Постанова

від 02.04.2019 по справі 910/20549/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа№ 910/20549/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.04.2019

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Траст

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 (повний текст складено 16.11.2018)

у справі №910/20549/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Траст

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінактив

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кривонос Максим Анатолійович , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне підприємство Тексінвест компані та Товариство з обмеженою відповідальністю Ледкрафтер

про визнання нікчемних договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Публічне акціонерне товариство Банк Траст (далі - ПАТ Банк Траст , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінактив (далі - ТОВ Фінансова компанія Фінактив , відповідач) про визнання нікчемних договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання нікчемних договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності з огляду на заниження дійсної вартості переданих прав за кредитними договорами. За доводами позивача, уклавши оспорювані договори відступлення права вимоги від 13.07.2016, банк передав права вимоги за цінами нижчими від звичайних, а саме - отримані банком кошти у якості оплати за відступлення прав вимоги за кредитними договорами клієнта Кривоноса М.А. та договорами забезпечення на 20 відсотків і більше відрізняються від дійсної вартості переданих прав.

1.3. Враховуючи заяву про зміну предмету позову, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 13.07.2016 за кредитними договорами - договорами про надання траншів S021.0001169.36 від 27.02.2008 та S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданих в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, укладеної між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем ;

- застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 13.07.2016 за кредитними договорами - договорами про надання траншів S021.0001169.36 від 27.02.2008 та S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданих в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, укладеної між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем шляхом визнання ПАТ БАНК ТРАСТ стороною (кредитором) за кредитними договорами - договорами про надання траншів S021.0001169.36 від 27.02.2008 та S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданих в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, укладеної між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем , а також шляхом визнання ПАТ БАНК ТРАСТ стороною (кредитором) за договорами поруки - договором поруки №36-G-l від 27.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_4 та договором поруки №36-G-3 від 11.08.2010, укладеним між ПАТ БАНК ТРАСТ та ПП ТЕКСІНВЕСТ КОМПАНІ .

- визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги від 13.07.2016 за договорами застави - договором застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 та договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ФОП Кривоносом М. А. ;

- застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 13.07.2016 за договорами застави - договором застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 та договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ФОП Кривоносом М. А. шляхом визнання ПАТ БАНК ТРАСТ стороною (заставодержателем) за договорами застави - договором застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 та договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ФОП Кривоносом М.А. ;

- визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги від 13.07.2016 за іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС (правонаступник - ПАТ БАНК ТРАСТ ) та ОСОБА_3 ;

- застосувати наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги від 13.07.2016 за іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС (правонаступник - ПАТ БАНК ТРАСТ ) та ОСОБА_3 шляхом визнання ПАТ БАНК ТРАСТ стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС (правонаступник - ПАТ БАНК ТРАСТ ) та ОСОБА_3 .

1.4. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов зазначив, що об`єктом відчуження за договорами відступлення права вимоги є безпосередньо право вимоги, однак з рішення позивача чи будь-яких інших документів, неможливо зробити висновок щодо рівня звичайних цін на подібні права вимоги, а відтак, неможливо встановити факт відповідності чи невідповідності звичайним цінам вартості права вимоги, визначеної сторонами у договорах відступлення права вимоги.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк РНС (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - позивач, кредитор) та Кривоносом Максимом Анатолійовичем (далі - клієнт) укладено кредитну угоду № 36 (далі - Угода), відповідно до п. 1.1 якої кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій (далі - кредитні продукти) надає клієнту кредитні кошти у межах строку, що становить 360 місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п. 1.2 цієї угоди, та на умовах, передбачених статтею 2 цієї угоди.

В межах загального розміру кредитних коштів та в межах строку, визначеного абзацом 1 цього пункту після повернення наданого клієнту кредитного продукту чи його частини, банк може здійснювати подальше кредитування клієнта.

Відповідно до п. 1.2 угоди на підставі укладених між сторонами відповідних договорів, кредитор може надати кредитні продукти: відкрити клієнту кредитну лінію та акредитив, надати гарантію, овердрафт та транш.

Сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 5 000 000 доларів США.

Відповідно до п. 3.1 угоди забезпеченням зобов`язань клієнта перед кредитором з повернення кредитних продуктів, сплати процентів за користування ними та інших зобов`язань, що випливають із договорів, передбачених цією угодою, є майно та (або) майнові права клієнта та/або третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно з укладеними договорами застави, іпотеки, поруки, гарантії тощо.

2.2. 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк РНС (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - кредитор) та Кривоносом Максимом Анатолійовичем (далі - позичальник) укладено договір про надання траншу №S021.0001169.36 (далі - кредитний договір-1), відповідно до п. 1.1 якого, кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 1 500 000 доларів США до 23.02.2018 включно зі сплатою відсотків в розмірі 14,5% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобов`язання за цим договором в повному обсязі.

2.3. 28 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Банк Траст (далі - кредитор) та Кривоносом Максимом Анатолійовичем (далі - позичальник) укладено договір про надання траншу №S021.0002804.36 (далі - кредитний договір-2), відповідно до п. 1.1 якого, кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 1 348 000 гривень строком до 25.11.2014 включно зі сплатою процентів в розмірі 0,01% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобов`язання за цим договором в повному обсязі.

2.4. 25 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством Банк Траст (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - заставодержатель) та ОСОБА_2 (далі - заставодавець) укладено договір застави рухомого майна № 36-З-01 (з майновим поручителем), (далі - договір застави), за умовами якого, заставодавець у забезпечення виконання зобов`язання, визначеного у статті 2 цього договору. передає заставодержателю у заставу рухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього договору, що надалі іменується предмет застави , а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом.

2.5. 24 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством Банк Траст (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - заставодержатель) та Фізичною особою-підприємцем Кривонос Максимом Анатолійовичем (далі - заставодавець) укладено договір застави товарів в обороті № 36-ЗТО-01, (далі - договір застави-2), за умовами якого, заставодавець у забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п. 1.1 даного договору, та всіх видатків, передбачених кредитним договором, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмету застави, передає у заставу належне йому на праві власності майно, на умовах, передбачених цим договором. У силу застави за даним договором заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем свої зобов`язань за кредитним договором одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

2.6. 28 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк РНС (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 36-М-02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В . за реєстровим №892 (далі - договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець у забезпечення виконання зобов`язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що виникають із кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та додатків до неї, які є невід`ємними частинами; договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту, договорів про надання акредитиву, договорів про надання гарантій, інших договорів, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому на підставі цієї кредитної угоди та є або будуть її невід`ємними частинами; додатків до договорів, укладених на підставі цієї кредитної угоди, які є їх невід`ємними частинами; які укладені між іпотекодержателем та Кривоносом М.А. За умовами договору боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути надані йому кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 5 000 000 доларів США, в строки, що передбачені кредитним договором та сплатити відсотки за користування кредитом, пеню, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення напівпідвалу в„– 13 , 14 , 20-23, 1-го поверху в„– 16 , 17, 19, 23 , 26 , 29-32, 2-гоповерху № 33, 35, 36, 38 в будівлі літ. А-4, загальною площею 290,1 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Сумська, будинок 84/2 . Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 28.02.2008 за №17912457, загальна вартість предмету іпотеки складає 8 920 000 грн. Сторони оцінюють предмет іпотеки у 15 456 000 грн. Оцінка предмету іпотеки визначена за згодою сторін з урахуванням висновку про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності, наданого ТОВ Увекон-Харків .

2.7. 27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк РНС (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Траст ), (далі - кредитор) та ОСОБА_4 (далі - поручитель) укладено договір поруки № 36-G-1 (далі - договір поруки-1), за умовами якого, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями Кривоноса Максима Анатолійовича , які виникають із кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та додатків до неї, які є невід`ємними частинами; договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту, договорів про надання акредитиву, договорів про надання гарантій, інших договорів, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому на підставі цієї кредитної угоди та є або будуть її невід`ємними частинами; додатків до договорів, укладених на підставі цієї кредитної угоди, які є їх невід`ємними частинами; які укладені між іпотекодержателем та Кривоносом М.А. За умовами договору боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути надані йому кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 5 000 000 доларів США, в строки, що передбачені кредитним договором та сплатити відсотки за користування кредитом, пеню, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

2.8. При цьому, 09 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк Траст ), (далі - кредитор) та Приватним підприємством Тексінвест компані (далі - поручитель) укладено договір поруки № 36-G-3 (далі - договір поруки-2), за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями Кривоноса Максима Анатолійовича , які виникають із кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та додатків до неї, які є невід`ємними частинами; договорів про надання траншу, договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання овердрафту, договорів про надання акредитиву, договорів про надання гарантій, інших договорів, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому на підставі цієї кредитної угоди та є або будуть її невід`ємними частинами; додатків до договорів, укладених на підставі цієї кредитної угоди, які є їх невід`ємними частинами; які укладені між іпотекодержателем та Кривоносом М.А. , за умовами договору боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути надані йому кредитні кошти з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 5 000 000 доларів США, в строки, що передбачені кредитним договором та сплатити відсотки за користування кредитом, пеню, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

2.9. Рішенням засідання правління ПАТ Банк Траст від 23.06.2016, оформленим протоколом №160623 від 23.06.2016, вирішено укласти з ТОВ Фінансова компанія Фінактив договір відступлення права вимоги по договору про надання траншу № S021.0001169.36 від 27.02.2008, виданого в межах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008, за ціною відступлення у розмірі не менше 6 000 000 грн., договір про відступлення права вимоги по договору про надання траншу № S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданого в межах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 у сумі не менше 550 000 грн., договір відступлення права вимоги за іпотечним договором та договором відступлення прав вимоги за договорами поруки та застави. Термін - до 01.08.2016. Після надходження грошових коштів в розмірі не менше 6 000 000 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору про надання траншу № S021.0001169.36 від 27.02.2008 виданого в межах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008 та не менше 550 000 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору про надання траншу № S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданого в межах кредитної угоди № 36 від 27.02.2008, строком не пізніше 01.08.2016 передати ТОВ Фінансова компанія Фінактив права вимоги по кредитній угоді №36 від 27.02.2008 та за договорами забезпечення:

- іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В ., укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_3 ;

- договором застави рухомого майна №36-З-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 ;

- договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та боржником;

- договором поруки №36-G-1 від 27.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_4 ;

- договором поруки №36-G-3 від 11.08.2010, укладеним між ПАТ БАНК ТРАСТ та приватним підприємством ТЕКСІНВЕСТ КОМПАНІ .

2.10. Рішенням Кредитного комітету 2-го рівня ПАТ Банк Траст , оформленим протоколом №20160623 від 23.06.2016, вирішено укласти з ТОВ Фінансова компанія Фінактив договір відступлення права вимоги по договору про надання траншу № S021.0001169.36 від 27.02.2018, виданого в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, за ціною відступлення у розмірі не менше 6 000 000 грн, договір про відступлення права вимоги по договору про надання траншу №S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданого в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008 у сумі не менше 550 000 грн., договір відступлення права вимоги за іпотечним договором та договором відступлення прав вимоги за договорами поруки та застави. Термін - до 01.08.2016. Після надходження грошових коштів в розмірі не менше 6 000 000 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору про надання траншу №S021.0001169.36 від 27.02.2008, виданого в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008 та не менше 550 000 грн в рахунок погашення заборгованості по договору про надання траншу №S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданого в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, строком не пізніше 01.08.2016 передати ТОВ Фінансова компанія Фінактив права вимоги по кредитній угоді № 36 від 27.02.2008 та за договорами забезпечення:

- іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В ., укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_3 ;

- договором застави рухомого майна №36-3-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 ;

- договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та боржником;

- договором поруки №36-G-1 від 27.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_4 ;

- договором поруки №36-G-3 від 11.08.2010, укладеним між ПАТ БАНК ТРАСТ та приватним підприємством ТЕКСІНВЕСТ КОМПАНІ .

2.11. 13 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Банк Траст (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінактив (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (далі - договір відступлення прав вимоги за кредитним договорами), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає у повному обсязі новому кредитору, а новий кредитор оплачує та приймає всі права та обов`язки, включаючи права вимоги грошових коштів, які існують станом на дату укладення цього договору згідно договору про надання траншу №S021.0001169.36 від 27.02.2008 та №S021.0002804.36 від 28.04.2014 виданих в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, який укладений між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем .

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами з моменту зарахування у повному обсязі суми грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитними договорами до нового кредитора переходять права вимоги (замість первісного кредитора) до боржника належного та реального виконання всіх зобов`язань боржника, які випивають з умов кредитних договорів, в обсязі і на умовах, що існуватимуть на момент переходу цих прав.

Згідно з п. 1.4 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами з моменту зарахування у повному обсязі суми грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитними договорами на рахунок первісного кредитора, зазначений у пп. 2.1.1 цього договору, новий кредитор вважається стороною кредитних договорів та до нового кредитора переходять усі права та обов`язки кредитора по відношенню до боржника, що належали до цього первісному кредитору за кредитними договорами в обсязі і на умовах, що існуватимуть на момент переходу цих прав, а первісний кредитор втрачає всі права за кредитними договорами.

У відповідності до п. 1.5 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами з моменту відступлення прав вимоги за кредитними договорами первісним кредитором на користь нового кредитора, всі гарантії, надані боржником щодо кредитних договорів, стають дійсними для нового кредитора та вважаються наданими новому кредитору. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, права грошових вимог щодо нарахованих та не сплачених боржником процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 1.6 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами сторони домовились, що після повної оплати новим кредитором суми грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитними договорами, первісний кредитор передає новому кредитору права вимоги за договорами забезпечення:

- іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В ., укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_3 ;

- договором застави рухомого майна №36-З-01 від 25.02.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 ;

- договором застави товарів в обороті №36-ЗТО-01 від 24.03.2010, укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та боржником;

- договором поруки №36-G-1 від 27.02.2008, укладеним між ВАТ БАНК РНС та ОСОБА_4 ;

- договором поруки №36-G-3 від 11.08.2010, укладеним між ПАТ БАНК ТРАСТ та приватним підприємством ТЕКСІНВЕСТ КОМПАНІ .

Передача прав вимоги за вказаними договорами забезпечення здійснюється на підставі: договору відступлення прав вимоги за вищевказаним договором іпотеки, який буде укладений сторонами і посвідчений нотаріально в день підписання цього договору; договору відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами застави, що буде укладений сторонами в день підписання цього договору, а також цього договору.

За умовами п. 1.7 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, сторони підтверджують, що в силу укладення цього договору вони не мають наміру припиняти (розривати) будь-який договір поруки, укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитними договорами, та погоджуються, що права за такими договорами поруки переходять від первісного кредитора до нового кредитора одночасно з переходом прав вимоги на підставі цього договору та в силу закону без необхідності укладення окремого договору передачі прав вимог за договорами поруки. Зокрема, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за договорами поруки 36-G-1 від 27.02.2008 та №36-G-3 від 11.08.2010.

Згідно з п. 2.1 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами новий кредитор зобов`язаний здійснити оплату грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитними договорами:

- в сумі 6 000 000 гривень 00 копійок без ПДВ в день підписання цього договору на рахунок первісного кредитора №2909.0.001.002 в ПАТ БАНК Траст код банку 380474 по договору надання траншу №S021.0001169.36 від 27.02.2008;

- в сумі 550 000 гривень 00 копійок без ПДВ в день підписання цього договору на рахунок первісного кредитора №2909.0.001.002 в ПАТ БАНК Траст , код банку 380474 по договору надання траншу №S021.0002804.36 від 28.04.2014.

Відповідно до п. 2.2.1 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами первісний кредитор зобов`язаний після отримання суми грошових коштів за відступлення права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах згідно з п.2.1.1 цього договору, передати новому кредитору наступні документи:

- оригінали кредитних договорів разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них;

- розрахунки заборгованості за кредитними договорами на дату укладання даного договору.

Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі (додаток №1 до цього договору), який укладається у 2-ох ідентичних примірниках для кожної сторони, та підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.1 договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами).

2.12. Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача, 13.07.2016 ТОВ Фінансова компанія Фінактив перерахувало ПАТ Банк Траст 6 550 000 грн.

2.13. 13.07.2016 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 13.07.2016, відповідно до якого у відповідності до ст.ст. 512, 517 Цивільного кодексу України та на виконання п.п. 2.2.1 договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 13 липня 2016 року, укладеному між первісним кредитором та новим кредитором, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме: кредитна угода №36 від 27.02.2008, договори про надання траншу №S021.0001169.36, №S021.0002804.36, договори поруки №36-G-1 та №36-G-3.

2.14. 13 липня 2016 року між позивачем (далі - первісний заставодержатель) та відповідачем (далі - новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами застави (далі - договір про відступлення прав вимоги за договорами застави), за умовами якого, первісний заставодержатель відступає у повному обсязі, а новий заставодержатель приймає всі права заставодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, за наступними договорами застави:

- договором застави майна №36-3-01 від 25.02.2010 (далі - договір застави 1), укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та ОСОБА_2 (далі - заставодавець);

- договором застави майна №36-ЗТО-01 від 24.03.2010 (далі - договір застави 2), укладеним між ВАТ БАНК ТРАСТ та Фізичною особою-підприємцем Кривоносом Максимом Анатолійовичем (далі - заставодавець 2).

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору про відступлення прав вимоги за договорами застави новий заставодержатель приймає на себе право вимоги за договорами застави на власний ризик. Договорами застави забезпечується виконання зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти, що випливають з договорів про надання траншу №S021.0001169.36 від 27.02.2008 та №S021.0002804.36 від 28.04.2014, виданих в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, які укладені в межах кредитної угоди №36 від 27.02.2008, яка укладена між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем .

Згідно з п. 1.4 договору про відступлення прав вимоги за договорами застави з моменту укладення цього договору до нового заставодержателя переходять всі права та обов`язки первісного заставодержателя за договорами застави, зокрема, право вимагати від заставодавця 1 та заставодавця 2 належного та реального виконання зобов`язань за договорами застави в обсязі, у розмірі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав та новий заставодержатель вважається стороною договорів застави, а первісний заставодержатель втрачає всі права за договорами застави.

У відповідності до п. 1.7 договору про відступлення прав вимоги за договорами застави новий заставодержатель підтверджує, що він повідомлений первісним заставодержателем про фактичне перебування заставодавця в процесі припинення.

Пунктом 2.1 договору про відступлення прав вимоги за договорами застави узгоджено, що первісний заставодержатель в день укладення цього договору зобов`язується передати новому заставодержателю оригінали договорів застави, що підтверджують дійсне право вимоги, який знаходяться у первісного заставодержателя.

Факт передачі від первісного заставодержателя до нового заставодержателя вказаних документів засвідчується складанням акту прийому-передачі (додаток №1 до цього договору), який укладається у 2-ох ідентичних примірниках для кожної сторони та підписується повноважними представниками сторін.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 4.1 договору про відступлення прав вимоги за договорами застави).

2.15. 13.07.2016 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором про відступлення права вимоги за договорами застави від 13.07.2016 про те, що відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги за договорами застави, укладеного сторонами 13 липня 2016 року, первісний заставодержатель передає, а новий заставодержатель приймає наступні документи: договір застави рухомого майна №36-З-01 та договір застави товарів в обороті № 36-ЗТО-01.

2.16. 13 липня 2016 року між ПАТ Банк Траст (далі - первісний іпотекодержатель) та ТОВ Фінансова компанія Фінактив (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором №36-М-02, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н .В. за реєстровим № 1040 (далі - договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором), за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, за іпотечним договором №36-М-02 від 28.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В . 28.02.2008 за реєстровим №891 (далі - Договір іпотеки ), що укладений між ВАТ БАНК РНС (правонаступником якого є ПАТ БАНК ТРАСТ ) та ОСОБА_3 (далі - іпотекодавець).

Відповідно до п. 1.3 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти, без ПДВ, що випливають з кредитної угоди №36 від 27.02.2008 (далі - основний договір), укладеної між ВАТ БАНК РНС та Кривоносом Максимом Анатолійовичем .

Згідно з п. 1.4 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення, до нового іпотекодержателя переходять всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, зокрема, право вимагати від іпотекодавця належного та реального виконання зобов`язань за договором іпотеки в обсязі, у розмірі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав та новий іпотекодержатель вважається стороною договору іпотеки, а первісний іпотекодержатель втрачає всі права за договором іпотеки.

У відповідності до п. 2.1 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором первісний іпотекодержатель в день укладення цього договору зобов`язується передати новому іпотекодержателю оригінал договору іпотеки, що підтверджує дійсне право вимоги, разом із усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них, які знаходяться у первісного іпотекодержателя.

Факт передачі від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя вказаних документів засвідчується складанням акту прийому-передачі (додаток №1 до цього договору), який укладається у 2-ох ідентичних примірниках для кожної сторони та підписується повноважними представниками сторін.

Цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Перехід прав вимоги за договором іпотеки відбувається відповідно до п. 1.4 договору (п. 4.1 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором).

2.17. 13.07.2016 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі документації за договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором №36-М-02 від 13.07.2016 про те, що відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №36-М-02, укладеного сторонами 13 липня 2016 року, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає наступні документи: іпотечний договір № 36-М-02.

2.18. На підставі рішення правління Національного банку України від 06 грудня 2016 року № 468-рш/БТ Про віднесення ПАТ БАНК ТРАСТ до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - фонд) прийнято рішення від 06 грудня 2016 року № 2699 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК ТРАСТ та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ БАНК ТРАСТ з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 07 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року включно, призначено уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ БАНК ТРАСТ , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кухареву Володимиру Валентинович на один місяць з 07 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року включно.

2.19. Відповідно до рішення правління Національного банку України від 29 грудня 2016 року № 559-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ БАНК ТРАСТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - фонд гарантування) прийнято рішення від 30 грудня 2016 року №3085 Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК ТРАСТ та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ БАНК ТРАСТ з 30 грудня 2016 до 29 грудня 2018 включно, призначено уповноважену особу фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ БАНК ТРАСТ , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон), в тому числі, з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кухареву Володимиру Валентиновичу строком на два роки з 30 грудня 2016 до 29 грудня 2018 включно.

2.20. Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ПАТ Банк Траст зазначає, що за результатами проведення перевірки щодо виявлення правочинів за період з 15.12.2015 до 07.12.2016, що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб було складено акт перевірки від 15.06.2017, яким рекомендовано визнати нікчемними договори про відступлення прав вимоги, укладені між сторонами.

2.21. Наказом №143-ЛТ від 15.06.2017 року ПАТ Банк ТРАСТ уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк ТРАСТ Кухаревою В.В. відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37, частини 2 та частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , акту комісії з перевірки договорів від 13 червня 2017 року визнано нікчемними правочини (договори), укладені ПАТ Банк Траст , зокрема: договори про відступлення прав вимоги укладені 13.07.2016 між ПАТ Банк Траст та ТОВ Фінансова компанія Фінактив .

2.22. 16.06.2017 на адресу відповідача направлено повідомлення вих. №1490 про визнання нікчемними договорів про відступлення прав вимоги, укладених 13.07.2016 між ПАТ Банк Траст та ТОВ Фінансова компанія Фінактив , у якому містились також і вимоги про повернення оригіналів документів, перерахування на користь ПАТ Банк Траст всіх грошових коштів, отриманих в якості виконання зобов`язань за кредитними договорами та подання документів щодо включення кредиторських вимог в сумі 6 550 000 грн до реєстру кредиторських вимог ПАТ Банк Траст .

2.23. За доводами позивача, уклавши оспорювані договори відступлення права вимоги від 13.07.2016, банк передав права вимоги за цінами нижчими від звичайних, а саме отримані банком кошти у якості оплати за відступлення прав вимоги за кредитними договорами клієнта Кривоноса М.А. та договорами забезпечення на 20 відсотків і більше відрізняються від дійсної вартості переданих прав.

2.24. Разом з тим, матеріали справи містять звіт про оцінку майна від 21.06.2016 що складений ТОВ Міжрегіональна агенція незалежної оцінки на замовлення Кривоноса М.А. , який був чинним на момент укладання договору про відступлення права вимоги (том 2 а.с. 36-42).

За вказаним звітом, вартість майна - нежитлових приміщень, які були предметом іпотеки на момент укладання договору про відступлення права вимоги складала 5 800 000 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/20549/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий такий наказ банка.

Місцевий господарський суд вказав, що наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків ані у банку, ані у іншої сторони правочину. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, як суб`єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ціна, погоджена сторонами договору про відступлення права вимоги, не відповідає рівню звичайних цін на подібні права вимоги, які діяли станом на дату укладання цього договору.

Поняття розмір вимоги та вартість права вимоги по своїй суті є різними поняттями. Так, вартість права вимоги - це сума грошових коштів, яка є платою за відступлене (передане новому кредитору) право вимоги, розмір якого, як того вимагає чинне законодавство, було визначено за домовленістю позивача та відповідача у сумі 6 550 000 грн. під час укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, а розмір вимоги - це сума боргу, сплати якої на свою користь має право вимагати відповідач, як новий кредитор за оспорюваним договором, від боржника.

У задоволенні позовних вимог про застосування до відносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - шляхом визнання позивача стороною за договорами, судом першої інстанції також відмовлено, враховуючи, що позов в частині визнання договорів недійсними задоволенню не підлягає.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Крім того, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

4.2. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказав, що вартість майна, яке перебувало в заставі ПАТ БАНК ТРАСТ , та яке забезпечувало виконання зобов`язань Кривоноса М. А. перед банком становила: нерухоме майно - 13 579 000 грн, рухоме майно (автомобіль) - 422 258 грн, товари в обороті - 1 872 861 грн, заставна вартість поруки за договором поруки №36-G-1 від 27.02.2008 у розмірі 17 602 993, 32 грн, а за договором поруки №36-G-3 від 11.08.2010 у розмірі 17 615 378,75 грн відповідно.

На переконання скаржника, реальна вартість переданих за договорами від 13.07.2016 прав вимог становить 62 310 410,85 грн, з урахуванням розміру заборгованості за кредитними договорами, яка на 13.07.2016 становила 11 217 978 грн, а також балансової вартості майна за договорами забезпечення у розмірі 51 092 432,85 грн.

Разом з тим, як зазначає скаржник, банком без жодної об`єктивної економічної необхідності, було відчужено право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до Кривоноса М.А. за суму 6 550 000 грн, що значно нижча від дійсної вартості прав вимоги за кредитними договорами з Кривоносом М.А. та договорами забезпечення (іпотечним договором, договорами поруки і застави).

На думку скаржника, судом першої інстанції, були зроблені помилкові висновки про недоведеність банком наявності підстав для визнання спірних договорів недійсним та ухвалене помилкове рішення про відмову у позові.

Скаржник вказує, що місцевий суд, посилаючись на різні за своєю природою поняття розмір вимоги та вартість права вимоги , не врахував, що у будь-якому випадку обчисленню належить вартість заборгованості за кредитними договорами, яка станом на час відступлення становила становила 11 217 978 грн, а також балансова вартість майна за договорами забезпечення у розмірі 51 092 432,85 грн.

Скаржник вважає, що вартість вимоги при її подальшому відступленні має бути еквівалентною рівню вказаної вартості, адже маючи за договорами забезпечення право на погашення заборгованості у повному розмірі, в тому числі, і шляхом звернення стягнення на майно, передане в заставу та іпотеку, банк, уклавши вказані договори, фактично відмовився від такого права, адже отримав на 5 629 978 грн менше реального розміру заборгованості за кредитними договорами.

В той час, як сторони договорів про відступлення від 13.06.2016 оцінили такі права вимоги лише у 6 550 000 грн, тобто, нижче їх реальної вартості.

При цьому, судом безпідставно відхилено і висновок службової перевірки банку, який так само підтверджує укладення договорів про відступлення за цінами нижче звичайних.

Як наслідок, за твердженням позивача, неправильна оцінка фактичних обставин справи та помилкові висновки щодо недоведеності підстав для визнання договорів недійсними призвели до ухвалення помилкового судового рішення про відмову у позові.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення скарги заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 12.11.2018 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. Відповідач вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що вартість прав вимоги дорівнює розміру заборгованості позичальника, зазначене є припущенням, оскільки не підтверджене ні належними доказами, ні посиланням на чинне законодавство.

Апелянтом не доводиться в апеляційній скарзі незаконність або необґрунтованість правової позиції суду першої інстанції з приводу того, що розмір вимоги та вартість права вимоги по своїй суті є різними поняттями, і позивач безпідставно прирівняв вартість права вимоги до розміру безпосередньо вимоги до боржника. Аналогічні припущення допускає апелянт, прирівнюючи вартість прав вимоги за іпотечним договором і за договорами застави до вартості майна в іпотеці, тканин у обороті і автомобілю відповідно.

На думку відповідача, скаржник у своїй апеляційній скарзі помилково вказав, що реальна вартість переданих за договорами від 13.07.2016 прав вимоги становить 62 310 410,85 грн., оскільки поняття реальна вартість взагалі є неправовим терміном і відсутнє в законодавстві, яким врегульовано спірні правовідносини.

5.3. Необґрунтованими вважає відповідач доводи скаржника про те, що вартість права вимоги має бути еквівалентною рівню розміру заборгованості (11 217 978 грн) і балансовій вартості майна за договорами забезпечення (51 092 432,85 грн), оскільки в будь-якому випадку банк може стягнути всю суму заборгованості з позичальника або звернути стягнення на предмет іпотеки та майно в заставі і погасити заборгованість в повному обсязі. На переконання відповідача, оскільки боржник і поручителі можуть виявитись неплатоспроможними в разі застосування процедур примусового стягнення, в них може не виявитись майна, на яке може бути звернуто стягнення, а вартість предмета іпотеки і майна в заставі на момент укладення оспорюваних договорів в сукупності складала 5 800 000 грн, що менше ніж сплачено позивачу за договорами від 13.07.2016.

5.4. Відповідач звернув увагу суду на те, що у відповідності до Порядку оцінки права вимоги за зобов`язанням, що виникає внаслідок здійснення кредитної операції, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 29.05.2017 № 866, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка вартості права вимоги може бути здійснена виключно особою, яка має відповідні спеціальні знання, включена до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, відповідно до встановлених законом методик тощо. Зазначене не було враховано скаржником при здійсненні власних розрахунків вартості прав вимоги та в твердженні, що така вартість нижча від їх реальної вартості.

Надані позивачем звіти про оцінку майна є неналежними доказами у даній справі, оскільки на момент укладення спірних договорів (13.07.2016) вони вже втратили чинність. У п. 9 заяви оцінювача в звіті про оцінку майна (автомобіль BMW), в завданні на оцінку нежитлових приміщень, в резюме до звіту про оцінку товарів в обороті зазначено, що термін чинності звітів складає 6 місяців з дати оцінки.

Таким чином, відповідач вважає, що звіт про оцінку автомобіля BMW втратив свою чинність 11 червня 2016 року (дата оцінки 11 грудня 2015 року); звіт про оцінку нежитлових приміщень втратив свою чинність 25 лютого 2016 року (дата оцінки 25 серпня 2015 року); звіт про оцінку товарів в обороті втратив свою чинність 17 червня 2016 року (дата оцінки 17 грудня 2015 року).

Отже, на думку відповідача, жоден з наданих позивачем звітів не був чинний на момент укладення оспорюваних договорів, і не є належним доказом невідповідності ціни права вимоги рівню звичайних цін.

5.5. Разом із тим, як зазначає відповідач, на замовлення Кривоноса М.А. було проведено оцінку нежитлових приміщень, які були предметом іпотеки, і виявлено, що їх вартість на момент укладання договору про відступлення права вимоги складала 5 800 000 грн, а не 13 579 001 грн, як помилково зазначає позивач та вказано у звіті, що є не чинним.

На відміну від наданого позивачем звіту, звіт про оцінку майна на замовлення Кривоноса М.А. був чинним на момент укладання договору про відступлення права вимоги, оскільки оцінку виконано 21.06.2016, тобто, звіт був чинний до 21.12.2016.

5.6. У додаткових пояснення до відзиву відповідач зазначив, що у відповідності до судової практики Верховного Суду, суд касаційної інстанції у постанові від 17.10.2018 у справі № 910/14081/17 та у постанові від 26.03.2018 у справі № 904/1954/16 висловив свою правову позицію, вказавши, що номінальний розмір заборгованості за кредитним договором не є тотожним поняттям ринковій ціні права вимоги цієї заборгованості, оскільки, при визначенні ринкової вартості прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені, безумовно підлягають врахуванню такі фактори, як стан обслуговування боргу, платоспроможність позичальника, наявність застави, її належне оформлення, процес стягнення боргу або звернення стягнення на заставлене майно тощо.

Оцінка майна та майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, визначеними в ст. 9 Закону України Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 3 Закону).

Висновки про вартість майна та майнових прав викладаються у звіті про оцінку майна, під яким слід розуміти документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюються підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

5.7. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - Кривонос М.А. заперечив проти задоволення скарги позивача з аналогічних мотивів, що викладені у відзиві відповідача. Третя особа просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду від 12.11.2018 залишити без змін.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 06.12.2018 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 12.11.2018 у справі №910/20549/17.

6.2. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 у справі №910/20549/17 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Руденко М.А., Коротун О.М.

6.3. У зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці та у зв`язку з тим, що станом на 26.12.2018 питання щодо відкриття апеляційного провадження чи залишення апеляційної скарги без руху не вирішувалося, відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 у справі №910/20549/17 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Коротун О.М.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018, у визначеному складі колегії суддів, апеляційну скаргу ПАТ Банк Траст на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/20549/17 залишено без руху. Скаржнику надано час для усунення недоліків апеляційної скарги.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, справу №910/20549/17 призначено до розгляду.

6.6. 06.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кривоноса М.А. надійшла заява про відвід судді Коротун О.М.

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у даній справі заяву Кривоноса М.А. про відвід судді Коротун О.М. визнано необґрунтованою. Справу №910/20549/17 передано для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/20549/17 до вирішення питання про відвід судді Коротун О.М.

6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О. відмовлено у задоволенні заяви Кривоноса М.А. про відвід судді Коротун О.М. у справі №910/20549/17.

6.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Коротун О.М. поновлено провадження у справі №910/20549/17 за апеляційною скаргою ПАТ Банк Траст на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018, справу призначено до розгляду на 02.04.2019.

6.10. У судове засідання 02.04.2019 з`явилися представники відповідача та третьої особи - Кривоноса М. А.

Представники позивача та третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП Тексінвест компані та ТОВ Ледкрафтер у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

6.11. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників позивача та третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП Тексінвест компані та ТОВ Ледкрафтер , що не з`явились у судове засіданні 02.04.2019, судом обов`язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

6.12. Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6.13. Представник Кривоноса М.А. також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

7.3 Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Згідно ст. 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до п. 16, 17 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня спеціаліст ) та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Частина 1 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частина 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.3 ч.3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Частиною 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 названого Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

7.4. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 (далі - Положення)

Пунктом 1.20. Положення визначено, що Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) зобов`язаний (зобов`язана) вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого(их) за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

У разі отримання повідомлення Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке (які) він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

7.5. Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно вказав місцевий господарський суд, відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов`язання зі збереженням решти елементів зобов`язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги.

За приписами статей 514, 516 Цивільного кодексу України законодавцем визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Вирішуючи по суті спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

8.3. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення правління Національного банку України від 06 грудня 2016 року №468-рш/БТ Про віднесення ПАТ БАНК ТРАСТ до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 06 грудня 2016 року № 2699 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК ТРАСТ та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ БАНК ТРАСТ з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 07 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ БАНК ТРАСТ , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кухареву Володимиру Валентинович на один місяць з 07 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року включно.

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 29 грудня 2016 року № 559-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ БАНК ТРАСТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30 грудня 2016 року №3085 Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК ТРАСТ та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ БАНК ТРАСТ з 30 грудня 2016 до 29 грудня 2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ БАНК ТРАСТ визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон), в тому числі, з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кухареву Володимиру Валентиновичу строком на два роки з 30 грудня 2016 до 29 грудня 2018 включно.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За приписами частин 1, 2 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, за змістом наведених норм дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням іншої сторони про дійсність правочину.

Як встановлено частиною 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 названого Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведені вимоги щодо повноважень Уповноваженої особи Фонду відображено і в Положенні про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 (далі - Положення).

Так, за приписами пункту 1.20 Положення визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо (або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) зобов`язаний (зобов`язана) вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого(их) за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

У разі отримання повідомлення Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке (які) він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення перевірки щодо виявлення правочинів за період з 15.12.2015 до 07.12.2016, що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб було складено акт перевірки від 15.06.2017, яким рекомендовано визнати нікчемними договори про відступлення прав вимоги, укладені між сторонами.

Наказом №143-ЛТ від 15.06.2017 року ПАТ Банк ТРАСТ , уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк ТРАСТ Кухаревою В.В. відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37, частини 2 та частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , акту комісії з перевірки договорів від 13 червня 2017 року визнано нікчемними правочини (договори), укладені ПАТ Банк Траст , зокрема: договори про відступлення прав вимоги, укладені 13.07.2016 між ПАТ Банк Траст та ТОВ Фінансова компанія Фінактив .

16.06.2017 на адресу відповідача направлено повідомлення вих. №1490 про визнання нікчемними договорів про відступлення прав вимоги, укладених 13.07.2016 між ПАТ Банк Траст та ТОВ Фінансова компанія Фінактив , у якому містились також і вимоги про повернення оригіналів документів, перерахування на користь ПАТ Банк Траст всіх грошових коштів, отриманих в якості виконання зобов`язань за кредитними договорами та подання документів щодо включення кредиторських вимог в сумі 6 550 000 грн до реєстру кредиторських вимог ПАТ Банк Траст .

За доводами позивача, уклавши оспорювані договори відступлення права вимоги від 13.07.2016, банк передав права вимоги за цінами нижчими від звичайних, а саме за відступлення прав вимоги як за кредитними договорами з клієнтом Кривоносом М.А., так і за відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, банк отримав лише 6 550 000 грн, що більше ніж на 20 відсотків нижче, ніж звичайна ціна відступлення таких прав за кредитними договорами (11 217 978,02 грн) та заставної вартості предметів забезпечення по кредитах, яка складає 51 092 432,85 грн.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий вказаний наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків ані у банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку як суб`єкта господарювання, виданим керівником Банку в межах своїх повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16.

8.4. Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , на яку посилається скаржник, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду, ставиться в залежність від звичайної вартості товарів, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами у договорі, яка, в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Разом з тим, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України законодавцем визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На переконання колегії суддів, звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачуються за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Місцевим судом вірно визначено, що об`єктом відчуження за договором відступлення права вимоги є безпосередньо право вимоги.

Отже, виходячи з вищевикладеного, звичайною ціною на такий актив банку, як право вимоги за кредитним договором є ціна, яка склалась на ринку подібних операцій у відповідний час у конкретному регіоні.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, звичайною у даному випадку є ціна, яка погоджена сторонами договору про відступлення права вимоги.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ціна, погоджена сторонами договору про відступлення права вимоги, не відповідає рівню звичайних цін на подібні права вимоги, які діяли станом на дату укладання цього договору. Такі докази не були надані скаржником і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що поняття розмір вимоги та вартість права вимоги по своїй суті є різними поняттями. Так, вартість права вимоги - це сума грошових коштів, яка є платою за відступлене (передане новому кредитору) право вимоги, розмір якого, як того вимагає чинне законодавство, було визначено за домовленістю позивача та відповідача у сумі 6 550000 грн під час укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, а розмір вимоги - це сума боргу, сплати якої на свою користь має право вимагати відповідач, як новий кредитор за оспорюваним договором, від боржника.

На переконання колегії суддів, скаржник безпідставно прирівняв вартість права вимоги до розміру безпосередньо вимоги до боржника.

Отже, посилання скаржника на те, що банк, уклавши договори відступлення права вимоги, здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної, що зазначено у пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину та підстава для визнання оспорюваного договору недійсним, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

8.5. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що вартість права вимоги має бути еквівалентною рівню розміру заборгованості (11 217 978 грн) і балансовій вартості майна за договорами забезпечення (51 092 432,85 грн), оскільки, як зазначає позивач, в будь-якому випадку банк може стягнути всю суму заборгованості з позичальника або звернути стягнення на предмет іпотеки та майно в заставі і погасити заборгованість в повному обсязі. На переконання колегії суддів, боржник і поручителі можуть виявитись неплатоспроможними в разі застосування процедур примусового стягнення, в них може не виявитись майна, на яке може бути звернуто стягнення, а вартість предмета іпотеки і майна в заставі на момент укладення оспорюваних договорів в сукупності складала 5 800 000 грн, що менше ніж сплачено позивачу за договорами від 13.07.2016.

8.6. Крім того, колегія суддів критично оцінює звіти про оцінку майна, на які посилається скаржник та не приймає їх до уваги, як належні докази у даній справі, виходячи з наступного.

У відповідності до Порядку оцінки права вимоги за зобов`язанням, що виникає внаслідок здійснення кредитної операції затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 29.05.2017 № 866, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка вартості права вимоги може бути здійснена виключно особою, яка має відповідні спеціальні знання, включена до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, відповідно до встановлених законом методик тощо. Вказане залишено скаржником поза увагою та не було враховано при здійсненні власних розрахунків вартості прав вимоги при складанні висновку службової перевірки банку та в твердженні, що така вартість нижча від їх реальної вартості.

Надані позивачем звіти про оцінку майна є неналежними доказами у даній справі, оскільки на момент укладення спірних договорів (13.07.2016) вони вже втратили чинність. У п. 9 заяви оцінювача в звіті про оцінку майна (автомобіль BMW), в завданні на оцінку нежитлових приміщень, в резюме до звіту про оцінку товарів в обороті зазначено, що термін чинності звітів складає 6 місяців з дати оцінки.

Таким чином, звіт про оцінку автомобіля BMW втратив свою чинність 11 червня 2016 року (дата оцінки 11 грудня 2015 року); звіт про оцінку нежитлових приміщень втратив свою чинність 25 лютого 2016 року (дата оцінки 25 серпня 2015 року); звіт про оцінку товарів в обороті втратив свою чинність 17 червня 2016 року (дата оцінки 17 грудня 2015 року).

Отже, жоден з наданих позивачем звітів не був чинним на момент укладення оспорюваних договорів, і не є належним доказом невідповідності ціни права вимоги рівню звичайних цін.

8.7. Разом із тим, як встановлено судом, на замовлення Кривоноса М.А. було проведено оцінку нежитлових приміщень, які були предметом іпотеки. За наслідками оцінки, ТОВ Міжреіональна агенція незалежної оцінки 21.06.2016 складено звіт про оцінку майна. За вказаним звітом, вартість майна на момент укладання договору про відступлення права вимоги складала 5 800 000 грн.

Тобто, на відміну від наданих скаржником звітів, звіт про оцінку майна на замовлення Кривоноса М.А. був чинним на момент укладання договору про відступлення права вимоги (том 2 а.с. 36-42).

Апеляційний суд зазначає, що оцінка майна та майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, визначеними в ст. 9 Закону України Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 3 Закону).

Висновки про вартість майна та майнових прав викладаються у звіті про оцінку майна, під яким слід розуміти документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюються підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Номінальний розмір заборгованості за кредитним договором не є тотожним поняттям ринковій ціні права вимоги цієї заборгованості, оскільки, при визначенні ринкової вартості прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені, безумовно підлягають врахуванню такі фактори, як стан обслуговування боргу, платоспроможність позичальника, наявність застави, її належне оформлення, процес стягнення боргу або звернення стягнення на заставлене майно тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/14081/17 та від 26.03.2018 у справі № 904/1954/16.

8.8. Таким чином, договори відступлення права вимоги відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, встановленим для такого виду правочинів, а обставини, які згідно з пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є підставою для визнання договорів нікчемними, відсутні, а тому у задоволенні позову правомірно було відмовлено судом першої інстанції.

При цьому, заявлені позовні вимоги про застосування до відносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - шляхом визнання позивача стороною за договорами також задоволенню не підлягають, оскільки заявлені необґрунтовано та безпідставно.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Траст на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/20549/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/20549/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство Банк Траст .

4. Матеріали справи №910/20549/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.05.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.М. Коротун