Рішення

від 18.07.2007 по справі 25/215-07-5617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/215-07-5617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2007 р.Справа  № 25/215-07-5617

        За позовом: ТОВ „Дунайський”, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка

        До відповідача: ТОВ „Дунайський Агро”, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка

        про визнання права власності на майно

                                                                                                           Суддя Малярчук І.А.   

   В судових  засіданнях  приймали участь представники:

   Від позивача: Саламаха О.В., довір. від 25.06.07 р.

   Від відповідача: Василинга С.М., довір. № 3 твід 22.04.07 р.

   В судовому  засіданні 18.07.07 р.  приймали участь представники:

   Від позивача: Саламаха О.В., довір. від 25.06.07 р.

   Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про визнання за ТОВ „Дунайський” права власності на нежитлову будівлю, споруди та майно, розташовані за адресою Одеська область, Кілійський район, Казійське водосховище, на земельній ділянці загальною площею 7800 кв.м., а саме: кам'яну нежитлову будівлю з сараєм, загальною площею 30 кв.м.; очеретяний будинок для відпочинку, загальною площею 30 кв.м.; два дерев'яних причала; навіс; альтанку літню; туалет; арку виноградну; два човни; 32 (тридцять дві) дорожніх плити, розміром 3х2 м.; 17 (сімнадцять) плит паркану; 3 (трьох) воріт металевих; 8 (вісім) ліжок; 4 (чотири) столи.

          Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, надав суду витребувані  документи.

         Відповідач, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позовну заяву від 09.07.07 р. вх.№15627, в якому зазначає про те, що договір купівлі-продажу спірного об'єкту не може вважатись правовстановлюючим документом і є фіктивним, оскільки не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації як це передбачено ст.657 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  доводи сторін, суд встановив наступне:

          03.11.03 р. між ВАТ „Дунайський” (Продавець) та ТОВ „Дунайський” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд на Казійському водосховищі, п.п.1.1., 1.2. якого передбачено, що Покупець в порядку та на умовах, визначених договором,  зобов'язується передати у власність Покупцеві комплекс будівель та споруд на Казійському водосховищі, що складається з: кам'яної нежитлової будівель  з сараєм, площею 30 кв.м., довжиною 10 м. та шириною 30 м.; одного очеретяного будинку для відпочинку, площею 30 кв.м., тобто 3х10 м.; двох причалів дерев'яних;   навісу; альтанки літньої; туалету; арки виноградної; двох човнів; 32 (тридцяти двох) дорожніх плит розміром 3х2 м.; 17 (сімнадцять) плит паркану; 3 (трьох) воріт металевих;  8 (восьми) ліжок; 4 (чотири) столи, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Казійське  водосховище, та розташований на земельній ділянці загальною площею 7800 кв.м.,  а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти зазначений об'єкт і сплатити Продавцеві договірну ціну за нього. Поняття „об'єкт” у цьому договорі охоплює також будь-які інженерні та інші комунікації, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання об'єкту.

Об'єкт належить Продавцю на праві власності. Договірна ціна об'єкта становить 8000грн., у т.ч. ПДВ 1333,33 грн. Передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний термін після набрання чинності цього договору. Право власності на об'єкт переходить від Продавця до Покупця з моменту укладення договору. Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві договірну ціну об'єкта протягом 14 банківських днів з дня укладання цього договору. Розрахунки за цим договором здійснюються у готівковій або безготівковій формі згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений в п.9.1. цього договору та визначається часом достатнім для реального виконання цього договору сторонами (п.п. 1.4., 1.7., 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2., 9.1., 9.2. договору).

На виконання умов договору ТОВ „Дунайський” згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 56 від 14.11.03 р. було проведено оплату ВАТ „Дунайський” ціни договору в сумі 8000 грн.,  а фактичну передачу майна підтверджує наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання до договору купівлі-продажу від 03.11.03 р.

Також, в підтвердження  наявності у ВАТ „Дунайський” на моменту укладання договору купівлі-продажу від 03.11.03 р. права власності на оспорюваний об'єкт, позивач подав до суду інвентарну книгу обліку основних засобів за період з 01.02.00 р. та відомість індексації основних фондів будівель, споруд, передаточних засобів станом на 01.02.00 р. ВАТ „Дунайський”,  які містять відомості стосовно обліку будівель та споруд на Казійському водосховищі.

В свою чергу, в підтвердження обліку в бухгалтерському обліку ТОВ „Дунайський” оспорюваного майна останній подав до суду виписку відомості нарахування амортизації основних коштів, фінансовий звіт з розшифровкою оборотно-сальдової відомості станом на 31.03.07 р., акт приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів від 03.11.03 р., балансову довідку № 3 від 01.07.07 р., податкову накладну від 03.11.03 р. № 41.

Наявність порушених прав відповідачем ТОВ „Дунайський” обґрунтовує вчиненням ТОВ „Дунайський Агро” дій по перешкоджанню оспорюваним майном, про що свідчать подані до матеріалів справи претензія № 1 від 05.03.07 р. ТОВ „Дунайський”, адресована ТОВ „Дунайський Агро” та відповідь останнього  на претензію  за вих. № 02/03 від 02, 04.07 р., із змісту якої вбачається, що відповідач не вважає договір купівлі-продажу від 03.11.03 р. належним правовстановлюючими документом з підстав відсутності його нотаріального посвідчення і зазначає, що є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ „Дунайський”, тому є законним власником об'єкту.   

