Рішення

від 24.04.2019 по справі 400/3269/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 р. № 400/3269/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В. представника позивача: Григор'єва В.В., представника відповідача: Федорінського Є.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Євродор", вул. Мельнична, 22,корп."А", смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область,56401

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 № 00081871410, № 00081881410,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Євродор (далі - Позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі: Відповідач) згідно якого просило: Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Миколаївській області № 00081871410 від 04 вересня 2018 року, форма Р , № 00081881410 от 04 вересня 2018 року, форма Р1

02.01.2019 року ухвалою суду відкрито загальне провадження в адміністративній справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення №00081871410 та № 00081881410 від 04 вересня 2018 року, прийнято з порушенням норм чинного законодавства на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки, чим порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача, тому вони підлягають скасу ванню. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ СІА-ПРОМ , ТОВ ВЕСТ-ПОСТАЧ , ТОВ УКРСПЕЦТРЕЙДІНГ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ ТД СМАРТ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ПП ОРІМІ- ТЕЙС , ПП ЕНТЕР-СЕЛ - є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, а тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ СІА-ПРОМ , ТОВ ВЕСТ-ПОСТАЧ , ТОВ УКРСПЕЦТРЕЙДІНГ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ ТД СМАРТ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ПП ЕНТЕР-СЕЛ позивачем було надано відповідачу на етапі перевірки усі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку. відповідач не звернув увагу на повноту наданих документів та прийшов до не вірних висновків, що відображені в акті. Фактичні обставини справи підтверджують факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської.

Відповідач позов не визнав, зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на висновках про те, що надані ПП ЄВРОДОР документи, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху товарів, робіт (послуг) від ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ "ТД СМАРТ", ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ПП "ЕНТЕР- СЕЛ", ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ТОВ СІА-ПРОМ , ТОВ ВЕСТ-ПОСТАЧ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ УКРСПЕЦТРЕЙДІНГ та зазначені в них відомості суперечать податковій інформації, яка наявна в базах даних контролюючого органу, тобто є недостовірними. В ході перевірки було проаналізовано ланцюги постачання товарів, робіт (послуг). За результатами аналізу не встановлено реального виробника (постачальника, імпортера) таких товарів, робіт (послуг) що свідчить про недостовірність інформації, зазначеної в податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних. Надані до перевірки документи, з урахуванням проведеного аналізу наявної податкової інформації, не підтверджують фактичне отримання (придбання) товарів, робіт (послуг) ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ "ТД СМАРТ", ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ПП "ЕНТЕР-СЕЛ", ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ТОВ СІА- ПРОМ , ТОВ м ВЕСТ-ПОСТАЧ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ УКРСПЕЦТРЕЙДІНГ та їх подальшу реалізацію. Таким чином, Позивач не мав права на податковий кредит за операціями з придбання товарів та їх подальшої реалізації (виконання робіт), які не мали реального характеру. У зв'язку із цим, перевіркою щодо ПП ЄВРОДОР встановлено порушення, зокрема: п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1565347 грн.; п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 11861080 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст.198, ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 11517038 грн.

Суд заслухав правову позицію сторін, дослідив матеріали справи та оцінив наявні в них докази, надав їм оцінку та встановив наступне.

12.08.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області складено акт №2000/14-29-14-10/35685424. за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП ЄВРОДОР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року.

Як вбачається з акту перевірки Відповідачем встановлено порушення п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1565347 грн.; п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело завищення Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 11861080 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст.198, ПК України, в результаті чого Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 11517038 грн.

На підставі висновків перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми Р №00081871410, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1956683,75 грн. (основний платіж - 1565347 грн., штрафні (фінансові) санкції - 391336,75 грн.); форми Р1 №0008188111410, яким зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі - 11861080 грн. та зменшено суму податкового кредиту у розмірі - 1151703 8 гривень.

Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки Відповідача, що ПП ЄВРОДОР у перевіряємому періоді відображало взаємовідносини з контрагентами ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ СІА-ПРОМ , ТОВ ВЕСТ ПОСТАЧ , ТОВ УКРСПЕЦ ТРЕЙДІНГ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ ТД СМАРТ , ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВИС , ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ПП ЕНТЕР-СЕЛ , реальність здійснення яких перевіркою не підтверджено на загальну суму 11517038 грн., та встановлено документальне оформлення подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких документально оформлено від вищенаведених контрагентів, в адресу покупців. Перевіркою встановлено, що надані ПП ЄВРОДОР документи, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху товарів, робіт (послуг) від ТОВ СТРОЙБУДПРОМСЕРВІС , ТОВ "ТД СМАРТ", ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ПП "ЕНТЕР- СЕЛ", ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ТОВ СІА-ПРОМ , ТОВ ВЕСТ-ПОСТАЧ , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ СІКВЕСТ-ТОРГ , ТОВ УКРСПЕЦТРЕЙДІНГ , зазначені в них відомості суперечать податковій інформації, яка наявна в базах даних контролюючого органу. В ході перевірки було проаналізовано ланцюги постачання товарів, робіт (послуг). За результатами аналізу не встановлено реального виробника (постачальника, імпортера) таких товарів, робіт (послуг) що свідчить про недостовірність інформації, зазначеної в податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, Відповідач в обґрунтування висновків перевірки та відповідно спірних податкових повідомлень-рішень посилається на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні в яких зазначено, що організованою групою зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІЛДЕР" (код ЄДРПОУ 39807594), ТОВ "БЕЛКАНТРІ" (код ЄДРПОУ 40085561), ТОВ СПЕЦБУДМАРКЕТ (код ЄДРПОУ 40396249), ТОВ АГРО-МАРКЕТ- ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40520770), ТОВ "СТРОЙБУДПРОМСЕРВИС" (код ЄДРПОУ 40061252), ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СМАРТ" (код ЄДРПОУ 39807558), ПП ОРІМІ-ТЕЙС (код 39336071), ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (ЄДРПОУ 40981961), ТОВ ПРОДЖО (код ЄДРПОУ 39336071), ТОВ "ВЕСТ ПОСТАЧ" (код 41017436), які відносяться до групи підприємств з ознаками фіктивності.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно пп. "а", пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву на позов, не зважаючи на повноту наданих до перевірки первинних документів, обґрунтування Відповідачем щодо порушення Позивачем норм п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України полягає в тому, вони мають недоліки: не зазначення у видатковій накладній посадової особи з боку ПП Євродор , не зазначення в товаро-транспортних накладних повної адреси, не зазначення вантажовідправника, не надання даних щодо сертифікатів якості поставленої продукції, паспортів заводу- виробника, не надання фінансового звіту суб'єкта підприємницької діяльності. А також згідно даних за 1-ДФ працюючі особи в контрагентів Позивача-лише директора підприємств та аналізу податкової інформації за ланцюгами поставки та наявність досудового розслідування щодо діяльності ТОВ ТД Білдер , ТОВ БЕЛКАНТРІ , ТОВ СПЕЦБУДМАРКЕТ , ТОВ АГРО-МАРКЕТ-ПЛЮС , ТОВ "СТРОЙБУДПРОМСЕРВИС", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СМАРТ", ПП ОРІМІ-ТЕЙС , ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД , ТОВ ПРОДЖО , ТОВ "ВЕСТ ПОСТАЧ".

Суд дійшов висновку, що доводи Відповідача є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення пе ревірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незале жно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платни ка податків на час складення такої звітності.

Зміст даної норми не обмежує платника часом проведення податкової перевірки для подання необхідних первинних документів, оскільки документи вилучались правоохоронними органами, тому Позивач має право доводити в процесі судового розгляду обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, відповідно до вимог КАС України, а саме надавати докази до позову, до відповіді на відзив на позов.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018р. в справі № 813/3209/15, згідно якої суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що ненадання позивачем первинних документів під час проведення податкової перевірки, а також на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, є законною підставою для відмови у позові... .

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, Позивачем надано всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Вищезазначені факти контролюючий орган не спростував у своєму відзиві на позовну заяву.

Що стосується проваджень у кримінальних справах, на які здійснено посилання в акті перевірки, та у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що наявність кримінального провадження не свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій, адже причетність ПП ЄВРОДОР до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом.

Аналогічний висновок містяться у постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а, від 05 червня 2018 року по справі №2а-1570/6063/12 та від 12 червня 2018 року по справі №822/2198/17.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Статтею 91 ЦКУ визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У цей же час виникає і цивільна дієздатність юридичної особи.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної від повідальності не призведе автоматично до встановлення фактів незаконності формування подат кового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами.

При цьому, вказані доводи підтверджуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом: рішення Європейського суду з прав людини від 09,01.2007 (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство та фізичні особи які мали на це умисел, а не позивач, оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

Крім того, відповідно до отриманих в ході розгляду справи доказів вироки в справах на які посилається Відповідач не винесено.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність, що узгоджується з нормами ч. 2 ст. 61 Конституції щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 55-1 ГК України) наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб'єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Більше того, "Презумпція добросовісності платника податків" означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов'язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами та не надає йому повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, та не позбавляє права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Відповідачем також не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні та допустимі докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача ПП ЄВРОДОР .

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00081871410 від 04 вересня 2018 року, форма Р , № 00081881410 от 04 вересня 2018 року, форма Р1 -скасуванню.

Судові витрати в сумі 29350,26 грн. судового збору та 42350,25 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до норм ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Євродор" (вул. Мельнична, 22, корп. "А", Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401, ідентифікаційний код 35685424) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00081871410 від 04.09.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00081881410 від 04.09.2018 року

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Приватного підприємства "Євродор" (вул. Мельнична, 22, корп. "А", Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401, ідентифікаційний код 35685424) судові витрати в розмірі 71700,51 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник

повний текст рішення складено

06.05 .2019 року