Постанова

від 15.07.2019 по справі 922/536/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа № 922/536/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В. ;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1566Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі №922/536/18 (суддя Смірнова О.В, повний текст складено 26.04.2019 у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічний центр ІСЖМ» , м.Харків,

про стягнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" про стягнення 15726802,20 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,5846 га, по АДРЕСА_1 , з посиланням на статтю 206 Земельного кодексу України, статті 14, 288 Податкового кодексу України та статті 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" у період з 01.03.2015 по 28.02.2018 використовувало земельні ділянки, площею 0,4030 га та 8,5846 га, по АДРЕСА_1 , які перебувають у комунальній власності Харківської міської ради, без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування цими земельними ділянками за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради. В обґрунтування додані, зокрема, копії акту обстеження земельної ділянки від 20.02.2018 з планом меж фактичного користування земельною ділянкою, ситуаційною схемою розміщення земельної ділянки та фото земельної ділянки та будівель; копію витягу з рішення Харківської міської ради №625/12 від 22.02.2012 з витягом до додатку №2, копію листа Східної ОДПІ м.Харкова ГУДФС у Харківській області від 25.05.2017, копію листа Харківської міської ради віл 25.05.2017, а також розрахунки збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2018 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВТЦ ІСЖМ" на користь Харківської міської ради 15726802,20 грн грошових коштів у розмірі орендної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (з урахуванням додаткової постанови від 02.08.2018) рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, та стягнуто з Харківської міської ради на користь ТОВ "ВТЦ ІСЖМ" 353853,04 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2019 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 та рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року у справі №922/536/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що разом з іншим судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні, та позивачем не надано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок, площею 8,5846 га та 0,4030 га, (кадастрові №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), у зв`язку з чим не виключається помилковість здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

У березні 2019 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№7259) про зменшення розміру позовних вимог у даній справі на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в яких зазначені кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.03.2019 №159761322 та акту обстеження земельної ділянки від 15.03.2019 (а.с.31-59, том 3).До вказаної заяви надано відповідні розрахунки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, підготовче засідання у справі №922/536/18 відкладено на 16.04.2019 на 11:00 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.04.2019).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/536/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач не надав суду доказів існування протягом заявленого у позові періоду (з 01.03.2015 по 28.02.2018) земельних ділянок, площею 0,4030, за кадастровим номером НОМЕР_3 га та площею 8,5846 га, за кадастровим номером НОМЕР_4 , по АДРЕСА_1 як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Суд не взяв до уваги акти обстеження від 20.02.2018 та від 15.03.2019 у якості належних та допустимих доказів, які підтверджують розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, та поставив під сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання. Фактично державна реєстрація земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,4327 га, по АДРЕСА_1 здійснена 12.10.2018 та 23.11.2018 відділом у м.Харкові Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області, про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Позивачем взагалі не надано доказів державної реєстрації земельної ділянки, площею 8,5846 га, по АДРЕСА_1 , вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання якої є предметом розгляду даної справи. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України. Однак позивачем не надано суду витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок, площею 8,5846 га та 0,4030 га, (кадастрові № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ). Крім того, судом встановлено, що у розрахунку позивачем неправомірно визначений коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельних ділянок. Господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вірність здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Рішенням (додатковим) господарського суду Харківської області від 02.05.2019 стягнуто з Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" 353853,04 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Позивач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/536/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/536/18. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно розтлумачив положення ст.1212 Цивільного кодексу України, зазначивши, що визначальною підставою для застосування вказаної норми є факт вибуття в обов`язковому порядку майна із володіння особи, яка набула таке майно без достатньої правової підстави. Аналізуючи норми ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, а також Закону України Про оренду землі та ст.93 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним є встановлення факту існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав протягом періоду часу, за який звертається стягнення. На думку скаржника, суд застосував у даному випадку положення закону, які не підлягають застосуванню при розгляді кондикційних зобов`язань, а саме: Закону України Про оренду землі та ст.93, 96 Земельного кодексу України, оскільки вказані норми регулюють виключно договірні правовідносини, а також неправильно розтлумачив ст.79-1 Земельного кодексу України. Апелянт посилається на те, що спірна земельна ділянка до розробки технічної документації із землеустрою відповідачем не була сформована як об`єкт цивільних прав, проте у відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Як стверджує заявник, формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав за відповідним проектом землеустрою здійснюється виключно для подальшого надання такої земельної ділянки в користування або передачі у власність. Також заявник вважає, що не підлягала застосуванню при розгляді спірних правовідносин в Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Посилання господарського суду на неналежність та недопустимість як доказу, що підтверджує розмір та площу земельної ділянки, акту обстеження від 15.03.2019, заявник вважає хибним. Крім того, скаржник вказує, що надання суду Харківською міською радою витягів на земельні ділянки з кадастровими номерами № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на виконання вказівок Верховного Суду у вказаній справі не убачається можливим, оскільки у відділі у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області документація із землеустрою на земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами відсутня.

До апеляційної скарги заявник надає копію листа за вих.№1190/116-19 від 13.05.2019 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що даний лист не береться до уваги, оскільки не досліджувався судом першої інстанції, а заявник не обґрунтував неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради та її призначено до розгляду на 15.07.2019. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк для надання відзиву на апеляційну скаргу з дня отримання даної ухвали. Встановлено учасникам справи строк до 18.06.2019 для подання заяв, клопотань тощо.

На підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2019 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

12.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№6500) на апеляційну скаргу із заявою про продовження процесуальних строків на подання відзиву на апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження ТОВ ВТЦ ІЖСМ не отримувала, про прийняття зазначеної ухвали суду дізналось 08.07.2019 з Єдиного державного реєстру судових рішень. З урахуванням того, що по нез`ясованим причинам відповідач не отримав своєчасно ухвалу суду та не надав відзиву на апеляційну скаргу, керуючись ст.118,199 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати поважною причину пропуску ТОВ ВТЦ ІЖСМ строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у даній справі, продовжити процесуальний строк та прийняти до розгляду відзив відповідача на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 15.07.2019 представник позивача зазначив, що відзив на апеляційну скаргу поданий відповідачем з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження, а тому не повинен розглядатися судом.

Згідно з частиною 2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України заяви. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 1, 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та клопотання позивача щодо залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку з порушенням відповідачем строків на подання відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи щодо питання подання до суду відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку про задоволення клопотання відповідача, визнавши поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та відмову у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду відзив на апеляційну скаргу, як такий, що поданий з порушенням процесуальних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги помилковими та необґрунтованими, натомість суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначив умови виникнення зобов`язань із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Щодо положень Прикінцевих та перехідних положень то, на думку відповідача, на законодавчому рівні було закріплено, що земельні ділянки, надані до 2004 року не потребували переоформлення з урахуванням нового законодавства, а потрібно було поступово реєструвати їх у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою, а також те, що державні акти, які посвідчували право власності або постійного користування такими земельними ділянками, зберігали свою законну силу та залишалися чинними і після набрання чинності Законом України Про Державний земельний кадастр . Відповідач зазначає, що апеляційна скарга містить суперечливі твердження, оскільки апелянт то вважає за необхідне, щоб земельна ділянка, за яку стягується плата, була сформована як об`єкт цивільних прав, то зазначає, що це не є необхідною умовою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок. Крім того, позивачем не надано суду витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок за кадастровими номерами № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , на що звертав увагу Верховний Суд у своїй постанові.

15.07.2019 позивач надав суду відповідь (вх.№6538) на відзив відповідача, в якій просить суд прийняти дану відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу та розглянути справу з її урахуванням.

Позивач у судовому засіданні 15.07.2019 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 про відкриття апеляційного провадження, копія якої повернулась до суду з відміткою ПАТ Укрпошти адресат відсутній .

Отже, у ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням вимог пункту 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як убачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.02.2018 №114635061 право власності на нежитлові будівлі літ."Б-2", загальною площею 8420,5 кв.м, літ."В-3", загальною площею 2434,6 кв.м, літ. "Г-1", загальною площею 3041,9 кв.м, літ."Д-1", загальною площею 924,0 кв.м, літ."Ж-2", загальною площею 2078,6 кв.м, літ."З-1", загальною площею 422,3 кв.м, літ."И-1", загальною площею 50,9 кв.м, літ."К-1", загальною площею 113,7 кв.м, літ."М-1", загальною площею 375,1 кв.м, літ."Н-1", загальною площею 539,5 кв.м, літ."П-1", загальною площею 599,4 кв.м, літ."Р-2", загальною площею 1429,9 кв.м, літ."С-2", загальною площею 840,8 кв.м, літ."Т-1", загальною площею 418,1 кв.м, літ."Х-1", загальною площею 57,0 кв.м, літ."У-1", загальною площею 325,1 кв.м, літ."Ш-1", загальною площею 1558,9 кв.м, по АДРЕСА_1 з 28.11.2003 по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі свідоцтва про право власності від 24.11.2003;

- право власності на нежитлову будівлю літ."А-1", загальною площею 2152,0 кв.м, по АДРЕСА_1 з 01.06.2005 по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2005 №328;

- право власності на нежитлову будівлю літ."Щ-1", загальною площею 890,1 кв.м, по АДРЕСА_1 з 20.10.2005 по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2005 №1-3153 (а.с.17-22, том 1).

