Постанова

від 07.05.2019 по справі 918/130/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 918/130/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивачів:

- Дубенської міської ради: не з`явився

- Управління освіти Дубенської міської ради: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третоїх особи: не з`явився

за участю прокурора: Ващишина І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 20.03.19р. суддею Заголдною Я.В. у м.Рівному

у справі № 918/130/19

за позовом Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. в інтересах держави в особі Дубенської міська рада Дубенського району Рівненської області, м.Дубно Рівненської області та Управління освіти Дубенської міської ради, м.Дубно Рівненської області

до Фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, м.Дубно Рівненської області

зза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дубенський міжшкільний навчально-виробничий комбінат Дубенської міської ради, м.Дубно Рівненської області

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області (про повернення позовної заяви) від 20.03.2019р. у справі № 918/130/19, позовну заяву Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області та Управління освіти Дубенської міської ради до Фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути приміщення та додані до неї документи - повернуто.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, направити позовну заяву для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області та вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду постановленою з порушенням норм чинного законодавства;

- вважає, що постановляючи вказану ухвалу, судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст.53, 236 ГПК України, внаслідок чого зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи;

- зауважує, що відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому прокурор захищає права та інтереси не конкретного державного органу чи органу місцевого самоврядування, а дещо абстрактні інтереси держави , що можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являють собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій та програм, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р.);

- вважає, що таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. зі справи №806/1000/17);

- обґрунтовує, що законодавством прокурору надано право звернутися до суду за захистом інтересів держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він (цей орган) навпаки покликаний захищати інтереси держави;

- констатує, що з огляду на вказані норми законодавства, розсуд прокурора в здійсненні представництва інтересів держави залежить від того, чи існує загалом відповідний уповноважений орган, компетентний здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері та чи виконує він свої повноваження належним чином. При цьому, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача;

- вказує, що 25.02.2019р. заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Рівненської області, управління освіти Лубенської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ФОП Панчука О.П. про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути приміщення навчального закладу . При цьому, відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", позов подано саме прокурором, оскільки Дубенською міською радою чи управлінням освіти Дубенської міської ради заходи щодо поновлення порушених інтересів територіальної громади м.Дубно не вживалися;

- додає, що обґрунтовуючи наявність підстав для представництва у даному позові, прокурор посилається на відповідні обставини, які підтверджуються документами, що додано до позовної заяви: документи, що засвідчують факт користування приміщенням навчального закладу фізичною особою-підприємцем не за освітнім призначенням, документи, які вказують на відсутність звернень до суду з позовом органом місцевого самоврядування чи його структурним підрозділом. Ці обставини, що підтверджені доказами, у своїй сукупності підтверджують обізнаність позивача про зазначені в позовній заяві порушення, проте, до моменту пред`явлення позову до суду прокурором, не вжито суб`єктом вичерпних заходів до відновлення порушених прав та вимог законодавства, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів суб`єктом, що, відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову, щоб інтереси держави не залишилися не захищеними;

- зазначає, що надаючи оцінку підставам звернення прокурора із позовом, поза увагою суду залишено те, що при наявності прямої вказівки в законодавстві на заборону використання об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням (ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту"), ФОП Панчук О.П. орендує приміщення навчального закладу, що перебуває у комунальній власності Дубенської міської ради та знаходиться на балансі управління освіти Дубенської міської ради - для розміщення магазину непродовольчих товарів. Тобто, внаслідок нездійснення захисту прав територіальної громади належним чином, а саме не вжиття заходів щодо звернення до суду із відповідним позовом, приміщення комунального закладу освіти використовується не за освітнім призначенням;

- стверджує, що прокурором обґрунтована наявність підстав для представництва, належним чином повідомлено власника приміщення (Дубенську міську раду Рівненської області) про здійснення місцевою прокуратурою представництва інтересів Дубенської міської ради;

- обґрунтовує, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо правомірного використання майна освітнього закладу комунальної власності. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо правомірного використання майна освітнього закладу комунальної власності;

- додає, що разом з тим, відповідно до листа Дубенської міської ради Рівненської області за №721/05-02-29/19 від 19.02.2019р. остання повідомила, що заходи щодо розірвання договору оренди нерухомого майна №622 від 21.05.2018р. в добровільному порядку або визнання його недійсним в судовому порядку не вживалися. Вищевказане свідчить про те, що Дубенською міською радою, яка є уповноваженими суб`єктом на розпорядження приміщенням навчального закладу комунальної власності від імені територіальної громади м.Дубно, не вжито заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави, у тому числі спрямованих на визнання спірного договору недійсним та повернення приміщення навчального закладу, що свідчить про неналежний захист інтересів держави та дає виключні підстави для представництва інтересів держави прокурору;

- констатує, що твердження Господарського суду Рівненської області про ненадання прокурором достатніх доказів неналежного виконання позивачами своїх обов`язків із захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди приміщення №622 від 21.05.2018р. та зобов`язання повернення приміщення, вартістю 187664,00грн., є безпідставними. Тому, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор, в даному випадку, виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно;

- вважає, що достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності, в даному випадку, який полягає у відсутності активних дій (підготовка позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з позовом до суду, та є обставиною, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу місцевого самоврядування. Отже, в позовній заяві визначено, в чому полягає порушення державних інтересів, обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Лубенської міської ради Рівненської області та управління освіти Лубенської міської ради Рівненської області, зазначено в чому полягає бездіяльність органів.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/130/19 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019р. у справі №918/130/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі №918/130/19 та призначено справу до розгляду на 07.05.2019р. об 10:30год., тощо.

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019р. №01-04/268, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №918/130/19 - Крейбух О.Г. у період з 06.05.2019р. по 24.05.2019р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/130/19.

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №918/335/17 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019р. апеляційну скаргу Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі №918/130/19 прийнято до розгляду колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І..

Прокурор в судовому засіданні 07.05.2019р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі №918/130/19 скасувати, а позовну заяву направити для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області та вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 28.02.2019р. Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області, Управління освіти Дубенської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути приміщення.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019р. позовну заяву залишено без руху та надано заступнику керівника Дубенської місцевої прокуратури 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази зарахування судового збору в розмірі 3842,00грн. сплаченого по платіжному дорученню №268 від 21.02.2019р. року до спеціального фонду державного бюджету.

На виконання вимог вказаної ухвали, 20.03.2019р. від заявника надійшов супровідний лист, до якого долучено лист № 05-08-06/79 від 14.03.2019р. за підписом в.о. начальника Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області, що свідчить про зарахування 22.02.2019р. судового збору в розмірі 3842,00грн. сплаченого по платіжному дорученню №268 від 21.02.2019р. до спеціального фонду державного бюджету.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі № 918/130/19 позовну заяву повернуто.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексумісцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Відповідно до ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках, і в порядку, що визначені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005 року).

Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Вказана правова позиція узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 23.09.2018р. у справі №924/1237/17, у справі №927/246/18 від 06.02.2019р..

З матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області та Управління освіти Дубенської міської ради зазначив, що органом місцевого самоврядування та балансоутримувачем орендованого приміщення не здійснюється захист порушених інтересів держави (не вживалося заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави, не пред`явлено до суду самостійно позовної заяви тощо).

Водночас, прокурором зроблено висновок, що вказане дає підстави для звернення саме прокурора в інтересах позивачів до суду за захистом порушених інтересів держави.

Однак, матеріали справи свідчать, що прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб вищезазначених органів.

Крім цього, прокурором визначено позивачами Дубенську міську раду Дубенського району Рівненської області (35600, м.Дубно, вул.Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063) та Управління освіти Дубенської міської ради (35600, м. Дубно, вул. Т.Бульби, 4, код ЄДРПОУ 04590725), які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, які також не позбавлені можливості звернутися до суду із даним позовом.

За вказаних обставин, слід дійти висновку, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачами своїх обов`язків з захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна №622 від 21.05.2018р. та зобов`язання повернути приміщення.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, враховуючи недоведеність заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюком В.М. підстав для звернення до суду із позовом в інтересах позивачів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду, що позовна заява Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області, Управління освіти Дубенської міської ради до Фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дубенського міжшкільного навчально-виробничого комбінату Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути приміщення та додані до неї документи підлягають поверненню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі №918/130/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20.03.2019р. у справі №918/130/19 - без змін.

2. Матеріали справи №918/130/19 повернути до Господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" травня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.