Рішення

від 03.05.2019 по справі 635/1688/19

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №635/1688/19

Провадження по справі №2/635/1739/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 про визнання договорів позики та застави дійсними та визнання права власності на частину земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 13 січня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким останній отримав позику у розмірі 8000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 63994 грн. і з кінцевим строком повернення до 13 січня 2018 року. На підтвердження отримання коштів за цим договором відповідач у той же день надав власноруч написану розписку. Крім того, на забезпечення виконання договору позики, між ними у той же день був укладений договір застави за яким відповідач надав у якості забезпечення виконання договору належні йому 2/5 частин земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, загальною площею 2 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Просив визнати вказані договори дійсними та визнати за ним право власності на 2/5 частин земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, загальною площею 2 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 01 березня 2019 року позов було залишено без руху і позивачеві було надано строк для усунення недоліків тривалістю десять днів зі дня отримання копії ухвали.

Позивач у встановлений строк вказані в ухвалі недоілки усунув.

15 березня 2019 року з відділу обілку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області було отримано інформацію щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року позов було прийнято до провадження суду і призначено у підготовче судове засідання.

18 квітня 2019 року відповідачем до суду було надано письмовий відзив на позов, в якому він заперечував проти його задоволення.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 квітня 2019 року підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за участю його представника.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав і просив його задовольнити. Надав суду пояснення аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 13 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким останній отримав позику у розмірі 8000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 63994 грн. і з кінцевим строком повернення до 13 січня 2018 року. На підтвердження отримання коштів за цим договором відповідач у той же день надав власноруч написану розписку (а.с.34, 38-40).

Крім того, на забезпечення виконання договору позики, між сторонами у той же день був укладений договір застави за яким відповідач надав у якості забезпечення виконання договору позики від 13 січня 2014 року, належні йому 2/5 частин земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, загальною площею 2 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (а.с.35-37).

Згідно з вимогами ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При укладенні сторонами, 13 січня 2014 року, договору позики ними були дотримані усі умови, які висуваються діючим законодавством для цього виду договорів. Договір, як встановлено у судовому засіданні і цей факт не оспорювався сторонами, фактично з боку позивача виконаний.

За таких обставин суд доходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині і визнання договору позики, укладеного 13 січня 2014 року між позивачем та відповідачем, дійсним.

Щодо визнання дійсним договору застави нерухомого майна та визнання права власності на частину земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Роз'яснення, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначають, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Згідно з вимогами ст.ст.572-574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Предметом застави не можуть бути:

культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.

Статтею 577 ЦК України передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У відповідності до вимог ст.133 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у заставу можуть передаватися земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, якщо інше не встановлено законом, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

Земельна ділянка або право на неї може бути передано у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера в порядку, визначеному законом.

Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана (передано) у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів).

Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою.

Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

Порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) визначається законом.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об'єкти цивільних прав, на які поширюється правовий режим нерухомої речі.

Згідно з вимогами ст.4 зазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право

користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 5 вказаного вище Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Таким чином, оскільки сторонами при оформленні договору застави нерухомого майна були порушені вимоги діючого законодавства щодо його нотаріального посвідчення і державної реєстрації, суд не може визнати такий договір дійсним і відповідно визнати за позивачем право власності на таке нерухоме майно.

А тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 про визнання договорів позики та застави дійсними та визнання права власності на частину земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати дійсним договір позики, укладений 13 січня 2014 року між ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1,який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в частині визнання дійсним договору застави 2/5 частин земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, загальною площею 2 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, який був укладений між ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 13 січня 2014 року - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в частині визнання права власності на 2/5 частини земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_3, загальною площею 2 га, яка розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за ОСОБА_3 - відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 07 травня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас