Постанова

від 08.04.2019 по справі 904/4311/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2019 року          м.Дніпро         Справа №  904/4311/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)                суддів: Пархоменко Н.В., Білецької Л.М., cекретар судового засідання: Мудрак О.М.    представники сторін: від відповідача: Смірнов А.А., довіреність №б/н  від 10.12.2018 р.,  адвокат; інші представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;   розглянувши  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року (повний текст рішення складено 16.05.2017 року) у справі  № 904/4311/17 (суддя Золотарьова Я.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Юнекс банк", м.Київ до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком", м. Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ", м.Київ про  стягнення 2120503,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017р. складає 57167632,27 грн. та 7920625,90 грн. пені за кредитним договором,-     ВСТАНОВИВ:                  Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року  у справі №904/4311/17 позов задоволено.             Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" на користь Публічного акціонерного товариства "Юнекс банк"   2 120 503,06 доларів США, в тому числі 2 000 000 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 120 503,06 доларів США - простроченої заборгованості за сплатою відсотків, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017 року складає 57 167 632,27 грн.                  Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"  на користь Публічного акціонерного товариства "Юнекс банк"  пеню  у розмірі 7 920 625,90 грн. та судовий збір у розмірі 240 000,00 грн.                  29.05.2017 року на виконання рішення видані судові накази.           Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 року, який було укладено для забезпечення виконання  кредитного договору №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014 року, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.           Суд зазначив, що у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про припинення ТОВ "Чугуївський МЕЗ" в результаті ліквідації за рішенням засновників, 24.05.2016 року позивач на підставі п. 6.5. кредитного договору звернувся до відповідача (поручителя) та до третьої особи (позичальника) з вимогою, якою просив у триденний термін достроково сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 2 000 000,00 доларів США. Вказана вимога була отримана відповідачем 30.05.2016 року, третьою особою 01.06.2016 року.           На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що строк повернення кредиту є таким, що настав 04.06.2018 року.           Не погодившись з рішенням,  відповідач  оскаржив його в апеляційному порядку.           В апеляційній скарзі зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.                  Зазначає, що: - суд не застосував ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності; -позивач вимагав дострокового повернення повної заборгованості, тоді як строк  повного розрахунку – 02.12.2016 року; -суд зазначив, що сторонами продовжено строк повернення кредитних коштів, однак не зазначено, чим дана обставина підтверджується; -докази погодження з поручителем зміни основного зобов'язання в частині  продовження строку кінцевого повернення коштів в матеріалах справи відсутні;               Скаржник вважає, що позивачем не доведена обставина щодо надання згоди поручителем на внесення змін до основного зобов'язання, що свідчить, на його думку, про припинення поруки та відсутність підстав для стягнення коштів з відповідача у даній      справі.               Також апелянт в апеляційній скарзі посилається на порушення судом ст.1 Закону України "Про Національний банк України", глав 1-3 Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 року №389. Вказує, що згідно даного Положення облікова ставка НБУ не підлягає застосуванню до боргових зобов'язань в іноземній валюті, як то розраховано позивачем при визначенні пені.              Крім того, скаржник вважає немотивованим рішення в частині стягнутих сум. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.                Просить           рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року  у справі №904/4311/17 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.           У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив свою правову позицію щодо доводів апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.           Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача  без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.           Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року  апеляційну скаргу було прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя  Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Кузнецов В.О.           Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року провадження у справі №904/4311/17   було зупинено до вирішення господарським судом м. Києва справи №910/8543/17 та набрання рішенням у зазначеній справі законної сили.           Розпорядженням керівника апарату суду  від 12.06.2018 року у зв'язку із звільненням з посади судді Євстигнеєва О.С., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №912/4311/17.           Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/4311/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Чус О.В.           Розпорядженням керівника апарату суду  від 18.06.2018 року у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Чус О.В., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/4311/17.           Згідно із протоколом автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/4311/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.           Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 року було прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року у справі  №904/4311/17 колегію суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.           Указом Президента України від 29.12.2017 року № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.            03.10.2018 року розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.           Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.           Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуальногог кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.                На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/4311/17 за позовом   Публічного акціонерного товариства "Юнекс банк" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком",  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ" про стягнення 2120503,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017 року складає 57167632,27 грн. та 7920625,90 грн. пені за кредитним договором з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.                Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/4311/17  визначено колегію суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.           Розпорядженням керівника апарату суду  від 19.12.2018 року у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/4311/17.                Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/4311/17  визначено колегію суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач), судді Пархоменко Н.В., Білецька Л.М.                Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ" відзив на апеляційну скаргу не надала, участь свого представника не забезпечила.                Відповідно до  ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.               Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).                 Представник позивача у судове засідання також не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.           Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:              З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Юнекс банк" (позивач-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ" (третя особа - позичальник) було укладено кредитний  договір №0.213.1114.ЮО_К (том 1 а.с. 10-17).           Відповідно до п. 1.1. договору банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США, 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.           Пунктом 1.2. кредитного договору сторони узгодили, що позичальник сплачує банку плату за користування кредитом, а саме: - проценти, розмір яких є фіксованим та становить 12% річних; - проценти, у випадку порушення позичальником п. 4.3. та/або 5.3.7. цього договору, у розмірі 16,00% річних, починаючи з дати, наступною за датою порушення, що сплачуються до моменту повного виконання позичальником вказаних зобов'язань; - комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 15 100,00 грн.           Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом в повному обсязі не пізніше 02.12.2015 року. У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та термін, визначені в цьому пункті договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що не погашена вважається простроченою заборгованістю.           Наявними в матеріалах справи копіями меморіальних валютних ордерів №219 від 05.12.2014 на суму 100 000 доларів США;  №87 від 10.12.2014 на суму 196 000 доларів США; №262 від 11.12.2014 на суму 965 000 доларів США; №232 від 12.12.2014 на суму 95 500 доларів США; №111 від 15.12.2014 на суму 76 000 доларів США; №128 від 17.12.2014 на суму 570 500 доларів США підтверджується факт надання позивачем ТОВ "Чугуївський МЕЗ" (третій особі - позичальнику) кредитних коштів в розмірі 2 000 000,00 доларів США.           В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Чугуївський МЕЗ" за вищевказаним кредитним договором №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014 року, між Публічним акціонерним товариством "Юнекс банк" (позивач-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" (відповідач - поручитель) було укладено  договір поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 року ( том 1 а.с. 21-24).           За умовами п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником  основного зобов'язання в повному обсязі та відповідає перед банком за порушення позичальником основного зобов'язання.           Згідно з п. 7.1. договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2017 року включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.           У п. 1.2. договору поруки визначено, що відповідно до умов кредитного договору            банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015 року, а також сплатити відповідно до умов кредитного договору та чинного законодавства України: -  проценти, за користування кредитом в розмірі 12% річних; - проценти, у випадку порушення позичальником п. 4.3. та/або 5.3.7. кредитного  договору, у розмірі 16,00% річних, починаючи з дати, наступної за датою порушення, що сплачуються до моменту повного виконання позичальником вказаних зобов'язань; -  комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 15 106,04 грн; - пеню та/або штрафи в розміри, порядку та строки/терміни, визначні кредитним договором; - будь-які інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банка; - відшкодувати реальні (фактично понесені) збитки, завдані заставодержателю, внаслідок  порушення виконання основного зобов'язання.           Відповідно до п. 1.3. договору поруки, порукою за цим договором також забезпечується вимоги банку, щодо відшкодування: - витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням; - реальних (фактично понесених) збитків, завданих порушенням умов договору та кредитного договору.           Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 11.05.2016 року було внесено запис № 10701100010043802 щодо рішення засновників ТОВ "Чугуївський МЕЗ" про припинення юридичної особи в результаті ліквідації (том 1 а.с.45-48). Крім того, 22.11.2016 року до державного реєстру було внесено запис №10701150011043802  щодо прийняття судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ТОВ "Чугуївський МЕЗ".           Відповідно до п. 6.1.6 договору встановлено, що несприятливою обставиною є порушення провадження у справі про банкрутство позичальника або поручителя/ майнового поручителя та/або прийняття рішення (в тому числі позичальником/ поручителем / майновим поручителем) відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення або припинення підприємницької діяльності без отримання згоди банку.           На підставі п. 6.5 договору, у разі виникнення будь-якої несприятливої обставини банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов'язання в повному обсязі, а позичальник зобов'язаний незважаючи на умови п. 1.1. договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше трьох банківських днів з дня відправлення банком відповідної вимоги при настанні обставин, зазначених у п. 6.1.4, 6.1.6 договору, у разі якщо така несприятлива обставина не буде виправлена (припинена) протягом такого строку.               У зв'язку з внесенням до  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи в результаті ліквідації за рішенням засновників, 24.05.2016 року позивач, на підставі п. 6.5. договору, звернувся до відповідача (поручителя) та до третьої особи (позичальника) з вимогою, якою просив у триденний термін достроково сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 2 000 000,00 доларів США ( том 1 а.с.25).           Вказана вимога була отримана відповідачем 30.05.2016 року, третьою особою 01.06.2016 року (том 1 а.с.26). Відповідь на вимогу не надана.           Отже, з урахуванням вимоги позивача, строк повернення кредиту є таким, що настав 04.06.2016 року.           Пунктом 2.3. договору поруки визначено, що у разі отримання письмової вимоги, зазначеної в п. 2.1. договору, поручитель зобов'язаний повідомити про це позичальника та виконати основне зобов'язання в обсязі, строки / терміни, визначені в вимозі.               У разі порушення позичальником основного зобов'язання поручитель і позичальник  несуть солідарну відповідальність перед банком за порушення основного зобов'язання (п. 1.5. договору поруки).           Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у разі порушення позичальником основного зобов'язання банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково.           У пункті 4.1.1 договору поруки зазначено, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, не має заперечень та цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за основним зобов'язанням.           Станом на 09.03.2017 року (на час звернення позивача до господарського суду з даним позовом), заборгованість за кредитним договором №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014 року  становить 2 120 503,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, станом на 09.03.2017 року складає 57 167 632,27 грн., з яких: 2 000 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 120 503,06 доларів США - прострочена заборгованість за сплатою відсотків та  7 920 625,90 грн. - пеня за несвоєчасне погашення пені і відсотків.           Доказів погашення вказаної заборгованості третьою особою та відповідачем матеріали справи не містять.           Між тим, положення ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.           Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.           Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.           Строк повернення кредиту є таким, що настав відповідно до п.6.5 договору, доказів повернення суми кредиту сторони суду не надали.           Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.           Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.           Відповідальність позичальника перед позивачем за невиконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечується договором поруки у повному обсязі.           В апеляційній скарзі апелянт посилався та те, що порука ТОВ "Ексімагроком" за договором поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 року припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку відповідача, позивач звернувся до суду з позовом після спливу шестимісячного строку після направлення вимоги про сплату боргу.           Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.           За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.           Отже, порука – це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.           Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.           Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).           Як зазначено вище, згідно з п. 7.1. договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2017 року включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.           Отже, сторони погодили строк дії договору поруки - до 01.12.2017 року включно.           Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про те, що пред'явлення вимоги поручителю на протязі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання застосовується у тому випадку, коли договором поруки не встановлено строку її закінчення.           У даному випадку у п. 7.1 сторонами встановлений строк дії договору поруки. Станом на час розгляду справи порука  є чинною, а заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.           Крім цього, апелянт зазначає, що його порука припинилася у зв'язку зі збільшенням обсягу його відповідальності. При цьому, відповідач не наводить ні доказів збільшення своєї відповідальності, ні розрахунку збільшення такої відповідальності.           Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.           Крім того, зі змісту договору поруки вбачається, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі та відповідає перед банком за порушення позичальником основного зобов'язання (п. 1.1 Договору поруки).           Таким чином, апелянт в своїй апеляційній скарзі робить припущення, які не підтверджені документальними доказами, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.           Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).           Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.           Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.           Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.           Згідно з ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.           Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України).           Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.           Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.           Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").           Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           Отже, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України – гривні.           Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі № 909/660/14.           Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.           Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення поручителем строків виконання основного зобов'язання відповідно до п. 2.3 договору в розмірі, що підлягає сплаті, банк має право застосувати до поручителя пеню, а поручитель зобов'язаний сплатити її банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання з розрахунку методом "факт/факт". Пеня розраховується за кожний календарний день порушення, включаючи день виконання основного зобов'язання.           Згідно з п. 5.4. договору, нарахування зазначеної в договорі пені припиняється банком через один рік від дня, коли зобов'язання, за порушення якого стягується пеня, мало бути виконано належним чином. Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог банку щодо сплати пені за договором , становить три роки.                  У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 09.09.2016 року по 09.03.2017 року у розмірі 7 500 172,57 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з 09.09.2016 по 09.03.2017  у розмірі 420 453,33 грн.           Загальний розмір пені становить 7 920 625,90 грн.           Судом враховано, що строк повернення кредиту, з урахуванням вимоги позивача від 23.05.2016 року встановлено до 04.06.2016 року. Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач мав право нараховувати відповідачу пеню починаючи з 05.06.2016 року і на протязі одного року, тобто до 05.06.2017 року.           Судом встановлено, що позивач нарахував пеню за менший період прострочення, а саме: з 09.09.2016 року по 09.03.2017 року, що є його правом. Такий розрахунок пені є обґрунтованим та відповідає умовам п. 5.4. договору. Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 7 500 172,57 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 420 453,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.             Отже, враховуючи, що доказів належного виконання зобов'язання відповідачем до справи не надано, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 7 920 625,90 грн.                На думку колегії суддів апеляційного суду суд першої інстанції повністю дослідив зміст та суть боргових зобов'язань, перевірив розрахунки цієї заборгованості. Так, судом встановлено, що сума заборгованості в 2 120 503,06 доларів США, складається з: простроченої заборгованості по кредиту (2 000 000 доларів США), простроченої заборгованості зі сплати відсотків (120 503,06 доларів США), що разом в гривневому еквіваленті становить - 57 167 632,27 грн. та пені у розмірі 7 920 625,90 гривень.           При цьому, судом першої інстанції наведено зміст статтей 192, 533 Цивільного кодексу України та положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та вказано на вимогу законодавства щодо нарахування пені виключно у гривні.           Таким чином позивач просив суд стягнути заборгованість з поручителя у валюті кредиту, при цьому пеня була нарахована виключно у гривні, що відповідає вимогам чинного законодавства України.           Щодо нарахування процентів за кредитом, то посилання скаржника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) колегія суддів не приймає, з огляду на те, що вказаний висновок стосується строку нарахування процентів за договором кредитування у разі предявлення вимоги до позичальника згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України. У даній справі вимога була пред'явлена банком до позичальника та поручителя з іншої підстави.           Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно стягнуто заборгованість з поручителя у доларах США, так як на думку Відповідача в матеріалах справи відсутні докази наявності у Позивача генеральної ліцензії.           Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи судом першої інстанції  такі доводи відповідач не зазначав. Відзив на позов в матеріалах справи відсутній.           Відповідно до звукозапису судового процесу, заперечуючи проти позову, відповідач  посилався лише на припинення договору поруки у порядку ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, тому питання наявності у позивача Генеральної ліцензії - не виникало.           Між тим, позивач має Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 16.12.2011 року №56-2 і її копія надана суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу (а.с.248-250 том 1).                 Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем доказів вбачається, що ні позичальник, ні поручитель боргові зобов'язання перед позивачем не виконали. Розрахунок заборгованості, на який посилається відповідач, був виконаний позивачем на підставі умов кредитного договору та договору поруки.                Ні відповідач, ані третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, жодним чином наданий розрахунок не спростували, свої розрахунки суду не привели.             Оскільки апеляційна скарга не доведена, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.           В задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати за її розгляд слід віднести на апелянта згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.           Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ:                    Апеляційну скаргу  залишити без задоволення.           Рішення господарського суду 11.05.2017 року  у справі №904/4311/17   залишити без змін.           Судові витрати за розгляд апеляційної скарги  на рішення суду покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком".           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.           Повний текст  підписано 08.05.2019 року.           Головуючий суддя:                                                  Т.А.Верхогляд                      Суддя:                                                                      Л.М. Білецька           Суддя:                                                                      Н.В. Пархоменко