Рішення

від 25.04.2019 по справі 922/651/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/651/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1, 61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А;

до відповідача 1 Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

відповідача 2 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок", 61082, м. Харків, пр. Московський, 218, кв. 22, код ЄДРПОУ 40826118;

за участю представників учасників справи:

позивача - Чирик В.Г., службове посвідчення №036688 від 11.12.2015 року;

відповідача 1 - Перетяченко М.О., довіреність №08-21/3462/2-18 від 20.12.18;

відповідача 2 - не з'явився;

Суть спору:

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/651/17 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" про визнання незаконним та скасування рішення в частині п. 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів", яким було надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" у власність земельну ділянку 6310136300:12:001:0021, площею 11,0346 га за адресою: м. Харків, вул. Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду України від 11.12.2018 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2017 у справі № 922/651/17 скасовано, а справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 25.01.2019 для розгляду справи № 922/651/17 визначено суддю - Новікову Н.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2019 призначено справу № 922/651/17 в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20.02.2019.

20.02.2019 від відповідача 1 надійшов відзив на позов вих. №1211/9-19 від 19.02.2019, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову так як, при прийнятті оскаржуваного рішення Харківська міська рада керувалась виключно нормами чинного законодавства, які регулюють відносини створення та діяльності кооперативів в Україні, крім цього здійснювала свої повноваження в межах Конституції України та ЗУ "Про місцеве самоврядування".

28.02.2019 від відповідача 2 надійшов відзив на позов в котрому останній проти позову заперечував, в обґрунтування своїх вимог останній зазначив, що відповідач створений виключно в порядку встановленому законом - як обслуговуючий жило-будівельний кооператив, до того ж, що оскаржуване рішення є ненормативним актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію після його прийняття, а згадана у позові не переходила у власність відповідача та залишається об'єктом права комунальної власності.

У зв'язку з хворобою судді Новикової Н.А., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016, помічником судді Петровою С.С. повідомлено про перенесення підготовчого засідання з 20.02.2019 на 04.03.2019.

04.03.2019 від прокурора надійшла відповідь на відзив вих. №05/2-22-18 від 01.03.2019, в якій останній вказував на те, відповідачем 1 при прийнятті рішення від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" порушено вимоги ст.41 Земельного кодексу України та ст. 133-135, 137 ЖК УРСР, а також Примірного статуту житло-будівельного кооперативу, які є спеціальними нормами що визначають порядок функціонування житлово-будівельних кооперативів, а тому не дотримання вказаних норм під час прийняття рішення є підставою для визнання такого рішення недійсним та скасування.

Протокольною ухвалою від 04.03.2019 відкладено підготовче засідання по справі на 18 березня 2019 року на 10 годину 30 хвилин.

Протокольною ухвалою від 18.03.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 01.04.2019 о 12:30.

У судовому засіданні 01.04.2019, прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив визнати незаконним та скасувати п.8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів", яким було надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" у власність земельну ділянку 6310136300:12:001:0021, площею 11,0346 га за адресою: м. Харків, вул.Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець) свої вимоги останій обґрунтовує тим, що на підставі аналізу п.12 Перехідних положень, ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту ЖБК суд дійшов висновку, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК. З точки зору прокуратури це означає що, другому Відповідачу було надано у власність земельну ділянку всупереч вимог закону, оскільки: він був створений всупереч вимог діючого законодавства тому що не є житлово-будівельними, а лише обслуговуючим і кількість їх членів не відповідає вимогам встановленим Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року N 186 (надалі - Примірний статут); Існує перевага перед нормами Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року N 1087-IV, який набрав чинності 27.08.2003 року (надалі - Закон) мають положення Примірного статуту та норми Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. N 5464-X (надалі ЖК УРСР);Орган місцевого самоврядування повинен враховувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР і Примірного статуту при наданні відповідної земельної ділянки; Був порушений порядок набуття права власності на землю другим відповідачем.

Відповідач 1 проти позову заперечував, в обґрунтування своїх доводів зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Харківська міська рада керувалась чинним на момент прийняття рішення про передання у власність земельної ділянки кооперативу, ЗУ "Про кооперацію", Цивільним кодексом України та ЗУ "Про "державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якими врегульовані питання щодо порядку створення та реєстрації, зокрема, житлово-будівельного кооперативу. Водночас, посилання відповідача на те, що норми ЖК УРСР та Примірного статут житлово-будівельного кооперативу є спеціальними нормами щодо визначення порядку створення таких кооперативів, вважає безпідставним, оскільки дані питання повністю врегульовані чинним законодавством, а тому не має підстав для застосування норм законодавства УРСР.

Повноважний представник відповідача 2 у судове засідання не зявився про причини неявки не повідомив, жодних клопотань через канцелярію суду не подавав, хоча, як вбачається з поштового повідомлення повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, разом з цим, дослідивши доводи останнього викладені у відзиві на позов, суд дійшов висновку про необхідність виклику відповідача 2 у судове засідання в порядку ст. 120 ГПК України, у зв'язку з чим, відкладено судове засідання на 15.04.2019 о 12:15.

Протокольною ухвалою від 15.04.2019, у зв'язку з неявкою представників відповідачів відкладено судове засідання на 22.04.2019 о 11:30.

22.04.2019, у зв'язку з відсутністю відомостей про повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, на підставі ст.. 202, 232 ГПК України протокольною ухвалою відкладено судове засідання на 25.04.2019 о 11:00.

23.04.2019 від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача від 22.04.2019, в якому відповідач 2 просив здійснити розгляд справи без участі представника відповідача 2 у зв'язку з відсутністю в останнього грошових коштів для оплати послуг адвоката або іншого професійного правника.

У судовому засіданні 25.04.2019 судом стисло оголошено доводи відповідача 2 викладені у відзиві на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, в обґрунтування зазначено, що відповідач створений виключно в порядку встановленому законом - як обслуговуючий жило-будівельний кооператив, до того ж, що оскаржуване рішення є ненормативним актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію після його прийняття, а згадана у позові не переходила у власність відповідача та залишається об'єктом права комунальної власності.

Водночас, прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив визнати недійсним та скасувати рішення в частині п. 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів", яким було надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Відпочинок" у власність земельну ділянку 6310136300:12:001:0021, площею 11,0346 га за адресою: м. Харків, вул. Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець), з підстав прийняття його з порушенням ст. 41 ЗК України, та ст. 133-135 ЖК УРСР.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.05.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, у задоволені позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що прокурором не доведено протиправності дій відповідача-1, як власника земельної ділянки, при її передачі відповідачу-2, а також не підтверджено протиправності дій з боку відповідача-2 в частині порушення порядку отримання земельної ділянки у власність. Водночас, судом першої інстанції відхилені посилання прокурора на порушення порядку створення кооперативу та невідповідності його меті, задля якої останній був створений, оскільки вказане не є предметом розгляду цієї справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області та Постановою Харківського апеляційного господарського суду, прокурором подано касаційну скаргу, в котрій останній, просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, здійснити перерозподіл судових витрат. Ці вимоги мотивовано порушенням судами норм матеріального права та невідповідністю висновків судів обставинам даного спору та правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.06.2014 зі справи №21-195а14.

Постановою Верховного Суду України від 11.12.2018 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2017 у справі № 922/651/17 скасовано, а справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо передачі справи на новий розгляд Верховний Суд зазначив, суди попередніх інстанцій не встановили чи дотримано Радою при безоплатному наданні земельної ділянки ЖБК положень частини 1 статті 41 Земельного кодексу України, якою надано право місцевій раді передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із статтями 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, оскільки Рада мала можливість, і, в силу покладених на неї функцій була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та перевірити підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу.

Відповідно до статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Таким чином, виконуючи вказівку Верховного Суду щодо необхідності всебічного, повного і об'єктивного встановлення та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, при новому розгляді справи необхідно встановити обставини щодо мети, правового статусу та порядку створення кооперативу, а також дотримання відповідачем 1 порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 зазначеного кодексу громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 41 вказаного кодексу унормовано, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Отже із системного аналізу наведених норм слідує, що статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Таким чином при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному цією нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу, а порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 "Про надання земельних ділянок для будівництва міською радою вирішено:

" 8.1. Змінити вид використання земельної ділянки площею 11,0346 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) по вул. Буковій (колишня вул. Завода Комсомолець) з "для будівництва житлової забудови, малоповерхової котеджної забудови з об'єктами торговельного та спортивно-оздоровчого призначення (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації" на "для будівництва та обслуговування житлової забудови";

8.2. Визначити адресу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021): пров. Буковий, 3;

8.3. Надати ОК "ЖБК "Відпочинок" у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) площею 11,0346 га по пров. Буковому, 3 із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлової забудови. Будівництво виконати до 31.12.2018".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з дня прийняття якого втратив чинність Закон Української PCP "Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування".

Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 42 Закон УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування" до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано не було.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості правових підстав позову прокурор посилається на те, що відповідач 2 був створений з порушенням ст. 133-135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту кооперативу, що свідчить про недотримання відповідачем 1 під час прийняття оспорюваного рішення ст. 41 ЗК України. Водночас, в якості заперечень відповідачі посилаються на те, що в норми ст.. 133-135, 137 ЖК УРСР не суперечить вимогам Конституції України, а тому так як питання діяльності кооперативів в Україні врегульоване ЗУ Про кооперацію та ЦК України, вказані норми не можуть бути застосовані у відносинах щодо передачі земельної ділянки у власність кооперативу на підставі ст.. 41 ЗК України.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації відносин, щодо організації створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі № 826/15758/16 від 21.12.2016: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.06.1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV; визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985 № 186, у відповідність до Закону України Про кооперацію :

1. зобов'язано Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30.061983 № 5464-Х у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV;

2. зобов'язано Кабінет Міністрів України привести Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений Постановою Ради Міністрів Української PCP від 30.04.1985 № 186, у відповідність до Закону України Про кооперацію від 10.07.2003 № 1087-IV.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.03.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 по справі № 826/15758/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України Про кооперацію , який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню .

При вирішенні даної справи суд звертав увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11.03.2016 по справі № К/800/6225/16, згідно якої питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України Про кооперацію , який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців , а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.

Постановою Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP №1545-ХІІ від 12.09.1991 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена Постанова Верховної Ради України, передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження передбачені Постановою Верховної Ради України, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведеного, суд зазначає, що у 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, які раніше були врегульовані законодавством УРСР. Прийняттям Закону України "Про кооперацію" було встановлено нові норми, що регулюють відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР. Із прийняттям Закону України "Про кооперацію" правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому суд дійшов висновку, що для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати норми закону Про кооперації .

Преамбулою Закону України "Про кооперацію" визначено, що цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено термін "обслуговуючий кооператив". Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 5 Закону України "Про кооперацію" до законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві положення" вказаного Закону закріплено імперативну вимогу усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України "Про кооперацію" (пункт 3).

Згідно зі ст. 6 ЗУ "Про кооперацію" відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Статтею 8 Закону України "Про кооперацію" передбачені вимоги до статуту кооперативу, та визначено, що статут є правовим документом, що регулює його діяльність.

Водночас, як вбачається з Класифікації організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N97 кооператив за своєю організаційно правової формою може бути створений у формі виробничого, обслуговуючого чи споживчого кооперативу, при цьому за напрямками діяльності та метою створення такі кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо, в залежності від того для задоволення яких потреб членів кооперативу створюється відповідна організація.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд, вважає, що один і той же кооператив може бути, наприклад, обслуговуючим за типом (організаційно-правовій формі) і житлово-будівельним за напрямом діяльності, відомості про, що повинні бути визначені у Статі кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи одним з доводів прокурора є те, що відповідач 2 не житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до п. п. 1.5, 3.1 та 3.2 Статуту відповідача 2, останній за напрямком своєї діяльності є житлово-будівельним кооперативом, метою створення якого є задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, водночас предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловим приміщенням членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлових будинків за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління житловими будинками.

Виходячи з аналізу вказаних пунктів Статуту відповідача 2, суд дійшов висновку, що метою створення та діяльності кооперативу насамперед є задоволення житлових потреб членів кооперативу, які відповідно цього потребують.

Разом з цим, Закон України "Про кооперацію" розрізняє такі поняття як "засновник кооперативу" і "член кооперативу", які за своїм правовим статусом є різними: перші необхідні для створення суб'єкта, інші - для його діяльності, як суб'єкта права (ст. 7 та 10 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Жодних вимог до чисельності засновників Закон України "Про кооперацію" не встановлює.

Відповідно до ч. З ст. 7 Закону України "Про кооперацію" рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЖК УРСР на облік бажаючих вступити до житлово- будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу PCP і Української PCP) і потребують поліпшення житлових умов.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду стаття 34 ЖК УРСР), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок.

Враховуючи вказані положення норм ст. 134 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються не тільки громадяни, що вже перебувають на обліку для одержання жилих приміщень, а й громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею важче за визначений рівень. Таким чином, не перебування особи на обліку не є доказом того, що особа не потребує поліпшення житлових умов.

Водночас, прокурором не доведено обставин того, що члени кооперативу та його засновники станом на момент створення кооперативу не потребували поліпшення житлових умов, що є однією з підстав визначених ст. 41 ЗК України для передачі земельних ділянок у власність житлово-будівельних кооперативів.

Окремо суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи Статуту ОК ЖБК Відпочинок , який міститься у відповідній реєстраційній справі, ОК ЖБК Відпочинок створено у 2016 році його засновниками на добровільних засадах, згідно із Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про кооперацію , іншими діючими нормативними актами України та цим Статутом (пункт 1.1. Статуту).

Згідно з протоколом загальних зборів ОК ЖБК Відпочинок від 09.09.2016, який також міститься в матеріалах реєстраційної справи та наявний у справі, до складу засновників кооперативу увійшли ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Даним рішенням загальних зборів затверджено список членів кооперативу у складі цих осіб, що не суперечить вимогам Закону України Про кооперацію , при цьому, Закон України Про кооперацію , як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Крім того, Закон України Про кооперацію встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України Про кооперацію щодо добровільності створення кооперативу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач 2 є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні ЗУ "Про кооперацію", з огляду, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, суд дійшов висновку про наявність підстав визначених ст. 41 ЗК України, для передачі земельної ділянки у власніть кооперативу.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з дня прийняття якого втратив чинність Закон УРСР "Про місцеві ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування", у відповідності до пункту 9 частини другої статті 42 якого до повноважень виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) ради, зокрема, відносилось: прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів та здійснення контролю за їх діяльністю. Однак, таких повноважень виконавчим органам самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано не було.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відповідно із частиною першою статті 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість до виключної компетенції міських рад, зокрема відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (пункт 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, з урахуванням аналізу положень закону про місцеве самоврядування у місцевих рад та їх виконавчих органів відсутні повноваження щодо організації діяльності і створення ЖБК у порядку статті 137 ЖК УРСР та Примірним статутом ЖБК.

Оскільки, ні ЖК УРСР, ні Примірним статутом, а ні Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про кооперацію" не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається виключно в порядку, визначеному Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Згідно із статтею 5 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 24 Закону про реєстрацію, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2016 здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ОК ЖБК Відпочинок Державна реєстрація ОК ЖБК Відпочинок , яким отримано спірну земельну ділянку за оскаржуваним рішенням Харківської міської ради в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не скасована у встановленому порядку.

Таким чином, суд вважає, що Харківською міською радою при прийнятті спірного рішення враховані питання створення та діяльності ОК "ЖБК "Відпочинок", метою якого є забезпечення житлових, економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Разом з цим, Харківська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб'єктність кооперативу, керувалася приписами статей 18, 20 та 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що метою створення та предметом діяльності відповідача 2 є задоволення житлових потреб членів кооперативу, зважаючи, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, з огляду на наявність обставин передбачених ст. 41 ЗК України для здійснення передачі у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача Харківську місцеву прокуратуру №1 (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.05.2019.

Суддя Н.А. Новікова