Ухвала

від 06.05.2019 по справі 903/105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"06" травня 2019 р. Справа № 903/105/19 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши матеріали по справі № 903/105/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс", с. Липини, Луцького району, Волинської області

відповідача-2: ОСОБА_2, с. Липини, Луцького району, Волинської області

про стягнення 200 000 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кузін Є.В. - адвокат (дов. № 3267-К-О від 31.07.2018),

від відповідача-1: Ольховський М.В. - адвокат (ордер серія ВЛ№000,050789 від 12.03.2019),

від відповідача-2: Ольховський М.В. - адвокат (ордер серія ВЛ№000,050789 від 12.03.2019),

в с т а н о в и в:

04.02.2019 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою б/н від 30.01.2019, в якій просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс" і ОСОБА_2 200 000 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.02.2018.

Ухвалою суду від 11.02.2019 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2019, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 11.03.2019 року.

13.03.2019 від відповідачів надійшла спільна заява від 12.03.2019 про врегулювання спору за участі судді, в якій відповідачі просять провести врегулювання спору за участю судді та зупинити провадження по справі на час проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

В судове засідання 13.03.2019 позивач уповноваженого представника не направив.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав заяву про врегулювання спору за участі судді.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки заява про врегулювання спору за участі судді надійшла до суду від відповідачів, згоди позивача на врегулювання спору за участі судді вона не містила.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 був відсутній, тому виникла необхідність у з'ясуванні думки позивача щодо врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою суду від 13.03.2019 з метою з'ясування думки позивача щодо врегулювання спору за участю судді, підготовче засідання було відкладено на 27.03.2019.

Представник позивача в судове засідання 27.03.2019 не з'явився, позивач своєї думки щодо врегулювання спору за участю судді не висловив.

Згідно з інформацією із сайту "Укрпошта" поштове відправлення (ухвала суду від 13.03.2019) вручено АТ КБ "Приватбанк" 20.03.2019 за довіреністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні 27.03.2019 наполягав на відкладенні підготовчого засідання з метою з'ясування думки позивача щодо врегулювання спору за участю судді, у зв'язку з цим просив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Клопотання представника відповідача було задоволено судом.

Ухвалою суду від 27.03.2019 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 12.05.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 17.04.2019; запропоновано позивачу в строк до 16.04.2019 подати суду письмові пояснення, в яких висловити свою думку щодо врегулювання спору за участю судді.

16.04.2019 представник позивача подав до суду пояснення від 16.04.2019, в яких зазначив, що АТ КБ "Приватбанк" не погоджується на врегулювання спору в порядку, передбаченому ст.ст. 186-190 ГПК України, тому підстави для врегулювання спору за участі судді відсутні.

В судовому засіданні 17.04.2019 було оголошено перерву до 23.04.2019 за клопотанням представника відповідачів.

В судовому засіданні 23.04.2019 було оголошено перерву до 06.05.2019 за клопотанням представника відповідачів для можливого добровільного врегулювання спору.

В судовому засіданні 06.05.2019 представники сторін повідомили про те, що сторони не врегулювали спір добровільно.

06.05.2019 представник відповідачів через відділ документального забезпечення та контролю подав до суду заяву б/н від 03.05. 2019 про поновлення строку для подання відзиву на позов та відзив на позов від 03.05.2019.

На обгрунтування заяви про поновлення строку для подання відзиву на позов представник відповідачів посилається на те, що з моменту відкриття провадження у справі між учасниками справи вживалися заходи щодо можливості врегулювання спору в позасудовому порядку, у зв'язку з чим оголошувались перерви у підготовчих засіданнях, тому відповідачами не були подані відзиви на позов у строки, визначені судом. Проте, між позивачем і відповідачами не досягнуто домовленостей щодо врегулювання спору. У заяві представник відповідачів просить визнати поважними причини пропуску відповідачами строку для подання відзиву на позов.

В судовому засіданні 06.05.2019 представник відповідачів підтримав заяву про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти поновлення строку для подання відзиву на позов.

Приписами частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника відповідачів про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов, тому зазначений строк підлягає поновленню, а відзив на позов приєднується до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідачі - ПП "Луцьк Віт Сервіс" та ОСОБА_2 просять закрити провадження у справі № 903/105/19 на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, вважають, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Клопотання відповідачів про закриття провадження у справі залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вищенаведена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого (тобто зобов'язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб'єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб'єктний склад зобов'язання, на забезпечення виконання якого було укладено правочин.

Разом з тим, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У справі № 903/105/19 ОСОБА_2 є фізичною особою та поручителем відповідача-1 за кредитним договором б/н від 08.02.2018.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (надалі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа.

Тобто, між позивачем та відповідачем-2 існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених на забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених на забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов'язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об'єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов'язанням.

Предметом позову АТ КБ Приватбанк є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання.

Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин на забезпечення виконання зобов'язання відповідача-1 (суб'єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, позов АТ КБ Приватбанк підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому підстав для закриття провадження у справі немає.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки підстави для відкладення підготовчого судового засідання, визначені ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України відсутні, інших заяв та клопотань не подано, суд, заслухавши думку представників сторін про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Керуючись ст.ст. 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

1. Закрити підготовче провадження.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті на "11" травня 2019 р. на 11:00 год.

Явка представників сторін в судове засідання на власний розсуд.

Згідно із ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.

Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Якушева