Звідси, позивач з підстав невизнання ТОВ „Дунайський Агро” права власності на оспорюване майно вбачає  порушення своїх прав як власника майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позов за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

       Статями  15, 16 ЦК України  передбачено, що кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;  2) визнання правочину недійсним;  3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;  7) припинення правовідношення;  8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.      Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та  інтересу особи  в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Положеннями чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 03.11.03 р. Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.06.1963 р., а саме ст.ст. 224, 225, ч.1 ст. 227  передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно і уплатити за нього відповідну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику...Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоч би однією із сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу).

Повинні здійснюватись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за виключенням угод, вказаних в ст.43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове тільки у випадках, вказаних в законі.   Недотримання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди і наслідки, передбачені ч.2 ст.48 цього Кодексу (пп. 1) ч. 1 ст. 44, ч.1 ст. 47 ЦК УРСР).

      Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)  передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти  майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

   Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого  нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.657 ЦК України).

        Таким чином, з врахуванням положень цивільного законодавства,   укладення та         виконання сторонами договору купівлі-продажу   будівель та споруд на Казійському водосховищі від 03.11.03 р. провадилось ВАТ „Дунайський” та ТОВ „Дунайський” з дотриманням  вимог законодавства, яким не визначалась необхідність укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості юридичними особами з їх нотаріальним посвідченням, а за умови наявних в матеріалах справи документів, які свідчать про виконання сторонами умов договору купівлі-продажу, суд вбачає правомірним набуття   ТОВ „Дунайський” права власності на  нежитлову будівлю, споруди та майно, розташовані за адресою Одеська область, Кілійський район, Казійське водосховище, на земельній ділянці загальною площею 7800 кв.м., а саме: кам'яну нежитлову будівлю з сараєм, загальною площею 30 кв.м.; очеретяний будинок для відпочинку, загальною площею 30 кв.м.; два дерев'яних причала; навіс;          альтанку літню; туалет; арку виноградну; два човни; 32 (тридцять дві) дорожніх плити, розміром 3х2 м.; 17 (сімнадцять) плит паркану; 3 (трьох) воріт металевих; 8 (вісім) ліжок; 4   (чотири) столи , з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.2 Закону України „Про власність”  від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ, чинного на момент існування оспорюваних правовідносин,  право  власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.   Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської  та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (п.п. 1, 2 ст.4 Закону України „Про власність”).

Так, законодавцем в ч.1 ст.20 вищезазначеного закону було встановлено, що суб'єктами права власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання,  професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

   Частиною 1 ст.26 вищевказаного закону України, що був чинним на момент   існування оспорюваних правовідносин, передбачено, що об'єктами права власності господарського    товариства, що  є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте  внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

        Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном.

    Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

   Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.334 ЦК України  право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено  договором  або законом. Право  власності  на  майно  за  договором,  який підлягає нотаріальному посвідченню,  виникає у набувача  з  моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

         Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє в повному обсязі заявлені                      ТОВ „Дунайський” позовні вимоги, у зв'язку з чим визнає за ТОВ „Дунайський” (68342, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 32319636) право власності на нежитлову будівлю, споруди та майно, розташовані за адресою Одеська область, Кілійський район, Казійське водосховище, на земельній ділянці загальною площею 7800 кв.м., а саме: кам'яну нежитлову будівлю з сараєм, загальною площею 30 кв.м.; очеретяний будинок для відпочинку, загальною площею 30 кв.м.; два дерев'яних причала; навіс; альтанку літню; туалет; арку виноградну; два човни; 32 (тридцять дві) дорожніх плити, розміром 3х2 м.; 17 (сімнадцять) плит паркану; 3 (трьох) воріт металевих; 8 (вісім) ліжок; 4 (чотири) столи.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст.44,49, 82- 85 ГПК  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов повністю.

2.          Визнати за ТОВ „Дунайський” (68342, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 32319636) право власності на нежитлову будівлю, споруди та майно, розташовані за адресою Одеська область, Кілійський район, Казійське водосховище, на земельній ділянці загальною площею 7800 кв.м., а саме: кам'яну нежитлову будівлю з сараєм, загальною площею 30 кв.м.; очеретяний будинок для відпочинку, загальною площею 30 кв.м.; два дерев'яних причала; навіс; альтанку літню; туалет; арку виноградну; два човни; 32 (тридцять дві) дорожніх плити, розміром 3х2 м.; 17 (сімнадцять) плит паркану; 3 (трьох) воріт металевих; 8 (вісім) ліжок; 4 (чотири) столи.

3.          Стягнути з ТОВ „Дунайський Агро” ( 68342, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 33010652) на користь ТОВ „Дунайський” (68342, Одеська область, Кілійський район, с.Новомиколаївка, вул. Леніна, 8, код ЄДРПОУ 32319636)  85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

            Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

            Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК          України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя