Постанова

від 19.06.2019 по справі 902/756/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Справа № 902/756/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Карлащук А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року (повний текст складено 02.05.2019) у справі № 902/756/18 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія зерно Донбасу"

до Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс"

про стягнення 688 792,50 грн. заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 року у справі №902/756/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія зерно Донбасу" до Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" про стягнення 688 792,50 грн. заборгованості згідно договору поставки прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зерно Донбасу" від позову у справі №902/756/18 в частині стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144 292,50 грн. Закрито провадження у справі №902/756/18 в частині стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144 292,50 грн.

Позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зерно Донбасу" 544 500,00 грн заборгованості та 8 167,50 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з`явився. При цьому, 18 червня 2019 року на електронну адресу апеляційного суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник апелянта проти відкладення розгляду скарги заперечив.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи те, що ухвалою апеляційного суду від 24 травня 2019 року, якою призначено розгляд справи, явку сторін визнано на власний розсуд, та зважаючи на те, що з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, а також те, що позивачем надано апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, а відтак висловлено свою позицію по справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2018 представником відповідача Орлик Юрієм Борисовичем, у відділенні Нової пошти №1, м. Умань, отримано товар (насіння) вагою 1630 кг, в кількості 110 шт., загальною вартістю 544500,00 грн, який відправлено ТОВ "Компанія Зерно Донбасу", на підтвердження чого позивачем надано експрес-накладну №5900351441594, видану у відділенні ТОВ "Нова пошта" під час оформлення послуг з перевезення вантажу (далі - експрес-накладна).

Вказаний порядок поставки товару є прийнятним для сторін, в т.ч. відповідача, та застосовувався не вперше, що слідує із заявки ПП "Поділля-Агрохімсервіс" №463 від 06.11.2017, в якій надано інструкції надіслання товару та контактні дані відповідальної за його отримання особи. При цьому, визначена відповідачем контактна особа - ОСОБА_1 , також є отримувачем товару за експрес-накладною №5900351441594.

Відповідач вартість отриманого товару не оплатив, що стало підставою для звернення ТОВ "Компанія Зерно Донбасу" до суду з позовом про стягнення з ПП "Поділля-Агрохімсервіс" основного боргу в розмірі 544 500,00 грн та 144 292,50 грн пені.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 року у справі №902/756/18 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зерно Донбасу" від позову у справі №902/756/18 в частині стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144 292,50 грн. Закрито провадження у справі №902/756/18 в частині стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" пені у розмірі 144 292,50 грн. Позов задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зерно Донбасу" 544 500,00 грн заборгованості та 8 167,50 грн судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2019 року у справі №902/756/18 оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в частині щодо стягнення основного боргу в розмірі 544 500,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з передачі товару шляхом укладення договору купівлі - продажу у спрощений спосіб.

Також суд першої інстанції враховуючи тривалість та систематичність господарських взаємовідносин, які виникли між сторонами протягом 2017-2018 років, прийшов до висновку за можливе визначити вартість поставленого позивачем товару у розмірі, узгодженому сторонами при поставці насіння соняшника, згідно обопільно підписаної видаткової накладної №11 від 01.06.2018, яка передувала поставці насіння соняшника за експрес-накладною 23.07.2018 №5900351441594.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія зерно Донбасу" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Поділля-Агрохімсервіс" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки № ДГ-01-2018 (далі - договір поставки, т.1, а.с.32-35), відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого у строки, зумовлені цим договором, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіння соняшника, кукурудзи та засоби захисту рослин (надалі - товар), а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти товар та сплатити ціну товару відповідно до умов договору та Специфікації до нього. Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Відповідно до п.4.1 договору, умови та місце поставки (передачі) товару вказується у Специфікаціях.

Відповідно до п.11.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення.

Як слідує зі змісту письмових пояснень представників сторін (т.1, а.с. 65, 188) та підтверджено представником відповідача безпосередньо в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, сторони обопільно підписали договір поставки після 25.09.2018, тобто, після здійснення господарської операції, яка є предметом судового дослідження у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, як слідує зі змісту договору поставки, сторони не передбачили можливість застосування його умов до відносин, які виникли між ними до укладення договору.

Як вже зазначалось вище, поставка товару позивачем відповідачу відбулася 23.07.2018, тобто фактично до підписання договору поставки.

Таким чином, посилання позивача, що поставка відповідачу товару, яка мала місце 23.07.2018, на виконання договору поставки № ДГ 01-2018 від 01.01.2018 є неправомірним.

За змістом статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Виходячи з того, що саме на позивача покладається обов`язок обґрунтувати позов, тобто навести ті обставини, які на його думку свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог (підстави позову), суд при визначенні предмету доказування керується, зокрема, підставами позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивач як на підставу своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 544 500,00 грн посилається виключно на:

- договір поставки № ДГ-01-2018 від 01.01.2018 (підписаний лише 26.09.2018);

- Специфікацію №25 від 19.07.2018 до Договору поставки №ДГ-0І- 2018 від 01.01.2018, яка підписана лише зі сторони ТОВ "Компанія Зерно Донбасу";

- видаткову накладну № 20 від 12.09.2018, яка підписана лише зі сторони ТОВ "Компанія Зерно Донбасу";

- експрес-накладну 59000351441594, видану службою доставки ТОВ "Нова пошта" 19.07.2018;

- витяг з сайту ТОВ "Нової пошти" про отримання 23.07.2018 відправлення Орликом Ю.Б.

Згідно ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в ході судового розгляду справи не змінював ані підставу, ані предмет свого позову, будь-яких заяв з цього приводу останнім не подавалися (як в усній, так і в письмовій формах).

Крім того, у заяві представника позивача про розгляд справи за його відсутності від 18.04.2019 (дата прийняття рішення) зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення з приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" заборгованості по договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018 в сумі 544 500,00 грн. підтримує в повному обсязі.

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та не надав цьому належну правову оцінку.

Натомість, місцевий господарський суд встановивши, що між сторонами була досягнута усна домовленість, за умовами якої позивач зобов`язувався передати відповідачу у власність товар (насіння соняшника), а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість отриманого товару, фактично встановив наявність укладення договору між сторонами у спрощений спосіб на підставі експрес-накладної №5900351441594.

Крім того, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо визначення вартості поставленого товару в розмірі 544 500,00 грн згідно обопільно підписаної видаткової накладної №11 від 01.06.2018, яка передувала поставці 23.07.2018 насіння соняшника за експрес-накладною №5900351441594, оскільки дана видаткова накладна №11 від 01.06.2018 є неналежним доказом у даній справі про стягнення заборгованості в розмірі 544 500,00 грн на підставі договору поставки №ДГ 01-2018 від 01.01.2018. Вона є лише фактом, що підтверджує попередню господарську операцію (щодо якої у сторін відсутній спір) і містить всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Разом з тим, це не зобов`язує відповідача до оплати рахунків по таким же видатковим накладним у майбутньому.

Водночас, суд першої інстанції вірно не взяв в якості доказу поставки товару надану позивачем видаткову накладну №20 від 12.09.2018 на суму 544 500,00 грн, через її не відповідність приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме у зв`язку із відсутністю підпису особи зі сторони одержувача.

Однак, вартість товару, визначена як позивачем при подачі позову, так і судом першої інстанції, зазначена саме в даній видатковій накладній, яка є неналежним і недопустимим доказом у даній справі, а відтак визначення вартості поставленого товару згідно даної видаткової накладної є неправомірним.

Також не є первинним документом і експрес-накладна №59000351441594, видана службою доставки ТОВ "Нова пошта", а зазначена в ній оголошена вартість в розмірі 200 грн не може братися судом для визначення розміру заборгованості з вартості поставленого товару з огляду на таке.

Відповідно до п.6.2 Умов надання послуг ТОВ "Нова Пошта", оголошена вартість повинна дорівнювати реальній (ринковій) вартості відправлення. Якщо оголошена вартість відправлення перевищує 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, то представник ТОВ "Нова Пошта" може запросити від відправника документи, які підтверджують вартість відправлення (товарний чек, видаткова накладна тощо).

Поряд з тим, пунктом 6.3 Умов визначено обмеження щодо розміру оголошеної вартості. Так, визначено наступні обмеження щодо оголошеної вартості:

- відправлення вагою до 2 кг (включно) - до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 30 кг (включно) - до 200 000 (двохсот тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 100 кг (включно) - до 200 000 (двохсот тисяч) гривень;

- відправлення вагою до 500 кг (включно) - до 500 000 (п`ятисот тисяч) гривень;

- відправлення вагою понад 500 кг - до 1000 000 (одного мільйона) гривень.

Одночасно слід зазначити, що пунктом 7.2.2. Публічного договору про надання послуг і організації перевезення відправлень ТОВ "Нова пошта" (далі - експедитор), визначено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експреснакладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію

З наведеного слідує, що експедитором - ТОВ "Нова пошта" застосовується два визначення вартості вантажу, який є предметом перевезення, як: "оголошена вартість" та "фактична вартість".

Вищевикладене, а також визначення експедитором граничного розміру вартості вантажу, дає підстави для висновку, що фактична (реальна) вартість вантажу може не відповідати оголошеній вартості вантажу, що зазначена в експрес-накладній та застосовується експедитором для визначення граничного розміру відповідальності за доставку ввіреного вантажу у місце призначення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що передача позивачем відповідачу товару (насіння) вагою 1630 кг була здійснена не на підставі договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018, а фактично відбулася позадоговірна поставка, тоді як позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заборгованості неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ДГ-01-2018 від 01.01.2018, колегія суддів прийшла до висновку, що покладення на відповідача зобов`язань з оплати вартості поставленого товару у розмірі, який визначений як позивачем при подачі позову, так і судом першої інстанції, згідно обопільно підписаної видаткової накладної №11 від 01.06.2018, яка передувала поставці насіння соняшника за експрес-накладною 23.07.2018 №5900351441594, є неправомірним, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2019 в частині задоволення позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2019 в частині задоволення позовних вимог - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, у відповідності до ст.129 покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року у справі №902/756/18 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

"В позові відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія зерно Донбасу" на користь Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" 12 251,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу №902/756/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "21" червня 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.