Рішення

від 23.04.2019 по справі 922/536/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/536/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- технічний центр ІСЖМ", м. Харків про стягнення коштів в сумі 11962664,50 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-21/4/2-19 від 02.01.2019 року;

відповідача - ОСОБА_2 (директор), паспорт,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" про стягнення 15726802,20 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок площею 0,4030 га та 8,5846 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові, кадастрові №№6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142, з посиланням на статтю 206 Земельного кодексу України, статті 14, 288 Податкового кодексу України та статті 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" в період з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року використовувало земельні ділянки площею 0,4030 га та 8,5846 га по вул. Каштановій, 14 в м.Харкові (кадастрові №№6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142), які перебувають у комунальній власності Харківської міської ради, без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування цими земельними ділянками за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВТЦ ІСЖМ" на користь Харківської міської ради 15726802,20 грн. грошових коштів у розмірі орендної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 року (з урахуванням додаткової постанови від 02.08.2018 року) рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, та стягнуто з Харківської міської ради на користь ТОВ "ВТЦ ІСЖМ" 353853,04 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2019 року Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 року та рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року у справі №922/536/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2019 року справу № 922/536/18 прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 25.03.2019 року о 11:00 год.

25.03.2019 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№7259), в якій виклав пункт 2 прохальної частини позовної заяви у справі №922/536/18 у наступній редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- Технічний Центр "ІСЖМ" (вул. Каштанова, 14, м. Харків, 61035, ідентифікаційний номер 32436920) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, Одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, р/р 31419611020002, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 11962664,50 грн.".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, підготовче засідання у справі № 922/536/18 відкладено на 16.04.2019 року на 11:00 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.04.2019 року).

16.04.2019 року позивач надав пояснення (вх.№ 9327), в яких посилаючись на акт обстеження від 15.03.2019 року зазначив про те, що з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року відповідач використовував земельну ділянку площею 0,4030 га (кадастровий №6310136900:02:005:0165) та земельну ділянку площею 8,4327 га (кадастровий №6310136900:05:001:0017) по вул. Каштановій, 14 в м.Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2019 року на 10:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2019 року підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2019 року просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.02.2018 року № 114635061:

- право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-2" загальною площею 8420,5 кв.м., літ. "В-3" загальною площею 2434,6 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 3041,9 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 924,0 кв.м., літ. "Ж-2" загальною площею 2078,6 кв.м., літ. "З-1" загальною площею 422,3 кв.м., літ. "И-1" загальною площею 50,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 113,7 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 375,1 кв.м., літ. "Н-1" загальною площею 539,5 кв.м., літ. "П-1" загальною площею 599,4 кв.м., літ. "Р-2" загальною площею 1429,9 кв.м., літ. "С-2" загальною площею 840,8 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 418,1 кв.м., літ. "Х-1" загальною площею 57,0 кв.м., літ. "У-1" загальною площею 325,1 кв.м., літ. "Ш-1" загальною площею 1558,9 кв.м. по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові з 28.11.2003 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі свідоцтва про право власності від 24.11.2003 року;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 2152,0 кв.м. по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові з 01.06.2005 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2005 року № 328;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Щ-1" загальною площею 890,1 кв.м. по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові з 20.10.2005 року по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2005 року № 1-3153 (т. 1 а. с. 17-22).

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.05.2017 року № 3292/0/225-17 (т. 1 а. с. 41) рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 року № 625/12 припинено ВАТ "Будгідропривод" право користування земельною ділянкою загальною площею 8,9876 га по вул. Каштановій, 14 у зв'язку з видаленням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка Головного управління статистики у Харківській області від 02.03.2010р. №46/2-1333).

Вказаним рішенням Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний №831 від 06.10.2000 року визнано вважати таким, що припиняє дію з дня видалення ВАТ "Будгідропривод" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - з 01.03.2010 року.

Також, зазначеним рішенням ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" надано в оренду строком до 01.02.2017 року земельну ділянку площею 8,9876 га, у тому числі ділянка № 1 площею 8,5846 га та ділянка № 2 площею 0,4030 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення по вул. Каштановій, 14 у Комінтернівському районі (кадастрові номери 6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142) в межах, які визначені Державним актом на право постійного користування землею, реєстраційний №831 від 06.10.2000 року, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд (т. 1 а. с. 44).

Однак, станом на момент винесення даного судового рішення, договір оренди зазначених земельних ділянок між ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" та Харківською міською радою не укладено.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3, за участю інженера-геодезиста ОСОБА_4 20.02.2018 року здійснено обстеження вказаних земельних ділянок, за результатами якого складено відповідний акт.

В акті вказано, що в період з 26.12.2013 року по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові загальною площею 8,9876 га.

Крім того, позивачем надано акт обстеження від 15.03.2019 року та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:02:005:0165 від 11.03.2019 року № 97-20-0.23,08-972/176-19 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:05:001:0017 від 11.03.2019 року № 97-20-0.23,08-974/176-19.

В акті обстеження від 15.03.2019 року вказано:

- з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" використовувало земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:05:001:0017 площею 8,4327 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України;

- з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" використовувало земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:02:005:0165 площею 0,4030 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

З посиланням на зазначені обставини, Харківська міська рада вказує, що ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" набувши право власності на нежитлові будівлі за адресою вул. Каштановій, 14 у м. Харкові з урахуванням вимог ст. ст. 120, 125 ЗК України мав укласти з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначених будівель. Проте оскільки такий договір не було укладено, Харківська міська рада вважає, що ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати Харківським інститутом управління (у формі ТОВ) за рахунок Харківської міської ради. Згідно з наданими Харківською міською радою розрахунками, розмір збережених ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельними ділянками з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року становить 11962664,50 грн.

Отже, предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення 11962664,50 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок площею 0,4030 га та 8,5846 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові, кадастрові №№6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142, без укладення договору оренди за період з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року (про що також зазначено у постанові Верховного Суду у даній справі).

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові будівлі, розташовані на земній поверхні за адресою: м.Харків, вул. Каштанова, 14, зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ".

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України),

В силу статті 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивач не надав до суду доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року) земельних ділянок площею 0,4030 га та 8,5846 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові - як об'єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.

Окремо суд наголошує, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно акту обстеження, який в якості доказів подано позивачем, у зв'язку з чим, суд вважає, що акти обстеження від 20.02.2018 року та від 15.03.2019 року не є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

З матеріалів справи вбачається, що фактично державна реєстрація земельних ділянок площею 0,4030 га та 8,4327 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові здійснена 12.10.2018 року та 23.11.2018 року, відповідно, відділом у м. Харкові Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області, про що свідчать ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 3 а.с. 105-106).

Таким чином твердження позивача про існування протягом періоду з 01.03.2015 року по 28.02.2018 року земельних ділянок площею 0,4030 га та 8,4327 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові, як об'єктів цивільних прав, не відповідають дійсності, а отже відповідач не міг безпідставно зберегти кошти у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало, як об'єкта цивільних прав.

При цьому, позивачем взагалі не надано доказів державної реєстрації земельної ділянки площею 8,5846 га по вул. Каштановій, 14 у м. Харкові, вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання якої є предметом розгляду даної справи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі, в своїй постанові від 29.01.2019 року зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок площею 8,5846 га та 0,4030 га (кадастрові №№6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142) відповідно, в зв'язку з чим не виключається помилковість здійсненого Міськрадою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Проте, позивачем не надано суду витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок площею 8,5846 га та 0,4030 га (кадастрові №№6310136900:05:001:0015, 6310136900:02:005:0142).

З огляду на викладене вище, врахувавши вказівки Верховного Суду у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вірність здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, з наданих до суду розрахунків розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати вбачається, що Харківською міською радою у розрахунках за період з січня 2017 року та з січня 2018 року, Коефіцієнт (Кф), який характеризує функціональне використання земельних ділянок, визначений як - 2. Тобто, як коефіцієнт для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Хоча у розрахунках за період з березня 2015 року та з січня 2016 року, Коефіцієнт (Кф), який характеризує функціональне використання земельних ділянок, визначений самим позивачем - 1,2 як для земель промисловості.

Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Як зазначено у пункті 3 Порядку нормативної грошової оцінки, Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1.

Дана формула передбачає застосування коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

У пункті 5 Порядку нормативної грошової оцінки вказано, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (додаток 1).

В додатку 1, секція J, для земель промисловості: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) визначено Кф - 1,2.

Тобто, у розрахунках розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з січня 2017 року та з січня 2018 року, Харківською міською радою коефіцієнт (Кф), який характеризує функціональне використання земельних ділянок, неправомірно визначений як - 2.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "26" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_5