Постанова

від 07.05.2019 по справі 532/406/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/406/19 Номер провадження 22-ц/814/1219/19Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

з участю заявника ОСОБА_2, представника заінтересованої особи ПАТ Райффайзен Банк Аваль - Гапона О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2019 року, постановлену суддею Мороз Т.М.,

у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Кобеляцької державної виконавчої служби та зобов'язання державного виконавця усунути порушення (заінтересовані особи: ПАТ Райффайзен Банк Аваль , Кобеляцька державна виконавча служба ГТУЮ в Полтавській області, Шевченківський відділ ДВС м.Полтави ГТУЮ в Полтавській області),

в с т а н о в и в:

21.02.2019 ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою, в якій просив визнати дії Кобеляцької державної виконавчої служби Полтавської області неправомірними і зобов'язати державного виконавця усунути порушення, а саме, зняти арешт з належного йому рухомого та нерухомого майна, в тому числі із земельних ділянок площею 3,43 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

В обгрунтування скарги зазначає, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у Кобеляцькому районі при виконанні судового наказу №2-Н-7 від 13.11.2006 Кобеляцького районного суду Полтавської області 15 січня 2007 року наклав арешт на його, заявника, майно. Оскільки він погасив заборгованість, що підтверджується довідкою ПАТ Райффайзен Банк Аваль , збереження арешту є безпідставним.

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_2 на дії Кобеляцької державної виконавчої служби та зобов'язання державного виконавця усунути порушення - повернуто.

Ухвала вмотивована тим, що заявник не дотримався строків для звернення до суду зі скаргою, встановлених ст.449 ЦПК України; не зазначив, коли він дізнався про порушення своїх прав чи свобод та не клопотав поновити цей строк. Також суддя зазначив про недоліки скарги: заявник не обгрунтував залучення до участі у справі як заінтересовану особу - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м.Полтави ГТУЮ в Полтавській області та не конкретизував, кого саме із державних виконавців просить зобов'язати усунути порушення. Тому суддя визнав необхідним скаргу залишити без розгляду та повернути заявнику.

Заявник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить ухвалу скасуватита прийняти постанову, якою задовольнити його скаргу.

Вважає обгрунтованим залучення до участі у справі за його скаргою в якості заінтересованих осіб: ПАТ Райффайзен Банк Аваль , який був стягувачем за рішенням суду про стягнення з нього, заявника, заборгованості; Кобеляцька державна виконавча служба, яка виконувала судовий наказ та наклала арешт на майно; Шевченківський відділ державної виконавчої служби м.Полтави, в якій знаходився на виконанні виконавчий документ під час служби його, боржника, у м.Полтаві.

Посилається на те, що у лютому 2019 року звернувся у Шевченківський відділ ВДВС м.Полтави ГТУЮ у Полтавській області із заявою про зняття арешту, однак 13.02.2019 ним отримана відповідь про відмову у знятті арешту та рекомендовано звернутися до суду. Тому заперечує висновок суду про пропуск ним строку звернення в суд зі скаргою.

Зазначає, що у разі встановлення недоліків скарги, суддя мав залишити його скаргу без руху та надати строк для усунення недоліків, а не повертати скаргу без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено інші права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Зі скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що на примусовому виконанні знаходилося судове рішення - наказ №2-н-7 Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13.11.2006 про стягнення із ОСОБА_2 на користь АППБ Аваль боргу в сумі 3 642,17 грн. та виконавчого збору в розмірі 364,21 грн. /а.с.9/

На підставі постанови державного виконавця відділу ДВС у Кобеляцькому районі Чуйко В.В. від 15.01.2007 про арешт нерухомого майна ОСОБА_2, винесену у виконавчому провадженні ВП №2650387, здійснена державна реєстрація вказаного обтяження./а.с.3-7/

Листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтави від 13.02.2019 №10400 заявника повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень та спецрозділу автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2, а стягувачем ПАТ Райффайзен Банк Аваль , - на виконанні не перебувають./а.с.3/

Звертаючись в суд зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, ОСОБА_2 посилався на відсутність у нього на даний час боргових зобов'язань перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль , тому збереження арешту його майна порушує його право власності.

Повертаючи скаргу заявнику з підстав пропущення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, районний суд помилково не звернув увагу на те, що стаття 226 ЦПК України, яку застосував суд, передбачає наслідком пропущення процесуального строку такого звернення - залишення заяви (скарги) без розгляду, а не повернення.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 відмовлено відділом виконавчої служби у знятті арешту листом від 13.02.2019, подання скарги 21.02.2019 відповідає передбаченому ст.449 ЦПК України строку і тому необхідності заявляти клопотання про поновлення зазначеного строку не було. Тому висновки ухвали районного суду в частині пропуску заявником строку звернення до суду зі скаргою та з цієї підстави поверненню заявнику - не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм процесуального права.

Щодо вказаних в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції недоліків скарги: відсутність обгрунтування залучення до участі у справі заінтересованої особи - Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Полтави ГТУЮ в Полтавській області та відсутність вимоги до конкретного державного виконавця про усунення порушення , то вони не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді скарги суд на підставі ч.3 ст.450 ЦПК України має залучити до участі в справі ту посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

У той же час, якщо суд першої інстанції вбачав недоліки щодо змісту скарги, то мав застосувати положення ст.185 ЦПК України та залишити скаргу без руху, надавши строк для усунення недоліків. З огляду на положення ч.3 ст.185 ЦПК України суддя мав право повернути заявнику скаргу лише у разі неусунення заявником недоліків у строк, вказаний судом.

Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Як убачається зі змісту скарги ОСОБА_2, метою його звернення в суд є скасування арешту його майна, необхідність у збереженні якого відпала у зв'язку з виконанням судового рішення та відсутністю зобов'язань перед іншими особами, забезпеченням виконання яких могло буди арешт майна.

Згідно ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасуваннязаходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду(частина 5 статті 59 Закону).

З урахуванням наведеної норми заявнику необхідно роз'яснити, що належним способом захисту його права має бути його звернення в суд з позовом до стягувача про зняття арешту, оскільки вказана ним підстава для скасування арешту Законом України Про виконавче провадження віднесена до компетенції суду, а не до компетенції державного виконавця.

Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала районного суду не відповідає вимогам ЦПК України, а тому підлягає скасуванню, а матеріали скарги необхідно повернути для вирішення питання щодо прийняття до розгляду з дотриманням вказаних норм цивільного процесуального закону та Закону України Про виконавче провадження .

Керуючись ст. ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.381-384, ст.389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2019 року - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.05.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак