Постанова

від 03.07.2019 по справі 200/5337/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року справа №200/5337/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (повний текст складено 08 травня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/5337/19-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - відповідач), в якому зазначала, що у березні 2014 року їй, як законному представнику було призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років - сина ОСОБА_2 . Така допомога виплачувалася Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області до того часу, як вказаний орган припинив здійснення своїх повноважень на непідконтрольній українській владі території, і виплата допомоги була припинена з підстав, що не передбачені Законом України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю . Після поновлення відповідачем виплати допомоги, що відбулося у серпні 2018 року, їй протиправно не виплачено допомогу за минулий період.

Вважаючи, що відповідачем порушені соціальні права дитини, просила: визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати їй державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з дати припинення її виплати; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити їй заборгованість з державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 та утриматись від подальшого призупинення її виплати (арк.справи 3-11).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 200/5337/19-а адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 192 грн. 10 коп.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 576 грн. 30 коп. (арк.справи 68-70).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк.справи 74-75).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно з інформацією з ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціаль ної політики України від 09 серпня 2018 року № 013-157383/п ОСОБА_1 перебувала на обліку в уповноваженому управлінні соціального захисту населення за місцем реєстрації (Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області) та отримувала державну допомогу на дитину з інвалідністю.

Постановою Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій було призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Згідно з інформацією про стан фінансування та виплати державних допомог, що оприлюднена на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України, виплата державних допомог отримувачам Амвросіївського району Донецької області не проводиться з вересня 2014 року.

11 листопада 2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Пунктом 8 вказаної постанови передбачено, що особам, які переміщені на контрольова ну територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

06 серпня 2018 року позивач звернулася до територіального відділу по роботі з громадянами Лівобережного району Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з питання призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, а саме допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років за місцем фактичного проживання згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 03 серпня 2018 року. Рішенням від 07 листопада 2018 року їй призначено допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2014 року (з часу припинення фінансування) по 18 жовтня 2028 року (дата закінчення інвалідності згідно з медичним висновком від 25 березня 2014 року № 4, який дійсний до 19 жовтня 2028 року). Така допомога виплачується з 01 серпня 2018 року, тобто з місяця, в якому надійшла заява. Виплату допомоги за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що передбачено п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затвердже но постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснен ня соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам . Апелянт вважає, що не порушив права позивача.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (смт. Кутейникове Амвросіївського р-ну Донецької обл.), а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території (м. Маріуполь Донецької обл.), що підтверджується відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (від 03 серпня 2018 року № 0000590760).

Позивач є матір`ю та законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), який є інвалідом з дитинства та внутрішньо переміщеною особою.

До 01 вересня 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної ради Донецької області позивачу виплачувалася державна соціальна допомога на вказану дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Виплату допомоги з вказаної дати було припинено з підстав, що не передбачені ст. 14 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю , - у зв`язку з припиненням фінансування вказаного органу праці та соціального захисту населення через його розміщення в населеному пункті, який не контролюється українською владою (постанова Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій ).

З серпня 2018 року позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років - ОСОБА_2

Так, рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року за заявою позивача від 06 серпня 2018 року виплату вказаної допомоги позивачу призначено на період з 01 вересня 2014 року по 18 жовтня 2028 року (тобто, з часу припинення фінансування попереднього органу праці та соціального захисту населення до дати, до якої є дійсним медичний висновок від 25 березня 2014 року № 4).

Розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року виплату допомоги позивачу поновлено з 01 серпня 2018 року, тобто з місяця, в якому надійшла заява.

При цьому після взяття позивача на облік та поновлення виплати допомоги відповідачем не виплачено допомогу за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2018 року, тобто до дня поновлення її виплати, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплено визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 9 Закону передбачено призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років.

Статтею 10 Закону визначено, що державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.

Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів.

Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Відповідно до ст. 12 Закону суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги передбачені статтею 14 вказаного Закону.

Відповідно до вказаної статті Закону виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину-інваліда у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги постійного місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Перелік передбачених статтею 14 вказаного Закону підстав припинення виплати державної соціальної допомоги є вичерпним. Припинення виплати допомоги з інших підстав - не ґрунтуються на вимогах цього Закону.

Припинення виплати позивачу допомоги на дитину з інвалідністю відбулося з підстав, що не передбачені законом, чим порушені соціальні права дитини.

Після взяття позивача на облік та поновлення виплати допомоги відповідачем протиправно не виплачено допомогу з дня припинення її виплати до дня поновлення її виплати.

З огляду на наведене така бездіяльність суб`єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправною, а порушені права захисту шляхом зобов`язання відповідача, який згідно із Законом України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю є органом, який уповноважений виплачувати позивачу допомогу, на яку має право її дитина, виплатити позивачу таку допомогу з дня припинення її виплати до дня поновлення її виплати.

Доводи апеляційної скарги про те, що виплату допомоги за минулий період буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що передбачено п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затвердже ний постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснен ня соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , є неприйнятними, оскільки положення вказаного Порядку суперечать ст. 14 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю , який має вищу юридичну силу (ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 200/5337/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 200/5337/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць