Рішення

від 29.05.2019 по справі 903/105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2019 р. Справа № 903/105/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали по справі № 903/105/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс", с. Липини, Луцького району, Волинської області

відповідача-2: ОСОБА_2 , с. Липини, Луцького району, Волинської області

про стягнення 200 000 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кузін Є.В. - адвокат (дов. № 3267-К-О від 31.07.2018),

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: н/з,

в с т а н о в и в:

04.02.2019 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою б/н від 30.01.2019, в якій просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс" і ОСОБА_2 200 000 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.02.2018.

Ухвалою суду від 11.02.2019 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2019, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 11.03.2019 року.

13.03.2019 від відповідачів надійшла спільна заява від 12.03.2019 про врегулювання спору за участі судді, в якій відповідачі просять провести врегулювання спору за участю судді та зупинити провадження по справі на час проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

В судове засідання 13.03.2019 позивач уповноваженого представника не направив.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав заяву про врегулювання спору за участі судді.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки заява про врегулювання спору за участі судді надійшла до суду від відповідачів, згоди позивача на врегулювання спору за участі судді вона не містила.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 був відсутній, тому виникла необхідність у з`ясуванні думки позивача щодо врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою суду від 13.03.2019 з метою з`ясування думки позивача щодо врегулювання спору за участю судді, підготовче засідання було відкладено на 27.03.2019.

Представник позивача в судове засідання 27.03.2019 не з`явився, позивач своєї думки щодо врегулювання спору за участю судді не висловив.

Згідно з інформацією із сайту "Укрпошта" поштове відправлення (ухвала суду від 13.03.2019) вручено АТ КБ "Приватбанк" 20.03.2019 за довіреністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні 27.03.2019 наполягав на відкладенні підготовчого засідання з метою з`ясування думки позивача щодо врегулювання спору за участю судді, у зв`язку з цим просив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Клопотання представника відповідача було задоволено судом.

Ухвалою суду від 27.03.2019 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 12.05.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 17.04.2019; запропоновано позивачу в строк до 16.04.2019 подати суду письмові пояснення, в яких висловити свою думку щодо врегулювання спору за участю судді.

16.04.2019 представник позивача подав до суду пояснення від 16.04.2019, в яких зазначив, що АТ КБ "Приватбанк" не погоджується на врегулювання спору в порядку, передбаченому ст.ст. 186-190 ГПК України, тому підстави для врегулювання спору за участі судді відсутні.

В судовому засіданні 17.04.2019 було оголошено перерву до 23.04.2019 за клопотанням представника відповідачів.

В судовому засіданні 23.04.2019 було оголошено перерву до 06.05.2019 за клопотанням представника відповідачів для можливого добровільного врегулювання спору.

В судовому засіданні 06.05.2019 представники сторін повідомили про те, що сторони не врегулювали спір добровільно.

06.05.2019 представник відповідачів через відділ документального забезпечення та контролю подав до суду заяву б/н від 03.05. 2019 про поновлення строку для подання відзиву на позов та відзив на позов від 03.05.2019.

На обгрунтування заяви про поновлення строку для подання відзиву на позов представник відповідачів посилається на те, що з моменту відкриття провадження у справі між учасниками справи вживалися заходи щодо можливості врегулювання спору в позасудовому порядку, у зв`язку з чим оголошувались перерви у підготовчих засіданнях, тому відповідачами не були подані відзиви на позов у строки, визначені судом. Проте, між позивачем і відповідачами не досягнуто домовленостей щодо врегулювання спору. У заяві представник відповідачів просить визнати поважними причини пропуску відповідачами строку для подання відзиву на позов.

В судовому засіданні 06.05.2019 представник відповідачів підтримав заяву про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти поновлення строку для подання відзиву на позов.

Приписами частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника відповідачів про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов, тому зазначений строк підлягає поновленню, а відзив на позов приєднується до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідачі - ПП "Луцьк Віт Сервіс" та Твердий В.І. просять закрити провадження у справі № 903/105/19 на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України, вважають, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Клопотання відповідачів про закриття провадження у справі було залишено судом без задоволення.

Ухвалою суду від 06.05.2019 було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 11 травня 2019 р.

В судовому засіданні 11.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання 11.05.2019 не з`явився. Про судовий розгляд був належним чином повідомлений, про що свідчить підпис представника відповідачів про отримання ухвали суду від 06.05.2019.

В судовому засіданні 11.05.2019 було оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 11.05.2019 відповідачів було повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 29 травня 2019 р.

В судове засідання 29.05.2019 відповідачі не з`явились. Факт належного повідомлення про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4560100246643 від 21.05.2019 та № 4560100246651 від 21.05.2019.

Оскільки неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідачів, оскільки їх належним чином було повідомлено про дату і час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимога Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс", ОСОБА_2 про стягнення 200 000 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.02.2018 підлягає до задоволення повністю з огляду на таке.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 08.02.2018 року відповідачем-1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Відповідно до цієї заяви відповідач-1 як позичальник, клієнт, приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк".

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати відповідачу-1 Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.

Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі заява).

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу Приват Маркет .

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород.

Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в заяві.

Заява на приєднання до послуги в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

08.02.2018 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № РОR 1518084559523 предметом якою є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому є розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вищенаведена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

Разом з тим, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У справі № 903/ 105/19 ОСОБА_2 є фізичною особою та поручителем відповідача -1 за кредитним договором.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного закону).

За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу Україниза договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа.

Тобто, між позивачем та відповідачем-2 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за позовом АТ КБ Приватбанк є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання.

Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин на забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, позов АТ КБ Приватбанк підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, 09.02.2018 на виконання умов укладеного кредитного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 300 000 гри., що підтверджується відповідною випискою з рахунку та меморіальним ордером (а.с. 31).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач-1 взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пункта; 3.2.8.3. 1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списана коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3 2.8.1 . З 2.8 2 З.2.8.3., 3.2.8,3.і. цього Договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної в комісії розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та тарифах, а саме: 2% від початкової суми кредиту.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кре:датом вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами з календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.3. Заяви).

В порушення відповідних умов договору відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього договору.

Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь- якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банки відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 48% річних від суми залишку непогашеного кредиту.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., З.2.8.3.1. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Як вбачається із розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, станом на 26.12.2018 заборгованість відповідача-1 за договором становить 272 978,71 грн., з них: 200 000 грн. заборгованості за кредитом; 18 433,33 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з п. п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 36 257,09 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно з п. п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 18 288,29 грн. заборгованості з пені, нарахованої згідно з п. 3.2.8.10.1. Умов.

Однак, позивач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути із відповідача лише 200 000 грн. заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Укладений сторонами кредитний договір не визнаний судом недійсним, відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Оскільки між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №POR1518084559523 від 08.02.2018, то відповідачі відповідають перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники.

Оскільки на момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованості перед кредитором не перерахували, вимога позивача про солідарне стягнення із відповідача-1 та відповідача-2 200 000 грн. заборгованості за кредитом обгрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідачів порівну підлягають до стягнення витрати, пов`язані з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 193, 343 Господарського кодексу України ст. ст. 546, 549, 626, 627, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 129, 231, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Садова, буд. 155, код ЄДРПОУ 34745548), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 200 000 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Луцьк Віт Сервіс" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Садова, буд. 155, код ЄДРПОУ 34745548) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 500 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1500 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господамрського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 03.06.2019р.

Суддя І. О. Якушева