перевезення відправлень ТОВ "Нова пошта" (далі - експедитор), визначено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора Експедитор повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення) , та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експреснакладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення Замовник повертає Експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію

Таким чином, з наведеного слідує, що експедитором - ТОВ "Нова пошта" застосовується два визначення вартості вантажу, який є предметом перевезення, як: "оголошена вартість" та "фактична вартість".

Вищевикладене, а також визначення експедитором граничного розміру вартості вантажу, дає підстави для обґрунтованого висновку, що фактична (реальна) вартість вантажу може не відповідати оголошеній вартості вантажу, що зазначена в експрес накладній та застосовується експедитором для визначення граничного розміру відповідальності за доставку ввіреного вантажу у місце призначення.

Таким чином, зазначене спростовує позицію відповідача щодо вартості товару у розмірі 200 грн, отриманого за експрес накладної 59000351441594.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже суд, на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо обсягу отриманого представником ПП "Поділля-Агрохімсервіс" ОСОБА_6 товару (1630 кг), дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про стягнення суми основного боргу у розмір 544500,00 грн.

З огляду на вищевикладене, на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати, пов'язаних зі сплатою судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відносно судового збору сплаченого позивачем за розгляд вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 144292,50 грн слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 130 ГПК України визначено, що у разі відмови від позову, суд у відповідній ухвалі вирішує питання про повернення заявнику з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено: "У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову."

За відсутності волевиявлення позивача (відповідної заяви останнього) питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись п.4 ч.1 ст.231, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Донбасу" від позову у справі №902/756/18 в частині стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144292,50 грн.

2. Закрити провадження у справі №902/756/18 в частині стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144292,50 грн.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (вул.Незалежності, 233, смт Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, код ЄДРПОУ 36327834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Донбасу" (вул.А.Нільсена, буд.26, кімн.22, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 41317316) 544500,00 грн - заборгованості; 8167,50 грн - судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02 травня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "ОСОБА_1 Донбасу", вул.А.Нільсена, буд.26, кімн.22, м.Маріуполь Донецької області, 87515;

3 - ПП "Поділля-Агрохімсервіс", вул.Незалежності, 233, смтВапнярка Томашпільського району Вінницької області, 24240.