Рішення

від 08.05.2019 по справі 200/5337/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. Справа№200/5337/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, якому зазначала, що у березні 2014 року їй як законному представнику було призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років - сина ОСОБА_2 Така допомога виплачувалася Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області до того часу, як вказаний орган припинив здійснення своїх повноважень на непідконтрольній українській владі території, і виплата допомоги була припинена з підстав, що не передбачені Законом України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю . Після поновлення відповідачем виплати допомоги, що відбулося у серпні 2018 року, їй протиправно не виплачено допомогу за минулий період.

Вважаючи, що відповідачем порушені соціальні права дитини, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати їй державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) з дати припинення її виплати;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити їй заборгованість з державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 та утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно з інформацією з ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціаль ної політики України від 09 серпня 2018 року № 013-157383/п ОСОБА_1 перебувала на обліку в уповноваженому управлінні соціального захисту населення за місцем реєстрації (Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області) та отримувала державну допомогу на дитину з інвалідністю.

Постановою Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій було призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Згідно з інформацією про стан фінансування та виплати державних допомог, що оприлюднена на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України, виплата державних допомог отримувачам Амвросіївського району Донецької області не проводиться з вересня 2014 року.

11 листопада 2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Пунктом 8 вказаної постанови передбачено, що особам, які переміщені на контрольова ну територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

06 серпня 2018 року позивач звернулася до територіального відділу по роботі з громадянами Лівобережного району Департаменту соціального захисту населення Маріу польської міської ради з питання призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, а саме допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років за місцем фактичного проживання згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 03 серпня 2018 року. Рішенням від 07 листопада 2018 року їй призначено допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 вересня 2014 року (з часу припинення фінансування) по 18 жовтня 2028 року (дата закінчення інвалідності згідно з медичним висновком від 25 березня 2014 року № 4, який дійсний до 19 жовтня 2028 року). Така допомога виплачується з 01 серпня 2018 року, тобто з місяця, в якому надійшла заява. Виплату допомоги за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що передбачено п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затвердже но постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснен ня соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам .

Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (смт. Кутейникове Амвросіївського р-ну Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Маріуполь Донецької обл.), що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (від 03 серпня 2018 року №0000590760).

Позивач є матір'ю та законним представником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), який є інвалідом з дитинства та внутрішньо переміщеною особою.

До 01 вересня 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області позивачу виплачувалася державна соціальна допомога на вказану дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Виплату допомоги з вказаної дати було припинено з підстав, що не передбачені ст.14 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю , - у зв'язку з припиненням фінансування вказаного органу праці та соціального захисту населення через його розміщення в населеному пункті, який не контролюється українською владою (постанова Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій ).

З серпня 2018 року позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2

Так, рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року за заявою позивача від 06 серпня 2018 року виплату вказаної допомоги позивачу призначено на період з 01 вересня 2014 року по 18 жовтня 2028 року (тобто, з часу припинення фінансування попереднього органу праці та соціального захисту населення до дати, до якої є дійсним медичний висновок від 25 березня 2014 року № 4).

Розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року виплату допомоги позивачу поновлено з 01 серпня 2018 року, тобто з місяця, в якому надійшла заява.

При цьому після взяття позивача на облік та поновлення виплати допомоги відповідачем не виплачено допомогу за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року, тобто до дня поновлення її виплати, що відповідачем не заперечується.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 9 Закону передбачено призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 10 Закону визначено, що державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.

Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Відповідно до ст. 12 Закону суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги передбачені статтею 14 вказаного Закону.

Відповідно до вказаної статті Закону виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину-інваліда у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги постійного місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Перелік передбачених статтею 14 вказаного Закону підстав припинення виплати державної соціальної допомоги є вичерпним. Припинення виплати допомоги з інших підстав - не ґрунтуються на вимогах цього Закону.

Припинення виплати позивачу допомоги на дитину з інвалідністю відбулося з підстав, що не передбачені законом, чим порушені соціальні права дитини.

Після взяття позивача на облік та поновлення виплати допомоги відповідачем протиправно не виплачено допомогу з дня припинення її виплати до дня поновлення її виплати.

З огляду на наведене така бездіяльність суб'єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправною, а порушені права захисту шляхом зобов'язання відповідача, який згідно із Законом України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю є органом, який уповноважений виплачувати позивачу допомогу, на яку має право її дитина, виплатити позивачу таку допомогу з дня припинення її виплати до дня поновлення її виплати.

Посилання відповідача на те, що виплату допомоги за минулий період буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що передбачено п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затвердже ний постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснен ня соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , є неприйнятними, оскільки положення вказаного Порядку суперечать ст. 14 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю , який має вищу юридичну силу (ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати допомоги.

Обов'язковою умовою для надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Захист прав особи на майбутнє не відповідає меті адміністративного судочинства.

З огляду на наведене вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми допомоги не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року сплату судового збору в сумі 768,40 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500 Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 10 (десять) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500 Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 30 (тридцять).

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 08 травня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.