Рішення

від 08.05.2019 по справі 1440/2409/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. № 1440/2409/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв телекомбуд", в.Спортивна,13,оф.10,(в.Адм.Макарова,23-а,54029), м.Миколаїв,54015

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 № 00037281401, № 00037291401, № 00037301406, ВСТАНОВИВ:

08.10.2018 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ Миколаїв Телекомбуд (далі - Позивач) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі: Відповідач) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00037281401 від 18 травня 2018 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00037291401 від 18 травня 2018 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00037301406 від 18 травня 2018 року та відшкодування судових витрат, в тому числі по сплаті судового збору в сумі 52 112,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення №00037281401, № 00037291401, № 00037301406 від 18 травня 2018 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки, чим порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача, тому вони підлягають скасу ванню. Позивачем виконано обов'язки, передбачені п.п. 44.1, 44.2. ст. 44 ПК України відносно ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, податкових зобов'язань, із використанням даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності щодо доходів, витрат, фінансового результату до оподаткування, та із застосуванням відповідних стандартів фінансової звітності, а всі показники податкової звітності за період, що перевірявся, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, оформ леними згідно Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704). Чинне законодавство України не покладає на позивача, як платника податків, обов'язку перевіряти дотримання його контрагентами (постачальниками, підрядника ми тощо) вимог закону податкового та іншого законодавства. Застосування штрафних санкцій в сумі 54 947,24 грн., на підставі того, що директор позивача ОСОБА_1 відзвітував про витрату готівкових коштів на заправлення автомобілів на автозаправній станції на загальну суму 54 947,24 грн. за період з 31.03.2016 по 11.04.2016 року, а оскільки в цей період він перебував на лікарняному (в стаціонарі) згідно з листком тимчасової непрацездатності серії АГЛ № 008256, то, на думку відповідача, він не міг перебувати на АЗС, здійснювати заправлення автомобілів та отримувати фіскальні чеки на АЗС Позивач вважає неправомірним з тієї підстави, що підставою застосування відповідальності згідно абзацу 6 п.1 цього Указу є відсутність платіжного (розрахункового) документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів покупцем, але такі документи (фіскальні чеки АЗС) є в наявності у позивача та надавалися до перевірки, тому відсутнє порушення касової дисципліни, визначене абзацом 6 п. 1 Указу, і штраф до позивача не може бути застосований.

Відповідач позов не визнав, зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на висновках про те, що протягом перевіряємого періоду ТОВ мало взаємовідносини з: ТОВ КОМФОРТСТРОЙ-Н , ТОВ Енергозбережувальні Технології , ТОВ ЛОНГОР , ТОВ БУДІНВЕСТКОМ ЛТД , ТОВ СТРОЙТЕХ ЛТД , ПП ОЛВІ ІНВЕСТ СІТІ , ПНВКП ЧІРЕМІСТР , ТОВ УКРАГРО - ТРАНС , а саме були укладені договори поставки та підряду, реальність здійснення яких перевіркою не встановлено з тих підстав, що контрагенти Позивача фактично не могли виконувати договірні зобов'язання з поставки відповідного товару та виконання будівельних послуг, робіт в задекларованих обсягах. Оскільки перевіркою встановлено, що контрагенти попередньо не купували відповідний товар, послуги, а відсутність основних засобів, необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів свідчить про неможливість виготовлення товару, що в подальшому поставлявся Позивачу. Надання будівельних послуг, робіт від зазначених контрагентів фактично не могли бути виконанні в задекларованих обсягах та у визначені строки згідно із наданими актами виконаних робіт, оскільки у підприємств відсутні трудові ресурси в достатній кількості, а субпірядники не залучались. Надані Позивачем первинні документи жодним чином не спростовують вищезазначені висновки контролюючого органу щодо фактичної неможливості виконання господарських операції в задекларованих обсягах саме з тими контрагентами, які зазначені в цих первинних документах. Щодо порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, враховуючи час на фіскальних звітних чеках АЗС та інформацію Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради, директор Позивача ОСОБА_1 протягом періоду з 31.03.2016 по 11.04.2016 року не здійснював робочі обов'язки, пов'язані з господарською діяльністю та фактично не міг перебувати майже увесь день на автозаправних станціях та заправляти автомобілі, тому чеки АЗС, які були надані до перевірки не є беззаперечним доказом сплати готівкових коштів покупцем. Так, висновки зроблені, щодо встановлених порушень на підставі наданих до перевірки первинних, бухгалтерських документів та інших документів, згідно яких формувалися показники фінансово-господарської діяльності, в результаті чого в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальності придбання товарів, послуг від зазначених контрагентів із урахуванням всіх обставин та наявної інформації, що призвели до заниження податку на додану -вартість, податку на прибуток, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Суд заслухав правову позицію сторін, дослідив матеріали справи та оцінив наявні в них докази, надав їм оцінку та встановив наступне.

03.04.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області складено акт № 771/14-29-14-01/38087051 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Миколаїв Телекомбуд з питань дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'яз кове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року

Як вбачається з акту перевірки Відповідачем встановлено порушення висновки стосовно порушення вимог законодавства, які, на думку відповідача, були допущені позивачем, а саме: пунктів 44.1. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 148 600 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 21 635 грн.; за 2016 рік на суму 638 434 грн.; за 2017 рік на суму 488 531 грн.; пунктів 198.1, п. 198.3 статті 198, пунктів. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість (надалі - ГІД В) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 588 689 грн. (замінено на 1 588 692 грн.), в тому числі: липень 2015 року у сумі 18 735 грн; пункту 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме - несвоєчасна сплата єдиного внеску за вересень 2013 року; пункту 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року).

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками заперечення від 07.05.2018 року №025 Відповідач надав відповідь листом від 17.05.2018 року № 7455/10/14-29-14-01-10, згідно якого вніс до Акту перевірки зміни у зв'язку з виявленням технічних помилок, а саме були змінені окремі положення п.п. 3.1.1.1 розділу III Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку , п.п. 3.1.1.2 цього розділу Податковий кредит , а у розділі IV Висновок в абзаці 4 число 1588689 було замінено на 1588692 , слова та числа грудень 2017 року у сумі 275266 грн. були замінені словами та числами грудень 2017 року у сумі 266266 грн. . В іншій частині Акт перевірки був залишений відповідачем без змін.

На підставі висновків перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00037281401 - на суму 1 148 600 гри. збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (код 11021000) та суму 281 741,25 грн., штрафних (фінансових) санкцій; № 00037291401-на суму 1 588 692 грн. збільшено грошове зобов'язання з ПДВ (код 14060100) та на суму 397 173 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 00037301406 - на суму 57 947,24 грн., штрафних (фінансових) санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО (код 21080900) у зв'язку з порушенням позивачем пункту 2.11. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно пп. "а", пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

Керуючись п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву на позов, доводи Відповідача щодо порушення Позивачем норм пунктів 44.1. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 148 600 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 21 635 грн.; за 2016 рік на суму 638 434 грн.; за 2017 рік на суму 488 531 грн.; пунктів 198.1, п. 198.3 статті 198, пунктів. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 588 689 грн. (замінено на 1 588 692 грн.), полягають в тому, що вказані суми витрат і податкового кредиту ГУ ДФС вважає необґрунтованими посилаючись на те, щодо всіх контрагентів-постачальників для Позивача товарів, робіт, послуг на одні і ті ж обставини: невідповідність кількості людино-годин, вказаної в актах приймання виконаних робіт, підписаних між позивачем і підрядниками-контрагентами, кількості працівників підприємств-підрядників згідно їх звітів форми 1-ДФ, відсутність у цих підприємств власних основних засобів і інших необоротних активів; за припущенням відповідача, зазначені контрагенти були не в змозі виконати обсяг робіт згідно актів виконаних робіт, наданих позивачем до перевірки. Зазначені висновки відповідач обґрунтовує посиланням на п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України.

З даними твердженнями Відповідача суд не погоджується також з огляду на таке.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, при цьому забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документа ми, що визначені абзацом 1-м цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансо вої звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування і (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансо вої звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України. До річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року позивач здійснював господарські операції з контрагентами - постачальниками товарів та результатів робіт, послуг:

1. ТОВ Комфортстрой-Н , код ЄДРПОУ 39580480, від якого позивач отримав;у грудні 2015 року товари загалом на суму 99 139,17 грн., яку позивач відніс до витрат 2015 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ грудня 2015 року в сумі 19 827,83 грн.; у травні - червні 2016 року результати робіт на загальну суму 493 424,44 грн., яку позивач за декларацією з податку на прибуток відніс до витрат 2016 року, та сформував податковий кредит з ПДВ травня 2016 року в сумі 53 228,20 грн., червня 2016 року - 45 456,69 грн.;

2. ТОВ Енергозбережувальні Технології , код ЄДРПОУ 35320026, від якого позивач отримав: у липні - серпні 2015 року результати робіт загалом на суму 168 434,00 грн., яку позивач за декларацією з податку на прибуток відніс до витрат 2015 року, та сформував податковий кредит з ПДВ за липень 2015 в сумі 18 735 грн., серпень 2015 - 14952 грн.; у лютому - вересні 2016 року результати робіт та послуг на загальну суму 1 057 478,48 грн., яку позивач за декларацією з податку на прибуток відніс до витрат 2016 року, та сформував податковий кредит з ПДВ за лютий 2016 року - 13 207,71 грн., за березень 2016 року - 24 965 грн., квітень 2016 року - 12 066.67 грн., травень 2016 року - 52 963,40 грн., липень 2016 року - 59 222,61 грн., та вересень 2016 року - 49 079,36 грн.; у грудні 2017 року результати робіт (послуг) загалом на суму 105 735,07 грн.. яку позивач за декларацією з податку на прибуток відніс до витрат 2017 року, та сформував податковий кредит з ПДВ грудня 2017 року в сумі 21 147,01 грн.;

3. ТОВ Лонгор , код ЄДРПОУ 39854971, від якого позивач отримав у червні 2016 року результати робіт на суму 104 352,50 грн., яку позивач відніс до витрат 2016 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ червня 2016 року в сумі 20 870,50 грн.

4. ТОВ Будінвестком ЛТД , код ЄДРПОУ 40463016. від якого позивач отримав у грудні 2016 року результати робіт на суму 39 960.10 грн.. яку позивач відніс до витрат 2016 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ грудня 2016 року в сумі 7 392,01 грн.;

5. ТОВ Стройтех ЛТД , код ЄДРПОУ 40233852, від якого позивач отримав у червні - липні 2016 року результати робіт на суму 1115 596,70 гри., яку позивач відніс до витрат 2016 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ червня 2016 року - 82 248,66 грн., липня 2016 року - 140 870.67 грн.

6. ПП Олві Інвест Сіті , код ЄДРПОУ 34949134, від якого позивач отримав: у квітні - грудні 2016 року результати робіт загалом на суму 847 944.85 грн., яку відніс до витрат 2016 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ квітня 2016 року - в сумі 25 836,67 грн.. травня 2016 - 33 765,20 грн., червня 2016 - 19 136,20 грн., липня 2016 - 31 668,88 грн., жовтня 2016 - 27 015,51 грн., листопада 2016 - 17 659,02 грн., та грудня 2016 - 14 507,60 грн.

7. у січні - грудні 2017 року результати робіт загалом на суму 1 257 955.00 грн., яку відніс до витрат 2017 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ січня 2017 року - в сумі 13 694,86 грн., березня 2017 року 30 859,19 грн., квітня 2017 - 35 501,00 грн., червня 2017 - 4 950,80 грн., липня 2017 -14 958,81 грн., серпня 2017 - 36 917,11 грн., вересня 2017 - 49 805,94 грн., жовтня 2017-41 615,41 грн., та грудня 2017-23 287,93 грн.;

8. ПНВКГІ Чіремістр , код ЄДРПОУ 31671575, від якого позивач з лютого по грудень 2017 року отримав результати робіт загалом на суму 1 705 304,46 грн., яку відніс до витрат 2017 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ лютого 2017 року - в сумі 7 701,60 грн., квітня 2017 в сумі 45 235,64 грн., травня 2017 - 65 657,25 грн., червня 2017 - 44 658,58 грн., липня 2017 - 40 708,25 грн., серпня 2017 - 29 607,11 грн., вересня 2017 - 48 661,68 грн.. жовтня 2017 - 17 434,74 грн., листопада 2017 - 9 788,02 грн., та грудня 2017 - 31 608.00 грн.;

9. ТОВ Украгро-Транс , код ЄДРПОУ 39819867, від якого позивач за грудень 2017 року отримав результати робіт загалом на суму 951 114,71 грн., яку відніс до витрат 2017 року за декларацією з податку на прибуток, та сформував податковий кредит з ПДВ грудня 2017 року в сумі 190 222,94 грн.;

Фактичне виконання контрагентами-підрядниками будівельних та інших робіт за період, що перевірявся, підтверджується актами приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в, що підписувались позивачем після ретельної перевірки обсягу і вартості виконаних робіт, однак позивач не повинен був перевіряти (контролювати), які саме спеціалісти його контрагентів - підрядників працювали на його об'єктах при виконанні робіт (офіційно оформлені чи ні, чи внесені підрядниками дані про них до звітності за формою 1-ДФ).

Відповідач у своєму листі від 17.05.2018 року (відповідь на заперечення на Акт перевірки) зазначає, що суб'єкту господарювання слід проявляти розумну обачність при укладання договорів з контрагентами-постачальниками... , враховувати не лише умови угоди, їх комерційну привабливість, але і ділову репутацію, платоспроможність контрагента, наявність у нього відповідних виробничих, трудових ресурсів тощо. Але ці міркування відповідача не гуртуються на законі, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за можливі порушення законів іншими особами, у тому числі його контрагентами.

ТОВ Миколаїв Телекомбуд забезпечило виконання обов'язків, передбачених п.п. 44.1, 44.2. ст. 44 ПК України відносно ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, податкових зобов'язань, із використанням даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності щодо доходів, витрат, фінансового результату до оподаткування, та із застосуванням відповідних стандартів фінансової звітності, а всі показники податкової звітності за період, що перевірявся, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, оформ леними згідно Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704). Зокрема, статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську опера цію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції.

З огляду на викладене вище застосування відповідачем санкцій за рішеннями №00037281401, №00037291401 мотивоване посиланням на п. 123.1 ст. 123 ПК України, відповідно до якого, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання. ... на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5. 54.3.6 п. 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання. Отже, накладення зазначених штрафів (281 741,25 грн., 397 173 грн.) є незаконним у разі визнання незаконним донарахування відповідних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, Позивачем надано всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Вищезазначені факти контролюючий орган не спростував у своєму відзиві на позовну заяву.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Статтею 91 ЦКУ визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У цей же час виникає і цивільна дієздатність юридичної особи.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство та фізичні особи які мали на це умисел, а не позивач, оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність, що узгоджується з нормами ч. 2 ст. 61 Конституції щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

При цьому, вказані доводи підтверджуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом: рішення Європейського суду з прав людини від 09,01.2007 (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Більше того, "Презумпція добросовісності платника податків" означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами та не надає йому повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, та не позбавляє права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, які пояснили характер правовідносин, що склався між підприємствами контрагентами та Позивачем.

Так, свідок ОСОБА_3, яка як директор ТОВ Енергозбережувальні Технології підписувала договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, яка пояснила, що за договорами виконувались роботи зі встановлення щитків, прокладення кабелів у населених пунктах м. Вознесенську, м.Нова Одеса, с.Баловне Миколаївської області. Підприємство було на обліку в м.Полтава, після придбання було перереєстровано у м.Миколаєві, для здійснення підприємницької діяльності було арендовано приміщення на Рибацькій , 51 в м.Миколаєві. Для забезпечення виконання умов договору наймались працівники або субпідрядники, оскільки був дуже великий обсяг робіт і власними силами не встигали.

Свідок ОСОБА_4 директор ПП ОЛВІ ІНВЕСТ СІТІ , пояснив, що придбав в підприємство в квітні 2016 року підприємство, підписував договори, акти виконаних робіт, податкові накладні. По суті питань пояснив, що за договорами виконувались роботи з встановлення антен МТС та крепежів, виконання риття траншей для сонячних батарей, виготовлення металоконструкцій, прокладення кабелів у населених пунктах м.Нова Одеса, та Новоодеському районі Миколаївської області, а також в м. Дніпропетровську. Для виконання договірних зобов'язань в м.Дніпропетровську залучались субпідрядники.

Свідок ОСОБА_5, директор ПНВКП ЧІРЕМІСТР , пояснив, що підписував договори, акти виконаних робіт, податкові накладні. По суті питань пояснив, що за договорами виконувались будівельні роботи, заливка, встановлення щитових, прокладення кабелів, систем заземлення у населених пунктах по Миколаївській області, в тому числі в Баштанському районі робили бункери, в Херсонській області проводили роботи з модернізації базових станцій. Для виконання договірних зобов'язань залучались субпідрядники, в разі необхідності.

Свідок ОСОБА_6, директор ТОВ КОМФОРТСТРОЙ-Н та ТОВ СТРОЙТЕХ ЛТД , пояснив, що підписував договори, акти виконаних робіт, податкові накладні. По суті питань пояснив, що за договорами виконувались монтажні та електротехнічні роботи, копання траншей, прокладання кабелів. Роботи виконувались з залученням від 5 до 15 осіб, підрядних організацій у населених пунктах по Миколаївській області, в тому числі в Вознесенському, Березанському, Новоодеському районі. Навів приклад, щодо виконання робіт з перенесення будівельного вагончика, коли він надавав робітників, а ТОВ Миколаїв Телекомбуд як замовник надав кран та трактор. Зазначив також, що замовник також переважно надавав матеріали для виконання робіт, однак частково матеріали використовували і свої. Для виконання договірних зобов'язань залучались субпідрядники, в разі необхідності.

Свідок ОСОБА_7, пояснив, що офіційно працював на ТОВ УКРАГРО - ТРАНС , директор якого Зубарєв, знаходиться за кордоном працював. По суті питань пояснив, що за договорами виконувались роботи з прокладання кабелів для сонячних електростанцій, матеріали і засоби надавав ТОВ Миколаїв Телекомбуд . Договори після огляду об'єкту та визначення технічного завдання підписував Зубарєв з директором ТОВ Миколаїв Телекомбуд . Також додав, що він з ще двома особами брав участь безпосередньо у роботах з заміни електронасосів на Житомир-водоканал, та залучались субпідрядники.

Суд надав оцінку поясненням свідків та дійшов висновку, що вони узгоджуються з даними первинних документів, що є беззаперечним підтвердженням реальності угод між Позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Відповідачем також не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене податкові повідомлення рішення №00037281401, №00037291401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 00037301406, яким нараховано Позивачу штраф за порушення касової дисципліни, суд зазначає, що воно також є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Згідно матеріалів перевірки, підставою для висновку ГУ ДФС про застосування штрафних санкцій в сумі 54 947,24 грн. є те, що директор позивача ОСОБА_1, здійснив витрату готівкових коштів на заправлення автомобілів на автозаправній станції на загальну суму 54 947,24 грн. за період з 31.03.2016 по 11.04.2016 року.

Відповідачем було встановлено, що в цей період директор ОСОБА_1 перебував на лікарняному (в стаціонарі) згідно з листком тимчасової непрацездатності серії АГЛ №008256, і не порушував режиму лікування на стаціонарі, тому він не міг перебувати на АЗС, здійснювати заправлення автомобілів та отримувати фіскальні чеки на АЗС.

Згідно пункту 2.11. цього Положення, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України (абз. 1). Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не біль ше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отри мання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження (абз. 2-4). Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (абз. 5).

Пункт 2.11. Положення НБУ № 637 визначає лише строки повернення готівки, виданої під звіт (абзаци 2, 3, 4 п. 2.11.) та умову видачі коштів під звіт - повернення попередньо виданий коштів (абзац 5 п. 2.11); цим пунктом не регулюються порядок і підстави видачі коштів під звіт (абзац 1 п. 2.11 є відсильним до інших норм).

Згідно п. 1 (абзац 6) Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверд жував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів.

Отже, підставою застосування відповідальності згідно абзацу 6 п.1 цього Указу є відсутність платіжного (розрахункового) документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів покупцем, але такі документи (фіскальні чеки АЗС) є в наявності у позивача та надавалися до перевірки, тому відсутнє порушення касової дисципліни, визначене абзацом 6 п. 1 Указу, і штраф до позивача не може бути застосований.

Перевіркою встановлено наявність звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, якими звітував керівник ТОВ МИКОЛАЇВ ТЕЛЕКОМБУД ОСОБА_1 протягом періоду з 31.03.2016 по 11.04.2016 року. Факт тимчасової непрацездатності директора позивача в період, за який він відзвітував за витрачання коштів, не спростовує фактичного здійснення готівкових розрахунків та наявності відповідних розрахункових документів, виданих АЗС як одержувачем коштів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00037281401 від 18 травня 2018 року, № 00037291401 від 18 травня 2018 року, 00037301406 від 18 травня 2018 року-скасуванню.

Судові витрати в сумі відшкодування судових витрат, в тому числі по сплаті судового збору в сумі 52 112,30 грн. судового збору, відповідно до норм ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв телекомбуд" (в.Спортивна,13,оф.10,(в.Адм.Макарова,23-а,54029),Миколаїв,54015 КОД 38087051) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 КОД 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00037281401 від 18 травня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд (м. Миколаїв, вул. Спортивна, 13, код за ЄДРПОУ 38087051) визначено грошовезобов'язання з податку на прибуток підприємств (код 11021000) та суму 1 148 600,00 гри. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 281 741,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00037291401 від 18 травня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд (м. Миколаїв, вул. Спортивна, 13, код за ЄДРПОУ 38087051) визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (код 14060100) та суму 1 588 692,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 397 173,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області № 00037301406 від 18 травня 2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаїв Телекомбуд (м. Миколаїв, вул. Спортивна, 13, код за ЄДРПОУ 38087051) застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО (код 21080900) в розмірі 57 947,24 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 КОД 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв телекомбуд" (в.Спортивна,13,оф.10, (в.Адм.Макарова,23-а,54029) , Миколаїв,54015 КОД 38087051) судові витрати в розмірі 52 112,30 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник