Рішення

від 26.04.2019 по справі 826/13029/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/13029/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛАМ Україна доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Городецька А.Д.;

сторін: відповідача 1 - Шпінь В.І.;

відповідача 2 - Сербіна Ж.Г.;

у судовому вільний слухач - ОСОБА_1,

засіданні також

був присутній:

(в судовому засіданні 26.04.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛАМ Україна (далі - позивач або ТОВ ОЛАМ Україна або Товариство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 № 116126552207, № 116226552207, № 116326552207, № 116426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 у задоволенні позову відмовлено.

У зв'язку із досягненням сторонами примирення, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2015 визнав нечинною постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 в частині податкових повідомлень-рішень № 116126552207, № 116226552207 від 19.08.2014 і частково закрив апеляційне провадження в справі.

В іншій частині позовних вимог (про законність податкових повідомлень-рішень № 116326552207 та № 116426552207 від 19.08.2014) рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/13029/14 касаційну скаргу ТОВ ОЛАМ Україна задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) справу № 826/13029/14 прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 20.11.2018 судом ухвалено замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач 1 або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), залучено у якості співвідповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (по тексту - відповідач 2 або ГУ ДФС у м. Києві).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 витребувано у Києво-Святошинської місцевої прокуратури (адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.Соборна, 67), у разі наявності у матеріалах справи, належним чином завірені копії протоколів допиту ОСОБА_5, а також інших документів, що містять відомості про можливість здійснення ТОВ "Торенія" фіктивних господарських операцій.

У судових засіданнях 18.10.2018, 20.11.2018 та 19.12.2018 судом оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 21.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 витребувано повторно у Києво-Святошинської місцевої прокуратури, у разі наявності у матеріалах справи, належним чином завірені копії протоколів допиту ОСОБА_5, відомостей щодо його адреси місця реєстрації або фактичного проживання, а також інших документів, що містять відомості про можливість здійснення ТОВ Торенія фіктивних господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.03.2019; викликано у судове засідання свідка - ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, від 28.03.2000).

28.03.2019 у судове засідання свідок ОСОБА_5 не з'явився, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні 28.03.2019 оголошено перерву на 18.04.2019.

Зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. на амбулаторному лікуванні, 18.04.2019 судове засідання в адміністративній справі № 826/13029/147 відкладено на 26.04.2019.

В судовому засіданні 26.04.2019 представник позивача, за викладених у позові підстав, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на відсутності в нього обов'язку забезпечувати дотримання податкового законодавства його постачальниками, а тим більше контрагентами останніх. Зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податків на врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту в залежність від протиправних дій чи бездіяльності його постачальника. Вказує на необґрунтованість висновків перевіряючих, протиправність оскаржуваних рішень, відтак просить їх скасувати.

Представники відповідачів проти позову заперечували та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агрофармахім , ТОВ Взлет-Ера , ТОВ Торенія , в той час як наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано у Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 04.08.2014 № 725/26-55-22-07/33832039.

Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення ТОВ ОЛАМ Україна :

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, підпункту пункту 138.10.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 14246233,00 грн. в 2013 році;

- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 18385,00 грн. в жовтні 2013 року.

19.08.2014 відповідачем 1 на підставі акта перевірки від 04.08.2014 № 725/26-55-22-07/33832039 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 116326552207, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 18385,00 грн.;

- № 116426552207, яким Товариству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14246233,00 грн.

Незгода з рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг/робіт) без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів неуповноваженою (невстановленою) особою.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем 1 зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 14246233,00 грн. в 2013 році та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 18385,00 грн. в жовтні 2013 року за результатами господарських операцій із ТОВ Агрофармахім , ТОВ Взлет-Ера , ТОВ Торенія .

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ ОЛАМ Україна (за договорами - покупець) та ТОВ Агрофармахім (за договорами - продавець) укладені договори від 14.11.2012 № 247/12, від 27.11.2012 № 256/12, від 27.11.2012 № 257/12, від 20.11.2012 № 107-1/12, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2012 року, насипом (за договорами - товар). Базис постачання товару - EXW сертифікований зерновий склад ТОВ Агрофірма Обрій LTD (вул. Кірова, буд. 5, смт. Талалаївка, Чернігівська обл.), ТОВ Північно-Українська Експортно-імпортна компанія (вул. Шевченка, буд. 139, смт. Парафіївка, Ічнянський р-н, Чернігівська обл.), ТОВ Амарант (вул. Лучанська, буд. 1б, с. Юсківці, Лохвицький р-н, Полтавська обл.), ПАТ Біловодський КХП (вул. Біловодська, буд. 2, с. Біловод, Роменський р-н, Сумська обл.), ПАТ Біловодський КХП (вул. Київська, буд. 218, с. Андріянівка, Роменський р-н, Сумська обл.), ТОВ Прилуцьке ХПП (пров. Залізничний, буд. 19, м. Прилуки, Чернігівська обл.), ТОВ ТВФ Промтехснаб (вул. 40 років Перемоги, буд. 68, смт. Павлиш, Онуфріївський р-н, Кіровоградська обл.) (за договорами - зерновий склад).

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду копії рахунків на оплату від 14.11.2012 № 2375, від 27.11.2012 № 2419, від 27.11.2012 № 2420, від 04.12.2012 № 2476, від 21.11.2012 № 2398, № 2399, № 2400; платіжних доручень від 14.11.2012 № 1269, від 15.11.2012 № 1276, від 28.11.2012 № 1347, № 1348, від 27.11.2012 № 1342, від 13.12.2012 № 1421, від 22.11.2012 № 1306, від 22.11.2012 № 2; видаткових накладних від 14.11.2012 № 3074, від 27.11.2012 № 3112, від 27.11.2012 № 3113, від 21.11.2012 № 3097, № 3096, № 3095; податкових накладних від 14.11.2012 № 33, від 27.11.2012 № 75, № 76, від 21.11.2012 № 56, № 55, № 54; складських квитанцій на зерно від 12.11.2012 серії АФ № 472275, від 27.11.2012 серії АФ № 472424, від 22.10.2012 серії АФ № 059486, від 31.10.2012 серії АФ № 716018, від 12.11.2012 серії АФ № 442017, від 12.11.2012 серії АФ № 444846, від 29.10.2012 серії АФ № 345556, від 29.10.2012 серії АФ № 347632, від 30.11.2012 серії АФ № 345946, від 31.10.2012 серії АФ № 347637, від 05.11.2012 серії АФ № 347649, від 05.11.2012 серії АФ № 345621, від 05.11.2012 серії АФ № 345622, від 09.11.2012 серії АФ № 347667, від 09.11.2012 серії АФ № 347668, від 12.11.2012 серії АФ № 347692, від 12.11.2012 серії АФ № 347693, від 18.10.2012 серії АФ № 591524, від 09.11.2012 серії АФ № 591644, від 12.11.2012 серії АФ № 591653, від 14.11.2012 серії АФ № 591680, від 14.11.2012 серії АФ № 472291, від 27.11.2012 серії АФ № 472425, від 27.11.2012 серії АФ № 716087; довіреностей від 03.01.2012 № 10, від 24.12.2012 № 11, від 31.12.2013 № 12; договору від 07.12.2011 № 197 на транспортно-експедиційне обслуговування; актів виконаних робіт від 31.01.2013 № 31, від 01.02.2013 № 32, від 28.02.2013 № 33, від 01.04.2013 № 35 по договору від 07.12.2011 № 197; залізничних накладних; відомостей вагонів; карток аналізу зерна від 14.11.2012 № 75, від 27.11.2012 № 91, від 27.11.2012 № 818; договорів складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна/про надання послуг з приймання, сушіння, очищення, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур від 01.08.2012 № 13, від 21.11.2012 № 20, від 24.07.2012 № 7, від 25.07.2012 № 24/01-2012, від 13.07.2012 № 1300701; актів виконаних робіт/здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2012 № 413, від 28.12.2012 № 463, від 31.01.2013 № 493, від 28.02.2013 № 508, від 28.03.2013 № 518/20, від 30.11.2012 № 1, від 31.12.2012 № 1, від 08.01.2013 № 1, від 31.12.2012 № ХП-0000288, від 18.01.2013 № ХП-0000003, від 31.01.2013 № ХП-0000019, від 31.12.2012 № Б-0000928, від 24.01.2013 № Б-00000028, від 31.12.2012 № 2АМ0000560, від 28.02.2013 № 2АМ0000086, від 12.03.2013 № 2АМ0000111.

Судом установлено, що між ТОВ ОЛАМ Україна (за договорами - замовник) та ТОВ Взлет-Ера (за договорами - виконавець) укладені договори від 03.01.2013 № 03/01-2013, від 03.01.2013 № 03/01-2013 про надання юридичних послуг, відповідно до умов яких виконавець бере на себе обов'язок надати замовнику юридичні послуги: юридичний аудит фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів згідно діючого законодавства України; надання консультацій з правових питань, що виникають у замовника при здійсненні господарської діяльності; складання внутрішніх документів; розробка, юридична оцінка договорів, контрактів; інші види юридичних послуг.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду копії рахунків-фактур від 31.01.2013 № 0131, № 0132; платіжних доручень від 21.02.2013 № 4, № 3; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2013 № 0131 разом з деталізацією послуг; податкових накладних від 31.01.2013 № 1048, № 1049.

За результатами наведених правовідносини позивачем в податковому обліку відображено від'ємне значення, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (уточнююча) та податку на додану вартість за жовтень 2013 року (звітна).

Реєстрація податкових накладних від 14.11.2012 № 33, від 27.11.2012 № 75, № 76, від 21.11.2012 № 56, № 55, № 54, виданих позивачу ТОВ Агрофармахім , в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується витягом від 18.11.2014 № 18113729.

Досліджені в судовому засіданні первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Водночас, посилання відповідача 1 на акти від 10.04.2013 № 433/22.5/32257266 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Взлет-Ера (код ЄДРПОУ 32257266) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків у періоді з 01.02.2010 по 28.02.2013 , від 04.12.2013 № 465/16-01-22-08-10/32257566 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВАТЕР-ШПАГ (код ЄДРПОУ 32257266) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 по 31.03.2013 та довідку від 13.01.2014 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Агрофармахім (код ЄДРПОУ 24984320) щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ КОФЕКС (код ЄДРПОУ 373738) за червень 2013 року, ТОВ ВАТЕР-ШПАГ (код ЄДРПОУ 32257266) за листопад та грудень 2012 року, ТОВ ГЕФЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 38546040) за червень 2013 року, ТОВ КАЛЕВ (код ЄДРПОУ 32908536) за грудень 2012 року, за березень 2013 року, ТОВ КОМПАНІЯ БРАВЕЛ (код ЄДРПОУ 38388113) за березень 2013 року як на докази відсутності у позивача права на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ Взлет-Ера (перейменовано у ПП ВАТЕР-ШПАГ ) та ТОВ Агрофармахім до валових витрат та податкового кредиту, судом сприймається критично, оскільки вказані акти та довідка стосуються взаємовідносин ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) та ТОВ Агрофармахім з їх контрагентами (за виключенням позивача), однак не мають ніякого відношення до позивача та не свідчить про обізнаність посадових осіб позивача про можливе вчинення його контрагентами порушень вимог податкового законодавства.

Контрагент позивача - ТОВ Агрофармахім на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем 1 в акті перевірки та підтверджується свідоцтвом від 22.03.2011 № 100328986, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу товару (зерно кукурудзи), а також надання юридичних послуг його контрагентами (ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) та ТОВ Агрофармахім ) та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Зокрема, придбаний у ТОВ Агрофармахім товар (зерно кукурудзи) в подальшому був реалізований компанії Олам Інтернешнл Лімітед (Сінгапур), ТОВ АГРАЛЬП УКРАЇНА , ТОВ ЛЮЛАНА , ТОВ Українські Аграрні Інвестиції , що підтверджується рамковим договором поставки від 18.06.2013 № 2, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 24.07.2013 № 100-ЗЕ, вантажними митними деклараціями від 07.02.2013 № 500060703/2013/000809, від 12.03.2013 № 500060703/2013/001509, від 29.01.2013 № 500060703/2013/000635, від 12.03.2013 № 500060703/2013/001505, від 12.03.2013 № 500060703/2013/001512, договором купівлі-продажу від 22.02.2013 № 028/13П, видатковою накладною від 25.03.2013 № 56, податковими накладними від 19.03.2013 № 22, від 22.03.2013 № 27, від 25.03.2013 № 28, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників від 25.03.2013 № 36 до податкової накладної від 25.03.2013 № 28, договором від 08.01.2013 № 275/12, видатковою накладною від 08.01.2013 № 3, податковою накладною від 08.01.2013 № 3, договором купівлі-продажу від 23.01.2013 № 004/13п, видатковою накладною від 24.01.2013 № 9, податковою накладною від 24.01.2013 № 7.

Крім того, матеріали справи містять штатний розклад підприємства позивача від 01.03.2013, який не містить посади юрисконсульта, чим підтверджується доцільність придбання позивачем юридичних послуг у ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) в перевіряємому періоді.

Також, матеріали справи містять результати надання ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) юридичних послуг, а саме: копії розроблених останнім договорів, укладених позивачем із ТОВ Одемара-Інтер , ПП Схід Продпроект , ПП Ан Транс , ТОВ НВП Аргон .

Зазначене вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Відповідачами, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Взлет-Ера (ПП ВАТЕР-ШПАГ ) та ТОВ Агрофармахім , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи Контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, висновки Контролюючого органу, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 116426552207, яким Товариству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14246233,00 грн. та № 116326552207 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 952,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Агрофармахім (код ЄДРПОУ 24984320) - протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Торенія в перевіряємому періоді, судом встановлено таке.

Між ТОВ ОЛАМ Україна (за договором - замовник) та ТОВ Торенія (за договором - виконавець) укладений договір від 01.04.2013 № 01/04-13/О про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання юридичних послуг для забезпечення діяльності замовника на умовах та в строки, передбачені Договором, а саме: консультації з питань застосування цивільного, сімейного, трудового, податкового, житлового, земельного, господарського законодавства; складання проектів цивільно-правових угод, в тому числі договорів, контрактів, довіреностей, установчих документів, змін та доповнень до них; проведення претензійної та правової роботи; представництво інтересів замовника у всіх інстанціях судів загальної та спеціальної юрисдикції, у господарських та адміністративних судах, в державній виконавчій службі, податкових органах, прокуратурі, правоохоронних органах, в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми; надання правової допомоги з інших питань в інтересах замовника.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії платіжного доручення від 21.06.2013 № 69, акта виконаних робіт від 21.06.2013 за договором від 01.04.2013 № 01/04-13/О про надання юридичних послуг, податкової накладної від 21.06.2013 № 160.

Водночас наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.

Так, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 звільнено ОСОБА_5 (директора ТОВ Торенія ) від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків давності. Закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_5

Відповідно до змісту вказаного судового рішення, в квітні 2012 року, він своїми умисними діями, які виразились у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Торенія код ЄДРПОУ 38091691, з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем 1 доказів та встановлених фактів, суд констатує, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

А тому, суд наголошує на відсутності у позивача відповідних (належним чином оформлених та підписаних посадовими особами ТОВ Торенія ) первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Неналежність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій унеможливлює прийняття позиції позивача про реальність здійснення таких операцій.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 КАС України (постанови від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У справах № 21-5332а15, № 21-1318а16, № 21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 2а-7792/11/2670, від 11.06.2018 у справі № 826/10947/13-а, від 28.08.2018 у справі № 804/8332/17, від 19.02.2019 у справі № 826/11252/16.

В даній справі суд не вбачає підстав для відступлення від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Торенія , встановлені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9746/14-к, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Зважаючи на той факт, що контрагентом позивача було фіктивне підприємство ТОВ Торенія , суд прийшов до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований податковий кредит, підписані неповноважною особою, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Наведеним підтверджується правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 116326552207 в частині зменшення від'ємне значення суми податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ Торенія .

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача 2 у справі.

В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій і другій статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір від 16.10.2018 № 2-1/76-2018, укладений із Адвокатським об'єднанням КМ Партнери .

Водночас, акт на підтвердження приймання-передачі наданих послуг та банківська виписка стосуються взаємовідносин позивача із ТОВ ВТС Консалтинг , а не Адвокатським об'єднанням КМ Партнери .

Відтак, суд звертає увагу, що докази надання послуг та проведення розрахунків за договором від 16.10.2018 № 2-1/76-2018 у справі відсутні, що унеможливлює відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛАМ Україна - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.08.2014 № 116426552207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ОЛАМ Україна зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 246 233,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.08.2014 № 116326552207 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 952,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Агрофармахім (код ЄДРПОУ 24984320).

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Cтягнути з Головного управління ДФC у м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛАМ Україна (адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, код ЄДРПОУ 33832039) понесені ТОВ ОЛАМ Україна витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 06.05.2019 .

Суддя К.С. Пащенко