Зазначені об`єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею видано ВАТ Будгідропривод за адресою: АДРЕСА_1 Каштанова АДРЕСА_1 , виконкомом Харківської міської ради у постійне користування 8,9876 гектарів землі у межах згідно з планом землекористування (а.с.155-158, том 1).

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.05.2017 №3292/0/225-17 рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 №625/12 припинено ВАТ "Будгідропривод" право користування земельною ділянкою, загальною площею 8,9876 га, по АДРЕСА_1 , у зв`язку з видаленням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка Головного управління статистики у Харківській області від 02.03.2010 №46/2-1333) (а.с.41, том 1).

Вказаним рішенням Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний №831 від 06.10.2000, визнано таким, що припиняє дію з дня видалення ВАТ "Будгідропривод" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - з 01.03.2010.

Також зазначеним рішенням ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" надано в оренду строком до 01.02.2017 земельну ділянку, площею 8,9876 га, у тому числі, ділянка № НОМЕР_5 , площею 8,5846 га, та ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,4030 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) у межах, які визначені Державним актом на право постійного користування землею, реєстраційний №831 від 06.10.2000 для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд (а.с.44, том 1).

У подальшому рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 №762/12 вирішено продати земельні ділянки юридичним та фізичним особам України, зокрема, ТОВ Виробничо-Технічний центр ІСЖМ продати земельну ділянку, загальною площею 8,9876 га, у тому числі ділянку № НОМЕР_5 , площею 8,5846 га (кадастровий номер 6310136900:05 НОМЕР_7 : НОМЕР_8 ) з земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої за адресою: м.Харків, вул АДРЕСА_1 , Комінтерновський АДРЕСА_2 , за ціною 9991412 грн (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд та ділянку №2, площею 0,4030 га (кадастровий номер 6310136900:02:005: НОМЕР_9 ) з земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , Комінтерновський район за ціною 726728,00 грн (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд (а.с.163-164, том 1).

26.06.2012 між Харківською міською радою та ТОВ Виробничо-технічний центр ІСЖМ укладено договір про внесення авансового внеску №54/12, згідно з пунктом 1.1. якого покупець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 №629/12 вносить, а продавець приймає авансовий внесок у рахунок оплати ціни земельної ділянки, загальною площею 8,9876 га, у тому числі земельна ділянка № АДРЕСА_3 , площею 8,5846 га та земельна ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,4030 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.165-168, том 1).

Зазначені рішення Харківської міської ради від 22.02.2012, від 22.06.2012 та договір про внесення авансового внеску №54/12 від 22.06.2012 є чинними.

Матеріали справи містять докази виконання зазначених рішень Харківської міської ради, про що свідчить листування протягом 2012-2018 років між Харківською міською радою та ТОВ Виробничо-технічний центр ІСЖМ стосовно викупу спірних земельних ділянок (а.с.175-183, том 1).

Так, у листі від 17.01.2014 за вих.№276/0/225-14 Харківська міська рада повідомила, що рішенням від 25.12.2013 №1384/13 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 8,9876 га, у тому числі земельна ділянка № НОМЕР_5 , площею 8,5846 га та земельна ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,4030 га, розташовані з адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд, затверджено розмір авансового внеску у розмірі 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою (а.с.169, том 1).

ТОВ ВТЦ ІСЖМ у листі від 20.05.2014 за вих.№4 зазначило, що товариством проводяться передбачені чинним законодавством заходи щодо викупу земельної ділянки та оформлення прав на земельну ділянку (а.с.177, том 1).

У листі №30 від 15.05.2018 зазначено, що ТОВ ВТЦ ІСЖМ протягом 2012-2017 не отримувало від Харківської міської ради жодного листа чи проекту договору оренди щодо укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим ТОВ ВТЦ ІСЖМ подані до Харківської міської ради листи №27, №28 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, площею 8,584 га та 0,4030 га, розташовані за адресою: м. АДРЕСА_1 , вул.Каштанова АДРЕСА_1 (а.с.81, том 1).

На момент винесення оскаржуваного судового рішення договір оренди зазначених земельних ділянок між ТОВ "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" та Харківською міською радою не укладено.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази набуття права власності на спірні земельні ділянки і відповідачем.

Матеріали справи містять лист Східної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Голованого управління ДФС у Харківській області від 25.05.2017 за вих.№1352/9/20-38-12-03-14, в якому зазначено, що ТОВ Виробничо-технічний центр ІСЖМ знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м.Харкова як основний платник, є платником єдиного податку ІІІ групи. За період з 01.04.2014 по 31.03.2017 податкові декларації плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності у ТОВ Виробничо-технічний центр ІСЖМ до Східної ОДПІ м.Харкова не надавалось (а.с.176, том 1).

Як на підставу звернення до господарського суду Харківська міська рада вказує, що ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ", набувши право власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням вимог ст.120, 125 Земельного кодексу України, мало укласти з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначених будівель. Проте оскільки такий договір не було укладено, Харківська міська рада вважає, що ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради. Згідно з наданими Харківською міською радою розрахунками, розмір збережених ТОВ "Виробничо-технічний центр "ІСЖМ" коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельними ділянками з 01.03.2015 року по 28.02.2018 становить 11962664,50 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 11962664,50 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 0,4030 га та 8,5846 га, по АДРЕСА_1 , кадастрові №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , без укладення договору оренди за період з 01.03.2015 по 28.02.2018.

При розгляді вищевказаних позовних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з того, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто , набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як убачається з матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ", проте права користування або власності на земельну ділянку, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, не оформлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 ст.79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте позивач не надав до суду доказів існування протягом заявленого у позові періоду: з 01.03.2015 по 28.02.2018 земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,5846 га, по АДРЕСА_1 за кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - як об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Як свідчать матеріали справи, при касаційному перегляді оспорюваного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відповідач надав витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 12.10.2018 та на 23.11.2018, з яких убачається, що земельна ділянка, площею 0,4030 га, зареєстрована 12.10.2018 та має кадастровий номер НОМЕР_3 ; земельна ділянка, площею 8,4327 га, зареєстрована 23.11.2018 та має кадастровий номер НОМЕР_4 (а.с.105-110, том 2). Вказаними доказами позивач не обґрунтовував свої вимоги, звертаючись до суду з даною позовною заявою.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові, звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні, та позивачем не надано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок, площею 8,5846 га та 0,4030 га, (кадастрові №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), у зв`язку з чим не виключається помилковість здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Позивачем не надано суду витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку двох окремих земельних ділянок, площею 8,5846 га та 0,4030 га, за кадастровими №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . В апеляційній скарзі позивач зазначив, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області документація із землеустрою на вищезазначені земельні ділянки відсутня, а тому на виконання вказівок Верховного Суду у даній справі надання витягів на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 не убачається можливим.

Колегія суддів зазначає, що спірні земельні ділянки , площею 8,5846 га та 0,4030 га, за кадастровими №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вказані у рішенні Харківської міської ради від 22.02.2012 №625/12, яким вирішено надати ТОВ Виробничо-технічному центру ІСЖМ в оренду строком до 01.02.2017 земельну ділянку, площею 8,9876 га, у тому числі ділянка № НОМЕР_5 , площею 8,5846 га та ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,4030 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення по АДРЕСА_1 (ас.42-44, том 1).

Натомість в якості доказів, що підтверджують розмір площі спірної земельної ділянки, яку використовує відповідач за спірний період з 01.03.2015 по 28.02.2018, позивач надав суду акти обстеження від 20.02.2018 та від 15.03.2019.

Вказані акти суд першої інстанції правильно не визнав належними та допустимими доказами, що підтверджують розмір площі земельної ділянки, та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, посилаючись на пункт 2.1.Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Апелянт вважає, що вказана Інструкція не підлягала застосуванню при розгляді спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 до розробки технічної документації із землеустрою відповідачем не була сформована як об`єкт цивільних прав, проте у відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки вказані положення розповсюджуються на користувачів земельних ділянок, що мають конкретний розмір та кадастровий номер земельної ділянки, а у даному випадку підлягають з`ясуванню питання щодо площі спірних земельних ділянок та їх нормативної грошової оцінки з метою правильного визначення розміру плати за землю, оскільки у розрахунку, наданому до заяви про зменшення позовних вимог, позивач здійснює розрахунок, виходячи з площі земельної ділянки та її нормативної грошової оцінки.

Щодо акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 Харків, вул АДРЕСА_1 ,14, від 20.02.2018, колегія суддів зазначає, що даний акт складений без участі представників відповідача, а координати земельної ділянки сформовані за результатами геодезичної зйомки (а.с.31-32, том 1).

З доданих до акту копій фотографій земельної ділянки убачається відсутність будь-яких вивісок, реклами чи інших позначень, які б вказували про належність даної території саме TOB "Виробничо-технічний центр ІСЖМ .

Колегія суддів зазначає, що зміст акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 20.02.2018 не дає можливості встановити факт безпосереднього використання TOB "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" спірної земельної ділянки, а тому наданий позивачем акт не є належними та допустимими доказами, що підтверджує розмір площі спірної земельної ділянки, яку використовує відповідач за спірний період з 01.03.2015 по 28.02.2018.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що фактично державна реєстрація земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,4327 га, по АДРЕСА_1 здійснена 12.10.2018 та 23.11.2018 відділом у м.Харкові Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, твердження позивача про існування протягом спірного періоду з 01.03.2015 по 28.02.2018 земельних ділянок, площею 0,4030 га та 8,4327 га, по АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 як об`єктів цивільних прав, не відповідають дійсності, а тому, відповідач не міг безпідставно зберегти кошти у вигляді орендної плати за землю, якої не існувало як об`єкта цивільних прав.

При цьому позивачем не взагалі надано доказів державної реєстрації земельної ділянки, площею 8,5846 га, по АДРЕСА_1 , вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання якої є предметом розгляду даної справи.

Матеріали справи також не містять жодних пояснень щодо наявності/відсутності/помилковості реєстрації кадастрових номерів спірних земельних ділянок при прийнятті рішень Харківської міської ради №625/12 від 22.02.2012 та №762/12 від 22.06.2012 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час першого розгляду справи.

Згідно з частиною 1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства та вказівки, викладені у постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Щодо поданих доказів в обґрунтування заяви про зменшення позовних вимог від 25.03.2019, в якій позивач посилається на обставини встановлення меж земельних ділянок у відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.03.2019, а саме: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в яких зазначені кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.03.2019 №159761322 та акту обстеження земельної ділянки від 15.03.2019, в якому головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Федоровим В.В., за участі інженера-геодезиста ОСОБА_1 20.02.2018 здійснено обстеження вказаних земельних ділянок. В акті вказано, що у період з 26.12.2013 по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 8,9876 га. Крім того, в акті обстеження від 15.03.2019 вказано: з 01.03.2015 по 28.02.2018 ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" використовувало земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 8,4327 га, по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 Земельного кодексу України;- з 01.03.2015 по 28.02.2018 ТОВ "ВТЦ "ІСЖМ" використовувало земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,4030 га, по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що вказані докази не можуть бути узяті до уваги, оскільки їх не було на момент звернення до господарського суду з позовом, ці докази по суті є новими, якими Харківська міська рада обґрунтовує нові обставини у заяві про зменшення позовних вимог.

Згідно з приписами ст.177 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що завдання підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, а, отже, не дозволяється після розгляду справи Верховним Судом змінювати одночасно предмет та підстави позову.

Господарський суд правильно урахував заяву позивача виключно з підстав зменшення позовних вимог, однак не мав надавати оцінку поданим до цієї заяви доказам та здійсненим позивачем розрахункам на підставі нових доказів, у тому числі і щодо застосування коефіціенту.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 11962664,50 грн.

Інші доводи апелянта не спростовують законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 02.05.2019 з урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України господарський суд правильно встановив, що при прийнятті рішення від 23.04.2019 року за результатами нового розгляду справи №922/536/18 (яким відмовлено у задоволенні позовних вимог) не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку, що судовий збір у розмірі 353853,04 грн підлягає відшкодуванню за рахунок позивача. З огляду на вищезазначене, господарський суд додатковим рішенням стягнув з Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічний центр ІСЖМ" відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 353853,04 грн.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/536/18 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі №922/536/18 щодо розподілу судових витрат підлягають залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/536/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель